‘Ми мріємо стати непотрібними’: ініціатива ‘Трибунал для Путіна’ презентувала результати роботи за три роки
Ініціатива T4P (Tribunal for Putin) заснована у березні 2022 року трьома правозахисними організаціями — Харківською правозахисною групою, Центром громадянських свобод і Українською Гельсінською спілкою з прав людини — у відповідь на повномасштабне російське вторгнення. Сьогодні учасниками ініціативи є понад сорок організацій, які документують злочини, що відповідають ознакам, передбаченим Римським статутом.
“Мета ініціативи — досягнення справедливості для кожної людини, яка постраждала від цієї агресії, а також для всього українського суспільства”, — говорить Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.
Документатори T4P працюють як з відкритими джерелами, так і безпосередньо на місцях — збирають фото— й відеодокази, проводять інтерв’ю. Уся інформація проходить перевірку, її аналізують за допомогою OSINT-методів і систематизують у вигляді окремих кейсів. Серед них є і наймасштабніші атаки РФ, зокрема бомбардування Маріупольського драмтеатру, підрив Каховської ГЕС, загрози Запорізькій АЕС, а також удари по релігійних і медичних об’єктах, зокрема по ОХМАТДИТу.
Унікальність підходу T4P — у територіальному розподілі роботи: кожна організація відповідає за окремий регіон, що дозволяє точніше розуміти місцевий контекст і ефективніше збирати дані. У низці областей T4P задокументувала більше воєнних злочинів, ніж державні чи міжнародні інституції. Завдяки цьому база даних T4P є одним із найбільших масивів даних про війну в Україні. Попри це, реальна кількість деяких видів злочинів майже напевно суттєво вища за те, що можливо зафіксувати.
Станом на 20 березня 2025 року ініціатива T4P задокументувала 84 396 воєнних злочинів, скоєних під час повномасштабної війни в Україні. Зафіксовано щонайменше 3745 випадків руйнування або пошкодження об’єктів культурної, релігійної та соціальної інфраструктури — зокрема історичних пам’яток, храмів, лікарень, освітніх і наукових установ. 17 421 задокументована атака була спрямована по цивільних об’єктах: житлових будинках, підприємствах, школах, дитячих садках та інших спорудах. Повну статистику можна переглянути на офіційному сайті ініціативи T4P.
“Є ще одна база даних, яку веде власне Харківська правозахисна група, куди входять ті епізоди, які перейшли в статус розслідуваних кримінальних проваджень. Цих епізодів зараз нараховується понад 15 з половиною тисяч. Тобто можна сказати, що загалом в наших базах більш ніж 100 тисяч задокументованих епізодів”, — каже Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи.
Упродовж трьох років ініціатива T4P активно поширює інформацію про воєнні злочини через публікації в національних і міжнародних ЗМІ, акції, перформанси та різноманітні просвітницькі матеріали. Зокрема серед її напрацювань — фільм “Тіні на лівому березі” від Kyiv Independent, що показує реальність на тимчасово окупованих територіях, фільм “Голоси Маріуполя” з історіями трьох маріупольців, яким вдалося вижити у відрізаному місті без світла та зв’язку під нищівними обстрілами російської авіації, документальна стрічка “Заручники (без) захисту” про труднощі, з якими стикаються колишні бранці після повернення додому, а також поетичний проєкт “Тримайся! Тримаюсь!”, яка передає біль і незламність українців у російському полоні та тих, хто на них чекає. На додаток, у брошурі “Prisoner’s Voice” зібрано 50 історій незаконно ув’язнених цивільних, чиї голоси допомагають краще зрозуміти масштаби порушення прав людини, а у книзі “Голоси війни. Маріуполь”, яка є першою друкованою збіркою інтерв’ю з очевидцями війни в Україні, 24 мешканці Маріуполя розповідають свої унікальні історії життя в оточеному місті та намагань звідти виїхати.
Ще один важливий напрям роботи ініціативи — міжнародна адвокація. T4P активно співпрацює з ООН, Радою Європи, ОБСЄ та ЄС, щоб забезпечити міжнародний тиск на Російську Федерацію.
- насильницьких зникнень на тимчасово окупованих територіях України,
- передачі дітей з України до Росії як доказ геноциду,
- позасудових страт у Бучі та інших частинах України,
- жорстоких позбавлень свободи на окупованій Росією Харківщині,
- геноциду у Маріуполі,
- обстрілів України як воєнного злочину Росії,
- мови ворожнечі як злочину проти людяності,
- розслідування злочинів проти довкілля,
- катувань, вчинених російськими військовими в Україні.
Юлія Богдан, директорка Центру досліджень правоохоронної діяльності (CLEAR), закцентувала на роботі національних інституцій у процесі розслідування воєнних злочинів:
“Наголошую на об’єктивній необхідності залучення національних судових органів до розслідування та фіксації злочинів, скоєних за наказами вищого військового та політичного керівництва — здебільшого не проти військових, а саме проти цивільного населення на тимчасово окупованих територіях. Лише в такому підході можна вбачати об’єктивну реальність, а не імітацію боротьби з умовним противником”.
Владлена Падун, аналітикиня Української Гельсінської спілки з прав людини, підкреслила важливість створення міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України:
“Ми щиро сподіваємося, що завдяки підтримці Ради Європи, Європейського Союзу, а також низки європейських і світових держав, трибунал буде створено вже найближчим часом. Його метою стане не лише досягнення справедливості для України, а й утвердження спільних принципів міжнародного права для всього світу. Позитивним є те, що Україна змогла об’єднати навколо цієї ініціативи багато держав. Це стане новим механізмом притягнення до відповідальності та важливим прецедентом: зло буде покаране”.
Організація Truth Hounds, одна з учасниць ініціативи, використовує у своїй роботі принцип універсальної юрисдикції, який дозволяє переслідувати винних у міжнародних злочинах незалежно від місця їх скоєння. На сьогодні організація вже передала п’ять подань до компетентних органів інших країн для ініціювання відповідних кримінальних проваджень.
“Росія вчиняє воєнні злочини не з 2022, а з 2014 року, тому незабезпечення притягнення до відповідальності, можливість ймовірної безкарності породжує все нові й нові порушення. Через це для нас є важливим результат, який демонструє, що навіть через 10-15 років, винні особи будуть притягнені до відповідальності, та, можливо, це буде мати якусь превентивну роль, що зменшить кількість правопорушень, які вчиняються на сьогодні”, — говорить Зера Козлиєва, юридична директорка Truth Hounds.
Одним із важливих аспектів встановлення справедливості є відновлення прав постраждалих. Особливо це стосується цивільних осіб, які повернулися з незаконного ув’язнення внаслідок збройної агресії проти України. Їхні права захищає Закон України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”. Втім, як зазначає Ігор Котелянець, голова Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, його ухвалено ще до повномасштабного вторгнення, і нинішня редакція не враховує нових реалій. Зокрема, вона містить дискримінаційні підходи, надаючи допомогу лише окремим категоріям постраждалих.
“Ми маємо гармонізувати наш закон із положеннями Женевських конвенцій, а також розширити рамки державної підтримки, — наголошує Ігор Котелянець. — Допомога повинна надаватися всім цивільним, які стали жертвами незаконного ув’язнення, а не лише тим, хто був залучений до громадської чи активістської діяльності”.
“Ми мріємо про те, щоб стати непотрібними. Усі правозахисники мріють про той день, коли їх можна буде звільнити”, — каже Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.
Ініціатива T4P представила брошуру з результатами своєї роботи, яка доступна англійською та українською мовами.