Повернення до вільної України
З тимчасово окупованих територій вдалося повернути п’ятьох дітей. Про це 17 листопада сповістила радниця керівника Офісу Президента та операційна директорка ініціативи “Bring Kids Back UA” Дарія Зарівна.
Як написала пані Дарія у своєму телеграм-каналі, з-поміж евакуйованих дітей були брат і сестра шести та 10 років, які не відвідували ані школу, ані дитсадок три роки. Посадовиця уточнила, що батьки не віддавали дітей до російських закладів, “просякнутих пропагандою”, адже діти підтримували Україну.
Зарівна розповіла про ще одну дитину: 10-річна дівчинка мешкала у селі, що опинилося в ізоляції від зовнішнього світу після початку російського повномасштабного вторгнення. Представники РФ “не дозволяли завозити [у село] будь-яку гуманітарну допомогу, навіть їжу, ліки та одяг”, писала пані Дарія.
Ще двох неповнолітніх — 15-річного Ігоря та 17-річного Дениса — росіяни змусили пройти військовий вишкіл і вручили повістки. З огляду на це для хлопців повернення до вільної України стало питанням життя та смерті, розповідала посадовиця.
Як раніше повідомляв Дмитро Лубінець, станом на 12 листопада цього року Україна змогла повернути з території РФ й тимчасово окупованих територій 1002 дитини.
Реєстр відомостей щодо депортованих або примусово переміщених дітей
17 грудня пресслужба Верховної Ради повідомила, що в Україні створять Реєстр відомостей щодо депортованих або примусово переміщених у зв’язку зі збройною агресією РФ дітей, адже Президент підписав закон 4071-IX від 20 листопада 2024 року “Про облік осіб, життю та здоров’ю яких завдано шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України”. Картка закону за підписом Володимира Зеленського була опублікована на сайті Верховної Ради.
Як зазначено в тексті Закону, “джерелом інформації Реєстру відомостей щодо депортованих дітей є інформація, отримана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також від фізичних та юридичних осіб, про дітей, які були депортовані або примусово переміщені у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України”. Своєю чергою правоохоронні, розвідувальні й інші державні органи передаватимуть отриману інформацію про депортованих або примусово переміщених українських дітей до центрального органу виконавчої влади.
Про що ще йдеться у Законі 4071-IX?
Також у Законі були окреслені засади створення та функціонування Системи обліку інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізосіб внаслідок російської збройної агресії. “Йдеться про травму чи ушкодження здоров’я, катування, жорстоке, нелюдське поводження чи покарання, втрату доступу до медичних, соціальних чи освітніх послуг тощо”, — уточнили у Парламенті.
У восьмій статті Закону були перелічені й інші випадки, коли немайновим правам постраждалих було завдано шкоди через: смерть (або загибель); зникнення безвісти за особливих обставин чи безвісну відсутність; насильницьке тримання під вартою, незаконне ув’язнення, полон або інші види позбавлення особистої свободи; торгівлю людьми та примусову працю; сексуальне насильство, пов’язане зі збройною агресією РФ; залишення дитини без піклування батьків, позбавлення дитини батьківського піклування або неможливість виконання батьками чи іншими законними представниками дитини обов’язків щодо її виховання та утримання; примусове переміщення, депортацію або викрадення (у тому числі дітей) і примусове усиновлення; внутрішнє переміщення, евакуацію чи вимушене переміщення за межі України тощо. З повним переліком можна ознайомитися за покликанням (див. статтю 8).
Обліку підлягатиме інформація про шкоду особистим немайновим правам, що, починаючи з 19 лютого 2014 року, була завдана громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебували на території України. При цьому сам облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам осіб, здійснюється з урахуванням потреб та інтересів постраждалих та недопущення дискримінації за будь-якою ознакою, мовиться у Законі.
Раніше ми вже розповідали, що Реєстр постраждалих осіб може допомогти облікувати та зібрати разом інформацію, яка надалі може слугувати доказовою базою як для громадян, так і для самої держави, коли ті вдаватимуться до Міжнародного компенсаційного механізму та звертатимуться до міжнародних судових органів, аби відшкодувати завдані збитки коштом репарацій чи інших стягнень з РФ.
