Ми вже розповідали про події 20 серпня 2023 року, коли протягом однієї ночі російські окупанти затримали одразу кількох мелітопольських медійників: Анастасію Глуховську, Яну Суворову, Владислава Гершона, Олександра Малишева, Георгія Левченка, Максима Рупчова та Марка Каліуша.
“О пів на першу ночі прийшли в будинок, — розповідала “Медіазоні” мати Владислава Гершона Наталія. — Окрім нього, вдома була одна бабуся. Провели обшук, його забрали. І два місяці ми про нього взагалі нічого не знали. Лише за два місяці на зв’язок вийшов адвокат, якого дали безплатно. А у справі написали, що його затримали у жовтні”.
Саме тоді, у жовтні, російські пропагандисти оприлюднили відео затримання “агентурної мережі, що вербувала містян через телеграм-канали”.
Як згодом з’ясувала “Медіазона”, Владислава Гершона, Дениса Глущенка, Олександра Малишева, Максима Рупчова та Яну Суворову звинуватили в тому, що вони у березні 2023 року нібито навели українські ракети на будівлю мелітопольського коледжу, де розташовувалися управління Росгвардії та ФСБ в Запорізькій області (при ударі ніхто не постраждав). Два роки всі викрадені журналісти залишалися за ґратами. Лише Марку Каліушу, якого судили за обвинуваченням у “підготовці до теракту, передачі вибухівки та погрозах убивством”, Південний окружний військовий суд призначив примусові заходи медичного характеру, відправивши до психіатричної лікарні. 24 серпня в межах обміну полоненими Марк Каліуш повернувся додому.
Владислава Гершона тримали в Мелітополі, потім в Маріупольському слідчому ізоляторі, а на суд перевели до Ростова. Рідні Владислава скаржилися на жахливі умови його утримання. Георгія Левченка якийсь час утримували у Маріуполі, потім перевели до невідомого місця (тепер очевидно, що Мелітополя).
2 вересня стало відомо, що підконтрольний росіянам так званий “Запорізький обласний суд” в окупованому Мелітополі засудив Георгія до 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за звинуваченням у держзраді та публічних закликах до екстремізму.
3 вересня Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вирок Владиславу Гершону — до 15 років позбавлення волі. Перші три роки він має провести у в’язниці, решту — у колонії суворого режиму. Його визнали винним у шпигунстві, участі у терористичній спільноті та скоєнні теракту зі значним майновими збитками.
Ще чотири мелітопольські медійники чекають на “вироки” в російській неволі.
“Ці семеро журналістів та медіаспівробітників символізують те, чого Росія найбільше боїться: правду про окупацію українських територій, де арешти та репресії стали нормою. Дехто чекає на фіктивні суди, тоді як для інших інформація надходить лише уривчасто. Їх не можна забувати, а Кремль має нести відповідальність за їхні справи. ‘Репортери без кордонів’ закликають до їхнього негайного та безумовного звільнення”, — наголошувала нещодавно регіональна представниця RSF в Україні Полін Мофре.
За інформацією Національної спілки журналістів України, у російському полоні залишаються щонайменше 28 цивільних медійників.
- Бессарабов Олексій
- Дудка Володимир
- Штибликов Дмитро
- Аметов Ернес
- Асанов Марлен (Сулейман)
- Ібрагімов Тимур
- Салієв Сейран
- Мустафаєв Сервер
- Сулейманов Руслан
- Шейхалієв Рустем
- Бекіров Ремзі
- Аріфмеметов Осман
- Сулейманов Амет
- Ахтемов Асан
- Цигіпа Сергій
- Данилович Ірина
- Ільченко Євген
- Темер’янов Вілен
- Левченко Ірина
- Левченко Георгій
- Глуховська Анастасія
- Гершон Владислав
- Суворова Яна
- Малишев Олександр
- Рупчов Максим
- Османов Рустем
- Азізов Азіз
- Осьмак Геннадій
Відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські політичні права, ув’язнені на тимчасово окупованих територіях українські цивільні, мають користуватися правами та гарантіями. Натомість в порушення всіх міжнародних норм, російська влада піддає українців катуванням, тримає в нелюдських умовах, вивозить за тисячі кілометрів від домівки.
Правозахисна ініціатива “Т4Р” презентувала комунікацію з Офісом Прокурора МКС, в якій юристи обґрунтували, що катування, до яких вдається російська окупаційна влада, можна кваліфікувати як злочин проти людяності та воєнний злочин.
