Добропілля: місто, що змінилося за два дні

У серпні 2025 року чи не головною новиною з фронту була спроба ворога організувати прорив у бік міста Добропілля. Авторитетні OSINT-проєкти та дослідники стверджують, що ворогу вдалося подолати близько 15 кілометрів лише за кілька днів. Таких загрозливих темпів просувань в окупантів не було з 2022 року. У вересні вже відомо, що прорив ворога “захлинувся”, а Сили оборони перейшли до вдалих контрударів, вже “зрізавши” значну частину просування окупантів.

Місто вимерло за два дні. Як Добропілля змінилося під час нового наступу росіян

Місто Добропілля ще з 2014 року було важливим транзитним пунктом. Через нього проходив шлях “Дніпро-Краматорськ”, через Добропілля можна було потрапити в Покровськ чи Мирноград. У 2024 році, коли залишатися в Покровську на тривалий час ставало дедалі більш небезпечно, я, як і багато інших журналістів та волонтерів, обрав Добропілля як “базу”, з якої вирушав на Покровський напрямок. Востаннє за такою “схемою” я був в Добропіллі в травні 2025 року, коли робив матеріали про так зване російське “перемир’я” до 9 травня. Тоді, менше ніж пів року тому, в Добропіллі вирувало життя. В центрі, біля ринку та магазину “Аврора“, можна було побачити безліч людей, включно з жінками та дітьми. По місту курсував громадський транспорт, в піцерії біля будинку, де я спокійно орендував квартиру на OLX, було складно знайти вільний столик, а на дверях висіли оголошення про пошук нових офіціантів та кухарів. Ті, що були, не справлялися з потоком клієнтів.

Звісно, вже тоді Добропілля страждало від періодичних обстрілів, російські керовані авіабомби та навіть реактивні системи залпового вогню діставали до міста відтоді, як окупанти наблизилися до Покровська. Проте місцеві цілком виправдано казали на це: “А де зараз не бомблять?” Сперечатися з цим було складно. З початку року в Добропілля евакуйовували людей з Покровська, тоді це місто ще вважалося тиловим та відносно безпечним. Доволі багато мешканців Добропілля у 2025 році були цивільними переселенцями з Покровська.

Багато що почало змінюватися влітку 2025 року, ще до сумнозвісного так званого “прориву” росіян. У липні ворог завдав одразу кілька авіаційних ударів, зокрема безпосередньо  по центральній частині Добропілля, зруйнувавши ТЦ, “Аврору”, торгівельні ряди та значно пошкодивши житлові будинки навколо. Також відчутно збільшилася кількість атак за допомогою ударних дронів типу “Шахед”. Якщо раніше ворог використовував їх лише для ударів вглиб українського тилу, то в 2025 році, значно збільшивши виробництво, “Шахеди” та їхні аналоги атакують і прифронтові міста, такі як Добропілля, Покровськ, Краматорськ, Слов’янськ та Костянтинівка.

Коли в серпні я повернувся в Добропілля, місто вже складно було впізнати. Там, де ще пару місяців тому я не тільки ходив без бронежилета, а спокійно пив каву на літних верандах кав’ярень, зараз було небезпечно навіть просто пересуватися по вулицях. Після просувань навколо Добропілля окупанти отримали змогу використовувати FPV-дрони для атак по місту, а кількість ударів КАБами зросла непомірно. Також під ударами ворога опиняються логістичні шляхи, зокрема автомобільні дороги навколо міста.

В центрі, де раніше були натовпи, в серпні за пару годин мені вдалося побачити не більше десятка людей.

“Усі виїхали за два дні. Коли були новини про оцей “прорив”. Люди бояться. Одна справа, коли обстріли, а інша — коли росіяни можуть опинитися на сусідній вулиці. І потім вже нікуди не дінешся”, — розказує Ольга, мешканка Покровська, яка з 2024 року живе у Добропіллі.

Її слова підтверджують і ще кілька місцевих, з ким довелося поспілкуватися на вулицях, а також офіційні дані. В останніх числах червня 2025 року в Добропіллі залишалося близько 22 тисяч людей, а вже в серпні ця цифра зменшилася в 18 разів до 1200 мешканців. Вони залишаються в місті, де значні перебої в постачанні світла, води та газу. Зв’язок також ловить лише в деяких районах міста. На центральних дорогах — все більше спалених ударами дронів авто.

Останні два місяці евакуація відбувається не з прифронтових населених пунктів до Добропілля, як колись, а з самого міста. В серпні на кілька тижнів одразу кілька волонтерських та благодійних організацій припинили заїжджати в саме місто, бо це ставало дедалі небезпечніше. Людей вивозила поліція та ДСНС.

У серпні окупанти обстріляли місцеву лікарню. Медична установа, що була відремонтована за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, зараз має значні пошкодження. Міжнародне гуманітарне право чітко визначає, що удари по медичних установах заборонені за будь-яких умов, навіть якщо ці лікарні використовуються як військові шпиталі. Проте буквально в усіх, без виключення, містах де я працював останні роки, росіяни постійно, вже “традиційно” бомбардують медичні заклади. Добропілля не стало виключенням.

Дев’ятиповерхівка в самому центрі міста, де ще у травні цього року я винаймав квартиру, — тепер є черговим свідком російських злочинів: одразу по двох під’їздах “прилітало”. Зустріти місцевих у колись дуже людному подвір’ї не вдалося, тож невідомо, що саме спричинило руйнування і чи були постраждалі та загиблі під час цих ударів. Квартири одразу на кількох поверхах повністю вигоріли. Ніяких військових об’єктів поблизу будинку знайти не вдалося.

У вересні ситуація у місті стала потроху налагоджуватися. Вдалося організувати видачу гуманітарної допомоги, в деяких районах відновили електропостачання. Ситуація в населеному пункті безпосередньо залежить від стану справ на фронті. Чим активніше суне ворог, чим ближче підходить до Добропілля, тим більше місто стає схожим на “мертве”. Водночас вдалі контрудари Сил оборони та повернення деяких втрачених позицій дають надію на відновлення життя у Добропіллі, бодай частково.

Червонокнижна зона — спалена

На шляху так званого “прориву” росіян поблизу Добропілля опинилися на тільки села та селища, а ще і заповідні зони. Ботанічний заказник “Ге́ктова балка” розташований за 12 кілометрів від Добропілля та має охоронний статус. На площі в 40 гектарів до повномасштабного вторгнення налічувалося понад 297 видів флори, 7 із яких занесені до Червоної книги України, а “Дрік донський”, багаторічна трав’яниста рослина, що росте на території заказника, занесений до Європейського Червоного списку.

Буквально впритул до ботанічного заказника розташована інша захисна природна ділянка: заповідне урочище “Никанорівський ліс”. Мальовнича зона також була “домівкою” одразу для багатьох рідкісних рослин. Проте, як і в випадку з “Ге́ктовою балкою” цей ліс опинився на шляху окупантів.

Супутникові знімки, доступ до яких я маю, підтверджують: зазначені охоронні зони або повністю знищено, або дуже значно пошкоджено. На території заказника та лісу можна побачити численні вирви від снарядів чи авіабомб, а багато дерев згоріли. Супутникові знімки дозволяють відстежувати лише масштабні зміни, зі супутника складно помітити невеличкі осередки та їхній стан. Так чи інакше, можна впевнено стверджувати, що в цих зонах відбувалися масштабні пожежі, імовірно в наслідок бомбардувань, які могли і, скоріше за все, гарантовано вплинули на флору заповідних зон. Оскільки зазначені ділянки є зоною бойових дій, де бої точаться прямо зараз, з міркувань безпеки для українських Сил оборони та їхніх позицій, супутникові знімки тимчасово не публікуються у відкритому доступі.

Це вже далеко не перший випадок, коли повномасштабне російське вторгнення завдає значної шкоди або геть нищить українську природу.