Тисяча людей у пастці. Як росіяни атакують евакуаційні групи у Кураховому

Швидке просування ворога восени 2024 року змінило не тільки стан справ на фронті, але й набагато ускладнило процес евакуації цивільного населення. З кінця жовтня  найгарячішою точкою на Донецькому напрямку стало місто Курахове та громада навколо нього. Буквально наприкінці літа в місті ще були умови для життя, курсував громадський транспорт, з центральної автостанції можна було дістатися хоч до Києва, хоч до Варшави чи Берліна. 

Перед цим я був в Кураховому наприкінці серпня 2024 року. Коли  повернувся за 7 тижнів —  окупанти вже підступили до самого міста, а також окупували одразу кілька важливих населених пунктів на цій ділянці фронту. Відтоді ситуація вмісті значно погіршилася — ворог продовжує просуватися.

“Місто померло за лічені дні”

Мабуть, кожен, хто регулярно відвідував Донеччину після початку російської агресії у 2014 році, був “приречений” завітати до Курахового. Місто було важливим логістичним пунктом, через нього пролягало багато шляхів “південного” Донбасу. У серпні ворог зосередив свої сили на покровському напрямку, але було зрозуміло: і Курахове не омине участь великих боїв. Заїжджав тоді у місто разом з одним із військових, що був долучений до оборони “Курахівського напрямку”, ми прямували головною дорогою. Тоді це було абсолютно безпечно, ворог обстрілював околиці раз на 3-4 дні, а раз на пару тижнів траплялися поодинокі прильоти по центральній частині Курахового. Пам’ятаю, тоді я сказав, що у випадку, якщо справи на цьому напрямку підуть погано, то дорога, якою того дня ми безпечно їхали, стане однією з головних цілей окупантів. Тоді це сприймалося як роздуми у форматі “а що, як раптом, колись нескоро”.

Минуло лише кілька тижнів, коли я знов заїхав у місто. І не впізнав його. Воно померло за лічені дні.

Ще нещодавно тут курсував громадський транспорт з Покровська, Дніпра, Харкова, Києва, а на центральній автостанції продавали квитки на прямі автобусні рейси за кордон. Дочекатися свого автобуса можна було в сусідніх кафе чи магазинах — бізнес у місті продовжував працювати.

Сьогодні центральна частина Курахового дуже сильно пошкоджена, соціальні об’єкти — зруйновані. Тепер тут не почуєш “повітряної тривоги” — вона 24 на 7. Обстріли самого міста майже не зупиняються, ворог використовує як артилерію, так і надпотужні авіаційні бомби. За пару днів до мого приїзду в центрі міста було повністю зруйновано одну з головних лікарень: у будівлю прилетіло 7 авіабомб.

У 2024 році вже навіть якось ніяково згадувати про норми Міжнародного гуманітарного права, проте, все-таки зазначимо: медичні заклади захищені від атак Женевською конвенцією та її додатковими Протоколами. Навіть якщо медичний заклад використовувався як військовий шпиталь (подібних даних про курахівську лікарню у мене немає) — це все одно не знімає з нього захисту. Шпиталі не можуть бути законною військовою цілю. Проте курахівська лікарня зруйнована не у наслідок “помилки” чи вибуху десь поруч. Сім КАБів влучили точно в ціль, щоб зруйнувати установу, де ще кілька тижнів тому лікарі рятували постраждалих місцевих мешканців.

Схожа ситуація і з закладами освіти. Керівник поліції міста Курахового Артем Щусь підтвердив мені, що в місті не залишилося жодного навчального закладу — ані дитячих садочків, ані шкіл, — які б не постраждали в наслідок обстрілів. Більшість із них або зруйновані вщент, або мають дуже сильні пошкодження. За словами очільника поліції, по місту щодня прилітає від трьох до десятка керованих авіабомб.

Така сама доля чекала і на один з головних спортивних комплексів на Донеччині. Росіяни знищили СК “Олімпійський”, що свого часу приймав чемпіонати України з плавання та був базою підготовки олімпійської збірної України. Зараз будівля та відкритий басейн поруч повністю зруйновані.

Відсутність води, газу, світла та опалення — звична картина для прифронтового міста після того, як ворог наблизився до його околиць. Це пов’язано з руйнуванням цивільної та соціальної інфраструктури. Курахівська електростанція, велетень, що був одним із символів міста, зазнавала обстрілів з початку повномасштабного вторгнення, а у 2024 році остаточно припинила роботу.

В умовах страшенної небезпеки, обстрілів та відсутності всього необхідного для життя наприкінці жовтня в місті залишалося близько однієї тисячі цивільних.

Страшний символ Курахового — ворожі FPV-дрони

…Коли влітку я сидів у кафе в людному центрі Курахового, навіть розуміючи стан справ на фронті, я не міг уявити, що лише за кілька тижнів в житлових кварталах та на центральних вулицях ворог почне полювання за усім, що рухається, за допомогою FPV-дронів.

В перший же день, коли я повернувся восени, біля тієї самої автостанції, де ще кілька тижнів тому вирувало життя, ворожий дрон завдав удару по двох цивільних. Чоловік та його матір отримали серйозні поранення. Місцеві припускають, що люди намагалися знайти інформацію про евакуацію. Окремою величезною проблемою в місті стала відсутність зв’язку. У випадку “прильоту”, поранення або необхідності термінової евакуації майже неможливо повідомити про це відповідні служби.

Поранених біля автостанції побачили інші мешканці та спробували надати першу допомогу. Чоловік не міг пересуватися через поранення ноги та голови. Небайдужі знайшли поруч металевий сміттєвий контейнер з колесами, завантажили в нього чоловіка та потягли в напрямку однієї з точок базування поліції. Там їх зустрів один зі співробітників служби “Білі янголи”, — структури у лавах МВС, що займається евакуаціями та порятунком цивільних у прифронтових містах. Він і вивіз постраждалих до пункту надання медичної допомоги за межами міста.

Вже в останні дні жовтня евакуація з Курахового стала або дуже складною та небезпечною, або майже неможливою. Здебільшого — саме через активність ворожих FPV-дронів. Чи варто знов згадувати про норми міжнародного гуманітарного права, що забороняють атакувати групи евакуації? Окупантам, очевидно, ці норми незнайомі чи абсолютно байдужі.

У надскладних умовах в Кураховому евакуацією займаються поліцейські, ДСНС та дуже обмежена кількість найбільш досвідчених волонтерів. До однієї з евакуацій з волонтерською організацією “Люди дорожче золота” доєднався і я. Тоді поліція ще мала можливість з дуже великими ризиками збірати людей по місту на броньованому автомобілі та вивезти їх до волонтерів, що чекали в більш безпечній точці, приблизно за 10 км від Курахового, куди дрони тоді ще не діставали.

Під час евакуації, яку я спостерігав наживо, поліцейський загону “Біли янголи” Василь Піпа саме віз цивільних, коли його автівку атакував ворожий FPV-дрон. Безпілотник впав поруч через роботу РЕБ, а машина, на щастя, була броньована, тож її захищена частина, де сиділи пасажири, майже не постраждала. Проте усі чотири колеса були пошкоджені, авто не могло рухатися далі. Василь Піпа разом із колегами перевів цивільних до укриття та “відганяв” ворожі дрони від автівки за допомогою зброї та РЕБ. Ворог спрямував щонайменше три ударні безпілотники для знищення машини, попри те, що вона мала помітні позначки “Евакуація”.

Авто довелося ремонтувати вже вночі, коли в темряві ворогу складніше було орієнтувати власні дрони. Поліцейський замінив колеса та зміг врятувати з Курахового 8 цивільних людей, собаку та 4 котів. Шлях близько 12 км евакуйовані долали 10 годин. Під час евакуації ворог також завдавав ударів КАБами у квартали поруч.

6 листопада керівник Донецької ОВА Вадим Філашкін в ефірі телемарафону заявив, що у Кураховому евакуація наразі фактично неможлива.  20 листопада у місті залишалося 800 людей, в Курахівській громаді близько 2800...