Звіт за результатами моніторингового візиту до Солонянської виправної колонії №21

17.12.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та громадської організації “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Солонянська виправна колонія (№21)” (далі — СВК-21).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, у ході якого досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 25.12.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має значний досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до СВК-21 зафіксовано, що на тлі проведених адміністрацією ремонтних робіт і переобладнання окремих приміщень установи виявлено численні порушення прав засуджених та невідповідність умов тримання вимогам національного законодавства і міжнародних стандартів. У звіті детально розглядаються такі основні проблеми: порушення порядку приймання та розподілу новоприбулих засуджених у КДіР і недотримання 14-денного строку перебування; неналежна організація роботи з новоприбулими засудженими; переповнення та недотримання норми житлової площі; незадовільний санітарно-гігієнічний стан окремих приміщень і дефіцит матеріально-побутового забезпечення; неналежні умови тримання у ДІЗО/ПКТ, зокрема щодо площі камер, освітлення, вентиляції, відсутності кнопок виклику персоналу, а також порушення процедурних гарантій під час застосування дисциплінарних стягнень; проблеми забезпечення приватності та організації відеоспостереження в житлових приміщеннях; порушення в організації харчування та продовольчого забезпечення; недоліки лазне-прального обслуговування; відсутність належної ідентифікації спеціальних засобів та відкрите носіння спецзасобів персоналом; недостатня робота щодо оформлення документів засуджених; обмежувальна практика короткострокових побачень; некомплект персоналу; неналежний стан укриттів; порушення у сфері організації праці засуджених, зокрема підміна трудових відносин цивільноправовими договорами, залучення до роботи у вихідні та нічні зміни, безоплатна праця, а також проблеми з оплатою праці та соціальним захистом; численні порушення у сфері медичного забезпечення, зокрема щодо документування тілесних ушкоджень, укомплектованості медичного персоналу, доступу до психіатричної та психологічної допомоги, ведення медичної документації, умов утримання в медичних приміщеннях, лікування інфекційних захворювань і дотримання прав пацієнтів.

Загальна інформація

СВК-21 є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: село Аполлонівка, військове містечко, будинок 37, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52406.

Історично об’єкт має пенітенціарне призначення з радянського періоду. До Другої світової війни на території, де на цей час дислокується колонія, функціонувала ДТВК — дитяча трудова виховна колонія для неповнолітніх дітей-сиріт. У роки Другої світової війни дітей було вивезено на неокуповану територію, а на території колонії розміщувався госпіталь: спочатку для поранених радянських військовослужбовців, а під час окупації — для німецьких солдатів.

Після війни роботу ДТВК було відновлено; на її базі здійснювалася підготовка фахівців із сільськогосподарським ухилом — водіїв, трактористів, комбайнерів тощо. За установою були закріплені земельні ділянки. До 1961 року проблему дитячої безпритульності було подолано, кількість дітей на території колонії поступово зменшувалася.

01.05.1961 року відповідно до спільного рішення Ради Міністрів СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР на базі ДТВК було створено державну установу “Солонянська виправна колонія (№21)”. Засуджені, які утримувалися в колонії, переважно залучалися до сільськогосподарського виробництва: вирощування зернових культур та роботи на фермах. Колонія активно розвивалася. До 1972 року було створено промислову базу, проведено благоустрій території, для працівників установи збудовано житлові будинки та створено належні комунально-побутові умови.

У 1972 році колонію загального режиму було розформовано, а на її базі створено колонію суворого режиму утримання, у зв’язку з чим збільшено ліміт наповнення. Виробнича діяльність колонії була повністю переорієнтована на виготовлення промислової продукції. На сьогодні установа функціонує як державна установа “Солонянська виправна колонія (№21)” середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Сучасний статус і умови функціонування установи неодноразово були предметом моніторингових візитів правозахисних організацій, а також Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в межах діяльності Національного превентивного механізму.

На час візиту керівником установи є полковник внутрішньої служби Пустовіт Олександр Володимирович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат для побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати для отримання передач, а також адміністративних приміщень. Установа поділена на сім секторів, у яких розташовано двадцять чотири відділення СПС.

Комунально-побутові приміщення, розташовані за межами зони, включають: продовольчий склад для зберігання харчових продуктів засуджених, речовий склад для засуджених, штаб, штаб із кімнатами для побачень, пожежне депо, вартове приміщення, розплідник для службових собак, гаражі для службових автомобілів.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 262,5 посади, фактична чисельність — 221 посада. Загальний некомплект персоналу по установі становить 42 особи. Планове наповнення закладу — 1 271 особа. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 2 ув’язнені та 722 засуджені особи. У СВК-21 функціонують 23 діючі дільниці СПС та 1 законсервована. В установі працюють 3 психологи.

У 2025 році до колонії прибуло 637 осіб. У 2024 році померла 1 особа, у 2025 році — 4 особи. На оперативно-профілактичному обліку перебували: особи, схильні до самогубства, — 2; у 2025 році зафіксовано 1 акт самогубства. Особи, схильні до членоушкодження, — 29; схильні до втечі — 2; злісні порушники режиму утримання — 11 осіб. У 2024-2025 роках не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови тримання або неналежне надання медичної допомоги.

Інвалідність мають 30 осіб, з них 5 осіб — II групи та 25 осіб — III групи. У власному користуванні засуджені мають 375 планшетів, зареєстровано 372 електронні адреси (email). Протягом 2024 року зафіксовано 29 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі; у 2025 році — 27 таких випадків.

Групою моніторів проведено опитування близько 350 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних і господарських приміщень, у форматі загальних бесід з наданням консультацій та відповідей на запитання, а також індивідуального спілкування, у тому числі на умовах анонімності, з метою виявлення можливих порушень прав людини.

Позитивний досвід

На виконання стратегічної цілі “Створення належних умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту”, визначеної Стратегією реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, СВК-21 продовжує курс на гуманізацію умов тримання.

З метою забезпечення належних умов відбування покарання засудженими проведено переобладнання відділень СПС, а саме: приміщень виховної роботи, спальних приміщень з урахуванням особистого простору, кімнат психологічного розвантаження, кімнат для приймання їжі, кабінетів молодших інспекторів. Відремонтовано приміщення харчоблока, крамниці, перукарні. Охайний вигляд має загальна алея установи. На території закладу функціонують християнська церква та бібліотека.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Під час відвідування дільниці КДіР виявлено порушення вимог статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу I Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР). Так, 11.12.2025 року до установи з ДУ “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” прибуло 24 засуджених, а 12.12.2025 року з ДУ “Синельниківська виправна колонія (№94)” — 40 засуджених осіб.

Відповідно до вимог чинного законодавства новоприбулі засуджені, поміщені до дільниці КДіР, протягом 14 діб повинні пройти повне медичне обстеження з метою виявлення інфекційних, соматичних та психічних захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення. Таким чином, розподіл зазначених осіб між дільницями установи мав відбутися не раніше 24.12.2025 року та 25.12.2025 року відповідно, після завершення встановленого 14-денного строку.

Водночас станом на день відвідування установи — 17.12.2025 року — у дільниці КДіР перебувало лише 12 новоприбулих засуджених. Крім того, 9 засуджених не були розподілені між відділеннями СПС, з яких 3 новоприбулі засуджені були поміщені до ДІЗО/ПКТ, а 6 засуджених перебували на стаціонарному лікуванні в медичній частині установи.

Зазначене свідчить про те, що рішення про розподіл між відділеннями СПС 43 новоприбулих засуджених було ухвалено до спливу передбаченого законодавством 14-денного строку, що є порушенням установленого порядку та свідчить про недостатній обсяг проведених заходів, у тому числі заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком та умовами відбування покарання.

2. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією та персоналом установи не забезпечується належна організація роботи з новоприбулими засудженими. Проведення заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, здійснюється з порушенням вимог щодо їх періодичності, а саме обов’язковості відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) кожним членом робочої групи не менше одного разу на тиждень.

Так, у період з 08.12.2025 року по 14.12.2025 року, згідно з журналом обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації установи, встановлено, що заходи з новоприбулими засудженими проводили лише десять із дванадцяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР. Зокрема, у зазначений період такі заходи не здійснювалися першим заступником начальника установи Олішевським М. А. та виконуючим обов’язки начальника оперативного відділу Проданом Є. П.

3. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

4. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП). Зокрема, у житлових приміщеннях дільниці КДіР фактична кількість спальних місць перевищує допустиму, що унеможливлює забезпечення передбаченої законодавством норми житлової площі на одну особу — не менше 4 м².

Так, житлове приміщення №3, яке відповідно до акта вимірювання житлової площі розраховане на розміщення 7 спальних місць при загальній площі 30,5 м², фактично обладнане 8 ліжками. Зазначені обставини створюють умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в частині дотримання норми житлової площі на одну засуджену особу та не забезпечують належного рівня особистого простору для осіб, які утримуються у житлових приміщеннях дільниці КДіР.

Крім того, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць, дільниця КДіР розрахована на 29 місць із розрахунку 4 м² на одну особу. Водночас під час перевірки Журналу обліку відвідувань дільниці КДіР адміністрацією установи та черговою зміною встановлено, що 12.12.2025 року, 13.12.2025 року та 14.12.2025 року у дільниці фактично утримувалася 31 засуджена особа. Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією та персоналом установи вимог законодавства України щодо мінімальної норми житлової площі на одну особу.

Водночас у пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначено, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, а також до висновку про те, що негативний вплив перенаселення часто має наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

5. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення житлові приміщення дільниці не забезпечені баками для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

Санвузол не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями. Окремі матраци та подушки є вогкими, перебувають у незадовільному стані та потребують заміни, що суперечить вимогам Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5.

6. У порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання особистих речей засуджених; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка. Відсутність зазначених приміщень створює умови, що не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку у місцях проживання засуджених. Такий стан організації побуту негативно впливає на загальний санітарний стан установи та може становити ризик для здоров’я осіб, які в ній утримуються.

7. Стан облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов тримання засуджених з урахуванням їхніх індивідуальних потреб. У Доповіді Уряду України за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менш ніж 6 м² (без урахування вбудованого санітарного вузла), а відстань між стінами камери має становити не менше 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Разом із тим моніторинговою групою встановлено використання приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним рекомендаціям. Зокрема, у камерних приміщеннях ДІЗО №№10, 11, 12, 13, 14 відстань між стінами становить менше ніж 2 м. У зв’язку з відсутністю вільного простору в зазначених камерних приміщеннях відсутні лави та столи, що позбавляє засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення, можливості приймати їжу в належних умовах, читати, писати тощо.

У порушення вимог Норм забезпечення у ДІЗО відсутня кімната для зберігання особистих речей засуджених. Крім того, у камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна розташовані на значній висоті та мають незначні розміри, внаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень. Такі умови можуть спричиняти додатковий психологічний тиск на засуджених через відсутність будь-якого, у тому числі візуального, контакту із зовнішнім середовищем.

У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил окремі камерні приміщення не забезпечені баками для питної води. Також окремі камери потребують проведення ремонтних робіт, зокрема заміни санітарно-технічного обладнання. Санвузли в окремих камерних приміщеннях не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Таким чином, зазначені умови не відповідають вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Сукупність наведених обставин може бути розцінена як така, що принижує людську гідність та суперечить статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас у Доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані, забезпечити регулярне та часте проведення дезінсекції, достатній доступ до природного освітлення та вентиляції в камерах, а також повне обладнання внутрішніх санітарних приміщень перегородками від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

8. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), встановлено, що камери ДІЗО/ПКТ не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

9. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не видавалася копія рішення про застосування до них дисциплінарного стягнення із зазначенням порядку та можливості його оскарження, що суперечить вимогам статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас у Доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів для забезпечення систематичного вручення засудженим копій відповідних рішень, а також інформування їх про право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

10. Моніторинговою групою встановлено три випадки, коли до матеріалів справ щодо поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора психологом установи не долучалася психологічна характеристика, що свідчить про непроведення відповідного психологічного обстеження зазначених осіб. Це є порушенням вимог пункту 5 розділу V Типових посадових обов’язків психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, якими передбачено обов’язок психолога брати участь у розгляді матеріалів щодо поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора та надавати відповідні висновки.

11. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що психолог не відвідує засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у ДІЗО, як це передбачено абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП. Зазначене підтверджується відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора та приміщень камерного типу представниками адміністрації установи виконання покарань.

12. Під час відвідування гуртожитків відділень СПС встановлено, що умови проживання засуджених у деяких з них є незадовільними, порушують їхнє право на гідні умови тримання та не відповідають вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктам 14 та 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Так, у відділеннях СПС №№7, 8, 9 приміщення кімнат для вмивання та санвузли перебувають у незадовільному стані, не відповідають вимогам санітарії та гігієни та потребують проведення капітального ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання.

У зазначених приміщеннях відчувається стійкий неприємний запах, наявні ознаки антисанітарії, стіни вкриті пліснявою внаслідок значних затікань. Санвузли не обладнані унітазами та системами належного змиву води, а також не мають достатніх дверцят і перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

У спальних приміщеннях дільниці не забезпечено достатньої кількості табуретів із розрахунку один табурет на одну особу. Рівень природного та штучного освітлення є недостатнім. Наявна значна захаращеність сумками та особистими речами засуджених. У порушення вимог правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у спальному приміщенні відділення СПС №9 розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим належного особистого простору.

13. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового й постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених і безпеки персоналу установ виконання покарань.

Разом із тим під час огляду спального приміщення відділення СПС №7 зафіксовано встановлення камер відеоспостереження. Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет критично оцінив практику надмірного втручання у приватне життя засуджених шляхом встановлення відеокамер у житлових приміщеннях. Зокрема, зазначено, що будь-яке рішення щодо застосування відеоспостереження стосовно конкретного засудженого повинно ґрунтуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків та підлягати регулярному перегляду. Комітет наголосив, що відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим тримання більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

14. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), їжа засудженим з їдальні установи доставляється у відрах, а не у промаркованих термосах. 

15. У порушення пункту 5 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення страви за нормою №1А, подані на вечерю 16.12.2025 року, не відповідали затвердженій меню-розкладці. Зокрема, замість проби передбаченої страви “риба смажена” було надано пробу страви “котлети”. Зазначені зміни внесено без письмового дозволу начальника установи та без подання відповідного рапорту заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення, що є порушенням установленого порядку організації харчування в установі.

16. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, натільна білизна та письмовий папір, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

17. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних вимог належним чином не забезпечується.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не здійснюється. Так, під час перевірки книги обліку відвідування лазні та журналу дезінфекції (дезінсекції) особистого одягу і постільних речей у дезінфекційних камерах установи встановлено, що засудженим, які прибули до установи 11.12.2025 року та 12.12.2025 року, санітарна обробка не проводилася.

У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення у приміщеннях пральні, лазні, душових КДіР та ДІЗО/ПКТ належним чином не функціонує примусова припливно-витяжна система вентиляції. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у душових приміщеннях КДіР та ДІЗО/ПКТ не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках. У порушення вимог додатка 3 до Положення у пральні відсутні туалет, душова для працівників та кімната персоналу пральні.

18. Моніторинговою групою встановлено, що наявні в установі спеціальні засоби, зокрема захисні шоломи та бронежилети, не оснащені належною індивідуальною нумерацією. За таких умов у разі застосування працівниками фізичної сили встановлення особи, яка використовувала відповідний спеціальний засіб, є фактично неможливим. Зазначене суперечить вимогам пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП. Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет звертав увагу на проблему ідентифікації персоналу під час проведення втручань в установах та рекомендував забезпечити, щоб на кожному елементі одягу або захисному шоломі був чіткий ідентифікаційний номер, який дозволяв би встановити працівника у разі необхідності (CPT/Inf (2013) 23) пункт 21).

19. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (зокрема гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85), CPT/Inf (2013) 23) пункт 23), CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

20. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій. Водночас 40 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 12 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатній обсяг роботи відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

21. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2025 року (станом на 17.12.2025 року) у державній установі “Солонянська виправна колонія (№21)” засудженим надано 126 короткострокових побачень, з яких 112 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

22. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 17.12.2025 року становить 42 штатні одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі потребує професійної команди персоналу, який має бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня чисельність персоналу збільшує ризик насильства та залякування між засудженими, підриває якість і рівень заходів, що пропонуються засудженим, та ставить під загрозу перспективи підготовки до звільнення і соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони та нагляду всередині установ, а також вжити заходів, щоб припинити практику 24-годинних змін персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

23. Під час моніторингового візиту до установи було оглянуто наявні укриття, розташовані у підвальних приміщеннях дільниць СПС. Фактично укриття використовуються як найпростіші захисні споруди для укриття осіб у разі повітряної тривоги та інших загроз, однак їхній технічний стан і оснащення не забезпечують належного рівня безпеки та мінімальних санітарно-побутових умов перебування людей протягом часу, необхідного для реального укриття. 

За результатами огляду встановлено, що укриття локальної дільниці №8 (відділення СПС №№13, 14, 15, 16) має другий вихід, однак не забезпечене вентиляцією та каналізацією. Аналогічні недоліки виявлено в укритті локальної дільниці №4 (СПС №№10, 11, 12): наявний другий вихід, облаштовано елементи доступності (сходинки обладнано пристроєм для маломобільних осіб), проте вентиляція та каналізація відсутні.

Укриття локальної дільниці №3 (СПС №№7, 8, 9) також має другий вихід, однак вентиляція та каналізація відсутні. Водночас в укритті відділення СПС №1 другий вихід відсутній, каналізація наявна, але вентиляція відсутня.

Виявлені недоліки мають принциповий характер. Відсутність вентиляції в укриттях унеможливлює безпечне перебування значної кількості людей навіть протягом відносно нетривалого часу, особливо з урахуванням типових для підвальних приміщень факторів ризику (підвищена вологість, дефіцит повітрообміну, потенційна загазованість, накопичення вуглекислого газу, ризик погіршення стану осіб із хронічними захворюваннями та маломобільних осіб). Відсутність каналізації (санітарного вузла або організованого санітарного рішення) у більшості оглянутих укриттів об’єктивно унеможливлює дотримання базових гігієнічних потреб, що з огляду на потенційно тривалі повітряні тривоги та неможливість залишити укриття під час загрози створює додаткові ризики для здоров’я та людської гідності.

Окремої уваги потребує укриття СПС №1, де відсутній другий вихід. За своєю суттю це формує підвищений ризик у разі завалу основного виходу, пожежі, задимлення чи блокування проходу, що є критичним для будь-якого приміщення, призначеного для масового укриття людей.

Правове регулювання у цій сфері вимагає, щоб захисні споруди цивільного захисту та найпростіші укриття відповідали мінімальним вимогам безпеки перебування людей, зокрема щодо можливості евакуації, наявності та працездатності інженерних систем життєзабезпечення і належного утримання. Загальні обов’язки держави та балансоутримувачів щодо організації та забезпечення цивільного захисту, у тому числі готовності захисних споруд, встановлені Кодексом цивільного захисту України. Порядок створення, утримання та забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту деталізується підзаконними актами, зокрема урядовими рішеннями щодо фонду захисних споруд та вимог до їх утримання і готовності, які передбачають необхідність забезпечення безпечних умов перебування людей, працездатності інженерних мереж та можливості виходу/евакуації.

Додатково в частині доступності для маломобільних осіб застосовуються загальні вимоги національного законодавства про недискримінацію та забезпечення доступності об’єктів і послуг, що є особливо актуальним для місць несвободи, де особа не може самостійно обрати безпечніше місце та повністю залежить від адміністрації. Міжнародно-правові стандарти також покладають на державу підвищений позитивний обов’язок захисту життя і запобігання нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню щодо осіб, які перебувають під повним контролем держави. У контексті місць несвободи це випливає насамперед зі статей 2 і 3 Європейської конвенції з прав людини, статей 6 і 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також із загальних підходів Комітету щодо обов’язку держави забезпечувати безпечні, придатні та гуманні умови тримання й реагування на надзвичайні ситуації.

Коли укриття не має вентиляції, не забезпечує санітарних потреб, а в одному випадку позбавлене альтернативного виходу, це створює ситуацію передбачуваного ризику для життя і здоров’я, що є несумісним із підвищеним стандартом дбайливості держави щодо осіб під вартою. Узагальнюючи, стан оглянутих укриттів свідчить про часткову організаційну спроможність установи забезпечити укриття осіб (наявність укриттів у кількох дільницях, наявність другого виходу у більшості перевірених приміщень, наявність окремих елементів доступності в укритті локальної дільниці №4), однак ключові інженерні та санітарні компоненти життєзабезпечення не забезпечені. Найбільш проблемним є системна відсутність вентиляції у всіх оглянутих укриттях, відсутність каналізації у трьох із чотирьох оглянутих укриттів, а також відсутність другого виходу в укритті СПС №1.

Висновок полягає в тому, що укриття, розташовані в підвальних приміщеннях дільниць СПС, на момент візиту не відповідали мінімальним вимогам безпечного та гідного перебування людей під час повітряної тривоги, що створює ризики для життя і здоров’я осіб, які утримуються в установі, і потенційно може розцінюватися як невиконання державою позитивних зобов’язань щодо захисту життя та запобігання поводженню, несумісному зі статтею 3 Конвенції. З огляду на викладене першочерговими заходами мають бути: забезпечення ефективної вентиляції в кожному укритті; організація санітарного вузла або іншого санітарного рішення там, де каналізація відсутня; приведення укриття СПС №1 у відповідність до вимог безпеки шляхом облаштування другого (аварійного) виходу або альтернативного безпечного маршруту евакуації з обґрунтуванням технічного рішення; документальне підтвердження готовності укриттів (акти огляду, план евакуації/виходів, відповідальні особи, порядок доступу до ключів, режим утримання), а також урахування потреб маломобільних осіб у кожному укритті, а не лише в одному з них.

24. Під час моніторингового візиту було досліджено організацію праці засуджених і пов’язані з цим питання соціального захисту, зокрема документи адміністрації щодо кількості залучених осіб, розподілу працівників між об’єктами, режиму роботи (включно з роботою у вихідні дні та нічні зміни), списки залучених за видами договорів, примірники строкових трудових договорів та цивільноправових договорів (ЦПД), штатний розпис господарського персоналу, а також відомості щодо нарахувань і утримань із заробітної плати. За інформацією адміністрації, в установі працевлаштовано 253 засуджених. З них 40 осіб залучені на підставі строкових трудових договорів, 213 осіб — на підставі ЦПД. Розподіл праці за напрямами виглядає так: на виробництві — 185 осіб, у майстернях — 44 особи, на господарських роботах — 20 осіб. За формами оформлення праці в розрізі напрямів адміністрація повідомила, що на господарських роботах усі 20 осіб оформлені за строковими трудовими договорами; на виробництві за трудовими договорами працюють 16 осіб, за ЦПД — 169 осіб; у майстернях за трудовими договорами працюють 4 особи, за ЦПД — 44 особи.

На виробництві організовано роботу у три зміни. У день візиту, за даними адміністрації, на роботу було виведено 249 осіб. Окремою особливістю організації праці, яка має пряме значення для оцінки дотримання трудових прав, є залучення засуджених до робіт у вихідні дні та функціонування нічних змін. Так, за наданими даними та журналами погодинних перевірок, 14.12.2025 року (неділя) працювала перша зміна з 08:30 до 18:00, а також діяла нічна зміна. У цю ж неділю в першій зміні було задіяно: ТПП — 15 осіб, теплиці — 6 осіб, ДД хоз — 2 особи, овочевий склад — 6 осіб, ПСУ — 3 особи, “ДОЦ” — 15 осіб, цех №1 — 7 осіб, цех №2 — 8 осіб, цех №3 — 7 осіб, ОГМ — 5 осіб, склад металу — 3 особи, РПЦ — 2 особи, ТВЗ — 15 осіб. У другу зміну, також у неділю 14.12.2025 року, працювали “штаб” — 18 осіб і “ДОЦ” — 19 осіб; у третю зміну в цю ж неділю — цех №2 — 1 особа, ПСЖ — 2 особи, “ДОЦ” — 13 осіб. Аналогічно 07.12.2025 року (неділя) характеризувалася як “повноцінний робочий день”, що також підтверджується журналами погодинних перевірок. Додатково за журналами погодинних перевірок в окремих підрозділах, зокрема у цеху №2 та “цеху труби”, робота у вихідні дні має системний характер.

З огляду на документи, виробничий напрям включає роботи з виготовлення виробів із дроту з прив’язкою до конкретних дільниць і цехів. Встановлено, що основна маса залучених на виробництві оформлена за ЦПД (169 осіб при 16 особах за трудовими договорами), при тому що фактична організація праці має ознаки системної, змінної роботи, включно з роботою у вихідні дні та нічні зміни. Така фактична модель (зміни, підпорядкування виробничому режиму, робота на визначених робочих місцях у складі цехів/дільниць) є типовою для трудових, а не цивільноправових відносин і потребує правової оцінки щодо можливої підміни трудових відносин цивільноправовими.

Майстерні, за даними адміністрації, охоплюють 44 засуджених, при цьому за строковими трудовими договорами оформлено лише 4 особи, а за ЦПД — 40 осіб. Виходячи з наданих списків і формулювань видів робіт, майстерні функціонально пов’язані з виробничими завданнями та обслуговуванням об’єктів установи (ремонтні, слюсарні, електротехнічні, швейні та інші роботи), але за своєю природою не є разовими “послугами”, характерними для цивільноправових зобов’язань, а радше постійною повсякденною працею в режимі установи.

На харчоблоці офіційно, за повідомленням адміністрації, працюють 7 осіб. Разом із тим, за даними, що випливають із журналів погодинних перевірок, фактична кількість залучених є істотно більшою. Так, 07.12.2025 року (неділя) з 08:00 до 18:00 на харчоблоці працювали 26 осіб; 14.12.2025 року (неділя) з 08:30 до 20:00 працювали 25 осіб; 16.12.2025 року з 08:30 працювали 26 осіб, а за журналом погодинних перевірок фіксувалася робота “до 06:00”, що адміністрація пояснила як “помилковий запис”. Окремо встановлено відсутність журналу огляду лікарем працівників харчоблока, що є суттєвим недоліком з позгляду санітарно-епідемічних вимог та охорони здоров’я при роботі з харчовими продуктами.

З аналізу відомостей про нарахування та утримання із заробітної плати засуджених за листопад 2025 року встановлено, що розмір нарахованої заробітної плати у значної частини працюючих не відповідає державним мінімальним гарантіям в оплаті праці. Відповідно до вимог трудового законодавства мінімальна заробітна плата підлягає забезпеченню саме у розмірі нарахованої суми за повністю виконану місячну норму праці. Наведені у відомостях приклади свідчать про те, що навіть до утримань нараховані суми в ряді випадків є нижчими за мінімальну заробітну плату. Так, щодо окремих засуджених відображені нарахування на рівні близько 1,7 тис. грн за місяць, а в окремих випадках у звітному періоді взагалі зазначено нульове нарахування заробітної плати за наявності авансу та подальших рухів коштів по особовому рахунку.

Такі показники не можуть розглядатися як забезпечення мінімальної державної гарантії в оплаті праці за умови виконання роботи, особливо з урахуванням фактичної зайнятості засуджених, у тому числі у вихідні дні та у змінному режимі. Таким чином, відомості про оплату праці свідчать про системну проблему з формуванням саме нарахованої заробітної плати, яка у ряді випадків не досягає мінімального законодавчо встановленого рівня. Це вказує на порушення права засуджених на оплату праці не нижче мінімальної, що має наслідком також обмеження їх соціального захисту, зокрема у частині формування страхового стажу та бази для нарахування єдиного соціального внеску.

Ключовим для дослідження соціального захисту працевлаштованих засуджених є те, що у наданих відомостях щодо оплати та утримань відсутні окремі рядки або реквізити, які б дозволяли перевірити нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) як внеску роботодавця, а також утримання й перерахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору (якщо суми у відомості наведені “після оподаткування”, це має бути прямо відображено у формі документа або підтверджено розрахунковими листами чи звітністю). За відсутності таких даних перевірка соціальних гарантій стає неможливою лише за матеріалами “відомостей утримань”, що саме по собі є проблемою належного документування праці й прозорості розрахунків.

Системна робота у вихідні дні (зокрема 07.12.2025 року та 14.12.2025 року) із фіксацією повноцінних змін, а також наявність нічних змін і згадки про роботу до ранку на харчоблоці, вимагають перевірки дотримання норм щодо тривалості робочого часу, щотижневого відпочинку, порядку залучення до роботи у вихідні та святкові дні та компенсації такої роботи. Водночас саме поєднання змінності, підпорядкування внутрішньому розпорядку, регулярності праці та виведення значної кількості осіб “на роботу” в конкретні дні підтверджує, що відносини в багатьох випадках мають трудову, а не цивільноправову природу, навіть якщо формально оформлені ЦПД.

У ході візиту зафіксовано дані про залучення окремих засуджених до робіт без оплати праці. Зокрема, зафіксовано залучення ряду засуджених, які працюють протягом тривалого часу без оплати праці на господарській дільниці, а також практику виведення засуджених з 4-го відділення “на господарство” для виконання робіт без оплати. Окремо зафіксовано випадки на харчоблоці, а саме в овочевому цеху: засуджені Л. і В. виконують роботи з очищення овочів без оплати; засуджені С. та У. виконують роботи в посудомийному цеху без оплати. Така практика обґрунтовується адміністрацією посиланням на частину п’яту статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України як “благоустрій”, однак залучення до робіт, які є складовою частиною регулярного технологічного процесу харчоблока (овочевий цех, посудомийка, виготовлення напівфабрикатів, котлет тощо), не може підмінятися “благоустроєм” у сенсі разових або допоміжних робіт із підтримання порядку та санітарного стану. Така практика є неприпустимою і нівелює гарантії права на працю та оплату праці, створює ризик примусової праці й прямо впливає на соціальний захист, оскільки праця без оформлення трудових відносин не формує страхового стажу та не підпадає під механізми охорони праці й соціального страхування.

Досліджені примірники строкових трудових договорів демонструють намагання формально прив’язати правові відносини до норм КЗпП України та КВК України, визначити предмет роботи, загальні права та обов’язки сторін, а також режим робочого часу й оплату праці. Водночас зміст договорів потребує критичної оцінки з позиції дотримання права на працю та соціальний захист щодо реальності гарантій, а не лише формальної згадки про закон. По-перше, строковість має бути зумовлена об’єктивними причинами, а не використовуватися як механізм постійного “короткого найму” з метою мінімізації гарантій. По-друге, у договорах має бути прозоро відображено питання соціального страхування: хто є роботодавцем — платником ЄСВ, як забезпечується сплата внесків, на підставі яких документів працівник може перевірити сплату, які права має щодо лікарняних і страхових виплат. По-третє, положення про робочий час і роботу у вихідні дні повинні кореспондуватися з фактичною практикою.

Найсуттєвіший системний ризик у цій установі полягає у домінуванні ЦПД як форми залучення до праці, особливо на виробництві. Сам характер робіт (виробничі операції у складі цехів/дільниць), змінність, підпорядкування внутрішньому режиму, організація робочого місця роботодавцем і регулярність виконання робіт більше відповідають критеріям трудових відносин. Використання ЦПД у таких умовах, як правило, означає позбавлення людини трудових гарантій: права на щотижневий відпочинок, оплату простою, оплату роботи у вихідні та нічний час у порядку трудового законодавства, права на відпустки, гарантій охорони праці, а також ключовим компонентом соціального захисту — забезпечення сплати ЄСВ і формування страхового стажу.

З погляду національного права описані практики зачіпають, передусім гарантії права на працю та належні умови праці, закріплені Конституцією України, а також норми КЗпП України щодо робочого часу, відпочинку, оплати праці та гарантійних виплат. У сфері виконання покарань ключовими є положення КВК України, які визначають засади залучення засуджених до праці, належну оплату праці, допустимі межі робіт без оплати у контексті благоустрою, а також правила здійснення відрахувань із заробітку і зарахування коштів на особові рахунки. Окремо правова оцінка має охоплювати виконання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки відсутність у наданих матеріалах конкретних даних про нарахування та сплату ЄСВ свідчить щонайменше про дефіцит належного підтвердження соціального захисту, а за найгіршим сценарієм — про ухилення від виконання обов’язків роботодавця.

З точки зору міжнародних стандартів системна робота без оплати або під виглядом “благоустрою” на роботах, що є частиною постійного виробничого чи харчового процесу, порушує підхід до заборони примусової праці та стандарти гідної праці. Тут релевантними є, зокрема, гарантії Європейської конвенції з прав людини щодо заборони примусової праці, положення Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права щодо права на працю та справедливі умови праці, конвенції МОП щодо примусової праці, а також стандарти ООН (Правила Нельсона Мандели) та Європейські пенітенціарні правила, які вимагають, щоб праця в місцях несвободи була організована на засадах безпеки, справедливої винагороди, максимально можливого наближення до умов “звичайної” праці та не використовувалася як прихований механізм примусу або покарання.

Матеріали, досліджені під час візиту, свідчать, що в установі наявні три основні сегменти використання праці засуджених: виробництво, майстерні та роботи із забезпечення функціонування установи (господарські роботи та харчоблок). При цьому організація праці характеризується високою часткою ЦПД, наявністю роботи у три зміни на виробництві та системною роботою у вихідні дні, включно з нічними періодами. Зафіксовано практики безоплатної праці, зокрема на харчоблоці, а саме в овочевому та посудомийному цехах, які обґрунтовуються “благоустроєм” за статтею 118 КВК України, але по суті є регулярною технологічною роботою, що має оплачуватися та оформлюватися належним чином. Відомості щодо оплати праці потребують підвищення прозорості; при цьому у наданих матеріалах відсутні дані щодо ЄСВ і податкових складових, що не дозволяє підтвердити реалізацію права на соціальний захист у частині соціального страхування. Сукупність зазначених обставин вказує на системні ризики підміни трудових відносин цивільноправовими, порушення гарантій оплати праці та відпочинку, а також використання безоплатної праці поза межами, які допускаються законом і міжнародними стандартами.

Медична частина №21 філії ДУ “Центр охорони здоров’я” ДКВС України в Дніпропетровській та Донецькій областях

Завідувач медичної частини №21 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях (далі — медична частина) — Дементієвський М. А.

На час відвідування неукомплектовані посади: лікаря-психіатра — 0,5 штатної одиниці, клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці, сестри медичної — 0,5 штатної одиниці, рентгенолаборанта рентгенівського кабінету — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень); вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого.

Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком.

Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

2. Згідно з пунктами 2, 3 глави III розділу II Порядку у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом із тим у медичній частині вакантна посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення первинного та профілактичного медичних оглядів, у зв’язку із чим засуджені та ув’язнені не отримують належну медичну допомогу.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Комітету, де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також надані відповідні приміщення, обладнання й устаткування (CPT/Inf (93) 12).

3. У штаті лікарняного закладу вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими.

У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85.

4. Облаштування ізолятора для осіб із розладами психіки не відповідає вимогам пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”.

Зокрема, приміщення розраховане на перебування більш ніж однієї особи (три ліжка), що не узгоджується з принципами ізоляції; елементи обладнання мають гострі кути, що створює потенційну небезпеку для пацієнтів; відсутні припливно-витяжна вентиляція та бачок із питною кип’яченою водою. 

5. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Таким чином зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам; отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86.

6. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, якою передбачено обов’язкове внесення до зазначеної форми всіх даних щодо лікування та діагностики у стаціонарі, включаючи відомості, отримані під час огляду хворого та призначення лікаря, моніторинговою групою встановлено факт відсутності оформлених медичних карт стаціонарного хворого (форма №003/о) на п’ятьох із сімнадцяти осіб, які на момент візиту перебували у палатах для стаціонарного лікування медичної частини.

Цілодобове перебування зазначеної кількості осіб у стаціонарі підтверджується персоналом установи та відповідним записом у Журналі погодинних перевірок адміністрацією установи та черговою зміною.

7. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність у п’яти пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнтів на застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12).

8. Під час відвідування медичної частини установи моніторинговою групою виявлено наявність металевої клітки в палаті та маніпуляційному кабінеті, які використовуються для безпеки медичного персоналу від засуджених та ув’язнених осіб.

Слід зазначити, що у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет висловив занепокоєння з приводу практики встановлення кліток або металевих загороджень у медичних кабінетах, де ув’язнені зазвичай утримувалися під час проведення медичних консультацій чи процедур, зокрема для введення ін’єкцій. Комітет підкреслив, що хоча застосування додаткових заходів безпеки може бути виправданим у поодиноких випадках, системна практика розміщення ув’язнених у клітках під час отримання медичної допомоги грубо порушує людську гідність, заважає формуванню довірливих відносин між пацієнтом і лікарем та може перешкоджати об’єктивності медичного висновку.

Комітет настійно рекомендує українській владі негайно демонтувати клітки та заґратовані конструкції з медичних частин установ і повністю припинити таку практику в усіх закладах виконання покарань (CPT/Inf (2020) 40) пункт 60. 

9. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (50 осіб станом на 17.12.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їх здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

Крім того, на день візиту в аптеці медичної частини були відсутні лікарські засоби для лікування вірусного гепатиту C.

10. Диспансерний нагляд здійснюється за 30 особами, які мають інвалідність. З них: I група — 0 осіб, II група — 5 осіб, III група — 25 осіб.

Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у двох осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

11. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для перебування осіб з інвалідністю.

12. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

13. У порушення вимог Заходів та засобів щодо запобігання інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та від інших засуджених.

14. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та госпітальні капці).

Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді — зі своєю постільною білизною.

15. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

16. У порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання 14-денного строку перебування новоприбулих у КДіР та ухвалювати рішення про їх розподіл між відділеннями СПС лише після завершення повного медичного, психолого-педагогічного та первинного вивчення.

2. Припинити практику дострокового розподілу новоприбулих.

3. Забезпечити повний склад і належну роботу робочої групи КДіР відповідно до Положення, включно з обов’язковим залученням головного бухгалтера та встановленням персональної відповідальності за виконання функцій кожним членом групи.

4. Встановити й контролювати щотижневі відвідування КДіР усіма членами робочої групи не рідше одного разу на тиждень із веденням журналу відвідувань та реагуванням на пропуски.

5. Привести наповнюваність житлових приміщень КДіР у відповідність до норми площі не менше 4 м² на одну особу, прибрати надлишкові ліжка, не допускати розміщення понад розрахункову місткість дільниці.

6. Забезпечити КДіР необхідним майном для питного режиму та побуту, зокрема встановити баки для питної води з краном, кришкою, кухлем і тазом у кожному житловому приміщенні.

7. Забезпечити приватність у санвузлах КДіР шляхом встановлення достатніх перегородок і дверцят, які унеможливлюють огляд під час користування туалетом.

8. Провести заміну зіпсованих і вогких матраців та подушок і забезпечити їх належне зберігання та сушіння, запровадити регулярний контроль стану постільних речей.

9. Дообладнати КДіР приміщеннями, передбаченими нормами забезпечення, або забезпечити рівноцінні рішення, зокрема місця для зберігання особистих речей, тимчасового зберігання брудної білизни, гардеробну, кімнату побуту, сушарку, із документальним підтвердженням організації цих функцій.

10. Привести камерні приміщення ДІЗО/ПКТ у відповідність до мінімальних стандартів площі та планування, припинити використання камер, у яких відстань між стінами менше ніж 2 м, або зменшити фактичну місткість і забезпечити базові умови перебування.

11. Забезпечити в усіх камерах ДІЗО/ПКТ можливість приймання їжі, читання і письма шляхом встановлення столів і лав або надати еквівалентні рішення там, де це технічно можливо.

12. Забезпечити достатнє природне освітлення в ДІЗО/ПКТ у межах технічних можливостей, зокрема шляхом усунення перешкод для проникнення світла, ревізії віконних конструкцій та посилення штучного освітлення до нормативного рівня.

13. Забезпечити всі камерні приміщення ДІЗО/ПКТ баками для питної води та привести санвузли у відповідність до вимог приватності шляхом встановлення перегородок від підлоги до стелі або іншого рішення, що реально забезпечує усамітнення.

14. Обладнати всі камери ДІЗО/ПКТ кнопками виклику персоналу та забезпечити їх працездатність і доступність для засуджених у будь-який час.

15. Забезпечити вручення кожному засудженому копії рішення про накладення дисциплінарного стягнення з роз’ясненням порядку і строків оскарження, а також права на юридичну допомогу, із фіксацією вручення у матеріалах справи.

16. Забезпечити обов’язкове долучення психологічної характеристики до кожного матеріалу щодо поміщення до ДІЗО/ПКТ та фактичне проведення психологічного обстеження до ухвалення рішення.

17. Забезпечити систематичні відвідування психологом засуджених у ДІЗО/ПКТ відповідно до ПВР УВП та відображення цих відвідувань у журналі.

18. Провести капітальний ремонт санвузлів і кімнат для умивання у відділеннях СПС №7, №8, №9 із заміною сантехніки, усуненням затікань і плісняви, відновленням змиву та забезпеченням вентиляції та належного гігієнічного стану.

19. Забезпечити достатню кількість табуретів у спальних приміщеннях із розрахунку один на одну особу, усунути захаращеність та організувати зберігання особистих речей без порушення санітарних вимог.

20. Переглянути розставлення ліжок у СПС №9 та інших приміщеннях з метою забезпечення мінімального особистого простору і проходів, не допускаючи розміщення ліжок впритул.

21. Припинити надмірне втручання у приватність, застосовувати відеоспостереження лише за індивідуальною оцінкою ризиків і з регулярним переглядом підстав для його використання.

22. Забезпечити доставляння їжі з їдальні у промаркованих термосах, а не у відрах, та встановити контроль за дотриманням вимог продовольчого забезпечення.

23. Забезпечити наявність у крамниці установи мінімального асортименту, передбаченого додатком до ПВР УВП, зокрема тютюнових виробів, натільної білизни та письмового паперу.

24. Забезпечити санітарну обробку всіх новоприбулих у день прибуття або у найкоротший строк та відновити належне ведення облікових документів щодо відвідування лазні та дезінфекції речей.

25. Відновити працездатність примусової припливно-витяжної вентиляції у пральні, лазні та душових КДіР і ДІЗО/ПКТ та забезпечити регулярне технічне обслуговування.

26. Забезпечити приватність у душових КДіР і ДІЗО/ПКТ шляхом встановлення шторок.

27. Дообладнати пральню приміщеннями, передбаченими нормативами, зокрема туалетом, душовою для працівників та кімнатою персоналу.

28. Запровадити обов’язкову індивідуальну нумерацію спецзасобів, зокрема шоломів і бронежилетів, та забезпечити можливість ідентифікації конкретного працівника у разі застосування сили.

29. Забезпечити максимально приховане носіння спецзасобів персоналом у прямому контакті із засудженими та переглянути практику відкритого носіння кийків.

30. Посилити роботу щодо оформлення документів засуджених для виготовлення паспортів та отримання РНОКПП.

31. Переглянути практику короткострокових побачень, забезпечити проведення відкритих побачень як правило, а безконтактний формат застосовувати лише за індивідуальним вмотивованим рішенням після оцінки ризиків.

32. Вжити заходів для укомплектування персоналу та посилення присутності служби нагляду й охорони, а також припинити практику 24-годинних змін.

33. Оснастити укриття вентиляцією та організувати санітарні рішення в укриттях, де відсутня каналізація.

34. Забезпечити наявність другого аварійного виходу або технічно обґрунтованого альтернативного маршруту евакуації для укриття СПС №1 та затвердити плани евакуації для кожного укриття.

35. Провести інвентаризацію організації праці засуджених і припинити підміну трудових відносин цивільноправовими у випадках, де робота має ознаки трудової, оформивши такі відносини як трудові з забезпеченням усіх гарантій.

36. Забезпечити належний облік робочого часу, правові підстави залучення до роботи у вихідні та нічний час, а також компенсацію і підвищену оплату відповідно до вимог трудового законодавства.

37. Припинити практику використання безоплатної праці на роботах, що є частиною регулярного виробничого або харчового процесу, не підміняти такі роботи “благоустроєм”, забезпечити оплату та належне оформлення.

38. Забезпечити прозорість розрахунків із працівниками, надавати розрахункові листи та документи, що підтверджують нарахування і сплату єдиного соціального внеску роботодавцем та сплату податків, з метою перевірюваності соціальних гарантій.

39. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у медичній частині №34 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях.

40. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

41. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

42. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

43. Забезпечити облаштування ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

44. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

45. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

46. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

47. Забезпечити видачу госпітального майна засудженим під час госпіталізації відповідно до норм належності.

48. Демонтувати металеву клітку в медичній частині установи та привести умови тримання у відповідність до рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням, забезпечивши гідне поводження з ув’язненими.

49. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

50. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

51. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

52. Забезпечити обладнання необхідної кількості ізоляторів для інфекційних хворих.

53. Забезпечити всім особам із підозрою на ВГС доступ до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

54. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

55. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.