Полон, смертний вирок та шість атак російськими дронами. Історія волонтера, що рятує цивільних людей на Донеччині

Відрядження для написання цього матеріалу випало на 9 травня, на чергове так зване “перемир’я”, оголошене російською стороною. Волонтер Євген Ткачов реагує посмішкою на саме слово “перемир’я”, каже, що тепер це його звична реакція. Під час попереднього “припинення вогню”, яке так саме було ініційовано та проголошено саме російським диктатором Путіним, волонтер Ткачов разом із цивільними мешканцями Донеччини потрапив під чергову атаку дронів.

Євген надає допомогу та рятує людей з прифронтової зони в рамках гуманітарної організації “Проліска”, що існує з 2014 року, а зараз працює під патронатом однієї зі структур ООН. За час своєї волонтерської діяльності Євген Ткачов встиг побувати в полоні, отримати смертний вирок, бути звільненим з підвалів бойовиків ЛДНР та вже кілька разів потрапити під прицільні удари російської зброї.

“Протестант — означає американський агент”

Волонтерський шлях Євгена Ткачова почався майже з перших днів протистояння на Донбасі. Ще у квітні 2014 року, після того, як російські спецпризначенці та їхні споборники захопили адміністративні установи Слов’янська та здійснили спробу відрізати місто від зв’язків з Україною, Євген та його товариші почали гуманітарні поїздки в захоплене бойовиками місто. Волонтер згадує, що в перші тижні бойовики, які оточили місто блокпостами, ставилися до таких поїздок нейтрально. Волонтер завозив у Слов’янськ, Дебальцеве та Горлівку ліки й продукти, а з небезпечних територій евакуював цивільних мешканців. Проте доволі швидко бойовики припинили ці гуманітарні місії.

“Це було вже майже під кінець окупації Слов’янська. Того дня я планував евакуювати сім’ю з трьома чи чотирма дітьми. На блокпосту мене просто зупинили, сказали, що моя машина в орієнтуванні, я кажу: ‘Я щодня через ваші блокпости їжджу!’” — згадує волонтер Євген.

Чоловік припускає, що імовірно спочатку бойовиків більше цікавила машина, Fiat Doblo. У звітах багатьох правозахисних організацій, а також у кримінальних провадженнях, постійно згадувалися “конфіскації” транспорту бойовиками — “на потреби ополчення”. Проте, ДНРівці не тільки забрали машину, але й заарештували Євгена.

Чоловіка відправили “на підвал”, в незаконне місце утримання. Сам Євген каже, що спочатку до нього ставилися нейтрально та звинуватили у “вивезенні прикриття”, тобто в евакуації цивільного населення, яке бойовики вважали прикриттям. Але згодом звинувачення перекваліфікували.

“У мене в авто знайшли Біблію та дізналися, що я протестант. А це вже ідеологічна диверсія, це означає, що я американський шпигун. Судили нас незрозуміло хто, як в сталінські часи, трійка: робітник Запорізького металургійного комбінату, відставний полковник радянської армії та ніби-то юрист з Донецька”, — згадує чоловік.
Євген був не єдиним затриманим вірянином. Точно кількість заарештованих за подібну “ідеологічну диверсію” чоловік не знає, імовірно це не встановлено навіть офіційним слідством. Щонайменше чотирьох п’ятдесятників, які були засуджені до смертної кари так званим “судом”, розстріляли.

“Їх вивезли в кайданках та жахнули в машину, де вони були, з підствольника. Загинули два диякони, син і племінник пастора. Військовим вони точно не допомагали, вони ж пацифісти, це суперечить їхній вірі”, — каже Євген.

Самому чоловіку вдалося уникнути подібної участі через швидкий наступ українських військ. Бойовики та російські спецпризначенці швидко залишили Слов’янськ 5 липня 2014 року. Відступ був погано організований, через це про полонених волонтерів та вірян забули. Так своє звільнення пояснює сам Євген Ткачов.

“Тут до перемир’я не було стільки дронів!”

З початком повномасштабного вторгнення Євген, як людина, що вже мала волонтерський досвід та широку мережу зв’язків і знайомств на Донеччині, не тільки продовжив, а й посилив свою діяльність. Спочатку він вивіз на Рівненщину хоспіс для літних людей, який раніше заснував в місті Часів яр. А далі продовжив вже відому йому роботу: гуманітарна допомога та евакуація цивільних. Тільки масштаби дільності стали набагато більшими, а небезпека ще гострішою.

“За ці роки бувало всяке. І Бахмут, і Часів яр із постійними обстрілами. І артилерією стріляли по дорогах, коли ми намагалися вивезти людей. І дронами атакували. Чого тільки не було”.

Євген Ткачов каже, що йому відомо про шість випадків атаки дронів на його автівку, але дві були припинені самими окупантами. Це були випадки, коли волонтер бачив ворожий дрон, виходив з машини й показував візуально, що не є військовим. Двічі це спрацювало.

“Чи це був гуманізм, чи просто вирішили не витрачати на нас дороговартісні дрони — не знаю. Був випадок, коли я побачив дрон, той точно рухався до нас, я вийшов з машини і почав показувати свою форму, нашивки, наліпки. Дрон розвернувся і почав віддалятися. Я подумав, що у людини, оператора, є совість і він прийняв рішення нас не атакувати. Але виявилося, що дрон просто відійшов, щоб взяти розгін. І вже за кілька секунд таки впав поруч з авто”, — згадує волонтер.

Але найбільш кричущий випадок відбувся саме на так зване “перемир’я”, у Великдень, 20 квітня 2025 року. Тоді Євген спробував скористатися можливим режимом “тиші” та спробував провести евакуацію поблизу міста Костянтинівка.

“Раніше ті родини не хотіли евакуюватися, але, мабуть, повірили в перемир’я та вирішили скористатися можливістю”, — уточнює Ткачов.

Автівку волонтера помітив ворожий дрон. Чоловік почав знімати те, що відбувається на смартфон. Таким чином з’явилися унікальні кадри атаки БПЛА на машину з цивільними. На відео можна помітити, що дрони, до безпосереднього удару, кружляють навколо місця подій і лише потім падають біля авто.

“Чи впевнений я, що оператор бачив хто ми? Ну, приблизно на три чи чотири тисячі відсотків. Якщо у випадку з першим дроном — можна сумніватися, чи бачив оператор, чи розумів… Але далі було ще кілька ударів, і там дрон літав буквально за кілька метрів від мене, прямо біля авто”.

Під час атаки Євген наказав цивільним, що були в транспорті, вийти та сховатися під гілками. Волонтер каже: щонайменше один дрон міг цілити саме по людях, в той час, як інші атакували авто. Машина мала розпізнавальні знаки у вигляді написів, білих стрічок та емблем волонтерської організації. Люди, що лежали в кущах поруч, були літними жінками. В наслідок атаки сам Євген та одна з жінок отримали незначні уламкові поранення, літний чоловік, що мав проблеми із серцем — гостру реакцію на стрес.

“Останній дрон, вже після кількох вибухів, просто кружляв над нами. Я думаю, він чекав, що хтось може приїхати нам на допомогу, на порятунок. І тоді він атакував би й іншу автівку. Нам довелося тікати дуже складними шляхами”.

На кадрах, що знімав волонтер, його Fiat Doblo ще мав не дуже значні пошкодження. Проте його довелося кинути заради порятунку людей. Згодом волонтер дізнався, що машина повністю знищена. А на допомогу Євгену та евакуйованим цивільним прийшов капелан Олександр Решетник, з яким Ткачов перебував у полоні в 2014 році у Слов’янську.

---

Цивільні евакуаційні автомобілі мають недоторканний статус, навіть у зоні бойових дій. Напад на них — пряме порушення міжнародного гуманітарного права і воєнний злочин.

Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає, що:

“Умисний напад на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі в бойових діях є воєнним злочином.” (Стаття 8(2)(b)(i))

“Умисний напад на медичний чи гуманітарний транспорт, якщо вони мають право на захист згідно з Женевськими конвенціями, — також воєнний злочин.” (Стаття 8(2)(b)(xxiv)).

Водночас протягом всього часу повномасштабного вторгнення російські війська регулярно атакували та продовжують атакувати волонтерів, цивільних медиків та групи цивільної евакуації. Про один з подібних випадків читайте в матеріалі про останні дні неокупованого Курахового.