Восьмий рік невідомості
Про історію кримського активіста нагадали в Кримськотатарському ресурсному центрі.
Батько Ервіна переконаний, що викрадення його сина було заздалегідь сплановане і здійснене державними органами Російської Федерації.
“Показово, що за вісім років так і немає прогресу в ‘розслідуванні’ справи окупаційними правоохоронними органами і місцеперебування хлопця залишається невідомим”, — наголосили в центрі. Там також висловили сподівання, що Ервіна знайдуть і він повернеться додому до батьків.
Голова Правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв, який теж родом із Бахчисарая, був знайомий із викраденим. Пан Барієв розповідав, що після російської окупації Криму Ервіну пропонували роботу у Києві, проте він відмовився залишати півострів. “Він був там свідомо, щоби боротися за права кримських татар. І я думаю, він розумів, що це небезпечно. Тому що перебувати в окупованому Криму, коли окупанти відстежують всіх активістів, і бути непоміченим, перебуваючи у Конгресі [ідеться про Всесвітній конгрес кримських татар], неможливо”, — казав Барієв журналістам “Суспільне. Крим”.
Передісторія
Відео з затриманням Ервіна Ібрагімова оприлюднювала кримська журналістка Айше Умерова, редакторка сайту (рос.) “15 минут”. Його також розміщували на відповідному ютуб-каналі. Камери відеоспостереження, які були встановлені на фасадах крамниці, розташованої поблизу місця зникнення Ібрагімова, зафіксували викрадення чоловіка.
Як писала Айше Умерова, коментуючи відео, ймовірно, активіста зупинили представники окупаційної ДПС. Вони ж хотіли всадовити кримського татарина до мікроавтобуса. Відео також зафіксувало, що Ервін пручався і намагався втекти, проте його спіймали та силоміць заштовхали до автобуса. Після цього автобус рушив у бік Бахчисарайського водосховища через лісосмугу, казала пані Айше.
Наступного дня батько Ервіна, Умер Ібрагімов, знайшов автівку сина за 200 метрів від дому. Двері автівки були прочинені, ключ так і лишився у замку запалювання. 25 травня Ервін збирався разом з членами Меджлісу вирушити до Судака, де мало відбуватися чергове російське судилище щодо кримськотатарських активістів.
Умер Ібрагімов розповідав, що за його сином стежили невідомі. Проте сам Ервін пов’язував це з тим, що на півострові якраз проводили жалобні заходи з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Крім цього, батько Умера повідомляв, що напередодні викрадення Енверу погрожували.
У вересні 2017 року підконтрольні Кремлю “правоохоронні органи” Криму призупинили розслідування викрадення Ервіна Ібрагімова та висунули версію, нібито кримчанина викрали з метою дестабілізації ситуації у Криму та дискредитації силовиків...
“Окупантів либонь серйозно занепокоїв перспективний активіст, настільки, що вони вирішили його викрасти. Чотири роки минуло. Жодних позитивних зрушень у його пошуках немає”, — писав заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров на своїй фейсбук-сторінці у травні 2020 року.
На жаль, за вісім років після викрадення встановити місцеперебування Ервіна чи довідатися більше про його долю так і не вдалося.
Зниклі й викрадені
Викрадення людей у Криму також не припиняються.
26 січня цього року у селищі Кіровському російські силовики затримали масажиста Ісмаїла Шемшедінова. Того дня в будинку матері Ісмаїла зібралася ціла родина. Біля п’ятої години вечора до їхнього обійстя увірвалися ефесбівці. Співробітники ФСБ обшукували будинок три з половиною години та грубо допитували інших членів родини. Ісмаїла забрали в домашньому одязі, хоча на вулиці був мороз, кинули на сидіння мікроавтобуса та відвезли у невідомому напрямку. Як розповідала мати зниклого, Ельзара Абібуллаєва, російські силовики заявили, буцімто затриманий “вийде на зв’язок за три дні”, проте цього так і не відбулося. Пані Абібуллаєва також наголошувала, що силовики відмовилися пояснити причини обшуку. Хоча ефесбівці перевернули будинок догори дриґом і порпалися навіть в дитячих речах, вони так нічого і не знайшли. Попри це силовики забрали телефон і планшет Ісмаїла та телефон його дружини. Силовики також відмовилися пояснити, чому затримали Ісмаїла, та не залишили жодних документів: ані копій допитів, ані копії протоколу затримання. Намагаючись розшукати чоловіка, рідні Ісмаїла та його адвокат писали запити та надсилали їх як у місцеві органи, так і у федеральні представництва окупаційних структур: у МВС, ФСБ, так звану “прокуратуру”, військово-слідчі відділи, військову прокуратуру гарнізону та військово-слідче управління Чорноморського флоту, наголошували в “Кримській солідарності”. У відповідь лунала тиша. Шукаючи сина, пані Ельзара телефонувала на гарячі лінії окупаційного МВС і ФСБ, зверталася до Червоного Хреста, об’їздила всі кримські СІЗО і навіть поїхала до колонії. Проте усюди жінці відповідали, що Ісмаїла з-поміж заарештованих немає, а у колонії він нібито не може бути без рішення суду.
Як наголошували правозахисники, російські силовики часто приховують подібну інформацію. Зокрема, у листопаді 2023-го мешканця Севастополя Фархода Солієва та його колегу Сервера Алієва двоє силовиків вивезли у невідомому напрямку на автівці ФСБ. Одразу після викрадення нелегітимне МВС окупантів відмовилося розпочинати кримінальне провадження та сповіщати рідних про перебіг розслідування нібито через те, що ФСБ має право протягом 15 діб утримувати зниклих кримчан. Проте навіть коли 15 діб спливли, окупаційні силові структури так і не відреагували на зникнення мешканців Севастополя, зауважували правозахисники. Вже пізніше співробітники так званого МВС сповістили, що знають, де перебуває Фарход, проте відмовилися повідомляти цю інформацію рідним. Очільник окупаційного відділу МВС Гагарінського району Севастополя Олександр Перепелиця сказав родині лише те, нібито щодо зниклого “не вчиняли якихось протиправних дій”.
Наразі у Криму є ціла низка людей, про долю та місцеперебування яких нічого невідомо. Як зауважили у Центрі прав людини “ZMINA”, з-поміж них можна згадати Тимура Шаймарданова, Сейрана Зінедінова, Ісляма Джеппарова, Джевдета Іслямова, Ескендера Апселямова, Мухтара Арісланова, Руслана Ганієва, Арлена Терехова, Ервіна Ібрагімова, Ескендера Ібраїмова, Валерія Ващука, Івана Бондареця, Василя Черниша, Федора Костенка та Арсена Алієва. На жаль, цей список не є остаточним.
Раніше ми також писали про викрадення журналістки Ірини Данилович, яку 13 днів таємно утримували у підвалі ФСБ. У грудні 2022-го, звертаючись до нелегітимного “суду” в заключному слові, Ірина Данилович згадувала десятки кримчан, які безвісти зникли від початку російського повномасштабного вторгнення.
Аналітичне дослідження насильницьких зникнень, які відбувалися на тимчасово окупованих територіях України, підтверджувало, що Росія приховує місцеперебування зниклих людей. “Після зникнення родичі потерпілих не мали можливості отримати інформацію ані у місцевої окупаційної влади, ані в офіційних державних осіб Російської Федерації”, — відмічала юристка ХПГ Ганна Овдієнко. РФ могла підтвердити, що зникла людина перебуває під контролем російської влади, коли від моменту зникнення спливали місяці. Подекуди інформацію підтверджували за рік. Навіть підтвердивши, що людину утримують у полоні, представники РФ могли не надавати інформації ані про точне місцеперебування людини, ані про стан її здоров’я. Через це родичі зниклих безвісти фактично перебували у стані вакууму: спочатку вони не знали, чи жива людина, яка зникла, а потім не знали, як з нею поводяться.
Детальніше про те, що відбувається з цивільними, яких ув’язнили представники РФ, і як українці зникають безвісти на окупованих Росією територіях, можна прочитати у нашому матеріалі.