Воєнна таємниця в медичному журналі
Відео із затриманням співробітника мелітопольської лікарні російські спецслужби розповсюдили торік у червні: на записі видно, як чоловіка у спортивному костюмі виводять із якогось приміщення і саджають до автівки ФСБ. Ані посади, ані імені викраденого цивільного тоді не називали. Наголошувалося лише, що затриманий передавав українським спецслужбам персональні дані пацієнтів.
До суду справа мелітопольця надійшла 5 грудня. Виявилося, що йдеться про 64-річного охоронця одного з медичних закладів Анатолія Мінаку. Згідно з повідомленням пресслужби так званого “Запорізького обласного суду”, який контролює окупаційна влада, чоловіка звинуватили в тому, що він восени 2023 року спілкувався через месенджери із “сином, який на той момент перебував на підконтрольній Україні території”. А влітку 2025 року Анатолій нібито сфотографував на телефон медичний журнал, в якому були персональні дані пацієнтів та співробітників лікарні. Видається, факт передачі цієї “таємної інформації” представникам ЗСУ (як і її використання), так і не було доведено. Але тут “слідчі” із “суддями” включили фантазію на повну і дійшли аж до гіпотетичного використання біологічної зброї.
“Дана інформація могла бути використана противником для здійснення диверсій на території РФ шляхом формування відправлень з небезпечними інфекційними агентами або отруйними речовинами, прикріпленням підроблених документів до медичних установ, а також інших служб і відомств”, — йдеться в повідомленні суду.
Попри абсурдність обвинувачення “суд” визнав Анатолія Мінаку винним у “держзраді” і засудив до 14 років колонії суворого режиму.
Жінки за ґратами
Також сьогодні стало відомо про рішення “апеляційного суду” у справі мешканки окупованого Енергодара. Ім’я жінки не назване. Раніше так званий “Запорізький обласний суд” засудив її до 14 років позбавлення волі за “держзраду” — як ідеться в повідомленні пресслужби “судової установи”, жінку покарано за те, що вона переказала близько трьох тисяч гривень українським волонтерам і ЗСУ. “Апеляційний суд” залишив цей вирок без змін.
Раніше з таким же формулюванням були засуджені 61-річна Марина Білоусова та 65-річна Ірина Суховій. Мешканок Запорізької області “суд” у Мелітополі засудив до 12 з половиною років колонії загального режиму.
Чергове “кіно”
Наприкінці минулого року отримав вирок і Юрій Погореляк, 61-річний мешканець Василівського району Запорізької області. У нього, як ідеться в повідомленні “суду”, “від початку проведення спеціальної військової операції сформувалося стійке негативне ставлення до ЗС РФ і російських представників державних органів влади, а також зовнішньої політики, що проводиться ними”. Через це чоловік, нібито зв’язався зі знайомим, який служить в ЗСУ, і передавав йому інформацію про російських військових. “Злочинній діяльності П. запобігли співробітники УФСБ Росії”, — розповідають пропагандисти в очевидно постановному відеозаписі так званого “затримання”: пан Юрій повільно бреде дорогою — безцільно, з порожніми руками, — з машини вискакують “браві правоохоронці” у повному екіпіруванні й валять на землю немолодого беззбройного чоловіка.
Окупаційний “Запорізький обласний суд” у Мелітополі визнав Юрія Погореляка винним у “шпигунстві” і засудив до 12 років позбавлення волі у колонії суворого режиму.
Насильницьке зникнення як метод слідства
Тим часом пресслужба Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону наприкінці грудня повідомляла про вирок 41-річному мелітопольцю Артему Малишеву. Його звинуватили у “плануванні терористичного акту”, “участі в терористичній організації”, “проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності”, “незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні вибухових речовин”, а також у “виготовленні вибухівки”.
Цивільного викрали 22 червня 2023 року просто біля шиномонтажу, де він працював. Чоловік вийшов на хвилинку в аптеку і зник. Рідні не одразу довідалися, де він. У місцевих комендатурах їм повідомляли, що такого не затримували. Через чотири дні його ім’я внесли до списку терористів. Через пів року — етапували до Маріуполя. Що відбувалося протягом цього часу — від зникнення до етапування — невідомо. Схоже, його тримали інкомунікадо, вибиваючи зізнання — це типова практика російського “правосуддя” на окупованих українських територіях.
До суду справа Артема Малишева надійшла в червні 2024 року, але у вересні того ж року її повертали до “запорізької прокуратури”, щоб зробити обвинувачення ще більш жорстоким. Остаточно обвинувальний висновок передали до суду 19 листопада 2024 року.
Чоловіка звинуватили в тому, що він з серпня до листопада 2022 року нібито зв’язався з українською розвідкою і погодився на пропозицію ГУР “брати участь у створеному терористичному товаристві”. При цьому учасників “товариства” слідство так і не могло встановити.
Обвинувачення наголошувало, що неназвані “терористи” хотіли убити начальника дорожньо-експлуатаційного управління регіону. Артем Малишев, мовляв, отримав вибухівку ще в листопаді 2022 року, всю весну стежив за автівкою чиновника і аж у червні 2023 року нібито замінував автомобіль.
“13 червня 2023 р. потерпілий виявив встановлене під його автомобілем СВУ і повідомив про це в правоохоронні органи, співробітниками яких воно було розміновано та вилучено, — йдеться в повідомленні суду. — 5 липня 2023 р. Малишева було затримано, чим його злочинну діяльність було припинено”.
Цікаво, що “затримання на гарячому”, про яке йдеться в судових документах, розбігається з датою викрадення мелітопольця аж на 13 днів. Тобто весь цей час людину тримали в одній із катівень окупованого міста, поза юридичним статусом.
Артема Малишева засудили до 27 років у колонії сурового режиму, перші п’ять з них — у тюрмі.
Ув’язнені на тимчасово окупованих територіях українські цивільні мають користуватися правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські політичні права. Втім Росія регулярно порушує ці міжнародні норми. Цивільних піддають “насильницьким зникненням” — викрадають, тримають тижнями, а то й місяцями в нелюдських умовах, без зв’язку з рідними та адвокатами.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST!, вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільних.
