Звіт за результатами моніторингового візиту до Вознесенської виправної колонії №72

10.09.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Вознесенська виправна колонія (№72)” (ВВК-72, установа, заклад, колонія). Здійснено плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данським інститутом проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Шумний Артемій — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Адміністрація ВВК-72 у межах Стратегії до 2026 року здійснила низку покращень: капітальні ремонти у відділеннях СПС і класах ПТНЦ, ремонт котельні, функціонування польової кухні, регулярні тренування з евакуації та навчання з ДСНС, проведення міжнародних змагань кінологів і урочистих заходів до державних свят.

Водночас зафіксовано системні порушення національних і міжнародних стандартів: у КДіР — норми площі, надлишок ліжок, нестача побутових приміщень і приватності; у ДІЗО/ПКТ — дефіцит функціональних приміщень, слабке природне освітлення, санвузли без належних перегородок, розміщення карт із даними про злочини; використання “днювальних”, відкрите носіння спецзасобів, некомплект персоналу.

Організація праці має ознаки трудових відносин, але масово оформлена як ЦПД — без трудових договорів, табелювання і прозорої тарифікації, що призводить до занижених виплат, неналежного нарахування та сплати ЄСВ і втрати страхового стажу.

У медичній частині — вакантні ключові посади, прогалини в інформованій згоді та фіксації ушкоджень, обмежений доступ до ЗПТ і телемедицини, проблеми інфекційної ізоляції, обладнання та пожежної безпеки.

Загальна інформація

ВВК-72 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для утримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі вперше за скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів.

Установа розташована за адресою: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, буд. 300.

ВВК-72 розташована на околиці м. Вознесенськ Миколаївської області та була створена на базі виправно-трудового закладу, що функціонував ще з радянського періоду. Установа призначалася для утримання чоловіків, які вперше засуджені до позбавлення волі, та з часом увійшла до системи Державної кримінально-виконавчої служби України як колонія середнього рівня безпеки. За роки незалежності вона неодноразово піддавалася структурним змінам, перепрофілюванню та реорганізації відповідно до реформ пенітенціарної системи.

Протягом свого існування установа мала як виробничу діяльність (деревообробні, металообробні та господарські дільниці), так і загальноосвітні та соціально-виховні підрозділи. Заклад неодноразово потрапляв у поле уваги правозахисних організацій через умови утримання, дотримання прав засуджених та організацію праці.

У контексті реформ ДКВС після 2016 року колонія залишалася діючим закладом виконання покарань, водночас демонструючи типові для системи проблеми — застарілу інфраструктуру, обмеженість ресурсів, нестачу персоналу та потребу в гуманізації підходів до поводження із засудженими.

На час візиту керівником установи був полковник внутрішньої служби Негруца Олег Борисович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 206,5 посад, фактична чисельність — 172,5 посади. Загальний некомплект персоналу — 34 співробітники. Планове наповнення закладу — 502 особи, фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 442. У ВВК-72 функціонує 7 відділень СПС. Також у закладі працюють 2 психологи.

Протягом 2024 року до колонії прибуло 302 особи. Протягом 2024 року померли 2 особи, протягом поточного року — 4. На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильних до самогубства — 8 осіб; схильних до членоушкодження — 13 осіб; до втечі — 3 особи; злісних порушників режиму утримання — 77 осіб.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не зверталася зі скаргами щодо неналежних умов утримання або неналежного надання медичної допомоги. 14 осіб мають інвалідність: 3 особи — І групи, 3 особи — II групи, 8 осіб — III групи.

У власному користуванні засуджені мають 174 планшети, зареєстровано 174 електронні адреси (email). Відторгнутих загалом осіб — 34. Протягом 2024 року зафіксовано 4 випадки тілесних ушкоджень під час перебування в установі; протягом поточного року — 2 випадки.

Групою моніторів проведено опитування близько 203 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних і господарських приміщень, під час загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування щодо порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Адміністрація ВВК-72 у межах виконання умов Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року здійснює заходи з покращення умов тримання засуджених. Зокрема, проведено капітальні ремонти у відділеннях СПС, класах Професійно-технічного навчального центру.

В установі функціонує польова кухня. Відповідно до планів проводяться тренування з евакуації засуджених. На базі установи проведено міжнародні змагання з багатоборства кінологів. Регулярно організовуються спільні тренування з підрозділами ДСНС. Проведено ремонт котельні установи. В установі проводяться урочисті заходи, присвячені державним святам України.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводить до порушення прав засуджених осіб.

1. Обладнання дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їх утримання відповідно до потреб. Так, у порушення частини 1 статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) та пункту 13 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями встановлено, що в окремих житлових приміщеннях дільниці КДіР норма жилої площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м².

У житловому приміщенні №3 дільниці КДіР, де розташовано 8 ліжок та перебувало 7 осіб, площа приміщення згідно з актом вимірювання жилої площі становить 19,7 м². Таким чином, фактична площа на одну засуджену особу складає 2,81 м².

Крім того, встановлено, що у житлових приміщеннях дільниці КДіР фактична кількість спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу. Так, у житловому приміщенні №2 дільниці КДіР, яке згідно з актом вимірювання жилої площі розраховане на 5 місць за нормою 4 м² на одну особу, розташовано 8 ліжок. Аналогічні порушення виявлено у приміщеннях №1 та №3.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми жилої площі на одну засуджену особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у спальних приміщеннях. У пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначено, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет доходить висновку, що негативний вплив перенаселення часто має наслідком нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. У порушення абзацу дев’ятого частини першої статті 8 та частини першої статті 118 КВК України моніторингова група встановила факти залучення персоналом установи засудженого до виконання робіт у дільниці КДіР без укладення трудового договору. Зокрема, засудженого К. було залучено до виконання обов’язків “днювального” без оплати праці.

Крім того, встановлено, що зазначений засуджений має можливість перебувати в дільниці КДіР, а також може самостійно відвідувати їдальню та відділення СПС, за яким він закріплений. Такі дії суперечать положенням статті 96 КВК України, пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Мін’юсті 04.11.2013 року за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР).

У доповіді за наслідками візиту до України у 2020 році Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки або порушення режиму. Комітет із занепокоєнням відзначив, що ця практика продовжує існувати. Незважаючи на конкретні рекомендації, які раніше давав Комітет, практика використання “днювальних” досі офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Як уже зазначалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок і безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає більш вразливих ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України вжити всіх необхідних заходів — у тому числі законодавчого характеру — для припинення цієї практики. Жоден ув’язнений (у жодній пенітенціарній установі країни) не повинен мати влади над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

3. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрація та персонал установи не забезпечують належної організації роботи з новоприбулими засудженими. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про карантинне, діагностичне і розподільче відділення (КДіР), для організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог і медичний працівник.

З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком і умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи. Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторингова група встановила, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою.

Відсутність системної організації роботи підтверджується відповідними записами у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації. Так, станом на 10.09.2025 року в дільниці перебувало 7 осіб, які прибули до установи 05.09.2025 року, тоді як останній запис у журналі датований 06.09.2025 року, що може свідчити про відсутність проведення передбачених заходів у період з 07.09.2025 по 10.09.2025 року.

Крім того, під час перевірки журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації встановлено, що між окремими записами залишаються значні відступи (порожні рядки між записами), що створює можливість подальшого внесення відомостей про проведення заходів заднім числом і свідчить про формальний характер ведення зазначеного журналу.

4. У порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка. Крім того, житлові приміщення не укомплектовані у достатній кількості приліжковими тумбочками та табуретами відповідно до встановлених нормативів.

Відсутність зазначених приміщень та недоукомплектованість житлових приміщень меблями створює умови, що не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку у місцях проживання засуджених. Такий стан організації побуту негативно впливає на загальний санітарний стан установи та може становити ризик для здоров’я осіб, які там утримуються. 

5. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження і позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження і припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених і безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду житлового приміщення №2 дільниці КДіР було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Разом з тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).” 

6. Обладнання приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов утримання з урахуванням їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення в ДІЗО/ПКТ відсутній ряд приміщень, а саме: кімнати для прийому засуджених адміністрацією та медперсоналом; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімнати для роздачі їжі, зберігання харчових продуктів і миття столового посуду; перукарня.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

Відсутність у ДІЗО/ПКТ кімнати для прийому засуджених медичним персоналом призводить до того, що медичний огляд засуджених проводиться у коридорі або в камерному приміщенні, що свідчить про отримання співробітниками установи та іншими особами з-поміж засуджених конфіденційної інформації щодо стану здоров’я засуджених осіб у ході медичного огляду, маніпуляцій або процедур.

Зазначене порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу І “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572.

7. Через малий розмір вікон у камерних приміщеннях ДІЗО, а також через те, що вікна виходять на стіну, не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення. Такий стан створює додатковий психологічний тиск на засуджених через відсутність візуального зв’язку із зовнішнім світом. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; регулярно і часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

8. На зовнішніх дверях камерних приміщень ДІЗО розміщено камерні карти з інформацією про короткий опис злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект пошкодження стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52). 

9. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення у камерному приміщенні №3, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендував ужити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103). 

10. Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Крім того, прогулянковий дворик №1 не обладнаний урною для сміття. Водночас Комітет у своїй Другій загальній доповіді наголошує, що щоденне перебування осіб на свіжому повітрі має здійснюватися на майданчику достатньої площі, а самі прогулянкові зони, наскільки це можливо, повинні бути обладнані укриттям на випадок несприятливих погодних умов. (CPT/Inf (92) 3) пункт 48). 

11. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка засуджених здійснюється не в повному обсязі.

Зокрема, у дезінфекційній камері не проводиться щомісячна планова дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекція (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) верхнього одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр). Обробці підлягають виключно речі, що використовуються у дільниці КДіР під час приймання осіб, які прибули до установи, що підтверджується записами у журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері. У порушення вимог додатка 3 до Положення у пральні відсутній туалет для працівників.

12. У порушення вимог Норм належності столового посуду та інвентарю для їдалень установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №848/5, у їдальні замість металевих мисок використовуються пластикові. 

13. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, у період із липня по серпень 2025 року (станом на 10.09.2025 року) у Державній установі “Вознесенська виправна колонія (№72)” засудженим було надано 20 короткострокових побачень, усі з яких відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають бути правилом, а закриті — винятком, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

14. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті із в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями. (CPT/Inf (2011) 29) пункт 23 (CPT/Inf (2013) 23) пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

15. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 10.09.2025 року становить 34 штатні одиниці (16,46%). Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу у місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість і рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони й нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93)

16. Під час моніторингового візиту встановлено, що на території ВВК-72 облаштоване укриття, призначене для перебування засуджених та персоналу під час повітряної тривоги або інших надзвичайних ситуацій. Вхід до укриття позначено відповідною інформаційною табличкою.

Приміщення укриття є достатньо просторим і здатне вмістити значну кількість осіб.

Під час огляду встановлено, що укриття забезпечене запасами питної води у ємностях великого об’єму, що є позитивною практикою, оскільки відповідає вимогам щодо створення мінімального запасу життєво необхідних ресурсів у разі тривалого перебування людей під землею. Укриття обладнане елементарними меблями (лави, столи), є можливість розмістити людей сидячи. Разом із тим, були встановлені суттєві недоліки, які можуть впливати на безпеку та здоров’я осіб, що перебуватимуть в укритті, а саме: відсутній другий (аварійний) вихід.

Це суперечить вимогам безпеки, оскільки у разі руйнування або блокування основного входу евакуація стане неможливою. Відповідно до пункту 6.2 ДБН В.2.2-5:2021 “Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту” та пункту 5 “Правил утримання захисних споруд цивільного захисту” (затверджених наказом МВС від 09.07.2018 року №579), укриття повинні мати щонайменше два незалежні евакуаційні виходи. Також відсутня система вентиляції та повітрообміну, що створює ризик швидкого накопичення вуглекислого газу та зниження рівня кисню при тривалому перебуванні людей у закритому просторі.

Вимога щодо наявності системи вентиляції передбачена пунктом 7.16 ДБН В.2.2-5:2021, де зазначено, що укриття повинні бути обладнані системою подачі та очищення повітря. Було також зафіксовано відсутність системи каналізації (санітарних вузлів). Функціонально укриття не пристосоване для тривалого перебування людей. Відсутність санітарних умов може призвести до порушення гігієнічних норм і створення загрози санітарно-епідеміологічної небезпеки.

Згідно з пунктом 7.22 ДБН В.2.2-5:2021, у сховищах мають бути обладнані санвузли або біотуалети. Таким чином, хоча укриття формально існує та частково забезпечене необхідними ресурсами, його стан не відповідає вимогам безпечного перебування людей у разі надзвичайної ситуації, зокрема ракетних обстрілів або артилерійських ударів. Наявні недоліки можуть поставити під загрозу життя та здоров’я засуджених і персоналу.

17. Під час моніторингового візиту до ВВК-72 було здійснено комплексне вивчення документів, що стосуються організації праці засуджених, її обліку та умов допуску до робіт. Зокрема, проаналізовано копії цивільноправових договорів, зведені списки засуджених, залучених до робіт на різних об’єктах, журнали обліку виходу на роботу та погодинних перевірок, наряди й розпорядження, а також відомості про нарахування та виплату заробітної плати засудженим.

Окремо було переглянуто особисті медичні книжки, картки періодичних профілактичних оглядів, а також службове листування між установою та закладами охорони здоров’я щодо організації й проведення обов’язкових медичних оглядів перед допуском до роботи. Додатково проведено співбесіди з представниками адміністрації установи, працівниками медичної частини, а також із засудженими, які залучаються до різних форм праці (господарське обслуговування, виробничі роботи, роботи за цивільноправовими договорами).

Метою інтерв’ю було з’ясування фактичних умов праці, порядку обліку робочого часу, рівня оплати, забезпечення засобами охорони праці, а також отримання інформації про можливі випадки примусу до праці або залучення до робіт без належних медичних допусків. Цей аналіз дозволив оцінити реальну практику залучення засуджених до праці в установі, її відповідність вимогам Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю, Закону України “Про охорону праці”, а також міжнародним стандартам у сфері захисту прав осіб, позбавлених волі (Правила Мандели, Європейські пенітенціарні правила).

Під час моніторингового візиту здійснено аналіз документів, що регулюють залучення засуджених до праці, зокрема: зведених списків осіб, копій договорів цивільноправового характеру (ЦПХ), журналів погодинних перевірок та виходу на роботу, відомостей про нарахування грошової винагороди, особистих медичних книжок засуджених, допущених до робіт у харчоблоці та пекарні. Також проведено співбесіди із засудженими та працівниками адміністрації установи.

Встановлено, що засуджені забезпечують основні процеси життєдіяльності установи, однак оформлення трудових відносин здійснюється не відповідно до вимог законодавства. Засуджені, які залучені до приготування їжі, випікання хліба, миття кухонного інвентарю та підтримання санітарного стану харчоблока, працюють щоденно, у тому числі у вихідні та святкові дні.

У пекарні робочі зміни починаються о 5:30 годині ранку. Із засудженими, які виконують функції кухарів і пекарів, укладено цивільноправові договори (ЦПД) з формулюванням “надання послуг”, однак такі договори не визначають обсяг робіт, графік або тарифну ставку, а оплата передбачена “за актом виконаних робіт”. Фактично засуджені виконують постійну роботу під керівництвом персоналу, що є ознакою трудових відносин.

У медичних книжках цих осіб наявні допуски відповідно до наказу МОЗ №280, що підтверджує їх фактичний статус працівників харчоблока, але без належного оформлення правового статусу. До господарського забезпечення установи залучені засуджені, які прибирають приміщення та територію, працюють у пральні, обслуговують котельне обладнання, виконують дрібні ремонтні й комунально-побутові роботи, а також у господарсько-тваринницькому блоці. Робота виконується постійно, за розпорядженням персоналу, із закріпленими робочими місцями та визначеним режимом. У більшості випадків укладаються ЦПД.

У швейних та деревообробних майстернях працюють 35 засуджених.

Робота виконується щоденно, із встановленими завданнями та контрольованим результатом. Засуджені повідомили, що норми виробітку і тарифні розцінки їм не доводяться, а виплати є нерегулярними й переважно мінімальними, що не відповідає принципу справедливої оплати праці. У філії підприємства при установі працюють 49 засуджених. Робота має виробничий характер та організовується на постійній основі з визначеним обсягом і строками виконання. Однак із цими особами укладено цивільноправові договори (ЦПД).

В установі системно застосовуються ЦПД у всіх підрозділах, де працюють засуджені. Загалом за договорами цивільноправового характеру (ЦПХ) оформлено 112 осіб, а саме: 28 осіб — господарське обслуговування, 35 осіб — майстерні, 49 осіб — філія підприємства. Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудові відносини характеризуються виконанням роботи за певним видом діяльності, підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, керівництвом з боку роботодавця, забезпеченням робочого місця та засобів праці.

Праця засуджених у ВВК-72 відповідає всім зазначеним ознакам, а отже має оформлюватися трудовим договором, а не ЦПД. Із засудженим К. укладено договір ЦПХ №190 від 07.07.2025 року до 30.09.2025 року щодо “послуг з догляду за санітарним станом їдальні”. Фактично він працював щоденно з 06:00 до 19:00-20:00, що є постійною трудовою діяльністю. Нарахована винагорода склала 700 грн за серпень, що не відповідає стандартам мінімальної оплати праці та статтям 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Праця засуджених у ВВК-72 має системний трудовий характер, однак не оформлена як трудова, не оплачується відповідно до законодавства й не забезпечена гарантіями охорони праці. Використання ЦПД у випадках, коли фактично існують трудові відносини, є порушенням статей 21 і 24 КЗпП України, статей 118-121 КВК України та призводить до обмеження прав засуджених і ризику примусової праці, забороненої Конвенціями МОП №29 і №105, а також Правилами Мандели (правила 97-103).

Встановлено, що через підміну трудових відносин договорами ЦПХ оплата праці засуджених здійснюється нерегулярно, у занижених сумах і без належного табелювання. За законом роботодавець зобов’язаний нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22% бази нарахування за осіб, які виконують роботу за трудовими договорами. За ЦПД ЄСВ також підлягає нарахуванню на суму винагороди виконавцю, однак на практиці в установі відсутні докази системного нарахування, сплати та подання звітності щодо всіх залучених осіб.

Нерегулярні та мізерні виплати (наприклад, 700 грн за серпень 2025 року у випадку засудженого К.) призводять до сплати внеску в розмірі, недостатньому для повного зарахування місяця до страхового стажу. Місяць роботи зараховується до страхового стажу лише за умови сплати не менше мінімального страхового внеску (22% від мінімальної заробітної плати за відповідний місяць). Якщо внесок сплачено з меншої суми (як при виплаті 700 грн), місяць зараховується пропорційно або може не зараховуватися повністю. Внаслідок цього засуджені втрачають страховий стаж, що впливає на їхнє право та розмір майбутньої пенсії і пов’язаних соціальних виплат.

Відсутність трудових договорів і табельного обліку унеможливлює коректне нарахування заробітної плати, ЄСВ і подання обов’язкової звітності до ДПС та ПФУ, що є порушенням вимог КЗпП (стаття 24 — належне оформлення допуску до роботи), КВК (статті 118-121 — оплата та організація праці засуджених) і фінансової дисципліни щодо обліку внесків. Підміна трудових відносин договорами ЦПД призвела до системного ненарахування або неповного нарахування ЄСВ і, як наслідок, — втрати або зменшення страхового стажу у залучених осіб.

Це порушує їхні права на соціальне забезпечення й суперечить обов’язку держави гарантувати законну, оплачувану та соціально захищену працю засуджених. Зафіксовано випадки залучення засуджених до щоденних ремонтно-будівельних і вантажних робіт у дільницях СПС без оплати праці та без належного оформлення трудових відносин, що суперечить вимогам статті 43 Конституції України, статей 118-120 КВК України та Конвенції МОП №29. Такі дії мають ознаки примусової праці та експлуатації, оскільки робота виконується систематично, за вказівкою адміністрації та приносить установі безпосередню економічну вигоду.

Медична частина №72 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Миколаївській та Одеській областях

Виконувач обов’язків завідувача медичної частини №72 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Миколаївській та Одеській областях — Новак Володимир Анатолійович.

У штаті медичної частини вакантними залишаються посади: завідувача медичної частини, лікаря-психіатра, фельдшера (3 штатні одиниці). На день візиту у стаціонарі перебувало 7 хворих осіб. У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб.

1. Згідно з пунктами 2 і 3 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр і лікар-стоматолог.

Разом із тим, у медичній частині вакантною є посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення медичного первинного та профілактичного огляду. У зв’язку з цим засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги. Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf(93)12-part), де вказано, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути спроможні забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціалізований догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах.

Також повинна бути забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а медична частина має бути належно обладнана приміщеннями, устаткуванням і медичними засобами.

2. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції й знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаних пацієнтами, які перебували у стаціонарі медичної частини, форм інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Це свідчить про відсутність добровільної згоди пацієнтів на застосування до них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part).

3. У порушення вимог пункту 3 розділу І, глави II Порядку медичні працівники не складають належним чином довідок, у яких детально описується характер тілесних ушкоджень, їх розміри та розташування. Зокрема, у порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2024 року №186, медичним персоналом заповнюється форма №318-од “Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень, інструкцій щодо її заповнення та форми журналу обліку виявлених тілесних ушкоджень”, яка втратила чинність.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 Рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

4. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого форми № 025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 3 розділу І, глави II Порядку. Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, мають детально фотографуватися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

5. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок уживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок уживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200. Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”. Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році наголошує, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам. В усіх установах має бути забезпечений доступ до відповідного медичного обслуговування.

Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не можуть припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними мають також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

6. У порушення пункту 8 глави 5 розділу II Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки серед засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

7. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” у медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

8. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 285 від 02.03.2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 35 особами, які мають інвалідність. З них: І гр. — 3 особи, II гр. — 3 особи, III гр. — 8 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями або наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в однієї особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.

10. У порушення вимог “Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат і капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі в повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

11. У порушення вимог “Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (2 особи станом на 10.09.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їх здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

12. У порушення вимог “Заходів та засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та інших засуджених.

13. У порушення вимог Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”, ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не оснащений санітарним вузлом і душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими утримуваними особами, які проходять лікування у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань і створює ризик для здоров’я як засуджених, так і персоналу установи.

14. У порушення вимог “Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

15. У порушення вимог “Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених і не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги. За інформацією працівників медичної частини, серед доступних видів стоматологічної допомоги переважає видалення (екстракція) зубів, тоді як пломбування здійснюється вкрай рідко, що істотно обмежує право засуджених на отримання належної стоматологічної допомоги.

16. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил санвузол у медичній частині не обладнаний дверцятами, у зв’язку з чим не дотримується право засуджених на приватність.

17. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання, робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” і статтю 13 Закону України “Про охорону праці”.

18. У порушення вимог пункту 5 розділу I “Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.12.2003 року №584, у медичній частині під час огляду кабінету лікаря-стоматолога виявлено лікарські засоби з простроченим терміном придатності. Крім того, у маніпуляційному кабінеті виявлено експрес-тести STANDARD Q COVID-19 Ag для виявлення антигену коронавірусу, термін придатності яких також минув.

19. Приміщення кабінету лікарів і рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог п. 3.6 глави 3 розділу V “Правил пожежної безпеки в Україні” та п. 10.18 глави 10 “Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

20. У порушення “Правил пожежної безпеки в Україні”, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані Системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити у КДіР норму житлової площі не менше 4 м² на особу; вилучити “зайві” ліжка з приміщень №№1-3.

2. Налагодити чіткий облік місткості КДіР і фактичної наповненості; запровадити контроль недопущення перенаселення.

3. Доукомплектувати КДіР обов’язковими приміщеннями та меблями відповідно до норм забезпечення (комори, гардероб, кімната побуту, сушарка тощо).

4. Забезпечити повне й безперервне ведення журналів відвідування КДіР без пропусків і “задніх чисел”; уніфікувати записи.

5. Припинити практику залучення “днювальних” з-поміж засуджених; функції порядку і нагляду мають виконувати лише працівники установи.

6. Виключити перебування засуджених у КДіР без законних підстав і без супроводу; забезпечити дотримання режимних вимог.

7. Переглянути застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях: використовувати лише за індивідуальною оцінкою ризиків із документальним обґрунтуванням; вилучити зайві камери з кімнат проживання.

8. Доукомплектувати ДІЗО/ПКТ передбаченими приміщеннями (адміністративний/медичний прийом, комори, кімната роздачі їжі, перукарня тощо).

9. Забезпечити належний рівень природного освітлення та вентиляції у ДІЗО; усунути перешкоди світлопроникненню вікон.

10. Оснастити санвузли в ДІЗО/ПКТ повноцінними перегородками від підлоги до стелі для забезпечення приватності.

11. Припинити розміщення на дверях камер інформації про злочини; вилучити наявні картки.

12. Забезпечити видачу кожному засудженому копії рішення про дисциплінарне стягнення з роз’ясненням порядку оскарження та права на доступ до адвоката.

13. Збільшити площу або функціональність прогулянкових двориків; обладнати їх урнами та укриттями від негоди.

14. Відновити щомісячну планову дезінфекцію та дезінсекцію верхнього одягу і постільних речей; належно вести журнал; оснастити пральню санвузлом для персоналу.

15. Замінити пластиковий столовий посуд у їдальні на металевий відповідно до норм забезпечення.

16. Переглянути порядок короткострокових побачень: запровадити відкриті побачення як правило, а закриті — лише за індивідуально вмотивованими рішеннями.

17. Забезпечити облаштування другого (аварійного) виходу з укриття відповідно до вимог ДБН В.2.2-5:2021.

18. Встановити систему вентиляції та подачі повітря, що дозволить перебувати у сховищі протягом тривалого часу без ризику гіпоксії.

19. Обладнати укриття санітарними вузлами або біотуалетами для дотримання санітарно-гігієнічних норм.

20. Привести укриття відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року №579 “Про затвердження Порядку утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту”.

21. Забезпечити приховане носіння спецзасобів персоналом, який працює у прямому контакті із засудженими; виключити їх відкрите демонстрування.

22. Скоротити некомплект персоналу та підсилити його присутність у житлових зонах; оптимізувати графіки змін.

23. Припинити підміну трудових відносин цивільноправовими договорами.

24. Уніфікувати формулювання договорів і внутрішніх документів; виключити оцінювальні формулювання “надання послуг” там, де фактично виконується постійна робота під керівництвом адміністрації.

25. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у медичній частині №72 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Миколаївській та Одеській областях.

26. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

27. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

28. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

29. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

30. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

31. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

32. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).

33. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних і поведінкових розладів унаслідок уживання опіоїдів.

34. Забезпечити проведення належного обліку профілактичних оглядів.

35. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

36. Забезпечити всіх осіб із підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

37. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

38. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом і необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження та лікування.

39. Облаштувати необхідну кількість ізоляторів для інфекційних хворих, кожен із яких має бути оснащений окремим санітарним вузлом і душовою кабіною з метою забезпечення ефективної ізоляції пацієнтів та запобігання поширенню інфекційних захворювань.