Звіт за результатами моніторингового візиту до Житомирської виправної колонії №4

14.11.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Житомирська виправна колонія (№4)” (ЖВК-4, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, під час якого досліджено всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 30.04.2024 року:

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, а також матеріали попередніх звітів.

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має значний досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдського поводження.

У 2024-2025 роках в установі здійснювалися окремі планові ремонтні та інфраструктурні заходи, що свідчить про наявність позитивних практик щодо покращення матеріально-побутових умов, однак результати моніторингового візиту вказують на комплексні та системні порушення прав засуджених.

Зокрема, встановлено порушення умов тримання та факти неналежного поводження, а саме: перенаселення та недотримання норми житлової площі, неналежне матеріально-побутове і санітарно-гігієнічне забезпечення, відсутність приватності в санітарних приміщеннях, нестача передбачених нормативами приміщень і обладнання, порушення організації роботи з новоприбулими засудженими, використання “днювальних” без належного правового оформлення та оплати праці, делегування засудженим контрольних функцій і надання доступу до конфіденційної інформації, стигматизаційні практики, формальний характер інформування, у тому числі іноземців, неналежні умови та процедурні порушення під час тримання в ДІЗО/ПКТ, антисанітарні умови в окремих житлових приміщеннях, порушення порядку харчування та лазне-прального обслуговування, проблеми із застосуванням спеціальних засобів і дотриманням стандартів поведінки персоналу, обмежувальний характер короткострокових побачень, істотний некомплект персоналу, незадовільний стан одного з укриттів, а також фактично обмежений і формальний доступ засуджених до мережі Інтернет.

Крім того, зафіксовано порушення права на працю та соціальний захист, зокрема домінування цивільноправових договорів з ознаками підміни трудових відносин, залучення засуджених до виконання постійних робіт без належного оформлення, відсутність штатного розпису в харчоблоці, неналежний облік робочого часу та оплати праці, відсутність гарантій безпеки та компенсацій за шкідливі умови праці, а також порушення у сфері медичного забезпечення: неналежна фіксація тілесних ушкоджень, відсутність необхідного діагностичного обладнання, порушення порядку ведення медичної документації, неналежні умови інфекційної та психіатричної ізоляції, обмежений доступ до лікування і профілактики інфекційних захворювань, відсутність програм ЗПТ та психосоціального супроводу, недотримання прав осіб з інвалідністю, обмежений доступ до стоматологічної допомоги, відсутність телемедицини, засобів невідкладної допомоги та належних заходів пожежної безпеки в медичній частині.

Загальна інформація

ЖВК-4 є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які вперше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Установа розташована за адресою: проспект Незалежності, 172, м. Житомир, Житомирська область, 10001, Україна.

Державна установа “Житомирська виправна колонія (№4)” належить до числа найдавніших пенітенціарних установ Житомирщини. Її створення датується 1933 роком і пов’язане з формуванням мережі виправно-трудових колоній радянського періоду, орієнтованих на ізоляцію та трудове використання засуджених. У довоєнні роки установа функціонувала в системі НКВС УРСР як частина карально-трудової моделі виконання покарань. Під час Другої світової війни робота колонії була порушена, а після звільнення Житомира у 1944 році її діяльність відновлювалася в умовах повоєнної реконструкції з поступовим відновленням житлових, виробничих та адміністративних об’єктів.

У повоєнний і пізніший радянський період колонія неодноразово зазнавала організаційних змін відповідно до еволюції законодавства та системи органів виконання покарань, функціонуючи як виправно-трудова колонія загального режиму з виразною виробничою спрямованістю. Після проголошення незалежності України установа була інтегрована в національну пенітенціарну систему. Значна частина інфраструктури сформована в середині XX століття, що визначає історичну тяглість установи, але водночас створює виклики з погляду відповідності сучасним стандартам поводження з ув’язненими та дотримання прав людини.

На час візиту керівником установи є полковник внутрішньої служби Бочковський Олександр Йосипович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, а також адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 343 посади. Фактична чисельність персоналу — 207 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 136,5 штатної одиниці.

Планове наповнення закладу — 1240 осіб. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 1104 особи. У ЖВК-4 функціонують 4 дільниці СПС. У закладі працює 1 психолог.

Протягом 2025 року до колонії прибуло 634 особи. Протягом 2024 року померло 17 осіб, протягом 2025 року — 2 особи.

На оперативно-профілактичному обліку перебували: особи, схильні до самогубства — 26; схильні до членоушкодження — 28 осіб; схильні до втечі — 6 осіб; злісні порушники режиму утримання — 28 осіб.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не звернулася зі скаргою щодо неналежних умов тримання або неналежного надання медичної допомоги.

Інвалідність мають 36 осіб, з них 10 осіб — II групи та 26 осіб — III групи.

У власному користуванні засуджені не мають планшетів. В установі зареєстровано 81 електронну адресу (email).

Протягом 2024 року зафіксовано 11 випадків тілесних ушкоджень, отриманих під час перебування в установі. Протягом 2025 року зафіксовано 10 випадків тілесних ушкоджень, з них 1 — під час прибуття та 9 — під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 310 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних та господарських приміщень, у форматі загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування щодо можливих порушень прав людини, а також індивідуального спілкування з окремими особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

На виконання стратегічної цілі “Створення належних умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту”, визначеної Стратегією реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, у ДУ “Житомирська виправна колонія (№4)” у 2024—2025 роках здійснювалися планові заходи, спрямовані на покращення матеріально-побутових умов та загального середовища тримання засуджених.

Адміністрацією установи реалізовано низку інфраструктурних і ремонтних робіт, спрямованих на підвищення рівня безпеки, функціональності та придатності житлових і допоміжних приміщень до експлуатації. Зокрема, у житловій та виробничій зонах проведено частковий ремонт асфальтного покриття, пофарбовано фасади гуртожитків, клубу, лазне-прального комбінату, воріт та огорож локальних дільниць.

У психологічному центрі виконано косметичний ремонт кімнати психоемоційного розвантаження із заміною освітлення на світлодіодне. Проведено ремонт покрівлі гуртожитку №3, замінено вхідні двері у дільниці соціальної реабілітації, а також оновлено інформаційні стенди у відділеннях СПС.

У 2025 році розпочато та триває плановий ремонт гуртожитку №5, у межах якого здійснено заміну вікон і дверей, утеплення фундаменту, частковий ремонт даху, оновлення підлог та житлового обладнання, а також продовжується облаштування санітарних вузлів.

Окремі заходи спрямовано на забезпечення нормативної житлової площі та покращення стану інженерних мереж. У гуртожитку №8 проводяться роботи з переобладнання приміщень під спальні з метою дотримання норми житлової площі на одного засудженого. У 2025 році здійснено заміну застарілих теплових трубопроводів у гуртожитках, адміністративній будівлі та приміщеннях для побачень, що сприяє підвищенню надійності системи теплопостачання.

Сукупно зазначені заходи свідчать про наявність в установі послідовних кроків, спрямованих на покращення умов тримання та матеріально-побутового забезпечення засуджених.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб.

1. Облаштування дільниці КДіР не відповідає стандартам поводження із засудженими та умовам їх тримання з урахуванням індивідуальних потреб. Так, з порушенням частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України), а також пункту 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями встановлено, що у житлових приміщеннях дільниці КДіР фактична кількість спальних місць перевищує допустиму, що унеможливлює забезпечення встановленої законодавством норми житлової площі на одну особу (не менше 4 м²).

Зокрема, у житловому приміщенні №1, у якому розміщено 10 ліжок, площа становить 32,06 м², у зв’язку з чим фактична площа на одну засуджену особу складає 3,20 м². Крім того, у зв’язку з браком житлових приміщень та спальних місць для новоприбулих засуджених у дільниці КДіР адміністрацією та персоналом установи прийнято рішення про встановлення додаткових спальних місць у кімнаті виховної роботи в кількості 20 ліжок за площі приміщення 28,48 м². Таким чином, фактична житлова площа на одну засуджену особу становить 1,42 м², що є грубим порушенням вимог законодавства щодо умов тримання засуджених.

У пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, а також часто має наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, з порушенням Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутні такі приміщення: кімната виховної роботи; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Крім того, житлові приміщення не укомплектовані в достатній кількості приліжковими тумбочками та табуретами відповідно до встановлених нормативів. Кімната для умивання не обладнана відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема відсутня душова кабіна зі змішувачем та душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для дотримання особистої гігієни засуджених.

На момент візиту в дільниці КДіР перебувало 22 новоприбулі особи, водночас наявна лише одна туалетна кабіна, що суперечить Нормам забезпечення, якими передбачено одну кабіну на 12 осіб, створює антисанітарні умови та порушує право на повагу до гідності.

Відсутність зазначених приміщень і недоукомплектованість житлових приміщень меблями створюють умови, що не відповідають побутовим стандартам, унеможливлюють належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнюють підтримання чистоти й порядку в місцях проживання засуджених. Такий стан організації побуту негативно впливає на загальний санітарний стан установи та може становити ризик для здоров’я осіб, які в ній утримуються.

3. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення житлові приміщення дільниці не забезпечені баками для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом. Санвузол не обладнаний достатніми перегородками та дверцятами, що забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58). 

4. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією та персоналом установи не забезпечується належна організація роботи з новоприбулими засудженими. У порушення абзацу дев’ятого частини першої статті 8 та частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України зафіксовано факти залучення персоналом установи двох засуджених до виконання робіт у дільниці КДіР без укладення трудового договору та без оплати праці. Зокрема, зазначених засуджених було залучено до виконання обов’язків “днювальних”.

Крім того, встановлено, що зазначені засуджені мали можливість цілодобово перебувати у дільниці КДіР, були забезпечені закріпленими спальними місцями, а також могли самостійно відвідувати їдальню та відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС), за якими вони формально закріплені. Фактично адміністрацією та персоналом установи “днювальним” було делеговано функції постійного нагляду за новоприбулими засудженими, розміщеними у дільниці КДіР, а також контроль за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим та суперечить вимогам законодавства.

Також встановлено, що зазначені засуджені виконували роботи, які входять до посадових обов’язків начальника дільниці КДіР. Зокрема, ними здійснювалися збір та зберігання інформації, необхідної для заповнення щоденників індивідуальної роботи із засудженими. Так, у приліжковій тумбочці одного із засуджених виявлено службову документацію, серед якої містилися відомості про результати медичного огляду та наявність хронічних захворювань засуджених, які прибули до установи 04.11.2025 року, 05.11.2025 року та 06.11.2025 року. Зазначена інформація, що має конфіденційний характер, підлягає внесенню начальником дільниці КДіР до розділу IV “Відомості про стан здоров’я, фізичні особливості” щоденників індивідуальної роботи із засудженими.

Такі дії суперечать вимогам статті 96 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права особи на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР).

У доповіді за наслідками візиту до України у 2020 році Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Тому Комітет із занепокоєнням відзначив під час цього візиту, що ця практика залишилася. Крім того, на жаль, попри конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає слабкіших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки, у тому числі законодавчого характеру, для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений (у жодній пенітенціарній установі в країні) не повинен мати владу над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

5. Планування заходів програми ознайомлення новоприбулих засуджених здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності (не менше одного разу на тиждень) відвідування дільниці КДіР кожним членом робочої групи. Так, у період з 03.11.2025 року по 14.11.2025 року, згідно з журналом обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, встановлено, що заходи з новоприбулими засудженими проводили лише 7 членів робочої групи із 13, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

6. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з організації роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

7. Під час відвідування дільниці КДіР у спальному приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карт із коротким описом злочинів, учинених особами, які займають ці ліжка. У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті, окрім стигматизації, та має наслідком погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52). 

8. Відповідно до пункту 1 розділу V Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі — ПВР УВП) під час перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу засудженим доводяться під розписку, за формою згідно з додатком 6 до цих Правил, вимоги Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, а також нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарання.

Разом із тим під час відвідування дільниці КДіР станом на 14.11.2025 року встановлено перебування у дільниці іноземця М., громадянина Республіки Судан, який прибув до установи 06.11.2025 року. Під час конфіденційної бесіди зазначений засуджений повідомив, що не володіє мовами, якими викладені відповідні інформаційні матеріали. Водночас примірник таких матеріалів арабською мовою, якою він володіє, йому не надавався, у зв’язку з чим ознайомлення з ними мало формальний характер.

Зазначене також суперечить правилу 54 Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели), відповідно до якого кожному ув’язненому під час прибуття до пенітенціарної установи має бути невідкладно надана письмова інформація про: а) пенітенціарне законодавство та правила внутрішнього розпорядку установи; б) його права, зокрема порядок отримання інформації, доступ до юридичних консультацій та процедури подання клопотань чи скарг; в) його обов’язки та можливі дисциплінарні стягнення; г) інші відомості, необхідні для адаптації до умов тримання.

Крім того, відповідно до правила 55.1 Правил Нельсона Мандели, зазначена інформація повинна надаватися мовами, що найчастіше використовуються з урахуванням контингенту установи, а у разі нерозуміння — має бути забезпечено переклад.

Невиконання наведених вимог свідчить про порушення права ув’язнених на отримання інформації, гарантованого статтями 34 та 57 Конституції України.

9. Стан облаштування приміщень ДІЗО/ПКТ не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов утримання засуджених з урахуванням їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення у ДІЗО/ПКТ відсутні необхідні приміщення, зокрема: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу; перукарня. Відсутність таких приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм.

10. Через малий розмір вікон у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення. Такий стан створює додатковий психологічний тиск на засуджених через відсутність візуального зв’язку із зовнішнім світом. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели).

Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями. Окремі камерні приміщення потребують проведення ремонтних робіт, що суперечить статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.

11. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

12. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

13. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду камерного приміщення ДІЗО було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52). 

14. Під час огляду гуртожитків відділень СПС №№5, 6 виявлено відсутність санвузлів у житлових приміщеннях, у зв’язку з чим засуджені змушені користуватися туалетом на вулиці, який перебуває в антисанітарному стані. Санвузли не обладнані достатніми перегородками та дверцятами, що не забезпечує приватність користування, чим порушується правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

15. У порушення пункту 5 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), страви за нормою №1А, подані на вечерю 13.11.2025 року, не відповідали затвердженій меню-розкладці. Зокрема, замість проб передбачених страв “м’ясо відварне” та “рагу овочеве” було надано проби страв “риба тушкована” та “макарони відварні”.

Зазначені зміни були внесені без письмового дозволу начальника установи та без подання відповідного рапорту заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення, що є порушенням установленого порядку організації харчування в установі. 

16. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні душової ДІЗО/ПКТ не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках. 

17. Моніторинговою групою встановлено, що наявні в установі спеціальні засоби, зокрема захисні шоломи та бронежилети, не оснащені належною індивідуальною нумерацією. За таких умов у разі застосування працівником фізичної сили встановити особу, яка використовувала відповідний спецзасіб, є фактично неможливим. Зазначене суперечить пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП. Водночас Комітет у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2012 році звертав увагу на проблему ідентифікації персоналу під час проведення втручань в установах та рекомендував забезпечити, щоб на кожному елементі одягу або захисному шоломі був чіткий ідентифікаційний номер, який дозволяв би встановити працівника у разі необхідності (CPT/Inf (2013) 23) пункт 21).

18. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85), (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23), (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

19. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 149 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 421 — отримання РНОКПП, а 4 особи потребують оформлення пенсії, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

20. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2025 року (станом на 11.11.2025 року) у ЖВК-4 засудженим було надано 420 короткострокових побачень, з яких 419 відбувалися в безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

21. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 14.11.2025 року становить 136,5 штатної одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони та нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

22. Під час моніторингового візиту до ЖВК-4 було досліджено стан забезпечення доступу засуджених до мережі Інтернет як одного з інструментів реалізації права на інформацію, підтримання соціальних зв’язків, підготовки до звільнення та ресоціалізації. Станом на день візиту в установі утримувалося 1104 засуджені особи, однак жодна з них не була забезпечена планшетним комп’ютером, використання якого прямо передбачене чинним законодавством як допустима форма контрольованого доступу до мережі Інтернет.

Фактичні можливості доступу засуджених до Інтернету є вкрай обмеженими. В інтернет-класі установи наявні лише три застарілі стаціонарні комп’ютери, що є явно недостатнім для такої кількості осіб і не забезпечує реальної можливості регулярного користування Інтернетом.

Аналіз журналів обліку підтверджує формальний характер функціонування цього інструменту: відповідно до журналу реєстрації відеозв’язків, останній відеодзвінок було здійснено 20.10.2025 року; згідно з журналом обліку надання засудженим доступу до Інтернету, останній запис датований 28.10.2025 року; водночас у журналі обліку користування глобальною мережею Інтернет з використанням планшетного комп’ютера останній запис зафіксовано 16.10.2025 року, що за відсутності будь-яких планшетів у засуджених свідчить про фактичне припинення або декларативний характер цього виду доступу.

Сукупність установлених обставин дає підстави дійти висновку, що доступ засуджених до мережі Інтернет у ЖВК-4 має істотно обмежений, нерегулярний і формальний характер та не відповідає реальним потребам контингенту установи. Така практика суперечить сучасним підходам до виконання покарань, які розглядають контрольований доступ до цифрових сервісів як складову права на інформацію, засіб підтримання сімейних і соціальних зв’язків, а також елемент підготовки до звільнення і соціальної реінтеграції. Недостатній рівень цифрової доступності фактично посилює ізоляцію засуджених і не сприяє досягненню цілей покарання в аспекті ресоціалізації. 

23. Під час моніторингового візиту у ЖВК-4 було перевірено стан облаштування та доступності захисних споруд, призначених для укриття засуджених і персоналу під час повітряної тривоги. В установі наявні два укриття, розташовані відповідно у дільниці карантину, діагностики і розподілу та у житловій зоні.

Укриття, розташоване у дільниці КДіР №2, загалом має базові елементи функціональності. У приміщенні наявний другий (аварійний) вихід, забезпечено вентиляцію та функціонує система каналізації. Інформація про оголошення повітряної тривоги надходить через гучномовець і дублюється в кожне відділення соціально-психологічної служби, після чого інспекторський склад забезпечує можливість спуску засуджених до укриття. Таким чином, організаційно доступ до цього укриття під час повітряної тривоги забезпечується.

Водночас стан другого укриття, розташованого в житловій зоні, викликає серйозне занепокоєння. Хоча в ньому також наявний другий вихід і підведена каналізація, приміщення не обладнане витяжною вентиляцією. Крім того, укриття перебуває у стані значного підтоплення, що фактично унеможливлює його повноцінне та безпечне використання за призначенням. Такий технічний стан створює ризики для життя і здоров’я засуджених у разі необхідності тривалого перебування в укритті під час повітряної тривоги та свідчить про відсутність належної готовності захисної споруди до використання.

У сукупності встановлені обставини свідчать, що попри наявність в установі двох укриттів і певні організаційні заходи щодо оповіщення та доступу засуджених, стан одного з них не відповідає мінімальним вимогам безпеки та придатності. Це потребує невідкладних заходів із приведення укриття в житловій зоні у належний технічний стан та забезпечення рівного і безпечного захисту всіх осіб, які утримуються в установі, в умовах воєнного стану.

24. Праця засуджених у ЖВК-4 є одним із ключових елементів організації життєдіяльності установи та водночас важливою складовою процесу ресоціалізації. Разом із тим саме у сфері праці найбільш чітко проявляється баланс між інтересами установи, економічною доцільністю виробничої діяльності та обов’язком держави забезпечити дотримання трудових і соціальних прав осіб, позбавлених волі.

За інформацією, наданою адміністрацією установи під час моніторингового візиту, станом на день візиту до різних видів робіт було залучено 442 засуджених. З цієї кількості лише 27 осіб працювали на підставі строкових трудових договорів, тоді як 382 особи були залучені до робіт за цивільноправовими договорами (ЦПД). Така структура залучення засуджених до праці свідчить про домінування цивільноправової форми організації робіт і вже на цьому етапі потребує критичної оцінки з огляду на характер та умови фактично виконуваних робіт.

Праця засуджених в установі організована за кількома основними напрямами. Вони включають виробничу діяльність у цехах, роботу на об’єктах господарського забезпечення установи, зокрема у харчоблоці, виконання ремонтних і допоміжних робіт, а також виконання функцій “днювальних”.

З наданих документів, журналів обліку, рознарядок і цивільноправових договорів убачається, що значна частина цих робіт має постійний, щоденний характер, виконується у визначених приміщеннях установи, за встановленим адміністрацією графіком, із підпорядкуванням внутрішній організації виробничого процесу.

У виробничій сфері функціонують кілька цехів. Цех №1 спеціалізується на виготовленні ящиків, у ньому фактично працюють 14 засуджених. Водночас у журналі прийому та частині іншої облікової документації цей цех не зазначений, що свідчить про неповноту обліку структурних підрозділів і залучених до них осіб. Така ситуація унеможливлює належний контроль за умовами праці, обліком робочого часу та оплатою праці засуджених, а також створює ризики прихованої праці.

Окремо потребує перевірки інформація щодо засуджених А. та В., які, за наявними даними, отримують близько 2 тис. грн, однак у наданих відомостях з нарахування заробітної плати відсутні дані щодо виплат цим особам.

У цеху №2 здійснюється виробнича діяльність за напрямом виготовлення брикетів та модульного “доміно”. Цех має ознаки стабільного виробничого підрозділу з постійним складом працюючих і визначеною внутрішньою організацією, у тому числі із закріпленням бригадира Б. Такий характер діяльності за своїми ознаками відповідає організації трудового процесу, а не виконанню разових цивільноправових робіт, що ставить під сумнів правомірність використання цивільноправових договорів як основної форми залучення засуджених.

У цеху №8 зафіксовано фактичну організацію роботи у дві зміни з тривалістю робочого дня до 22:30. Такий режим праці свідчить про інтенсивне використання праці засуджених і потребує особливої уваги з погляду дотримання норм щодо максимально допустимої тривалості робочого часу, часу відпочинку та компенсації за понаднормові роботи.

Окреме занепокоєння викликає ситуація із засудженим К., який протягом приблизно 2,5 року працює зварювальником. Зі слів засудженого, він не поінформований про будь-які доплати за роботу в шкідливих умовах та фактично їх не отримує. Це потребує перевірки відомостей щодо нарахування його заробітної плати, умов праці та дотримання вимог законодавства з охорони праці.

Окремим напрямом використання праці засуджених є харчоблок. Аналіз журналів видачі колючо-ріжучих предметів та журналів огляду лікарем свідчить, що значна кількість засуджених працює у харчоблоці щоденно. При цьому встановлено, що у харчоблоці відсутній штатний розпис, попри фактичну постійну зайнятість засуджених. Зафіксовані випадки роботи з раннього ранку до пізнього вечора та без вихідних днів. Зокрема, Є. працює на посудомийці з 05:00 до 19:00, а Х. протягом близько одного року виконує роботи на овочерізці з 08:00 до 17:00 щоденно, без вихідних. Також зафіксовано залучення М. до ремонтних робіт, що потребує перевірки з точки зору оформлення правовідносин і оплати праці.

Засуджений А. виконує функції “днювального” та працює у гаражі та карантинному відділенні, однак відсутні відомості про належне оформлення правовідносин і відомості про нарахування та виплату заробітної плати.

Правова оцінка наведених фактів свідчить про наявність системних порушень у сфері реалізації права на працю та соціальний захист засуджених. Відповідно до статей 43 і 46 Конституції України, а також статей 118-120 КВК України, праця засуджених має організовуватися з дотриманням законодавства про працю, із забезпеченням справедливої оплати, безпечних умов, обліку робочого часу та елементів соціального захисту. Навіть з урахуванням специфіки виконання покарання держава не звільняється від обов’язку гарантувати мінімальні трудові права.

Фактичні умови виконання робіт у цехах, харчоблоці та на інших об’єктах установи свідчать про наявність ознак трудових правовідносин: системність і безперервність роботи, виконання робіт у визначеному місці, за графіком, під контролем адміністрації, з підпорядкуванням внутрішній організації праці. За таких умов масове використання ЦПД має ознаки підміни трудових відносин цивільноправовими, що призводить до позбавлення засуджених гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема щодо тривалості робочого часу, вихідних днів, оплати понаднормових робіт, доплат за шкідливі умови праці та соціального страхування.

Відсутність штатного розпису у харчоблоці, неповний облік виробничих підрозділів, відсутність або неповнота відомостей щодо нарахування і виплати заробітної плати окремим засудженим, а також використання інтенсивних режимів праці без належного документального оформлення свідчать про неналежну організацію обліку праці та контролю за дотриманням трудових прав. Така практика суперечить принципам правової визначеності, прозорості та підзвітності у сфері використання праці засуджених.

У сукупності встановлені факти дають підстави для висновку, що у ЖВК-4 склалася практика широкого використання праці засуджених у формах, які не забезпечують належного рівня трудових і соціальних гарантій та не відповідають вимогам національного законодавства і міжнародних стандартів, зокрема Європейських пенітенціарних правил та Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели). Це потребує системних змін у підходах до організації праці, належного правового оформлення трудових відносин, прозорого обліку робочого часу і заробітної плати та реального забезпечення соціального захисту засуджених.

Медична частина №4 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області

Завідувач медичної частини №4 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області (далі — медична частина) — Яворський П.В. На час відвідування вакантною є посада сестри медичної — 1 штатна одиниця.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень); вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

2. У порушення пункту 2 глави 2 розділу II Порядку медична частина не забезпечена справним флюорографічним/рентгенологічним обладнанням, унаслідок чого засудженим та ув’язненим не проводяться діагностичні обстеження органів грудної порожнини з метою своєчасного виявлення захворювань органів дихання. Це свідчить про неможливість проведення ранньої діагностики туберкульозу в медичному підрозділі установи.

3. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що на чотирьох пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в медичній частині, не було заведено форму первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110. До зазначеної форми мають вноситися всі дані щодо лікування та діагностики у стаціонарі, у тому числі результати обстежень засудженого та лист призначень. Виявлене порушує вимоги пункту 5 глави 5 розділу II Порядку.

4. У стаціонарі медичної частини обладнано два ізолятори для інфекційних хворих. Разом із тим зазначені приміщення мають спільний санвузол та умивальник, що не забезпечує ізоляції хворих на небезпечні інфекційні захворювання один від одного та від інших засуджених і суперечить Заходам та засобам щодо запобігання інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777.

Крім того, в ізоляторі встановлено затемнені (матові) вікна, що не забезпечує достатнього рівня природного освітлення. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет вже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

5. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) для осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до “Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200. Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Таким чином зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам; отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю мають поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

6. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, палата-ізолятор для осіб із психічними розладами не відповідає встановленим вимогам.

Зокрема, приміщення палати-ізолятора розраховане на перебування більше ніж однієї особи (двох осіб), що суперечить принципу індивідуальної ізоляції. Обладнання палати-ізолятора має гострі кути, що створює потенційну небезпеку для пацієнтів. У приміщенні відсутні санвузол, припливно-витяжна вентиляція, а також бачок із питною кип’яченою водою.

Крім того, у порушення статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України в ізоляторі не дотримано вимог щодо мінімальної норми житлової площі на одного засудженого в умовах стаціонарного лікування (не менше 5 м²). Так, загальна площа зазначеного приміщення, у якому розміщено два ліжка, відповідно до плану будівлі становить 8,7 м², у зв’язку з чим фактична площа на одну засуджену особу складає 4,35 м².

Під час проведення замірів площі приміщення також встановлено, що відстань між протилежними стінами становить менше ніж 2 м, що не відповідає рекомендаціям Європейського комітету з питань запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Зокрема, у доповіді Уряду України за результатами візиту Комітету до України у 2012 році наголошено, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² (без урахування санітарного вузла), а відстань між стінами камери має становити не менше 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45). 

7. Моніторинговою групою встановлено, що лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, усупереч вимогам “Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, установлено, що в медичній документації (зокрема в медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о та медичній карті стаціонарного хворого форми №003/о) відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (200 осіб станом на 14.11.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб. Крім того, на день візиту в аптеці медичної частини були відсутні препарати для лікування вірусного гепатиту C.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 36 особами, які мають інвалідність. З них І групи — 0 осіб, II групи — 10 осіб, III групи — 26 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 3 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, рекомендації ІПР не виконуються, у зв’язку з чим зазначені особи не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування в лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі в повсякденному одязі, іноді — зі своєю постільною білизною. Окремі матраци потребують заміни.

11. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для перебування та обслуговування осіб з інвалідністю. 

12. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує забезпечення вільного доступу до будівель та приміщень медичного закладу для маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

13. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

За інформацією, наданою працівниками медичної частини, серед доступних видів стоматологічної допомоги переважає видалення (екстракція) зубів, тоді як пломбування здійснюється вкрай рідко, що істотно обмежує право засуджених на отримання належної стоматологічної допомоги. 

14. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

15. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих і речових складів, комірників), у переробній промисловості, будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194. Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють у їдальні, встановлено, що цим особам не проводився огляд лікарем-отоларингологом та лікарем-дерматовенерологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

16. У медичній частині відсутній медичний препарат налоксон, що унеможливлює надання невідкладної медичної допомоги у випадках передозування опіатами.

17. У порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити приведення умов тримання засуджених у дільниці карантину, діагностики і розподілу у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів, зокрема шляхом усунення перенаселення, дотримання норми житлової площі та припинення використання приміщень, не призначених для проживання.

2. Усунути порушення матеріально-побутового та санітарно-гігієнічного забезпечення в дільниці КДіР, житлових відділеннях та ДІЗО/ПКТ, забезпечивши наявність передбачених нормативами приміщень, меблів, санітарних потужностей, питної води, вентиляції, належного освітлення та умов приватності.

3. Припинити практику використання засуджених як “днювальних” у формах, що передбачають виконання функцій контролю, нагляду або доступу до службової та конфіденційної інформації, а також забезпечити захист персональних даних і медичної таємниці.

4. Забезпечити належну організацію роботи з новоприбулими засудженими, зокрема повний склад і регулярну роботу робочої групи дільниці КДіР, дотримання встановленої періодичності заходів та реальне, а не формальне інформування, у тому числі із забезпеченням перекладу для іноземців.

5. Припинити стигматизаційні практики в житлових приміщеннях, зокрема розміщення інформації про вчинені засудженими злочини, що принижує гідність та створює ризики конфліктів.

6. Привести умови тримання в ДІЗО/ПКТ у відповідність до встановлених стандартів, забезпечивши належний рівень природного та штучного освітлення, приватність санітарних вузлів, радіофікацію, проведення необхідних ремонтних робіт, доступ до інформації та дотримання процесуальних гарантій під час застосування дисциплінарних стягнень.

7. Переглянути практику відеоспостереження в камерних приміщеннях з метою недопущення непропорційного втручання у приватне життя та застосовувати його виключно на підставі індивідуальної оцінки ризиків.

8. Забезпечити дотримання встановленого порядку організації харчування та лазне-прального обслуговування, зокрема відповідність фактично наданих страв затвердженим меню-розкладкам, надання перукарських послуг, належну роботу вентиляції та забезпечення умов приватності.

9. Усунути порушення у застосуванні спеціальних засобів, забезпечивши їх індивідуальну ідентифікацію та припинивши практику відкритого носіння спецзасобів персоналом у прямому контакті із засудженими.

10. Посилити роботу соціально-психологічної служби щодо підготовки засуджених до звільнення, зокрема в частині оформлення паспортів громадянина України, реєстраційних номерів облікових карток платника податків та пенсій відповідно до реальних потреб засуджених.

11. Переглянути практику проведення короткострокових побачень з метою забезпечення відкритого формату як загального правила, а безконтактного формату — лише як винятку на підставі індивідуально вмотивованих рішень.

12. Вжити заходів для зменшення некомплекту персоналу, посилення присутності працівників у житлових зонах та перегляду режимів несення служби з метою підвищення рівня безпеки і якості поводження із засудженими.

13. Забезпечити реальний, регулярний і недискримінаційний доступ засуджених до мережі Інтернет, зокрема шляхом впровадження передбачених законодавством планшетних комп’ютерів, збільшення кількості комп’ютерів в інтернет-класі та припинення формального ведення облікових журналів.

14. Привести захисні споруди установи у придатний для використання стан, зокрема шляхом усунення підтоплення, забезпечення належної вентиляції та гарантування безпечного доступу засуджених до укриттів під час повітряної тривоги.

15. Забезпечити дотримання права засуджених на працю та соціальний захист шляхом приведення форм зайнятості у відповідність до фактичного характеру виконуваних робіт, припинення підміни трудових відносин цивільноправовими, належного обліку робочого часу та своєчасної та повної оплати праці.

16. Усунути порушення в організації праці у виробничих цехах і на об’єктах господарського забезпечення, зокрема шляхом повного обліку всіх підрозділів, затвердження штатного розпису харчоблока, дотримання норм робочого часу, вихідних днів і компенсацій за шкідливі та понаднормові роботи.

17. Забезпечити прозорість фінансового обліку та виплат засудженим, унеможлививши випадки фактичного виконання робіт без відображення у платіжних відомостях і без належного інформування про умови та розмір оплати праці.

18. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №4 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області.

19. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, а також інших нормативно-правових актів.

20. Забезпечити укомплектування медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до наявних потреб контингенту установи.

21. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених відповідно до встановлених вимог.

22. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі рентген-апаратом.

23. Забезпечити ведення форми первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” щодо всіх осіб, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

24. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі встановленого діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

25. Привести ізолятори для інфекційних хворих у відповідність до вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, а також забезпечити належний рівень природного освітлення, зокрема шляхом заміни затемнених вікон на такі, що забезпечують доступ денного світла та візуальний зв’язок із зовнішнім середовищем.

26. Забезпечити облаштування ізолятора для осіб з психічними розладами та розладами поведінки відповідно до встановлених вимог.

27. Забезпечити отримання письмової інформованої згоди пацієнтів на проведення обстежень та лікування у встановленій формі.

28. Забезпечити всім особам з підозрою на вірусний гепатит C доступ до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

29. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують, відповідно до затверджених програм та рекомендацій.

30. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

31. Виконати вимоги пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

32. Забезпечити видачу госпітального майна засудженим під час госпіталізації відповідно до встановлених норм належності.

33. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

34. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

35. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених Порядком медичних обстежень, необхідних для допуску до роботи на об’єктах харчування.

36. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.