Швеція: 12 років позбавлення волі у першій в історії справі про геноцид шляхом переміщення дітей

11 листопада 2025 року Апеляційний суд у Швеції підтвердив попередній вирок про 12 років позбавлення волі щодо шведської громадянки у першій в історії справі про геноцид шляхом переміщення єзидських дітей у Сирії та Іраку. Це рішення має велике значення для потенційних майбутніх судових переслідувань, пов’язаних із примусовим переміщенням дітей з однієї групи до іншої під час воєнних конфліктів.

Єзидських дітей забирали від матерів/братів і сестер, примушували до проживання у домогосподарствах, підконтрольних Ісламській Державі, або до перебування в тренувальних таборах, примусово навертали в іслам, позбавляли їх рідної мови та культурної ідентичності.

Як написано в рішенні суду: “Переміщення дітей відбувалося або в рамках поневолення єзидських жінок, або в деяких випадках незалежно, шляхом розлучення їх з матір’ю та/або братами й сестрами. Примусове переміщення продовжувалося в полоні як через поневолення, так і через примусове навернення (в іслам — автор)”.

Суд дійшов висновку, що існування єзидської спільноти було поставлено під загрозу не лише через убивства, але й через позбавлення дітей можливості виховуватися у своїй громаді, культурі та релігії.

Також у рішенні суду йдеться: “Через дії та ідеологію ІДІЛ… існування єзидів як громади було поставлено під загрозу… через перешкоджання дітям, які належали до громади, виростати з культурною ідентичністю, мовою та традиціями громади”.

Чому це важливо для України?

Для випадків примусового переміщення та депортації українських дітей (включно з тими, кого вивезли з окупованих територій до Росії або підконтрольних Росії районів), це рішення встановлює важливий юридичний прецедент:

• воно підтверджує, що примусове передання дітей, які належать до захищеної групи (релігійної, етнічної), може становити геноцид, навіть якщо дітей не вбивають, але виривають із їхньої спільноти та інтегрують до іншої групи.
• воно показує, як застосування примусу, позбавлення культурної ідентичності, примусове навернення, зміна мови, відділення від родини — усе це може свідчити про геноцидний намір знищити групу зсередини.
• це є конкретний приклад того, як національні суди тлумачать злочин геноциду щодо примусового передання дітей.

Ред: Лише за офіційною інформацією, від початку повномасштабного вторгнення окупанти вивезли до Росії 19 з половиною тисяч українських дітей. Навесні 2023-го Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна та Уповноваженої з прав дітей у РФ Марії Львової-Бєлової,  а Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Наприкінці 2023-го року Харківська правозахисна група представила нове подання до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду, що стосується переміщення українських дітей на територію РФ.  У поданні юристи ХПГ доводять: сукупність обставин вказує на те, що примусова депортація українських дітей до території РФ може і має бути кваліфікованою за п. Е ст. 6 Римського Статуту як геноцид.