У заході взяли участь представники державних органів, медичної спільноти, міжнародних правозахисних організацій, національні експерти та родичі тяжкохворих ув’язнених.
Смертність у колоніях: механізм звільнення не виконує своєї функції
За офіційними даними, за останні сім з половиною років у місцях несвободи померла значна кількість людей, засуджених до довічного позбавлення волі. Переважна більшість смертей була спричинена хворобами, що свідчить про системну неспроможність механізму звільнення, що зараз існує в Україні, захистити право на життя.
Експерти наголосили: затримки у діях медичних частин, лікарських комісій, прокуратури та судів призводять до того, що тяжкохворі люди не доживають до розгляду своїх клопотань.
Перелік хвороб є застарілим та суперечить міжнародним стандартам
Учасники круглого столу підкреслили, що чинний Перелік хвороб не відповідає сучасним медичним викликам та практиці ЄСПЛ. Він передбачає формальний підхід, за якого доля людини залежить від наявності діагнозу у списку, а не від реальної можливості держави забезпечити лікування та належний догляд.
Особливу увагу було приділено тому, що перелік не враховує:
- сукупність захворювань, які разом створюють критичний стан;
- прогноз життя та здатність особи до самообслуговування;
- неналежні умови утримання та відсутність паліативної допомоги.
Судові процедури тривають занадто довго та не враховують ризиків для життя
Окремим блоком обговорювалася практика застосування статті 84 Кримінального кодексу. Експерти зауважили, що судові розгляди за клопотаннями про звільнення тяжкохворих тривають від кількох місяців до пів року і навіть більше, що є несумісним із медичною реальністю.
Через відсутність чітко встановленого строку розгляду, а також через оцінювання судом таких критеріїв, як характеристика особи чи тяжкість злочину, фактичний доступ до звільнення залишається заблокованим.
Міжнародна практика: рішення ґрунтується на гідності, а не на діагнозі
Учасники круглого столу навели приклади європейських моделей compassionate release (“співчутливе звільнення”) — механізмів, що дозволяють звільняти людей, утримання яких стало несумісним із їхнім життям або людською гідністю.
Ключовим критерієм у таких системах є не назва хвороби, а відповідь на запитання: чи здатна держава забезпечити лікування та умови, еквівалентні тим, що доступні на волі?
Особисті історії доводять: затягування процедур вбиває
Під час заходу було представлено кілька конкретних історій, що демонструють: навіть у випадках термінальної онкології або інших тяжких діагнозів люди місяцями чекають на судові засідання, а клопотання про звільнення часто розглядаються вже після смерті заявника.
Ключові рекомендації круглого столу
Учасники запропонували комплекс першочергових кроків:
- Відмова від Переліку хвороб як визначального критерію. Натомість — перехід до оцінки можливості подальшого відбування покарання та забезпечення лікування в умовах кримінально-виконавчої системи.
- Зміни до статті 84 КК України. Забезпечення обов’язковості звільнення у випадках ризику нелюдського поводження.
- Встановлення 48-годинного строку розгляду клопотань. У справах, де є загроза життю, час має вирішальне значення.
- Створення незалежної медичної експертизи. Рішення щодо стану здоров’я повинні ухвалювати незалежні цивільні лікарі.
- Запровадження відкритої статистики смертності та “запобіжних смертей”. Держава має визначати, на якому етапі виникла затримка та хто не виконав своїх функцій.
Висновок
Учасники круглого столу дійшли єдиного висновку: Україна потребує негайної й глибокої реформи процедури звільнення тяжкохворих засуджених.
Чинна система, заснована на застарілих підходах і тривалих процедурних бар’єрах, не захищає людську гідність, не забезпечує права на життя і суперечить міжнародним стандартам.
