Відстрочка для ‘контрактників 18-24’: що передбачено законом та які з цим проблеми

Відповідно до ухвалених змін, військовозобов’язані та резервісти, які під час воєнного стану були прийняті на військову службу за контрактом строком на один рік із числа громадян віком від 18 до 25 років, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом 12 місяців із дня звільнення. Водночас у цей період вони можуть бути призвані на військову службу за власною згодою.

Хоча на перший погляд здається, що держава реалізувала обіцяні гарантії відстрочки після річної служби для молодих людей, під час детального аналізу виникає низка запитань щодо доречності саме такого правового регулювання.

Нерівність у межах однієї вікової категорії

Станом на сьогодні в Україні фактичний віковий поріг мобілізації встановлено на рівні 25 років. Особи до досягнення цього віку, за загальним правилом, не підлягають мобілізації.

Водночас варто розуміти, що для можливості мобілізації особа має перебувати у статусі військовозобов’язаного або резервіста. У 18 років чоловіки набувають статусу призовників. Цей статус може бути змінений на статус військовозобов’язаного до досягнення 25 років у разі проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП) у закладах вищої освіти або базової військової служби (БВС), яка є аналогом строкової військової служби, яку чоловіки проходили до повномасштабної війни.

Попри те, що особи, які пройшли БЗВП або БВС, набувають статус військовозобов’язаних, вони за законом не підлягають мобілізації до досягнення 25 років, але можуть бути призвані за власною згодою (ч. 5 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).

У разі укладення контракту особа також набуває статус військовозобов’язаного — навіть з 18 років, якщо має бажання підписати контракт. Однак після річної служби вона матиме відстрочку строком лише на один рік.

Не складно помітити, що фактично виникає ситуація, коли дві категорії осіб однієї вікової групи перебувають у схожому правовому статусі, однак режим їхньої подальшої мобілізації є різним. Особи, які не укладали контракт, до 25 років і так не підлягають мобілізації. Натомість для контрактників установлюється відстрочка лише на 12 місяців після звільнення, після чого вони підлягатимуть мобілізації на загальних підставах — навіть якщо ще не досягли 25 років.

Таким чином, у цій частині прийнята правова конструкція виглядає щонайменше непослідовною та порушує питання про те, чому не можна було оновити вже чинну ч. 5 ст. 23 наведеного раніше Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо осіб, які підписали контракт та звільнились через рік служби.

Питання перетину державного кордону

Відповідно до чинних Правил перетинання державного кордону громадянами України право на виїзд мають:

· чоловіки віком до 22 років включно (п. 2-19);

· чоловіки віком від 23 до 25 років, які проходили військову службу за контрактом і до укладення контракту не проходили військову службу (крім базової військової служби) (п. 2-20).

У поєднанні з новою відстрочкою це створює практичну дилему. Можлива ситуація, коли особа, наприклад, у 18-22 роки укладає контракт, проходить службу протягом року, звільняється, отримує 12-місячну відстрочку — і в межах чинних правил виїжджає за кордон.

З огляду на те, що відстрочка діє лише рік, виникає питання, чи стимулюватиме така модель повертатися молодь до України чи, навпаки, створить додаткові стимули для того, щоб залишитися за межами країни. Якщо йдеться про молоду людину віком 19 років, яка вже відслужила рік, то за наявності відстрочки до 25 років ризик неповернення взагалі не виникав би.

Водночас не можна оминути ширший контекст, який полягає в законності та обґрунтованості наявних обмежень на виїзд чоловіків за кордон як таких. Влітку ми писали, що наразі правове регулювання цього питання є неприйнятним і з високою ймовірністю призведе до програних Україною справ у ЄСПЛ. Однак варто ще раз наголосити, що йдеться не лише про недоліки правового регулювання, а й про раціональність існування заборони, що потребує ширшої громадської дискусії та відкритого обговорення.

Системна проблема правового регулювання мобілізації в Україні

Оглянута ситуація з відстрочкою є радше симптомом ширшої проблеми — фрагментарності та непослідовності регулювання процесу мобілізації.

Замість створення цілісної моделі стимулювання добровільного вступу на службу держава формує точкові рішення, які не завжди узгоджуються між собою. У результаті може виникнути протилежний ефект: замість заохочення молодих чоловіків до укладення контрактів до досягнення 25 років такі “гарантії” лише зменшать кількість охочих приєднатися до лав Збройних Сил України.