Незаконні військові цілі

Такого висновку дійшли в правозахисній організації Truth Hounds і міжнародній організації захисту прав людини та свободи слова “Репортери без кордонів” (Reporters sans frontières, RSF).

Разом українські та міжнародні правозахисники

• дослідили, як російські атаки на готелі України вплинули на медійників, які там зупинялися;
• описали, як російські посадовці, ЗМІ та телеграм-канали намагаються публічно виправдати удари по готелях і подати журналістів і цивільних як “законні” військові цілі;
• проаналізували ці атаки з точки зору міжнародного гуманітарного права.

Усього дослідники задокументували 31 атаку РФ на 25 готелів України у період з 24 лютого 2022 року по 15 березня 2025 року. 27 атак відбулися в областях, де тривали активні бойові дії. При цьому з-поміж готелів, що стали мішенями російських атак, лише в одному випадку (коли 17 квітня 2024 року Росія атакувала готель “Профспілковий” у Чернігові) було достеменно підтверджено використання об’єкта для розміщення військових, наголошували дослідники. В усіх інших випадках, навіть якщо подекуди у готелях тимчасово перебували військові, “їхня присутність мала приватний характер, не була пов’язана з військовим використанням об’єктів” і не давала жодних підстав вважати будівлю законною військовою ціллю. 

Як наголошували правозахисники, готелі залишалися цивільними об’єктами, які підлягають захисту. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, сторони конфлікту повинні вживати всіх можливих заходів для запобігання шкоди цивільному населенню, а очікувана військова перевага має бути пропорційно вищою за очікувані втрати серед цивільного населення.

Натомість 30 нападів з 31 Росія здійснила на готелі без явного військового використання. Атаковані готелі або працювали у стандартному режимі й надавали послуги широкому колу гостей, більшість з яких були цивільними, або не надавали послуги військовим взагалі, або цілком припинили роботу. 

Результати були оприлюднені у дослідженні “Останнє заселення: російські атаки на готелі в Україні та як вони впливають на роботу медіа”. За покликаннями доступні повний текст дослідження та запис презентації звіту. Коротко переповідаємо, що встановили колеги.  

Коротко про основне 

Російські військові використовують високоточну зброю, коли атакують готелі України. На думку дослідників, це свідчить про усвідомлений вибір цілей. Про помилку чи випадкові супутні пошкодження не йдеться.

Від початку повномасштабного вторгнення до цього року Росія систематично атакує українські готелі. Це може свідчити про послідовну політику й свідому тактику, до яких вдається РФ попри передбачувані жертви серед цивільного населення.

Як свідчать розвідувальні дані та спостереження, Росія мала достатньо можливостей переглянути власні дії, проте свідомо обрала продовжувати атаки.

Невипадкові атаки РФ

Якщо у 2022-му російські удари по готелях були поодинокими (за цей рік документатори зафіксували вісім ударів), з другої половини 2023-го Росія почала частіше атакувати готелі в Україні. Зокрема, упродовж 2023 року РФ завдала п’ять ударів по українських готелях (при цьому чотири з них відбулися після серпня), а упродовж 2024-го — 14 атак (11 з них були завдані з серпня по жовтень). За перші місяці поточного року російські війська вже вчинили чотири атаки.

Така “ескалація свідчить про перехід від ізольованих інцидентів до стійкої загрози”, мовиться у дослідженні.

За даними дослідників, щонайменше 25 медійників потрапили під російські обстріли. Щонайменше семеро журналістів зазнали поранень. Крім того, через атаку РФ на готель у Краматорську у серпні 2024-го загинув Раян Еванс, радник з питань безпеки Reuters.

“Спостерігається чітка закономірність — напади здійснюються в нічний час із застосуванням крилатих та балістичних ракет з комплексів ‘Іскандер’, спрямованих переважно на українські міста в зонах активних бойових зіткнень. Об’єктами ударів стають цивільні готелі, які, відповідно до міжнародного гуманітарного права, не є законними військовими цілями. Наш аналіз засвідчує, що ці атаки не є довільними чи випадковими, а становлять частину ширшої стратегії, спрямованої на підрив незалежного інформування з районів бойових дій”, — наголошують автори дослідження.

РФ прагне посіяти страх та обмежити доступ до місць подій

Російські удари по готелях України “суттєво ускладнили логістику журналістської роботи в Україні”, зазначають документатори. Зокрема, тепер для медійників подорожувати Україною стало важче, небезпечніше  й дорожче. Медійники, які раніше регулярно зупинялися в українських готелях, все більше ризикують, тож через дії РФ журналісти змушені змінювати алгоритми роботи.

Як зазначали “Репортери без кордонів”, аби вижити, медійники мусять стати непомітними. Працівники ЗМІ вимушені їздити автівками без розпізнавальних знаків, носити захисне спорядження та шоломи без позначки “преса”, вимикати геолокацію, адже інакше російські військові можуть навмисно їх атакувати. Як зазначали опитані медійники, традиційні заходи безпеки (до прикладу, чітке маркування транспортних засобів журналістів) подекуди “може підвищити небезпеку, а не знизити її”.

“Деякі редакції обмежують кількість ночівель у готелях і надають перевагу розміщенню в приватному секторі, а іноді зовсім забороняють поїздки до певних зон”, — наголошували “Репортери без кордонів”. Зокрема, 16% іноземних журналістів повідомили про зменшення або цілковите припинення відряджень у зони високого ризику, а 57% відзначили логістичні проблеми, зокрема труднощі з пошуком безпечного житла, що перешкоджають ефективній роботі.

Ризики зросли і для цивільних, які мешкають поблизу готелів, працюють там або просто перебувають поруч із ними під час російських ударів.

Як зазначали дослідники, “готелі можуть сприйматися як символічно важливі цивільні об’єкти”, адже в них часто перебувають іноземці, гуманітарні працівники, журналісти й внутрішньо переміщені особи. Щобільше, зараз готелі в Україні часто є простором для проживання й роботи людей, які займаються гуманітарною допомогою, висвітленням війни та документуванням воєнних злочинів.

Навмисні удари РФ по готелях “створюють серйозну психологічну травму і довгостроковий страх” з-поміж перелічених вище груп людей. Як зазначено в дослідження, це може свідчити про те, що за допомогою таких атак Росія хоче посіяти страх з-поміж фахівців і вразливих груп цивільних і таким чином “знеохотити їх від виконання важливих завдань для решти цивільного населення та для забезпечення права громадськості на інформацію”. 

52% українських респондентів, яких опитали під час дослідження, згадували психологічні наслідки через атаки РФ й казали про підвищений рівень стресу та емоційну травму, викликані постійною загрозою нападу.  35% іноземних респондентів також зазначали, що внаслідок роботи за таких умов вони отримали психологічний стрес та емоційну травму. Такий тиск впливає на ефективність роботи медійників, а постійне психологічне напруження, у якому вони перебувають, “слугує додатковою формою залякування, що потенційно стримує їх від поїздок до прифронтових територій або роботи поблизу них”, мовиться у дослідженні.

Атакуючи українські готелі, Росія намагається обмежити доступ до місць подій, куди виїздять журналісти, і загрожує їхньому життю. Таким чином, РФ намагається посилити контроль над інформацією. “Обмежуючи доступ і наражаючи на небезпеку тих, хто намагається висвітлювати події безпосередньо з місця, Росія забезпечує собі більший контроль над тим, яку саме історію буде розказано”, — наголошували правозахисники. 

При цьому, згідно з міжнародним гуманітарним та кримінальним правом, напади на готелі, де проживають цивільні, зокрема журналісти й гуманітарні працівники, можуть становити грубі порушення та воєнні злочини, підкреслювали автори дослідження.

Висвітлення атак Росією

Росія атакувала українські готелі незалежно від того, чи там мешкали виключно військові, чи там було більше цивільних і менше військових, чи готелі взагалі відмовлялися приймати військових, чи були зачинені під час нападу. Росія атакувала готелі попри те, що від таких атак передусім потерпали цивільні, тож дослідники вирішили проаналізувати офіційні наративи, які Росія просувала на рівні держави, та інформацію з російських медіа і телеграм-каналів, тісно пов’язаних з держвладою РФ. На думку авторів дослідження, такий аналіз міг допомогти виявити приховані мотиви атак на готелі.

Зокрема, дослідники згадали деякі, доволі промовисті, заяви російського Міністерства оборони. До прикладу, коли 7 серпня 2023 року російські військові завдали удару по готелю “Дружба” у Покровську, Міноборони РФ заявило про знищення командного пункту оперативно-стратегічного угруповання Сухопутних військ Збройних сил України “Хортиця”.

Коли за три дні після цього російські крилаті ракети влучили в готель “Reikartz” у Запоріжжі, в російському Міноборони заявили, нібито цей удар був спрямований на тимчасову базу “іноземних найманців”. Документатори зібрали вдосталь доказів, що розвінчували ці неправдиві твердження РФ.

31 грудня 2023 року Міноборони РФ також повідомило про удар по готелю “Харків Палац”, стверджуючи, нібито в результаті цього загинули представники Головного управління розвідки та Збройних сил України, які нібито “брали безпосередню участь у плануванні та здійсненні терористичного акту в Бєлгороді”. Російське Міноборони знову згадувало “іноземних найманців”, які нібито там були. При цьому опитані документаторами свідки казали, що в день російської атаки готель працював у звичайному режимі: щонайменше 12 номерів були зайняті гостями й персоналом, а з-поміж присутніх під час і до моменту нападу взагалі не було військовослужбовців. 

Міноборони РФ згадувало “іноземних найманців” з американської бази і в заяві, озвученій після удару по готелю “Краматорськ” у ніч проти 18 вересня 2022 року, хоча на момент російської атаки в готелі перебували лише цивільні.  

“Міністерство оборони Росії рідко публікує офіційні коментарі після нападів на готелі, — зазначали дослідники. — Коли якісь пояснення і надають, зазвичай в них стверджується, що удари були законними військовими діями, оскільки готелі, на які було здійснено напад, нібито використовувалися Збройними силами України, українською розвідкою чи іноземними найманцями. Ці твердження, як правило, відповідають двом повторюваним наративам, спрямованим на виправдання нападів та зображення місць удару як обґрунтованих військових цілей”.

Автори дослідження звернули увагу на деякі заяви російського Міноборони, які можуть пояснити глибші імовірні причини, якими послуговується Росія, коли визначає готелі як цілі своїх атак. Доволі показовою є заява від 5 лютого 2023 року, зроблена Міжвідомчим координаційним штабом гуманітарного реагування (органом при Міністерстві оборони РФ), яку також оприлюднювало російське Міністерство. Зокрема, у цій заяві стверджувалося, ніби “українські спецслужби готувалися інсценувати вибухи в місцевому наркологічному диспансері, онкологічній клініці та в міській лікарні, щоб ‘звинуватити Росію в скоєнні ‘воєнних злочинів’”. Щобільше, згідно з цим наративом, журналісти з західних медіа, які проживали в готелі “Сапфір” у Краматорську, нібито були під наглядом СБУ й мали на меті задокументувати “інсценовані вибухи”, а потім використати це задля підтримки закликів до посилення постачання західної зброї в Україну.

“Майже за вісімнадцять місяців по тому російські військові влучили в той самий готель ‘Сапфір’, де з початку повномасштабного вторгнення проживали виключно міжнародні журналісти. На момент нападу в готелі перебувала команда ‘Reuters’. Цей приклад є особливо показовим, оскільки вказує на те, що російська влада цілком усвідомлювала, що готель працює в цивільному режимі, зокрема для розміщення міжнародних журналістів, — хоча і не для того, щоб фіксувати інсценовані злочини, як стверджувало російське Міноборони. Також це показує, як російська офіційна риторика зображає незалежні медіа, особливо іноземні, не як неупереджених спостерігачів, а як акторів, які беруть участь в інформаційній війні, а їхнє висвітлення війни сприймається як інструмент дискредитації Росії та підробки свідчень її злочинів”, — наголошували автори дослідження

Російські медіа, так звані “військові блогери” й анонімні телеграм-канали “зазвичай намагаються представити готелі, що стали об’єктом нападу, як законні військові цілі”, аргументуючи це тим, нібито в готелях перебували або українські оборонці, або іноземні найманці, або і ті, і інші.

Аналітики платформи “Osavul”, що працює на базі штучного інтелекту, проаналізували російськомовний телеграм-контент, який стосувався ударів по українських готелях у період з 30 грудня 2023 року по 19 березня 2025 року. Дослідники проаналізували 12500 згадок у телеграмі, використовуючи ключові слова: слово “готель” і назви міст, де російські війська атакували готелі. Часовий проміжок (для кожного інциденту) обмежувався першим тижнем після атак. Окрім цього, на основі ключових слів було створено цільову вибірку з 35 впливових російських джерел у телеграмі, розподілених за чотирма категоріями: федеральні ЗМІ, “військові блогери”, провідні прокремлівські коментатори та анонімні тг-канали.

І аналіз на основі ключових слів, і огляд конкретних джерел засвідчили одну закономірність: переважна більшість телеграм-постів поширювали твердження, ніби атаковані готелі “були законними військовими цілями”. На користь цього найчастіше наводили твердження, нібито в атакованих готелях перебували “іноземні найманці” або “інструктори”. Ще одним “аргументом” слугували заяви, нібито готелі слугували тимчасовими місцями дислокації Сил оборони України. При цьому дослідники не зауважили суттєвих відмінностей у висвітленні атак різними групами телеграм-каналів, що могло вказувати на певну відповідність між наративами Міноборони РФ, та наративами, що поширюють російські ЗМІ й тг-канали.

У російських наративах іноземних журналістів не просто так ототожнювали з військовими “найманцями”: медійників навмисно відокремлювали від місцевого мирного населення, аби їх сприймали не як цивільних, а як “законні” цілі російських військових.

“У багатьох випадках поняття іноземних найманців і журналістів ніяк не розмежовуються. Натомість журналістів, які постраждали від нападів, одразу ж називають ‘найманцями’, а готелі, на які спрямовані атаки, зображують як їхні ‘оперативні бази’”, — наголошували автори дослідження. Дослідники також зазначали, що навіть коли удари по готелях, де часто проживали журналісти, не призвели до загибелі чи поранень медійників, ці локації все одно описували як “бази іноземних найманців”. На думку авторів дослідження, це може свідчити про навмисну дезінформаційну стратегію РФ.

Правозахисники також звернули увагу на певну подвійність російських наративів. Хоча в риториці РФ поділ між іноземними журналістами і військовими навмисно розмито, представники РФ визнають, що з-поміж постраждалих є журналісти. На думку авторів дослідження, це робиться навмисно, аби, з одного боку, підтримувати ілюзію того, що напад РФ був “виправданим” (адже постраждалі нібито були пов’язані з військовими), а, з іншого боку, аби залякати журналістів і надіслати їм чіткий сигнал, що вони ризикують стати мішенями.

Росія зображає журналістів як учасників бойових дій, що дозволяє їй послуговуватися хибним наративом, ніби медійники є законними військовими цілями. Як наголошували правозахисники, це не лише порушує права працівників ЗМІ, а й підриває безпеку преси. Послідовність і повторюваність подібних наративів вказують на навмисне зусилля Росії закріпити їх у свідомості суспільства й таким чином зображувати кожен удар як правомірний. Це призводить до обмежень незалежного висвітлення війни, придушення правди та поширення дезінформації, підсумовували автори дослідження.

Загальний контекст 

Нагадаємо, що минулого тижня міжнародна правозахисна компанія “Global Rights Compliance” та проєкт із документування воєнних злочинів “The Reckoning Project” оприлюднили звіт, який містить докази того, що під час повномасштабного вторгнення Росія системно й регулярно використовує інформацію як зброю, аби приховати міжнародні злочини та саботувати зусилля з притягнення винних до відповідальності. Зокрема, оприлюднений звіт викриває сплановану російську кампанію з поширення дезінформації та детально висвітлює п’ять інформаційних алібі, які супроводжували злочинні напади РФ.

Наприкінці минулого року ми також писали, що українські правоохоронці зібрали доказову базу й заочно повідомили про підозру російському генерал-полковнику, який 24 серпня 2024 наказав атакувати готель у Краматорську балістичною ракетою. Як ми вже зазначали, на момент атаки в готелі перебувала знімальна група агентства Reuters. Тоді загинув один співробітник міжнародної агенції, а інші медійники й містяни зазнали поранень.

Як наголошував речник МЗС України Георгій Тихий, “прицільні удари по ЗМІ стали системною тактикою війни Росії”. “Ці варварські воєнні злочини мають бути засуджені та покарані”, — писав Тихий в соцмережі Х.

Минулого серпня ми також зазначали, що станом на той час “Репортери без кордонів” подали вісім скарг про воєнні злочини як до українських правоохоронних органів, так і до Міжнародного кримінального суду. Крім того, дві скарги надійшли до французьких судів.

Вже у лютому 2025 року “Репортери без кордонів” засудили депортацію щонайменше 19 українських журналістів, яких свавільно затримали російські окупанти. Правозахисники назвали такі дії Росії черговим воєнним злочином і подали дев’яту скаргу на неї до Міжнародного кримінального суду та Генеральної прокуратури України.