Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпровської виправної колонії №89

18.12.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Дніпровська виправна колонія (№89)” (ДВК-89, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 27.12.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

У ДВК-89 адміністрацією вживаються окремі заходи, спрямовані на покращення матеріально-побутових умов та організації життєдіяльності установи відповідно до національного законодавства, міжнародних стандартів і Стратегії реформування пенітенціарної системи до 2026 року. Зокрема, проведено ремонтні роботи у клубі, приміщеннях КДіР та окремих відділеннях СПС, частково забезпечено приватність у житлових приміщеннях, покращено умови в їдальні, організовано лазне-пральне обслуговування та створено можливості для залучення засуджених до праці на виробничих і господарських дільницях.

Водночас моніторинговий візит виявив системні порушення прав засуджених, зокрема у сферах умов тримання, безпеки, реалізації права на працю та соціального захисту. Зафіксовано перенаселеність окремих приміщень, недостатню приватність, порушення санітарно-гігієнічних і безпекових вимог, проблеми у КДіР та ДІЗО/ПКТ, а також відсутність доступних укриттів для засуджених.

Праця засуджених оформлюється цивільноправовими договорами всупереч фактичному трудовому характеру робіт, не забезпечується прозорість умов праці та оплати, допускається системне залучення до роботи без належного оформлення та без оплати, а практика відображення та сплати ЄСВ створює ризики неналежного соціального захисту. У сукупності ці обставини свідчать про необхідність комплексних змін для забезпечення гідних умов тримання, безпеки, реального права на працю та виконання міжнародних зобов’язань України.

Загальна інформація

ДВК-89 є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: вулиця Данила Галицького, будинок 1, місто Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, 49102.

ДВК-89 функціонує як державна установа у системі виконання кримінальних покарань України з 12.03.1999 року, коли була зареєстрована як юридична особа у сфері пенітенціарної служби. Колонія є складовою частиною державної кримінально-виконавчої системи України, фінансується з державного бюджету та виконує завдання з ізоляції, нагляду, ресоціалізації засуджених і залучення їх до праці відповідно до законодавства.

Упродовж періоду діяльності установа зазнавала організаційних змін, пов’язаних із реформуванням кримінально-виконавчої системи України, змінами підпорядкування та управління, що відображено у державних реєстрах і відкритих джерелах.

На час візиту керівником установи є Бакуменко Микола Володимирович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

На території установи розташована Дніпропетровська спеціалізована туберкульозна лікарня №89 — філія Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Дніпропетровській та Донецькій областях.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 365,5 посад, фактична — 236 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 130 співробітників.

Планове наповнення закладу — 993 особи. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 524 засуджені особи. У ДВК-89 функціонує 5 діючих відділень СПС. У закладі працюють 2 психологи.

У 2025 році до колонії прибуло 432 особи. У 2024 році померло 22 особи, у 2025 році — 12 осіб.

На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства — 29 осіб, схильні до членоушкодження — 16 осіб, схильні до втечі — 0 осіб, злісні порушники режиму утримання — 1 особа.

У 2024 році не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови утримання або неналежне надання медичної допомоги; у 2025 році зафіксовано 1 скаргу.

Інвалідність мають 30 осіб, з них: 5 осіб — II групи та 12 осіб — III групи.

У власному користуванні засуджені мають 185 планшетів, також зареєстровано 171 електронну адресу (email).

У 2024 році зафіксовано 21 випадок тілесних ушкоджень під час перебування в установі; у 2025 році — також 21 випадок тілесних ушкоджень.

Групою моніторів проведено опитування близько 360 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, СМРБ, дисциплінарних і господарських приміщень, у ході загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитувань щодо можливих порушень прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

У ДВК-89 вживаються організаційні та практичні заходи, спрямовані на підвищення ефективності діяльності установи та приведення її функціонування у відповідність до вимог національного законодавства, міжнародних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність пенітенціарних установ, а також рекомендацій Управління пенітенціарних інспекцій і положень Стратегії реформування пенітенціарної системи України на період до 2026 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 року №1153-р.

Приміщення дільниці КДіР відокремлено від медичної частини установи з метою забезпечення належних умов тримання та розміщення новоприбулих засуджених, а також для підвищення ефективності організації нагляду. У межах цього проєкту проведено значні ремонтні роботи, спрямовані на покращення технічного стану приміщень і створення відповідних умов для новоприбулих засуджених.

З метою забезпечення права засуджених на приватність у відділенні СПС №4 встановлено розмежувальні перегородки. Таке облаштування забезпечує достатній рівень індивідуального простору, що є важливим для психоемоційного стану та соціальної адаптації засуджених, а також відповідає санітарно-гігієнічним вимогам і дозволяє раціонально організувати житлові приміщення. 

Крім того, проведено капітальні ремонти у санітарних приміщеннях, тривають ремонтні роботи у відділеннях СПС.

В їдальні установи проведено ремонт зали для приймання їжі з метою покращення санітарно-гігієнічних умов та створення більш комфортного простору. Зокрема, виконано вирівнювання стін із застосуванням штукатурних сумішей, здійснено заміну віконних блоків, реконструкцію приміщень для видачі їжі та миття столового посуду з установленням спеціального обладнання. Облаштовано облицювання стін плиткою для забезпечення довговічності та зручності очищення, змонтовано нові трубопроводи й змішувачі, встановлено систему оптимізації водопостачання, нові сантехнічні прилади, зокрема чотири рукомийники зі змішувачами.

На території швейної дільниці створено умови для працевлаштування засуджених, що сприяє їхній соціальній адаптації та набуттю професійних навичок. Приміщення відповідає вимогам безпеки та функціональності, що дає змогу ефективно організовувати виробничий процес. 

Облаштовано кімнату тривалих побачень у СМРБ (сектор максимального рівня безпеки). 

Комунально-побутове забезпечення засуджених в установі організовано відповідно до вимог статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України та Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5. 

Також проведено ремонтні роботи в камерах ДІЗО/ПКТ та облаштовано приміщення клубу.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводить до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями. У порушення частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України), пункту 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями встановлено, що в окремих житлових приміщеннях дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) та відділень соціально-психологічної служби (далі — СПС) норма жилої площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м².

Так, у житловому приміщенні №1 дільниці КДіР, де розміщено 11 ліжок і перебувало 11 засуджених осіб, площа приміщення згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць становить 33,7 м². Таким чином фактична площа на одну засуджену особу становила 3,06 м². Аналогічні порушення встановлено у житловому приміщенні №3 відділення СПС №1 та житловому приміщенні №11 відділення СПС №4.

Водночас у пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, а також робиться висновок, що негативний вплив перенаселення часто має наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. Під час відвідування житлових приміщень дільниці КДіР встановлено, що умови тримання не відповідають вимогам частини першої статті 115 КВК України, пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП).

Зокрема, у житлових приміщеннях виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. У порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у спальних приміщеннях розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим особистого простору. 

3. Всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5, житлові приміщення не оснащені баками для питної води.

4. У порушення Норм забезпечення житлові приміщення не укомплектовані в достатній кількості приліжковими тумбочками та табуретами відповідно до передбачених нормативів. 

5. Окремі приміщення дільниці, зокрема підлога у житловому приміщенні, перебувають у незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтних робіт. Зафіксовано значну вогкість підлоги та стін. Такий стан створює суттєві ризики для здоров’я утримуваних осіб, зокрема у зв’язку з тривалим перебуванням у вологому середовищі, імовірним утворенням плісняви та підвищеним ризиком розвитку захворювань органів дихання, шкіри та інфекційних захворювань.

6. У житловому приміщенні дільниці КДіР моніторинговою групою встановлено наявність вікон, обладнаних матовим склом, через що природне освітлення практично не проникає до приміщення. Зазначене не відповідає правилам 13 та 14(a) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями. У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет звертав на це увагу та рекомендував ужити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах з метою забезпечення можливості бачити простір поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

7. У порушення вимог Норм забезпечення у дільниці відсутні окремі приміщення, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка. Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування створює умови, що не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку у місцях проживання засуджених.

8. Під час відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу встановлено порушення вимог статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу I Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР).

Так, 10.12.2025 року до установи з ДУ “Синельниківська виправна колонія (№94)” прибули 23 засуджені особи. Відповідно до вимог чинного законодавства новоприбулі засуджені, поміщені до дільниці КДіР, протягом 14 діб повинні пройти повне медичне обстеження з метою виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення. Таким чином, розподіл зазначених осіб між дільницями установи міг відбутися не раніше 25.12.2025 року, тобто після завершення встановленого 14-денного строку.

Однак згідно з протоколами №№52, 53 засідань комісії установи з розподілу засуджених розподіл між відділеннями соціально-психологічної служби було здійснено вже 15.12.2025 та 16.12.2025 року. Зазначене свідчить про те, що рішення про розподіл 23 новоприбулих засуджених між відділеннями СПС було прийнято до спливу передбаченого законодавством 14-денного строку перебування у дільниці КДіР, що є порушенням установленого порядку та водночас ставить під сумнів повноту проведених із ними заходів, у тому числі заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком та умовами відбування покарання.

Разом із тим співробітниками відділу соціально-виховної та психологічної роботи моніторинговій групі було надано довідку з роз’ясненням щодо нібито правомірного недотримання 14-денного строку перебування новоприбулих засуджених у дільниці карантину, діагностики і розподілу. Як нормативне обґрунтування у зазначеній довідці наведено посилання на пункт 3 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5, відповідно до якого засуджені утримуються у дільниці карантину, діагностики і розподілу на строк до 14 діб.

Водночас розділ IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань регламентує взаємовідносини персоналу установ виконання покарань із засудженими та іншими особами і не містить пункту 3, який би визначав порядок або строки перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики і розподілу. Таким чином, наведене в довідці нормативне обґрунтування є некоректним.

Крім того, під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань книжковий фонд бібліотеки не забезпечений примірниками Кримінально-виконавчого кодексу України, Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями, а також Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. За таких обставин відсутність зазначених нормативно-правових актів у бібліотеці установи та довільне тлумачення їх положень персоналом створюють ризики неправильного застосування норм чинного законодавства.

9. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про карантинне, діагностичне і розподільче відділення (КДіР) для організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог і медичний працівник. З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком та умовами відбування покарання (далі — Програма), яка затверджується начальником установи.

Водночас моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не виконують у повному обсязі заходи, передбачені зазначеною програмою, щодо новоприбулих засуджених, які утримуються у секторі максимального рівня безпеки для чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі (далі — СМРБ). Крім того, під час конфіденційного спілкування із засудженими іншої категорії (чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі) та аналізу службової документації встановлено, що члени робочої групи також не в повному обсязі виконують заходи, передбачені Програмою.

Відсутність системної організації роботи підтверджується відповідними записами у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації. Так, згідно з Журналом обліку відвідування дільниці КДіР адміністрацією установи та черговою зміною у період з 13.12.2025 по 15.12.2025 року у дільниці КДіР перебувало 18 новоприбулих засуджених, однак у зазначений період заходи, передбачені Програмою, фактично не проводилися, що також було підтверджено засудженими під час конфіденційного спілкування.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації встановлено, що між окремими записами залишаються значні відступи (порожні рядки між записами), що створює можливість подальшого внесення відомостей про проведення заходів заднім числом і свідчить про формальний характер ведення зазначеного журналу.

10. Стан облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов тримання засуджених з урахуванням їхніх індивідуальних потреб. У Доповіді Уряду України за наслідками візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менш ніж 6 м² (без урахування вбудованого санітарного вузла), а відстань між стінами камери має становити не менше 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Разом із тим моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним рекомендаціям. Зокрема, у камерних приміщеннях ДІЗО №№24, 25, 26, а також СМРБ №20 відстань між протилежними стінами становить менше ніж 2 м. У зв’язку з відсутністю вільного простору в зазначених приміщеннях ДІЗО відсутні лави та столи, що позбавляє засуджених, які відбувають дисциплінарні стягнення, можливості приймати їжу за належних умов, читати, писати тощо.

Крім того, моніторинговою групою встановлено використання камерного приміщення №16 СМРБ, площа якого, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 5,4 м², що також не відповідає зазначеним вимогам. 

11. Через надмірну заґратованість вікон у камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, що не відповідає вимогам правил 13 та 14(a) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

12. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил окремі камерні приміщення не забезпечені баками для питної води.

13. Окремі камерні приміщення потребують проведення ремонтних робіт, зокрема заміни санітарно-технічного обладнання. Крім того, санвузли в окремих камерних приміщеннях не обладнані дверцятами та достатніми перегородками, що забезпечують можливість усамітнення, чим порушуються вимоги правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

14. У приміщеннях не працює припливно-витяжна вентиляція.

15. У камерних приміщеннях ДІЗО моніторинговою групою зафіксовано порушення температурного режиму. На час перевірки температура повітря у приміщеннях становила +16°C, тоді як відповідно до пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань у холодну пору року температура у житлових приміщеннях має підтримуватися на рівні не нижче +18°C.

Таким чином, приміщення ДІЗО/ПКТ не відповідають вимогам частини першої статті 115 КВК України, а також правилам 13, 14, 15, 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Зазначені обставини у своїй сукупності можуть бути розцінені як такі, що принижують людську гідність та суперечать статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема забезпечити утримання всіх місць розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярне і часте проведення дезінсекції, достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, а також повне обладнання внутрішніх санітарних приміщень перегородками від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

16. У порушення вимог Норм забезпечення у ДІЗО/ПКТ відсутні окремі приміщення, а саме: кімната для прийому засуджених адміністрацією та медичним персоналом, кімната для зберігання особистих речей засуджених, приміщення для роздягання та одягання, перукарня. Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм.

Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку у приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі. Відсутність у ДІЗО/ПКТ окремої кімнати для прийому засуджених медичним персоналом, унаслідок чого медичні огляди проводяться у приміщенні чергової зміни або безпосередньо у камерних приміщеннях, створює ризик доступу співробітників установи та інших осіб з-поміж засуджених до конфіденційної інформації про стан здоров’я засуджених під час оглядів, медичних маніпуляцій або процедур.

Зазначене порушує вимоги статті 391 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права особи на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу I Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

17. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Під час огляду камерного приміщення ДІЗО зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження.

Разом із тим у доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет критично оцінив практику надмірного втручання у приватне життя засуджених шляхом встановлення відеокамер у житлових приміщеннях. Зокрема, зазначалося, що будь-яке рішення щодо застосування відеоспостереження стосовно конкретного засудженого повинно ґрунтуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків та підлягати регулярному перегляду. Комітет наголосив, що відеоспостереження становить серйозне втручання у приватне життя ув’язнених і робить режим тримання ще більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52). 

18. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

19. Моніторинговою групою встановлено випадки, коли до матеріалів справи про поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора психологом установи не долучалася психологічна характеристика, що свідчить про непроведення відповідного психологічного обстеження таких осіб. Зазначене є порушенням вимог пункту 5 розділу V Типових посадових обов’язків психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, якими передбачено обов’язок психолога брати участь у розгляді матеріалів щодо поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора та надавати відповідні висновки.

20. У секторі максимального рівня безпеки (СМРБ) не забезпечено наявності кімнати виховної роботи, камери дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), а також кабінету лікаря для амбулаторного прийому хворих, що суперечить вимогам Норм забезпечення та створює перешкоди для надання своєчасної медичної допомоги особам, які там утримуються. Крім того, у зазначеному секторі відсутнє приміщення для відправлення релігійних обрядів, що є порушенням вимог пункту 8 розділу XX ПВР УВП та Норм забезпечення.

21. Окремі прогулянкові дворики не мають достатнього укриття від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (пункти 122, 127 CPT/Inf (2014) 15). 

22. В окремих житлових приміщеннях відділення СПС №1 виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. У порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у спальних приміщеннях розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим особистого простору. 

23. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня.

Разом із тим у порушення зазначених вимог під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проб страв сніданку за нормами 1А, 8В, 4А, 7А за 18.12.2025 року, а також відсутність проб страв обіду та вечері за нормами 8В, 4А, 7А за 17.12.2025 року. 

24. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення їжа ув’язненим та засудженим з їдальні установи доставляється у металевих каструлях та пластикових контейнерах, а не у промаркованих термосах.

25. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, натільна білизна, письмовий папір, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

26. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення вимог пункту 4 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних вимог належним чином не забезпечується.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не здійснюється. Під час перевірки книги обліку відвідування лазні установи встановлено, що засудженим, які прибули до установи 10.12.2025 року (23 особи) та 16.12.2025 року (11 осіб), санітарна обробка не проводилася.

У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції. У порушення вимог додатка 3 до Положення у пральні відсутні приміщення для лагодження та зберігання чистої білизни, а також кімнати персоналу пральні.

У приміщенні лазні допущено порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за №252/26697 (далі — Правила пожежної безпеки). Зокрема, двері електрощитової залишаються у відкритому стані, що створює реальну загрозу ураження електричним струмом засуджених і персоналу установи, а також підвищує ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. 

Крім того, у приміщенні для сушіння білизни пральні має місце грубе порушення вимог Правил пожежної безпеки. Зазначене приміщення не підключене до централізованої системи опалення, а підтримання температури здійснюється шляхом експлуатації саморобного нагрівального пристрою, розміщеного безпосередньо під білизною, що сушиться. Такий спосіб обігріву є небезпечним, створює підвищений ризик виникнення пожежі та може призвести до тяжких наслідків, у тому числі загрози життю і здоров’ю осіб, які перебувають в установі. 

27. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах охоронюваної території має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (зокрема гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

28. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2025 року (станом на 18.12.2025 року) у Державній установі “Дніпровська виправна колонія (№89)” засудженим було надано 395 короткострокових побачень, з яких 377 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

29. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 12 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 135 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатній обсяг роботи відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

30. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 18.12.2025 року становить 130 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, яка має бути присутня у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу збільшує ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість і рівень заходів, що пропонуються засудженим, та ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення і соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони й нагляду всередині установ, а також вжити заходів для припинення практики 24-годинних змін персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

31. Під час моніторингового візиту досліджено стан забезпечення права засуджених і персоналу на захист життя та безпеки в умовах воєнної загрози, зокрема наявність і доступність захисних споруд цивільного захисту. В установі наявне укриття, однак воно розташоване за межами охоронюваної зони та фактично використовується для засуджених, які перебувають у дільниці соціальної реабілітації (ДСР), а також для персоналу.

Засуджені, які утримуються у житловій зоні та працюють у промисловій зоні, реального доступу до укриття не мають. З огляду на режимні обмеження та віддаленість захисної споруди їх евакуація до наявного укриття під час сигналу повітряної тривоги є практично неможливою у безпечний проміжок часу. Таким чином, переважна більшість засуджених установи фактично позбавлені можливості скористатися захисною спорудою цивільного захисту.

За відсутності альтернативних захищених приміщень у межах житлової та промислової зон засуджені змушені залишатися у звичайних будівлях, не призначених для захисту від наслідків збройних ударів, що створює реальну загрозу їх життю і здоров’ю. Така ситуація суперечить обов’язку держави забезпечувати безпеку осіб, позбавлених волі, які перебувають під її повним контролем.

Відповідно до національного законодавства у сфері цивільного захисту та вимог до фонду захисних споруд органи та установи зобов’язані організовувати укриття людей у захисних спорудах або приміщеннях подвійного призначення під час воєнних загроз. Щодо засуджених ці гарантії посилюються їх уразливим становищем і неможливістю самостійно обирати безпечне місце перебування. З погляду кримінально-виконавчого законодавства адміністрація установи зобов’язана забезпечувати безпечні умови тримання засуджених та охорону їх життя і здоров’я.

Ненадання реального доступу до укриття для осіб, які утримуються у ДВК-89, свідчить про невиконання цього обов’язку в частині заходів безпеки в умовах збройної агресії. У контексті міжнародних стандартів поводження з ув’язненими держава несе підвищену відповідальність за життя і здоров’я осіб, позбавлених волі. Умови тримання, що наражають їх на підвищений ризик під час воєнних дій без забезпечення адекватних заходів захисту, можуть розцінюватися як такі, що не відповідають вимогам гуманного поводження та поваги до людської гідності.

Загалом відсутність доступного укриття для засуджених у ДВК-89 є системною проблемою організації безпеки в установі та потребує невідкладного вирішення шляхом облаштування захисних споруд або приміщень подвійного призначення безпосередньо в межах житлової та промислової зон з урахуванням кількості осіб, які там перебувають.

32. Під час моніторингового візиту до ДВК-89 проведено аналіз організації праці засуджених, умов її оформлення, порядку нарахування та виплати винагороди, а також дотримання гарантій соціального захисту. Дослідження ґрунтується на вивченні трудових договорів, договорів підряду, актів приймання виконаних робіт, довідок про нарахування винагороди, списків засуджених, залучених до праці, матеріалів щодо господарського обслуговування, а також журналів, що відображають фактичну зайнятість на окремих об’єктах, зокрема харчоблоці.

Установлено, що праця засуджених використовується у виробничих дільницях і цехах (виготовлення та складання виробів з дроту, роботи у майстернях), у господарському обслуговуванні (харчоблок, лазня, ремонт спецодягу, підсобні роботи), а також у допоміжних роботах на території промислової зони. За інформацією адміністрації загальна кількість «працевлаштованих» засуджених становить 154 особи, з яких 30 оформлені за трудовими договорами та 124 — за цивільноправовими договорами. Така структура свідчить про домінування цивільноправових договорів у сферах, де фактичний характер робіт має ознаки трудових відносин. 

Надані трудові договори мають формалізований характер, містять загальні положення про 40-годинний робочий тиждень, випробувальний строк, посилання на наказ Міністерства юстиції України щодо оплати праці засуджених, але не містять достатньої конкретизації істотних умов, зокрема реального графіка роботи, вихідних днів, конкретного розміру оплати за тарифом або розрядом, доплат, а також умов охорони праці на робочому місці. Водночас встановлено, що засудженим не видаються на руки примірники трудових договорів, що фактично позбавляє їх можливості знати й доводити свої трудові права.

Договори підряду та відповідні акти виконаних робіт свідчать, що засуджені залучаються до виготовлення конкретної продукції за встановленою ціною за одиницю. Разом із тим аналіз змісту цих правовідносин показує, що роботи виконуються на території установи з використанням матеріалів замовника, у межах організованого виробничого процесу та під контролем адміністрації. Такі ознаки більше відповідають трудовим відносинам, визначеним статтею 21 Кодексу законів про працю України, ніж самостійній діяльності підрядника. Висока частка цивільноправових договорів у цій сфері створює ризик підміни трудових відносин з метою зменшення гарантій оплати праці та соціального страхування.

Аналіз відомостей про нарахування винагороди на прикладі конкретних засуджених, зайнятих на виробництві, підтверджує системний характер їх роботи та структуру розрахунків. Так, щодо засудженого Б. зафіксовано нарахування 5865,00 грн, з яких після утримань на особовий рахунок зараховано 3069,85 грн, окремо відображено «відрахування ЄСВ» у сумі 1290,30 грн. Стосовно засудженого Д. при нарахуванні 5865,00 грн на особовий рахунок зараховано 2932,50 грн, при цьому також зазначено ЄСВ у сумі 1290,30 грн. Щодо засудженого Т. при нарахуванні 6120,00 грн на особовий рахунок зараховано 3266,20 грн, ЄСВ — 1346,40 грн. Ці приклади свідчать, що засуджені виконують регулярну роботу з істотним обсягом нарахувань, які за своєю природою є оплатою праці, а не разовою винагородою за окрему послугу.

Водночас відображення ЄСВ як «відрахування» у розмірі 22% від суми нарахування викликає серйозні правові зауваження, оскільки відповідно до законодавства єдиний соціальний внесок сплачується роботодавцем за рахунок його коштів, а не шляхом утримання із заробітної плати працівника. Такий спосіб документування створює ризик перекладання обов’язку зі сплати внеску на засуджених та підриває гарантії їх соціального страхування. Додатково потребує перевірки дотримання вимог щодо мінімального страхового внеску у випадках повної зайнятості, коли сума нарахувань є нижчою за мінімальну заробітну плату.

Щодо засудженого Ш., який тривалий час працює на виробництві, документи підтверджують його залучення до праці, однак у наданому пакеті відсутні трудовий договір або відомості про нарахування і виплату винагороди саме на його ім’я. Аналогічно, стосовно засудженого З., який виконує роботи з прибирання у промисловій зоні, наявні дані про фактичне залучення до робіт, але відсутні документи, що підтверджують офіційне працевлаштування, нарахування заробітної плати та сплату внесків. У цих випадках має місце фактичне виконання робіт в інтересах установи без належного документального підтвердження забезпечення права на оплату праці та соціальний захист.

На харчоблоці встановлено особливо проблемну ситуацію. Довідки про господарське обслуговування підтверджують наявність посад кухарів зі ставкою 1, однак щодо засуджених В., Т. та К. у наданих матеріалах відсутні документи, які б одночасно підтверджували оформлення трудових відносин, конкретні нарахування та сплату ЄСВ. За журналами видачі інструментів і книгою контролю якості приготованої їжі засуджені системно виконують роботу з приготування їжі, при цьому зафіксовано роботу без вихідних. Додатково встановлено, що журнал огляду працівників харчоблока лікарем не ведеться, що порушує вимоги щодо безпечних умов праці та санітарного контролю. 

Окремо зафіксовано системне залучення частини засуджених до робіт на кухні під виглядом двогодинної роботи з благоустрою колонії відповідно до частини п’ятої статті 118 КВК України, але фактично протягом повноцінного робочого дня і без оплати праці. Така практика не відповідає критеріям робіт з благоустрою в порядку черговості та набуває ознак примусової безоплатної праці, що суперечить національному законодавству і міжнародним стандартам щодо праці ув’язнених. 

У сукупності встановлені факти свідчать про системні ризики порушення права засуджених на працю та соціальний захист, зокрема через підміну трудових відносин цивільноправовими, непрозору систему утримань, сумнівну практику відображення та, ймовірно, сплати ЄСВ, невидачу примірників трудових договорів, порушення режиму робочого часу та відпочинку, недотримання вимог охорони праці й санітарного контролю на харчоблоці, а також використання безоплатної праці поза межами, визначеними законом.

Такі обставини свідчать про недотримання вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, законів України “Про оплату праці” та “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а також міжнародних стандартів, зокрема Європейських пенітенціарних правил і Правил ООН щодо поводження з ув’язненими, які вимагають, щоб праця ув’язнених не мала експлуатаційного характеру і супроводжувалася належними гарантіями оплати, безпеки та соціального захисту.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання мінімальної норми житлової площі не менше 4 м² на одного засудженого у дільниці карантину, діагностики і розподілу та відділеннях соціально-психологічної служби шляхом перерозподілу засуджених, зменшення наповнюваності приміщень або поетапного виведення з експлуатації перенаселених кімнат до усунення порушень відповідно до статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України та міжнародних стандартів.

2. Привести умови тримання у житлових приміщеннях у відповідність до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та Європейських пенітенціарних правил, зокрема забезпечити достатню відстань між ліжками, належний рівень приватності, природне освітлення, вентиляцію, температурний режим, а також усунути вогкість і технічні дефекти приміщень.

3. Оснастити всі житлові та камерні приміщення баками для питної води, необхідною кількістю приліжкових тумбочок, табуретів та іншим інвентарем відповідно до Норм забезпечення.

4. Забезпечити наявність і належне облаштування всіх передбачених Нормами забезпечення допоміжних приміщень у житлових дільницях та у ДІЗО/ПКТ, у тому числі приміщень для зберігання харчових продуктів, чистої і брудної білизни, особистих речей засуджених, гардеробних, сушарок, кімнат побуту, а також приміщень для медичного огляду з дотриманням вимог конфіденційності.

5. Забезпечити суворе дотримання встановленого 14-денного строку перебування новоприбулих засуджених у дільниці карантину, діагностики і розподілу, повноту медичного, психологічного та іншого обстеження до прийняття рішень про їх розподіл, а також привести діяльність комісії з розподілу у відповідність до статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України та Положення про дільницю КДіР.

6. Забезпечити фактичне виконання програми ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком та умовами відбування покарання, а також належне ведення журналів відвідування дільниці КДіР без пропусків і можливості внесення записів заднім числом.

7. Привести умови тримання у ДІЗО/ПКТ у відповідність до національних і міжнародних стандартів, зокрема щодо мінімальної площі камер, рівня природного освітлення, вентиляції, температурного режиму, оснащення меблями та санітарними перегородками, а також провести необхідні ремонтні роботи.

8. Переглянути практику застосування відеоспостереження у камерних приміщеннях з урахуванням вимог права на приватність, забезпечити проведення індивідуальної оцінки ризиків та регулярний перегляд доцільності застосування такого заходу.

9. Забезпечити безумовне вручення засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку їх оскарження та права на правову допомогу, а також обов’язкову участь психолога з наданням письмових висновків.

10. Усунути порушення в організації продовольчого забезпечення, забезпечити щоденний відбір і належне зберігання добових проб страв, доставку їжі у промаркованих термосах, а також наявність у крамниці установи всіх обов’язкових товарів, передбачених нормативними актами.

11. Привести організацію лазне-прального обслуговування у відповідність до санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і пожежних вимог, забезпечити регулярну санітарну обробку новоприбулих засуджених, належне функціонування вентиляції, використання безпечних систем опалення та усунення пожежонебезпечних практик.

12. Забезпечити дотримання вимог щодо прихованого носіння спеціальних засобів персоналом, який безпосередньо контактує із засудженими, з метою зниження рівня напруженості та виконання міжнародних рекомендацій.

13. Переглянути порядок організації короткострокових побачень з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах, а застосування безконтактних побачень обмежити винятковими, належно вмотивованими випадками.

14. Посилити роботу соціально-психологічної служби щодо сприяння оформленню засудженим паспортів громадянина України, реєстраційних номерів облікових карток платників податків та інших документів, необхідних для реалізації соціальних прав і підготовки до звільнення.

15. Вжити заходів для укомплектування установи персоналом до нормативного рівня, забезпечити достатню присутність працівників у житлових зонах та припинити практику надмірно тривалих змін.

16. Забезпечити реальний доступ усіх засуджених до захисних споруд цивільного захисту шляхом облаштування укриттів або приміщень подвійного призначення безпосередньо у межах житлової та промислової зон установи.

17. Привести організацію праці засуджених у відповідність до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України та міжнародних стандартів, припинити підміну трудових відносин цивільноправовими договорами у випадках фактичної трудової діяльності.

18. Забезпечити належне письмове оформлення трудових відносин, видачу засудженим примірників трудових договорів, чітке визначення умов праці, робочого часу і часу відпочинку, оплати праці та заходів з охорони праці.

19. Усунути практику залучення засуджених до повноцінної роботи без оплати під виглядом короткочасної допомоги, зокрема на харчоблоці, та забезпечити оплату праці за фактично виконану роботу відповідно до законодавства.

20. Забезпечити правильне нарахування та сплату ЄСВ виключно за рахунок роботодавця, перевірити дотримання вимог щодо мінімального страхового внеску та гарантувати засудженим реальний соціальний захист.