Верховна Рада ухвалила проєкт закону про Реєстр постраждалих від російської агресії

Законопроєкт №10256

Сьогодні, 20 листопада, Верховна рада України ухвалила Закон “Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України”. 

Про це свідчить картка законопроєкту №10256. Про ухвалення закону також повідомила Дарина Марчак, заступниця міністра соціальної політики. 

За урядовий проєкт закону проголосували 297 парламентарів.

Як зауважують автори законопроєкту, одним із наслідків російської збройної агресії є численні порушення прав громадян України, а Росія ігнорує права людини, міжнародне гуманітарне, кримінальне та звичаєве право та норми Кримінального та Цивільного кодексів України.

Відповідно до пояснювальної записки, проєкт закону розробили задля створення Державного реєстру осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (Реєстр постраждалих осіб), в якому здійснюватимуться:

• облік громадян, життю та здоров’ю яких було завдано шкоди внаслідок збройної агресії РФ проти України;
• обмін даними між державними реєстрами в частині обмінів інформацією про фіксацію шкоди життю та здоров’ю громадян, якої було завдано внаслідок збройної агресії РФ проти України;
• облік видатків державного та місцевих бюджетів, а також бюджетів соціальних фондів, пов’язаних з наданням допомоги та підтримки громадянам, які постраждали внаслідок російської збройної агресії.

Як нагадала Дарина Марчак, Україна з 2023 року фіксує та виплачує потерпілим громадянам компенсації за знищене або пошкоджене житло. “Тобто ми вже реєструємо шкоду, завдану майновим правам. Але не може такого бути, щоб зруйновані будинки були пораховані, а смерть, каліцтво та страждання — ні. Бо найцінніше, що в нас є, — це люди. Війна завдала непоправного удару людському капіталу в Україні. Це втрата життя, здоров’я, родини, друзів, вимушене переселення, позбавлення доступу до освіти, медичної допомоги тощо”, — написала посадовиця на своїй фейсбук-сторінці.

Поки в Україні немає реєстру шкоди, яка була завдана немайновим правам українців унаслідок збройної агресії РФ. Зокрема, немає реєстру шкоди, спричиненої

• смертю (загибеллю) людини або зникненням безвісти за особливих обставин;
• пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) та захворюванням; стійкою втратою працездатності та встановленням інвалідності;
• насильством (фізичним чи сексуальним), катуванням і жорстоким поводженням;
• торгівлею людьми;
• ув’язненням, перебуванням у полоні,
• примусовою працею;
• депортацією, примусовим переміщенням, депортацією або викраденням дітей;
• психічними розладами через психологічну травму;
• втратою (смертю (загибеллю), неможливістю виконання обов’язків щодо виховання та утримання дитини) дитиною батьків або інших законних представників;
• втратою доступу до послуг з охорони здоров’я та лікування, а також доступу до освітніх послуг;
• втратою доходу та засобів для існування;
• моральною шкодою, фізичними стражданнями, емоційним напруженням, дискомфортом;
• іншими порушеннями особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, або порушенням міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права.

Реєстр постраждалих осіб може допомогти облікувати та зібрати разом інформацію, яка надалі може слугувати доказовою базою як для громадян, так і для самої держави, коли ті вдаватимуться до Міжнародного компенсаційного механізму та звертатимуться до міжнародних судових органів, аби відшкодувати завдані збитки коштом репарацій чи інших стягнень з РФ.

Як підкреслила Дарина Марчак, Україна повинна знати про кожну людину, яка постраждала або втратила життя внаслідок російської війни. Це потрібно не лише для того, аби “увічнити пам’ять і розповісти майбутнім поколінням про всі жахіття збройної агресії”, але й для того, аби вже зараз “застосувати інструменти соціальної підтримки, допомоги та реабілітації”, “а в осяжному майбутньому допомогти постраждалим від війни отримати справедливе відшкодування коштом держави-агресора”.

Заступниця міністра також сповістила, що уряд вже підготував проєкт постанови, спрямований на виконання цього закону. “Ми хочемо запустити систему обліку якомога швидше. Впровадження буде поетапним, і спершу ми налаштуємо обміни з іншими — вже наявними — реєстрами та базами даних. Подальшими кроками буде запровадження можливості потерпілим подавати повідомлення через ‘Дію’ та ЦНАПи про завдану шкоду”, — написала посадовиця. Марчак також пообіцяла, що влада зробить усе для того, аби кожна людина могла в одному місці отримати своє повне “досьє” (що міститиме наявну в уряду інформацією про шкоду завдану людині Росією), а також могла дізнатися про можливості державної підтримки та отримати її.

Харківська правозахисна група вже розповідала про Реєстр постраждалих від російської агресії осіб та попередні версії відповідного законопроєкту. Цього липня ми також писали, що власники житла в зоні активних боїв зможуть скористатися програмою “єВідновлення”, а ООН продовжить до кінця року виплати пенсіонерам, які живуть у зоні бойових дій і мають низькі пенсії. Крім цього, у червні 2024-го Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт, який пропонував змінити порядок компенсації за пошкоджене і знищене нерухоме майно, розташоване у населених пунктах, що перебувають під російською окупацією, та на територіях, де ведуться активні бойові дії. Торік юристи ХПГ пояснювали, що робити, якщо “Дія” не відображає ваше житло.

Законопроєкт №10132

Крім того, Верховна Рада в цілому підтримала законопроєкт про статус людей, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України, та невідкладні проміжні репарації.

З-поміж інших про це повідомила народна депутатка України Ірина Геращенко. Законопроєкт №10132 підтримали 307 депутатів.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту закону, “Відповідно до міжнародного права, сексуальне насильство, повʼязане зі збройною агресією РФ проти України, кваліфікується як воєнний злочин, злочин проти людяності та катування. Водночас це так званий ‘тихий злочин’, який призводить до серйозних та тривалих фізичних, психологічних та соціально-економічних наслідків для постраждалої особи, її сімʼї, громади та суспільства”.

У законопроєкті надано визначення сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України. Згідно з законопроєктом, ним є “сексуальне насильство, скоєне проти будь-якої особи під час збройної агресії Російської Федерації проти України починаючи з 20 лютого 2014 року”, включно зі зґвалтуванням, примусовою вагітністю, примусовою стерилізацією, примусовим абортом, примусовою проституцією, сексуальною експлуатацією, примусом до статевого акту з третьою особою, примусом до споглядання статевого акту, сексуальним рабством, примусовим обрізанням, кастрацією, каліцтвом геніталій, примусом до оголення чи будь-якою іншою формою сексуального насильства відповідної тяжкості. 

З-поміж іншого у проєкті закону запропоновано:

• закріпити поняття, пов’язані із сексуальним насильством під час агресії РФ, визначити права постраждалих та їхніх сімей, а також порядок надання невідкладних репарацій;
• створити Державний реєстр постраждалих людей та захистити їхні персональні дані;
• створити Фонд виплати невідкладних компенсацій людям, постраждалим від сексуального насильства, джерелами наповнення якого будуть кошти міжнародних фінансових організацій та репарації від Росії.

Геращенко нагадала, що в Офісі Генпрокурора вже зареєстрували понад 300 кримінальних проваджень про сексуальні злочини представників РФ, а вік постраждалих становить від чотирьох до 82 років. Як раніше зазначала Маріана Кацарова, спецдоповідачка ООН з питань прав людини в Росії, окупувавши частини України, представники РФ систематично катували, у тому числі вчиняли зґвалтування та інші види сексуального насильства, як чоловіків, так і жінок, у тому числі жінок похилого віку та дівчат-підлітків. В Офісі Генерального прокурора повідомляли про понад три сотні потерпілих (207 жінок і 115 чоловіків), які зголосилися брати участь у кримінальних провадженнях і заявляти про вчинене щодо них сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом. Проте справжня кількість постраждалих може бути значно більшою, наголошувала уповноважена уряду з питань гендерної політики Катерина Левченко.

Нещодавно Левченко сповіщала, що станом на 14 листопада 2024 року надійшло вже 535 заяв на отримання проміжних репарацій. Ця кількість змінюється щотижня, відзначала уповноважена. Вона також розповідала про тих людей, які вже звернулися по репарації. 300 заяв подали постраждалі чоловіки, 224 заяви стосуються жінок, у девʼяти заявах ідеться про дівчат, а у двох — про хлопчиків. Найчастіше йдеться про сексуальне насильство під час незаконного утримання. 3000 євро репарацій (на одну людину) вже виплатили 308 потерпілим, серед яких: 157 чоловіків, 150 жінок та один неповнолітній хлопчик, стверджувала посадовиця. За даними Левченко, 260 із задоволених заяв стосувалися періоду після повномасштабного вторгнення РФ, 48 — періоду до нього. Найбільше звернень (147) надійшло з Херсонської області, а також: з Донецької (51 звернення), Київської (32 звернення), Запорізької (18 звернень) та Луганської (12 звернень) областей України. Вісім звернень надійшли з Чернігівщини, пʼять — з Миколаївської області, два — з Сумської, одне — з Житомирської. Було також три звернення з Криму та два — з території РФ.

Українські правоохоронці неодноразово наголошували, що після деокупації українських територій прослідковувалася чітка модель: усюди, де перебували російські Збройні сили, були зафіксовані випадки сексуального насильства. Це слугувало черговим доказом того, що російські сили використовували сексуальне насильство як зброю для знищення української нації, та могло свідчити про злочин геноциду. Розповіді вцілілих вказували на те, що російське командування не просто знало про зґвалтування, а подекуди навіть заохочувало такі дії. Як у вересні минулого року зазначав тодішній Генеральний прокурор України Андрій Костін, близько 90% українських військовополонених пройшли через катування, зґвалтування, погрози сексуального насильства або інші форми жорстокого поводження.