Зберегти минуле: ворог одним ударом пошкодив тисячу архівних справ

Атака сталася вночі 8 лютого. “Вибито вікна, пошкоджено меблі, техніку та документи Національного архівного фонду (внаслідок пожежі та її гасінння)”, — повідомив у соцмережах голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов 10 лютого. — Рівень збитків та втрат документів в процесі оцінки. Люди не постраждали”.

Згодом він уточнив, що за попередніми підрахунками було пошкоджено десяту частину архівної колекції — це приблизно 1 тисяч архівних справ.

Спалене і викрадене

Війна завдала українським архівам чималих втрат. Велику частину фонду було втрачено ще 2014 року, у тимчасово окупованих Луганщині, Донеччині та Криму.

“Майже повністю були викрадені документи чотирьох великих архівів: Донецької, Луганської областей, міста Севастополя й Автономної Республіки Крим. Ми тоді втратили близько 8 % всього Національного архівного фонду, це мільйони справ”, — розповідав в інтерв’ю виданню Ukraїner Анатолій Хромов.

Як зазначав на сторінках “Історичної правди” директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті, щось окупати знищили, а якусь частину вивезли “гуманітарним конвоєм”. У сховищах Архіву Управління СБУ в Донецькій області утримували українських військовополонених Після звільнення вони пригадували, що сховища були порожні.

Чернігів

З 2022 року архіви будь-якого українського міста опинилися під загрозою. Прилітало по будівлі Державного архіву Харківської області (на щастя без значних втрат документів), а також по архівних установах Сумської, Дніпропетровської, Миколаївської та Київської областей.

25 березня 2022 року дві російські ракети влучили по будівлі, де розташовувався Архів Управління СБУ в Чернігівській області. Понад 13 тисяч архівних справ, які стосувалися радянських репресій в регіоні, перетворилися на попіл. Серед них особові та агентурні справи, накази, листування спецслужб.

Буча

Тим часом під час окупації Бучі було знищено унікальні приватні архіви В’ячеслава Чорновола та дисидента-шістдесятника Миколи Плахотнюка. Документи й книги зберігалися у родинному будинку Валентини, сестри В’ячеслава Чорновола, та Миколи Плахотнюка. “Знав про те, що на Гугл картах з’явилася мітка на будинку, чув від сусідів про влучання 17 числа… — писав Богдан, син Миколи Плахотнюка. — Отже, знищене моє дитинство та юність… Знищено частково архів мого дядька, Героя України, В’ячеслава Чорновола. Знищено всі книжки із колишнього Фонду Чорновола та понад 60 повних комплектів десятитомника Чорновола, який впорядковувала мама. Знищено архів тата, політв’язня радянської системи Миколи Плахотнюка крім декількох зошитів, які вилетіли під час вибуху…” Схоже, що це був не випадковий приліт.

Херсон

Державний архів Херсонської області під час окупації був просто розграбований. Спочатку окупантів зацікавили списки українських виборців — росіяни поцупили півтора десятка коробок з документами. А восени 2022 року взялися до справи більш завзято: до Криму вивезли щонайменше 121 тисячу документів, це майже половина всього фонду. Для цього вони створили так званий “Государственный архив Херсонской области”. Згодом архівістів Криму окупаційна влада нагороджувала за “порятунок і збереження” вивезених з Херсонської області документів. Тож імена грабіжників відомі.

“Значно постраждав центральний корпус (архіву) на вул.Ярослава Мудрого — там вивезено до 70% фондів, які зберігалися в центральному корпусі”, — розповідала директорка Державного архіву Херсонської області Ірина Лопушинська. Зазначалося, що з іншого корпусу росіяни забрали фонд обласної прокуратури.

“Безпосередню участь брали відряджені працівники з кримських архівів, саме вони допомагали військовим знаходити ті документи, які треба вивозити, — зазначав Анатолій Хромов. — На сьогодні ми не знаємо фактів якогось великого вивезення на територію РФ наших документів”.

Після себе в Державному архіві Херсонської області окупанти залишили бруд, затоптані документи і купу недопалків, що могло спричинити пожежу. А крім цінних документів “врятували” оргтехніку.

Що цікавить окупантів?

Серед того, що вивозять росіяни, — інформація про правоохоронні органи й суди, цінні історичні експонати 19 сторіччя, а також відкриті в Україні, але приховані в РФ документи про українську історію, репресії та Голодомор. Нагадаємо, влітку минулого року Комітет з питань культури Парламентської асамблеї Ради Європи дійшов висновку, що Російська Федерація використовує “культурну чистку” як зброю у війні: “Парламентська асамблея вважає, що Російська Федерація в рамках ширшої кампанії насильства використовує культурну чистку як інструмент війни з метою заперечити існування іншої культурної ідентичності та стерти її історичне коріння, цінності, спадщину, літературу, традиції та мову. Таке культурне стирання, навмисне та систематичне знищення чи пограбування культурних цінностей є воєнними злочинами та злочинами проти людяності. Водночас з офіційною риторикою Російської Федерації вони вказують на конкретний геноцидний намір знищити українську національну групу чи принаймні її частину, зокрема через знищення української ідентичності та культури. Це частина кампанії геноциду, яку веде Російська Федерація проти українського народу, грубо порушуючи договірне та звичаєве міжнародне право”.

Архівні документи є частиною культурних цінностей держави. Захищати культурні цінності навіть в умовах війни вимагають Гаазька конвенція про закони та звичаї війни на суходолі 1907 року, Перший Додатковий протокол 1977 року до Женевських конвенцій про захист жертв війни. А в 1954 році була окремо ухвалена Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.