Про ситуацію розповів колишній політв’язень журналіст Владислав Єсипенко. Самого його звільнили з російської неволі 20 червня цього року — після понад чотирьох років у російському ув’язненні. Якименка тримають у виправній колонії № 4 міста Пугачов Саратовської області.
“Взагалі в ШІЗО Володимир попадає під надуманими приводами без жодної провини дуже часто, — написав Владислав Єсипенко. — Цього разу причиною став його не вихід на перевірку. На комісії Володимир пояснював, що немає навіть взуття, щоб вийти на двір (лише резинові тапочки). На що йому відповіли що все в нього є, все видають і навіть є його підпис в отриманні…Що є лицемірною брехнею!”
Як ми писали раніше, Володимир Якименко — мешканець села Чаплинка на Херсонщині. Працював таксистом, волонтерив, брав активну участь в Автомайдані: допомагав українським військовим, а у 2014-му році вивозив з Криму людей, які хотіли переїхати з тимчасово окупованого півострова на вільну частину України.
Росіяни затримали Володимира 11 червня 2017 на адміністративній межі з Кримом, звинувативши у “перевезенні наркотиків”. Засудили до 15 з половиною років позбавлення волі.
Ще у 2019 році в інтерв’ю журналістам Громадського дружина Володимира Якименка, Галина, розповідала, що її чоловіка підставили росіяни, дізнавшись про його активну політичну позицію з соцмереж. Після затримання його піддавали тортурам.
“У перші дні, як його затримали на російській митниці, три дні його катували, вибиваючи зізнання, що він таки віз наркотики, — казала Олена Якименко. — Це їм вдалося, звісно, адже після таких тортур жодна людина не зможе витримати. Йому вдягали протигаз, закривали доступ до повітря аж до втрати свідомості, потім били по голові. Також йому неодноразово було запропоновано, щоб він співпрацював з ФСБ Росії, на що він не погоджувався, за що його також катували. Крім того, його катували після суду, на етапі до колонії, де він знаходиться зараз. Примушували його навіть підписувати, що в нього був приступ епілепсії, тому він начебто впав зі стільця, вдарився обличчям об стіл. Адже треба було виправдати наслідки побиття. Від нього вимагали, щоб він розповідав про військових і представників влади, які з ним були на фотографіях у Фейсбуці. Вимагали розказати про розташування Збройних сил України на кордоні з Кримом, дати номери телефонів певних осіб”.
У 2022 році про критичний стан його здоров’я повідомляла тодішня Уповноважена ВРУ з прав людини Людмила Денісова. Через вкрай погане харчування у чоловіка тоді загострилася хвороба шлунка та виразка дванадцятипалої кишки, а коли він звернувся до медичної частини, лікарка заявила, що “хохлів треба вбивати”.
Відтоді мало що змінилося. За словами Владислава Єсипенка, Якименко вже схуд на 15 кілограмів: “Харчування в ШІЗО — варена підгнила капуста, іноді буває варений оселедець. Хліб дають запрілий, який має сильно виражений рибний запах. Зараз в нього загострився шлунковий біль…”
У штрафному ізоляторі Якименку доводиться спати на бетонній підлозі, адже ліжко цілодобово пристебнуте до стіни. В камері холодно, бігають щури. На Володимира тиснуть, натякаючи, що “він живим не вийде з вʼязниці”. У політв’язня була вже спроба суїциду, проте зараз себе контролює, написав Єсипенко.
“Політвʼязень Володимир Якименко девʼятий рік сидить за надуманими статтями і все ще має надію, що його та інших політвʼязнів, наша країна поверне додому живими…” — зазначив журналіст.
Ненадання медичної допомоги є грубим порушенням п. 22 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями, схвалених Економічною й соціальною радою ООН, а також статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Щобільше, не надаючи українським бранцям нормальної медичної допомоги, росіяни порушують власні закони, зокрема 17 Федеральний закон № 103-ФЗ “Про утримання під вартою підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів”.
Нескінченне утримання у штрафному ізоляторі — розповсюджена практика у російських тюрмах. Її застосовують як до українських бранців, так і до засуджених за політичними статтями росіян. В’язнів за надуманими приводами запроторюють у ШІЗО знову, щойно закінчується попередній термін покарання. Таким чином людей тримають у ШІЗО місяцями.
