Храми Донеччини: цього року кількість російських атак збільшилася
Із самого початку повномасштабного вторгнення російські війська не нехтували завдавати ударів по християнських храмах та інших релігійних спорудах в різних областях України. На Донбасі ситуація значно погіршилася цього року. Частина храмів опинилися безпосередньо в районі ведення активних бойових дій, зокрема, навколо Курахового та Покровська. Наближення лінії бойового зіткнення до густонаселених територій різко збільшило кількість подібних атак. Проте, у 2025 році окупанти завдають удари і по релігійних спорудах, що знаходяться на значної відстані від фронту.
Добропілля: “Помилка малоймовірна”
Храм Преподобного Амвросія Оптинського УПЦ розташований серед приватного сектора міста Добропілля — за понад 20 кілометрів від лінії фронту. Атака дронами відбулася рано вранці 6 травня. Свідки розказали, що якби БПЛА прилетіли на годину пізніше — не обійшлося би без жертв. Але через ранній час в будівлі храму перебували лише місцевий священник та завгосп. Вони не отримали поранень.
Настоятель храму розказав про два вибухи з різницею у приблизно пів години. Це майже гарантовано спростовує версію про невдале збиття дронів. Збити одразу два дрони так, щоб обидва влучили в одну й ту саму будівлю при неконтрольованому падінні — майже неможливо.
Внаслідок атаки у фасаді храму зіяють одразу два великі проломи. Також вибух значно пошкодив частину даху, а за кілька годин після цього в Добропіллі пройшов сильний дощ. Це спричинило додаткові наслідки, настоятель храму побоюється можливого обрушення даху, що пошкоджено вибухом та залито водою.
“Вікон немає, дах пошкоджений. Ми власними силами забили вікна та один з проломів, другий знаходиться занадто високо. Але це тимчасові заходи. Головне, це пошкодження даху. Якщо будуть дощі, то руйнування будуть продовжуватися та погіршуватися. Це ще добре, що літо. Якби була зима — було б значно гірше”, — каже Василь, один з парафіян храму, що добровільно допомагає ліквідовувати наслідки атаки.
Попри значні руйнування, в храмі триває служба. Настоятель храму переніс її з основної зали, що постраждала найбільше, до невеличкого приміщення. Також відомо, що попри атаку настоятель провів службу за українських захисників на фронті менше ніж за добу після вибухів.
Торецьк: храм пережив комуністів, не пережив нових фашистів
Свято-Макаріївский храм, побудований 119 років тому у Торецьку, з’явився на обкладинках багатьох ЗМІ влітку 2024 року. Саме тоді окупанти відкрили новий напрямок своїх штурмів — торецький. У перші ж дні нових атак храм потрапив під масивні обстріли, під’їзди житлових багатоповерхівок поруч з релігійною спорудою також були зруйновані вщент. Я першим написав про долю храму — провів в Торецьку кілька діб одразу після початку наступу окупантів. Тоді храм мав значні пошкодження, а пізніше, з перенесенням бойових дій безпосередньо до міста, подальшу долю храму визначити було вкрай важко.
Весною 2025 року, завдяки розвідці з дрону, вдалося дізнатися, що храм повністю зруйновано. Залишилися лише рештки фундаменту. Фото з повітря публікуються вперше.
Особливою цю історію робить той факт, що до цього Свято-Макаріївский храм щонайменше двічі був під загрозою знищення. Найбільша церква міста у 1930-х роках була закрита комуністами. Баню зняли, дзвіницю зруйнували, притвор розібрали. Влада планувала остаточного зруйнувати будівлю храму, проте цьому завадили місцеві парафіяни та мешканці міста. Вони буквально стали між бульдозером і храмом. Оскільки зазначені події відбувалися на початку 30-х, ще до впровадження політики “Великого терору”, режим ще міг іти на певні компроміси: руйнування храму вирішили відтермінувати. Під час Другої світової війни церква пережила бомбардування двічі — спочатку при захопленні Торецьку нацистами, а потім при звільненні Червоною армією. Тоді храм дивом не отримав значних пошкоджень.
Станом на 2025 рік важко сказати, чи можливе відновлення храму у майбутньому. Місто Торецьк перетворено на “місячний ландшафт”, руйнування мають тотальний характер, а значна частина міста вже під окупацією і ворог повільно просувається далі.
Храми Покровська
Ще влітку 2024 року в Покровську панувало цивільне життя. Попри відносно стрімке просування ворога, в центрі міста ходив громадський транспорт, працювало безліч магазинів, кафе та навіть ресторанів. Поодинокі руйнування можна було навіть не помітити у великому місті, населення якого до повномасштабного вторгнення становило понад 60 тисяч людей. Все змінилося восени 2024 року. Ворог наблизився до околиць Покровська, а згодом, в січні, почав обходити місто з південного флангу. По житлових районах почали застосовувати усі види озброєння, від артилерії до надпотужних керованих авіабомб. Весною 2025 року кількість КАБів, які влучають в межах Покровської громади, може налічувати кілька десятків на добу. До цієї статистики входять і удари безпосередньо по центральному району міста.
Під час подібних відбіркових атак страждають будь-які об’єкти: житлові багатоповерхівки, будівлі лікарень, шкіл, дитячих садочків. Готуючи цей матеріал, я дізнався про руйнування або пошкодження цілої низки храмів. Головна церква міста, храм Архістратига Михайла (або Свято-Михайлівський храм Покровська) потрапляв під удари вже безліч разів. Остання атака, що завдала шкоди храму, відбулася 13 травня. Проте, центральний храм досі відносно цілий.
Головний храм та управління Покровського вікаріатства, храм рівноапостольного князя Володимира Великого міста Покровська залишився без даху, зі значними пошкодженнями стін та кількома пожежами всередині будівлі. В такому вигляді храм знаходиться щонайменше з квітня 2025 року.
29 березня 2025 року повністю зруйновано храм святителя Іоанна Златоуста. На фото навіть не одразу можна зрозуміти, що на міці гори сміття та уламків колись була релігійна споруда.
Через активні бойові дії провести точну аналітику майже неможливо, проте, представники Покровського вікаріатства, з якими вдалося поспілкуватися під час створення цього матеріалу, припускають, що абсолютна більшість або усі христівські храми в межах міста Покровськ отримали ті чи інші пошкодження. Крім вже зазначених випадків, відомо про обстріли та пошкодження храму рівноапостольного князя Володимира Великого, храму Костянтина та Олени міста Покровськ, Миколаївського храму.
Також під ударами постійно опиняються релігійні споруди в місті Мирноград та селищі Новоекономічному, які іноді називають “містами-супутниками” Покровська. Зокрема відомо про пошкодження храму святителя Димитрія, каплиці Іверської ікони Божої Матері на кладовищі Степове.
Усі зазначені випадки є наслідком цьогорічних атак.
Костянтинівка: нова темна точка на мапі
Станом на зараз місто Костянтинівка — одне з ключових та найбільших на підконтрольній частині Донеччини. Вже не один місяць ворог намагається прорватися до околиць “Констахи”, водночас завдаючи ударів по цивільній інфраструктурі міста. Про долю Костянтинівки ми нещодавно публікували окремий матеріал.
За останні тижні ворог мав певні успіхи та продовжив наближення до Костянтинівки, що підтверджують, зокрема, OSINT-проєкти. Зараз відстань від фронту зменшилася до 12-13 кілометрів.
Напередодні Великодня, під час Великого посту, ворог завдав удару по одній з центральних церков міста — храму святого благовірного князя Ігоря Чернігівського. Будівля зазнала значних руйнувань, пробито дах, зруйновані кілька бань.
Волонтери попереджають, що в Костянтинівці повторюється сценарій Покровська та інших великих населених пунктів Донеччини. Ворог поступово наближається, підтягуючи свою артилерію. По місту вже регулярно застосовуються потужні авіабомби, наприклад, 7 травня один з КАБів зруйнував під’їзд багатоповерхівки. ДСНС шукали людей під завалами понад добу.
Водночас в місті вже відчуваються значні проблеми зі світлом, водопостачанням та зв’язком. Втрата мобільного зв’язку та інтернету може приректи мешканців, що залишаються, на відсутність допомоги та дуже ускладнену процедуру евакуації.
Про те, як відбувається порятунок людей під ворожими дронами, читайте у статті про останні тижні неокупованого Курахового.
Атаки на храми — воєнний злочин
Станом на осінь минулого року було відомо, що в Україні вже понад 600 релігійних споруд зруйновано або пошкоджено внаслідок російської агресії. Наведені у цьому матеріалі приклади можуть свідчити, що ця цифра з часом лише зростає.
Військові атаки по релігійних об’єктах, зокрема храмах, є воєнним злочином. Це визначається як загальними положеннями про захист цивільних об’єктів, так і окремими згадками в міжнародному гуманітарному праві.
Так стаття 53 Протоколу I до Женевських конвенцій 1977 року забороняє:
- акти ворожнечі проти історичних пам’яток, творів мистецтва, релігії тощо;
- використання таких об’єктів у підтримку військових зусиль;
- репресалії проти них.
Відповідно до статті 8(2)(b)(ix) Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), злочином вважається “навмисне спрямування атак проти будівель, присвячених релігії… за умови, що вони не є військовими об’єктами”. Як пояснюють юристи, для можливості притягнення особи до відповідальності за цією статтею, вимагається, щоб напад був умисно спрямованим проти закладу культового призначення, а не був діянням, де злочинець байдуже ставився до наслідків своїх дій. Інакше мова буде йти про кваліфікацію за іншою, більш загальною статтею.
Читайте також аналітичне дослідження ХПГ про злочини, вчинені РФ проти церков під час війни в Україні.