У травні 2022 року окупанти забрали з власної оселі 57-річного чоловіка. Йому зав’язали руки, на голову натягли мішок, кинули ізюмця в автівку й поїхали. Більше живим рідні й сусіди його не бачили. Кажуть, окупанти хотіли отримати від українця інформацію про місця дислокації ЗСУ та техніки.
Того ж дня тіло чоловіка виявили в морзі — з численними травмами та слідами катувань. Про це повідомляють поліція Харківської області та місцева прокуратура.
Після деокупації поліція знайшла рештки загиблого у масовому похованні в лісі під Ізюмом. Тут, в могилі під № 311, чоловіка поховали місцеві мешканці. “Встановити його особу вдалося за допомогою експертизи ДНК, зразки для якої надала донька померлого”, — розповідають в поліції.
Правоохоронці змогли розшукати свідків злочину. З’ясувалося, що чоловіка могли вбити 28-річний командир бойової машини військової частини № 61899, 27 окремої мотострілецької бригади, а також двоє бойовиків так званої “ЛНР”: 45-річний військовослужбовець 202 полку 4 батальйону, а також 45-річний військовослужбовець 204 полку 1 батальйону з позивним “Музикант”.
“Зловмисникам заочно повідомили про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає до 15 років або довічне позбавлення волі”, — повідомляють правоохоронці.
Ці військові підрозділи вже згадувалися у зв’язку з іншими злочинами. Так ще восени 2022 року журналісти “Схем” опублікували перехоплену телефонну розмову, в якій російський військовослужбовець розповідає про ймовірне вбивство його командиром цивільної під час відступу з-під Ізюма. Йдеться про 27-му окрему гвардійську мотострілецьку бригаду. Судячи з перехоплень, її командир полковник Сергій Сафонов міг зарізати жінку літнього віку, а інший офіцер — застрелити її чоловіка.
“Начебто він був напідпитку, це було ввечері 25-го, за ним приїхав із 96-ї командир батальйону з групою, евакуювати його. І вони виходили, на них вийшов чоловік у віці та жінка у віці. Чоловіка застрелив цей командир батальйону з 96-ї, а він, цей поганий чоловік, наш головний, жінку ножем зарізав”, — розповідав телефоном підлеглий Сафонова.
Про 202-й мотострілецький полк “ЛНР” ми також вже писали. Військового з 1-го батальйону 1-ї роти цього полку підозрюють в вбивстві українського фермера. Він, разом із військовослужбовцями 7-го окремого мотострілецького полку збройних сил РФ із позивними “Комуніст” і “Фанат”, у липні 2022 року застрелили та розчленували цивільного на Куп’янщині, в селі Безмятежному. Вони приїхали до фермера, що був відомий своєю активною проукраїнською позицією, наказали йому допомогти з ремонтом краденої автівки, а потім просто вистрелили чоловіку в голову.
“Після цього обвинувачені розчленували тіло вбитого, частину поклали в авто, на якому приїхали окупанти, та підпалили. Аби приховати злочин, вони забрали відрублені частини тіла фермера та викинули їх по дорозі до села Вишневе Куп‘янського району”, — розповідають правоохоронці.
Нагадаємо, минулого року глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала два подання до Міжнародного кримінального суду щодо позасудових страт українців військовими РФ та російських катівень на Харківщині. Правозахисники зауважували: значна частина жертв серед цивільних не становила жодної загрози для окупантів. Їх убивали для придушення спротиву та задля залякування місцевого населення. Щодо колишніх військових, волонтерів, громадських активістів окупанти вчиняли позасудові страти, часто болючі та мученицькі. Часто в людей спочатку затримували для “допитів”, а потім, можливо, через супротив або з інших причин, убивали.
До Офісу Прокурора МКС були передані свідчення бранців про 9 місць жорсткого позбавлення свободи, влаштованих росіянами під час окупації Харківщини. “Військами РФ на окупованій території Харківської області була облаштована внутрішньо структурована щонайменше дворівнева мережа місць протиправного утримання та катування цивільних, — розповідав юрист ХПГ Владислав Должко. — У місцях утримання ‘першого рівня’ військові РФ утримували цивільних відносно нетривалий час після захоплення та проводили первинні ‘допити’. У місцях утримання ‘другого рівня’, куди спеціально перевозили жертв, зазвичай, вже приймали рішення щодо їхньої подальшої долі”.
Убивство цивільних осіб заборонене, є серйозним порушенням Четвертої Женевської конвенції (стаття 147) та воєнним злочином у розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
