‘Молила не чіпати’ — за зґвалтування вагітної жінки засуджено двох російських військовослужбовців

Офіс Генерального прокурора повідомив, що суд визнав двох військовослужбовців 6-го танкового полку 90-ї танкової дивізії центрального військового округу збройних сил РФ винними у порушенні законів та звичаїв війни (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України).

У березні 2022 року під час окупації одного з селищ на Київщині вони, разом з іще одним військовослужбовцем, зґвалтували вагітну жінку.

— Це була десята ранку, коли вони зайшли на подвір’я, — розповідала українка. — Їх було троє. я пам’ятаю лише одне ім’я, Руслан. Вони були в стані алкогольного сп’яніння. І прийшли з алкоголем. Я кажу: “Мені цього пити не можна, я вагітна”... Намагалися випитати, де наші військові. “Я нічого не знаю”.

Жінка благала, щоб її не чіпали, адже вона носить дитину. Ставала на коліна.

— Я почала плакати, кричати, на що автоматом він мене вдарив і вибив мені зуби, пішла кров, — каже вона.

Поки один ґвалтував, інший сидів на дивані, і дивився кіно. Потім жінка втратила свідомість. Та це не зупинило ґвалтівників. Дитину жінка втратила.

— Я хочу, щоб вони були покарані. Щоб їхні дружини відчули те, що відчула я. Я не знаю, хто їх народив, але явно не людина.

Крім того, погрожуючи зброєю, ті ж російські військовослужбовці побили і зв’язали місцевого чоловіка. “Надалі примушували до фізичної праці. Щоб запобігти втечі, щоночі прив’язували до батареї опалення в будинку або ж утримували у погребі. Потерпілому вдалося втекти через чотири доби під час обстрілу позицій ворога”, — йдеться у повідомленні пресслужби Офісу Генпрокурора.

Ще трьох місцевих жителів ці ж окупанти пограбували пограбовані під погрозою застосування вогнепальної зброї.

“Вирок ухвалено заочно. Строк відбування покарання засудженим рахуватиметься з дня фактичного затримання”, — кажуть правоохоронці.

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК) — це форма гендерно зумовленого насильства, що включає зґвалтування, сексуальне рабство, примус до проституції, примусову вагітність, примусовий аборт, примусову стерилізацію, примусовий шлюб, а також будь-яку іншу форму сексуального насильства порівнянної тяжкості, вчиненого щодо жінок, чоловіків, дівчат або хлопців, яка напряму чи опосередковано пов’язана з конфліктом.

Станом на 3 березня 2025 року українські прокурори зафіксували 344 факти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК) від початку повномасштабного вторгнення. В ООН за період від 24 лютого 2022 року і до вересня минулого року зафіксували 376 випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною Росії проти України. Втім реальна кількість таких злочинів набагато вища.

“Статистика, яку ми маємо, правоохоронні органи — це верхівка айсберга. Так само статистика соціальних служб, громадських організацій. І ми розуміємо, що за кожним ідентифікованим випадком стоїть мінімум 10, про яких ніхто не знає, про які мовчать”, — заявляла торік рядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.

Згідно з Міжнародним гуманітарним правом, СНПК є воєнним злочином (підпункт xxii частини 2 статті 8 Римського статуту), злочином проти людяності (підпункт g частини 1 ст. 7 Римського статуту), а також може розглядатися як геноцид: “заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу членам... групи; впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню всередині такої групи” за статтею 6 Римського статуту.