Європа бачить янголів

30 жовтня 2024 року російський ФАБ-500 поцілив по харківській багатоповерхівці. Тоді загинуло троє, серед них — одинадцятирічний Марк Матяш-Мирний. Мама Тетяна дістала страшних поранень, але вижила. Відтоді головна її ціль — розповісти світу про те, що Росія вбиває українських дітей, добитися миру.

За підтримки Харківської правозахисної групи та обласної прокуратури Тетяна ініціювала виставку, присвячену загиблим дітям Харківщини. Юристи зв’язалися з іншими батьками, які втратили найдорожче: так до акції доєдналися ще 35 родин. Дітей, вбитих російською агресією, в регіоні набагато більше, але не всі батьки готові знову і знову проживати трагедію, бачити очі власної дитини на великому форматі виставкового плаката.

На початку грудня експозиція відкрилася в центрі Харкова, у медіахабі. А тепер — рушила Європою.

22 лютого, Ґент, Бельгія

Організатором виставки в Ґенті виступив Антидискримінаційний центр “Меморіал” — Брюссель. Експозицію розмістили у Церкві Христа Спасителя (Sint-Salvator Heilig Kerst. Sleepstraat 216, 9000 Gent).

— У церкві Ґента було багатолюдно, прийшли люди з діточками, — розповідає пані Тетяна. — Була служба, наприкінці якої мені дали слово. Я говорила про те, що ми живемо в Європі, де життя дитини вважається беззаперечною цінністю. Де безпека, право на майбутнє, право мріяти не предмет дискусій. Саме тому ця виставка тут. Вона говорить про дітей, які мали ті самі права. Вони ходили до школи. Сварилися з батьками. Планували канікули. Уявляли, ким стануть, коли виростуть. Але вони не виросли. Вони були вбиті російською війною. Деякі матері підходили і казали мені, що не можуть навіть уявити біль від втрати єдиної дитини. Дякували за силу і мужність говорити про російські злочини — заради пам’яті про загиблих дітей. Після виставки був мітинг. Я розповіла свою історію і просила європейців не звикати до війни, говорити про злочини, які вчиняє Росія. Адже мовчання — це теж форма згоди. А звикання до трагедії дає їй можливість повторюватися.

Експозицію у Церкві Христа Спасителя в Ґенті можна подивитися щодня з 14:00 до 17:00. Виставка триватиме до 20 березня.

24 лютого, Рига, Латвія

У Ризі фотовиставку “Янголи Харківщини” експонує Національна бібліотека Латвії. На офіційне відкриття завітали представники Посольства України, журналісти, військові, жителі столиці.

— У Ризі виставка мала великий резонанс, інформацію про неї підхопили всі пабліки, соцмережі, відкриття експозиції показали в новинах по найбільшому каналу, мене запрошують журналісти, беруть інтерв’ю, — розповідає пані Тетяна. — Місцеві мешканці писали слова вдячності, підтримки. Після виставки люди підходили, дякували за силу, за те, що змогла знайти людей, які допомогли в організації цього всього, що не тримаю біль у собі, а показую на весь світ убитих Росією діток…

У Ризі експозицію “Янголи Харківщини” можна буде побачити в атріумі Національної бібліотеки Латвії (Mūkusalas iela 3, Zemgales priekšpilsēta) до 24 березня 2026 року.

А що тепер?

— Мені дуже хочеться, щоб ця експозиція поїхала далі, — ділиться пані Тетяна. — Коли у соцмережах виставляли анонси виставок у Ґенті та Ризі, в коментарі приходили люди з інших міст і казали, що вони теж хотіли б цю експозицію побачити. Були люди з Німеччини. Нас запросили до Миколаєва. 

За словами директора ХПГ Євгена Захарова, попередні переговори про проведення виставки в інших містах Європи вже ведуться. Нею, наприклад, зацікавився Форум Льва Копелева у Кьольні. Є плани показати загиблих українських дітей в Європейському парламенті. “Меморіал” планує долучитися до організації експозиції у Вільнюсі, Варшаві, Празі, Ліоні. Ймовірно, що попереду — Стокгольм.

Тетяна Матяш Мирна згадує, як колись мріяла показати своєму Марку світ… Вони з ним мали виїхати за кордон 20 листопада, але за три тижні до цього війна обірвала життя хлопчика… “Тепер виходить, мій син мене возить із цією виставкою по всьому світу”, — сумно каже мама… Вона впевнена: саме син дає їй сили жити і розповідати правду.

— Світ уміє співчувати. Але співчуття без пам’яті й без голосу дуже швидко зникає, — каже жінка. — Тому ця виставка не про жах заради жаху. Вона про відповідальність бачити. Про відповідальність пам’ятати. Про відповідальність називати речі своїми іменами. Трагедія цих дітей не українська і не “далека”. Це виклик самій ідеї гуманного світу, на якій стоїть Європа.

---

Тим часом до кожної експозиції доводиться змінювати пресреліз. Якщо на початку грудня, під час відкриття виставки у Харкові, у ньому йшлося про 671 загиблу в Україні дитину, то станом на 26 лютого убитих Росією дітей уже 685.