Інформаційні алібі РФ

Минулого тижня міжнародна правозахисна компанія “Global Rights Compliance” та проєкт із документування воєнних злочинів “The Reckoning Project” оприлюднили звіт, який містить докази того, що під час повномасштабного вторгнення Росія системно й регулярно використовує інформацію як зброю, аби приховати міжнародні злочини та саботувати зусилля з притягнення винних до відповідальності.

“Новий звіт викриває сплановану російську кампанію з поширення дезінформації, спрямовану на приховування відповідальності за воєнні злочини та введення в оману внутрішньої аудиторії та міжнародної спільноти”, — мовиться в оприлюдненому пресрелізі. Переповідаємо основне з того, що встановили колеги.

З-поміж іншого автори звіту проаналізували, як Росія вдається до використання інформаційних алібі. Це ретельно спланована техніка, яка передбачає попереднє поширення неправдивої інформації, певних сфабрикованих наративів. За допомогою інформаційних алібі Росія намагається приховати правду, відвернути увагу від справжніх виконавців злочинів, уникнути відповідальності за вчинене та виправдати незаконні дії.

Інформаційні алібі послугували Росії і у війні проти України. Здійснений аналіз показав, що у багатьох військових атаках Росія використовувала інформаційні алібі, що призвело до зростання кількості постраждалих з-поміж цивільних. Автори звіту дослідили інформаційне поле і детально розібрали п’ять інформаційних алібі, які супроводжували злочинні напади РФ.

Зокрема, автори звіту згадали російський удар по Краматорську в квітні 2022-го. Як зазначали у Global Rights Compliance, “напад на залізничний вокзал у Краматорську 8 квітня 2022 року демонструє, як російські дезінформаційні кампанії заклали підґрунтя для удару”. Тоді загинула 61 мирна людина. “Неправдиво звинувативши Україну у використанні ‘живих щитів’ і заявивши про неминучий конфлікт, Росія створила собі інформаційне алібі, яке маскувало відповідальність і уможливило цілеспрямовані обстріли цивільного населення”.

Захоплені у полон після облоги Маріуполя українські оборонці стали ще однією групою, на яку була націлена російська дезінформація, а удар по колонії в Оленівці супроводжувався інформаційними алібі.

“Від початку квітня 2022 року російські блогери публікували відео з полоненими солдатами, які ‘зізнавалися’ у воєнних злочинах — ймовірно, під тиском або внаслідок катувань. Після переведення захисників ‘Азовсталі’ до Оленівської колонії в травні 2022 року російські джерела звинуватили Україну в плануванні обстрілу установи, аби змусити мовчати свідків ймовірних воєнних злочинів, які, згідно з російськими звинуваченнями, Україна нібито вчинила в Маріуполі. Пов’язані з Кремлем блогери навіть заявляли, що Україна працювала разом з британською [розвідкою] MI6, аби знищити військовополонених за допомогою ракети ‘HIMARS’ і згодом покласти провину на Росію”, — підсумовували проаналізоване у пресрелізі. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року в Оленівській колонії пролунали вибухи. Як зазначали українські правоохоронці, тоді загинули щонайменше 50 військовополонених, а ще 150 військовополонених зазнали поранень. Росія одразу звинуватила Україну, саботувала незалежне розслідування та не дозволила міжнародним місіям відвідати місце події.

Команда Global Rights Compliance також проаналізувала інформполе навколо російського удару по Маріупольському пологовому будинку, завданого 9 березня 2022 року. Здійснений аналіз свідчив про скоординовану дезінформаційну кампанію РФ, у рамках якої кілька російських високопосадовців неправдиво стверджували, нібито об’єкт атаки використовували українські комбатанти, а тому він нібито втратив захищений статус. Зокрема, у звіті згадували, що буквально за кілька днів до нападу постійний представник Росії в ООН Василь Небензя, призначений безпосередньо Путіним, неправдиво заявив, нібито пологовий будинок у Маріуполі зайняли українські військові. За кілька годин до того, як третій пологовий зруйнували російські бомби, речниця Міністерства закордонних справ Марія Захарова повторила цей наратив. Це лише кілька прикладів спотворення реальності, насправді неправдивих наративів було значно більше. Таким чином, Росія висвітлила бомбардування лікарні як “провокацію”, яку нібито організувала Україна, аби звинуватити Росію у воєнних злочинах і залякати цивільне населення.

У випадку з атакою на пологовий, так само як і у випадку з ударом по колонії в Оленівці, превентивну дезінформацію поширювали різні люди: дипломати, автори контенту у соцмережах та ЗМІ тощо. Офіційні наративи після реальних нападів, які лунали з офіційних джерел (зокрема, з російського Міністерства оборони), повторювали дезінформацію, яка передувала атакам. Таким чином, Росія використовує превентивну дезінформацію, аби посіяти сумніви й перекласти провину з виконавців злочину на постраждалу сторону, відмічали правозахисники.

Автори дослідження також згадували різні канали, які Росія використовує для поширення дезінформації, й наголошували, що російські соцмережі та медіаканали відіграють все суттєвішу роль у дезінформаційній війні. Задля поширення неправдивих наративів про Україну у соцмережах є понад 100 тисяч сторінок і велика мережа популярних телеграм-каналів. Ключову роль у цьому відіграють російські воєнні блогери, так звані “воєнкори” чи “Z-блогери”. За оцінками експертів, їхня авдиторія становить близько 10 000 000 людей. Вони зіграли фатальну роль в атаці РФ на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі, вважають автори звіту.

Хоча біля драмтеатру, де могло перебувати кілька тисяч цивільних, було чітко написано слово “діти”, Росія схарактеризувала цей напад як “провокацію”, яку нібито організувала Україна, аби втягнути сили НАТО у військовий конфлікт. Згідно зі звітом, російські військові блогери наголошували на цьому наративі напередодні атаки РФ на драмтеатр у Маріуполі. Зокрема, такий наратив просував Кирило Федоров, який стверджував, нібито Україна планує нову “провокацію” після інциденту у пологовому будинку. Дмитро Стешин також повідомляв, ніби Україна готує “провокацію” у Маріупольському драматичному театрі, де зібрала цивільних для інсценування повітряного удару.

Автори звіту згадали й напад на Каховську ГЕС, який Росія вчинила 6 червня 2023 року. Згідно з незалежними розслідуваннями, постійний представник Російської Федерації при ООН Василь Небензя ще в жовтні 2022 року надіслав листа Генеральному секретарю ООН та голові Ради Безпеки ООН, у якому йшлося про “плани київського режиму” знищити Каховську ГЕС за допомогою мінного нападу або масового ракетного удару.

Щобільше, у травні 2023-го телеграм-канал “Війна з фейками”, пов’язаний з автономною некомерційною організацією “Діалог”, неправдиво заявив, нібито “українська пропаганда навмисно спотворює інформацію [про те, що Росія продовжує безконтрольно спускати воду на Каховській ГЕС], вириваючи її з контексту, аби представити Росію у негативному світлі”. Інший телеграм-канал “ANNA-NEWS”, що належить до мережі російських пропагандистських і дезінформаційних ЗМІ та має зв’язки з російськими спецслужбами, оприлюднив відео з красномовним підписом “Хто намагається затопити береги Дніпра? Один із прийомів української пропаганди — звинувачувати ворога у тому, що робиш сам. Як українська пропаганда приписує свої дії російській стороні…”.

Таким чином, оприлюднений звіт свідчить про спланованість російських атак, адже російські дезінформаційні стратегії з’явилися більше ніж за рік до нападу.

Автори звіту також вважають, що Путін і високопосадовці російського уряду — Міністр закордонних справ (Сергій Лавров) і співробітники адміністрації Президента РФ (Сергій Кирієнко, Олексій Громов і Софія Захарова) — відіграють ключову роль у превентивних дезінформаційних операціях Росії.

Їхні зусилля скоординовані через ієрархічну мережу, у якій державні суб’єкти активно співпрацюють з неурядовими установами —  ЗМІ, пов’язаними з урядом неурядовими організаціями, зокрема зі згаданою вище російською автономною некомерційною організацією “Діалог”, — і впливовими особами у соцмережах. Усе це робиться задля “активного поширення неправдивої інформації перед конкретним нападом”.

Як наголошував президент Global Rights Compliance Вейн Джордаш, “вкрай важливо розмежовувати свободу висловлювання та свідому участь у злочинних планах і злочинах”. Російські пропагандисти, які прагнуть брати участь у плануванні, виконанні й приховуванні міжнародних злочинів, часто переходять цю межу, наголошував Джордаш. “Ті, хто свідомо поширюють таку пропаганду задля сприяння воєнним злочинам і / або злочинам проти людяності й фактично вчиняють такі злочини, повинні усвідомлювати, що одного дня вони, разом з іншими особами, які використовують інші види зброї, також можуть опинитися на лаві підсудних” і будуть зобов’язані відповідати за власні дії, — підсумовував президент Global Rights Compliance.

Окрім детального аналізу інформаційних алібі, автори звіту також навели законодавчу базу, у якій інформаційні алібі (що слугують для планування, виконання або приховування міжнародних злочинів) можуть бути законно обмежені відповідно до міжнародного права. Зокрема, автори звіту наголосили на необхідності розрізняти захищені висловлювання (навіть якщо вони є неприйнятними або неточними) та висловлювання, які можуть сприяти вчиненню міжнародних злочинів. Автори звіту також наголосили на необхідності запровадження законних обмежень, покликаних запобігти зловживанню свободою висловлення поглядів у інформаційній війні.

Звіт також містить ключовий план, який можна застосовувати у контексті розслідування й для висунення звинувачень у рамках Римського статуту проти осіб, причетних до розповсюдження інформаційних алібі, у тому числі проти російських високопосадовців.

За покликаннями можна ознайомитися з повною версією звіту англійською мовою та стислим викладом українською. З-поміж іншого в англомовному звіті детально викладені всі неправдиві наративи, які представники РФ поширювали до та після нападів, зазначені особи, які поширювали подібну дезінформацію, та спростовані російські фейки.

Здійснене дослідження підкреслює нагальну потребу міжнародної спільноти не лише визнати загрозу, яку становлять інформаційні алібі, а й протидіяти дезінформації та забезпечити притягнення до відповідальності усіх, хто маніпулюють інформаційним простором у злочинних цілях, наголошували автори звіту.

Загальний контекст

Цього квітня ми писали, що станом на той час від початку 2025 року Росія вже здійснила 191 інформоперацію з використанням ШІ. Ми також неодноразово писали про російських пропагандистів, які закликали до геноциду українців і поширювали мову ворожнечі. Як зазначав голова Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні Ерік Мьосе, “деякі висловлювання, які лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, можуть становити злочин підбурювання до геноциду”.

Нагадаємо, що минулого року правозахисники направили до Міжнародного кримінального суду подання щодо

• колишнього Президента РФ Медведєва, який активно використовує мову ворожнечі у власних дописах,
• російських пропагандистів з найбільшою авдиторією: Соловйова, Симоньян, Кисельова, Мардана,
• першого заступника керівника Адміністрації Президента РФ Олексія Громова, який, імовірно, керує пропагандою в російських медіа.   

Документ під назвою “Мова ворожнечі як злочин проти людства” підготували Міжнародна федерація за права людини (FIDH), Центр громадянських свобод, Харківська правозахисна група й російська правозахисна організація, яка лишилася неназваною з міркувань безпеки.

У надісланому до МКС поданні були проаналізовані висловлювання та наративи, які розповсюджують російські публічні особи. На думку правозахисників, ці люди переслідували українців за допомогою мови ворожнечі та вчинили злочин проти людяності (відповідно до статті 7 Римського статуту). Правозахисники сподівалися, що МКС побачить в описаному поданні юридичну кваліфікацію, яка підтверджує те, що російська пропаганда є злочином, який підпадає під дію Римського статуту, а подання стане основою для розслідування та для подальших арештів і притягнення російських пропагандистів до міжнародної кримінальної відповідальності. Детальніше про це подання до МКС і роль російської пропаганди у війні проти України можна прочитати у статті.