Меню
• Події   • Російсько-українська війна
Ірина Скачко, 20 серпня 2025

Мелітопольські журналісти — два роки в полоні

20 серпня 2023 року російські спецслужби викрали сімох мелітопольських медійників. Міжнародна організація ‘Репортери без кордонів’ (RSF) вкотре вимагає їхнього негайного звільнення.

Скриншот з пропагандистського відео / РІА Південь

Скриншот з пропагандистського відео / РІА Південь

…О восьмій ранку мама Анастасії Глуховської марно дзвонила в домофон: дочка так і не відкрила дверей. За дві години до того, о шостій, до квартири журналістки РІА “Мелітополь” увірвалися люди в масках і забрали жінку в невідомому напрямку. До адміністратора чату українського телеграм-каналу “Мелітополь — це Україна” Владислава Гершона окупанти прийшли трохи раніше, опівночі. До будинку 19-річної Яни Суворової, яка вела телеграм-канал “Мелітополь — це Україна”, росіяни вдерлися о третій ранку. Тієї ж ночі були викрадені адміністратори телеграм-каналів “РІА Мелітополь” та “Мелітополь — це Україна” Олександр Малишев Георгій Левченко, Максим Рупчов та Марк Каліуш. 

Анастасія Глуховська

Анастасія Глуховська

Вночі проти 21 серпня телеграм-канал “РІА Мелітополь” був зламаний окупантами. До цього дня медіа працювало, навіть в окупації продовжуючи підтримувати Україну. Після зламу редакція спромоглася створити новий канал і продовжує працювати.

Протягом тижнів відтоді про викрадених медійників нічого не було відомо. Лише наприкінці жовтня російські пропагандисти оприлюднили відео “затримання цілої банди українських терористів”. “Полоненим присвятили цілий блокбастер в дусі роспропаганди: ФСБшники в балаклавах з автоматами стрибають через паркани, вибивають двері, хапають людей і виводять у кайданках з дому. Далі пропаганда знімає каяття і зізнання, які добуті відомим всім способом. Серед полонених навіть 19-річна дівчина і хлопець хворий на шизофренію”, — написали тоді журналісти РІА Південь.

На відео замучені молоді люди завченими, чужими фразами “зізнаються” в тероризмі та шпигунстві: Яна Суворова розповідає, буцімто передавала інформацію про пересування російської техніки, а Марк Каліуш, який має проблеми з психічним здоров’ям, каже, що “виконував завдання українських спецслужб” і навіть “переносив бомбу”. У відеосюжеті також показали мелітопольця, затриманого раніше “сімки”, Костянтина Зіновкіна, який зник ще у травні.

Минуло два роки. Усі семеро все ще перебувають у полоні. Хтось чекає на суд, про когось досі невідоме місце утримання. “Відкладені судові процеси, депортації, вперте мовчання Москви: усіх їх затягнуло в пекло російської тюремної системи, що робить майже неможливим вичерпне документування їхніх справ”, — кажуть в міжнародній організації “Репортери без кордонів”, закликаючи до негайного звільнення мелітопольських журналістів з полону.

Лише нещодавно стало відомо, що Яна Суворова зараз перебуває у СІЗО №2 у Таганрозі. “Мене мали перевести до Ростова, але в останню хвилину мій перехід скасували без пояснень”, — цитують у RSF записку, яку дівчина нещодавно спромоглася передати рідним. Нагадаємо, це саме та установа, де катували загиблу Вікторію Рощину. Яну спочатку тримали у Мелітополі, згодом перевели до Маріуполя, потім до Донецька. Таганрог — передостання зупинка перед судом в Ростові, що має відбутися 17 вересня. Журналістку звинувачують у “пропаганді тероризму” та “шпигунстві”.

Про Анну Глуховську відомо менше. На запити “Репортерів без кордонів” щодо місця її утримання російська влада не відповідала. Вірогідно її утримували в Мелітополі, а потім перевели до того ж Таганрогу. Офіційного підтвердження цього так і не було надано, кажуть журналісти. Анну звинувачують у “виправданні тероризму в інтернеті” та “шпигунстві”.

Владислава Гершона тримали в Мелітополі, в Маріупольському слідчому ізоляторі, а зараз перевели до Ростова на суд, який мав відбутися 13 серпня, але був перенесений на 2 вересня. Рідні Владислава кажуть, що умови його утримання жахливі та нелюдські. Його судитимуть за статтями про “участь у терористичній спільноті” та “теракт”. В одному з листів матері він написав: “У мене не залишилося нічого, крім серця. Серця сина, чоловіка, онука, брата, племінника, друга. У цьому серці продовжує співати птах свободи. Не дайте нікому позбавити цього птаха голосу. Поверніть любляче серце додому. Дякую!”

Владислав Гершон, фото РІА Мелітополь

Владислав Гершон, фото РІА Мелітополь

Максиму Рупчову та Олександру Малишеву закидають три статті російського кримінального кодексу: “шпигунство”, “участь у терористичній спільноті”, “теракт”. За останньою інформацією RSF, їх утримують у слідчому ізоляторі №2 у Маріуполі. Суд над Максимом Рупчовим заплановано на 28 серпня, а над Олександром Малишевим — на 15 вересня.

Марка Каліуша мали судити за обвинуваченням у “підготовці до теракту, передачі вибухівки та погрозах убивством”. На початку липня Південний окружний військовий суд призначив йому примусові заходи медичного характеру. З діагнозом “шизофренія” молодого чоловіка доправили до психіатричної лікарні. Якої — невідомо. “Репортери без кордонів” припускають, що це може бути заклад, розташований або на окупованій території, або в Ростовській області Росії. “Примусове психіатричне інтернування використовується судовою системою для того, щоб заглушити критичні голоси, що є практикою, успадкованою в Росії з радянських часів. Воно посилюється проти противників повномасштабного вторгнення”, — заявляють в RSF.

Марк Каліуш, скриншот з пропагандистського відео

Марк Каліуш, скриншот з пропагандистського відео

Також невідомо, де зараз тримають Георгія Левченка. За інформацією українських органів влади, окупанти звинувачують його у “підбурюванні до екстремізму та державної зради” (за даними ПЗК “Меморіал”, йдеться про “виправдання тероризму в інтернеті” та “шпигунство”). Якийсь час чоловіка утримували у Маріуполі, потім перевели до поки що невідомого місця.

“Ці семеро журналістів та медіаспівробітників символізують те, чого Росія найбільше боїться: правду про окупацію українських територій, де арешти та репресії стали нормою. Дехто чекає на фіктивні суди, тоді як для інших інформація надходить лише уривчасто. Їх не можна забувати, а Кремль має нести відповідальність за їхні справи. ‘Репортери без кордонів’ закликають до їхнього негайного та безумовного звільнення”, — регіональна представниця (RSF) в Україні Полін Мофре.

За інформацією “Репортерів без кордонів” в російському полоні перебувають 28 українських медійників, дев’ять з них — з окупованого Мелітополя.


Тим часом стало відомо, де перебуває інша викрадена журналістка з Мелітополя, Ірина Левченко. Окупанти викрали її з чоловіком у травні 2023 року. На початок повномасштабного вторгнення вони обидва вже не працювали, були пенсіонерами. Олександра Левченка звільнили за рік, а ось про долю Ірини не було жодної інформації. Наприкінці липня їй вдалося передати сестрі лист. В ньому Ірина розповіла, що її утримують у Донецькому СІЗО, але, можливо, незабаром переведуть до Сімферополя на суд. Досі невідомо, в чому її обвинувачують.

Ірина Левченко та Олександр Левченко. Фото з соцмереж.

Ірина Левченко та Олександр Левченко. Фото з соцмереж.

Мало що відомо на разі про долю викраденого у липні 2022 року Євгена Ільченка. Професійний юрист, з початком окупації він став вести телеграм-канал Mitopol, в якому висвітлював місцеві новини. Після затримання спочатку його кілька тижнів тримали в Мелітополі, катували, а у вересні перекинули на фронт, де залучили до примусової праці: чоловіку довелося рити окопи в районі села Вербове та чистити зброю окупантам. “Полон, тортури, а тоді рабство… Це — перший випадок, зафіксований “Репортерами” за майже сорок років захисту журналістики, коли медійник, блогер і розслідувач опинився в абсолютному рабстві й був примушений до участі у війні проти власної країни. За вибір інформувати громадськість його не лише тримали в полоні два роки, а й примушували до важкої праці. Свавілля переросло у варварство. Євгена Ільченка має бути негайно звільнено”, — заявляв тоді керівник відділу розслідувань “Репортерів без кордонів” Арно Фроже. Зараз Ільченка можуть утримувати в Таганрозі.

Нагадаємо, коаліція правозахисних організацій  “PEOPLE FIRST!” на чолі з лауреатами Нобелівської премії миру — Центром громадянських свобод (Україна) та “Меморіалом” (Росія) — публічно звернулася до Дональда Трампа із закликом вжити рішучих гуманітарних заходів для звільнення Росією усіх полонених, як військових, так і цивільних, а також російських політичних в’язнів, позбавлених волі через антивоєнну позицію. 

поширити інформацію

Публікація цього матеріалу стала можлива завдяки підтримці міністерства закордонних справ Нідерландів
Подібні статті

• Події   • Російсько-українська війна

‘Я щасливий, що я — вільна людина і вільний журналіст’

20 червня — після понад чотирьох років у російському ув’язненні — звільнили Владислава Єсипенка, журналіста “Крим.Реалії” (проєкту української служби Радіо Свобода). Журналіст залишив тимчасово окупований Росією Крим, прибув до Праги та зустрівся з родиною.

• Події   • Російсько-українська війна

Непотрібні Росії солдати (доповнено)

У Міністерстві внутрішніх справ України вчергове підтвердили, що під час репатріацій Росія передає до України тіла власних військових разом з тілами загиблих українців. За словами Ігоря Клименка, Україна встановила імена декого з російських військовослужбовців, яких “повернула” РФ. Детальніше — у статті.

• Російсько-українська війна   • Моніторинг

Фейкові списки загиблих та інші маніпуляції РФ

За даними зовнішньої розвідки, під час останніх днів нинішнього обміну полоненими Росія планує вчинити кульмінацію кампанії з дискредитації України. Розповідаємо про обміни, які відбуваються усупереч тиску країни-агресора, та чергові свідчення звірств представників РФ щодо українських полонених.

• Події   • Російсько-українська війна

Завершився великий обмін ‘1000 на 1000’

Розповідаємо, кого вдалося звільнити з російської неволі за ці три дні.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти