Театр фарсу замість справедливого суду: Комісія ООН дослідила, як РФ судить полонених українців

Розслідування комісії ООН спиралося на 128 інтерв’ю, 218 документів, 28 відео та 1216 матеріалів з відкритих джерел. Комісія дослідила 72 судові процеси, проведені чотирма судами у РФ та вісьмома “судами”, створеними росіянами на окупованих українських територіях. 69 процесів уже завершилися і три ще тривають.

ООН розслідувала справи, в яких на лаві підсудних опинилися 68 цивільних та 60 військовополонених. Це чоловіки та жінки віком від 18 до 74 років, а також троє 16-річних хлопців та одна 17-річна дівчина. “Серед обвинувачених були особи, які були конкретними мішенями для переслідувань російською владою, такі як співробітники Запорізької атомної електростанції, колишні учасники антитерористичної операції, родичі військовослужбовців Збройних сил України та військовополонені окремих військових частин України”, — йдеться у звіті.

Росіяни судили українців за злочини, пов’язані з “тероризмом”, “шпигунством”, “насильницьким захопленням влади”. Вироки — від восьми років позбавлення волі й аж до довічного ув’язнення.

“Комісія встановила, що суди порушили гарантії справедливого судового розгляду, викладені в міжнародному праві прав людини та міжнародному гуманітарному праві, зокрема принципи презумпції невинуватості, неретроактивності законів, права не бути примушеним до свідчень проти себе або до визнання вини, а також права бути засудженим незалежним та безстороннім судом, — йдеться у звіті міжнародної комісії. 

Російська влада депортувала цивільних осіб для суду до Російської Федерації, що суперечить міжнародному гуманітарному праву, яке вимагає від окупаційної держави судити цивільних на окупованій території; депортація цивільних осіб є воєнним злочином.

В ООН також звернули увагу на порушення статті 64 IV Женевської конвенції: всупереч міжнародному гуманітарному праву РФ запровадила на окупованих землях власне кримінальне законодавство.

Суди над військовополоненими

Росія, постановивши, що проводить лише “спеціальну військову операцію”, відмовилася визнати за комбатантами з України статус військовополонених. Це позбавило їх гарантій справедливого суду, визнаних міжнародним гуманітарним правом. Військовополонених з “Азова”, “Айдара”, “Донбаса” засудили виключно за їхню належність до цих підрозділів, ігноруючи те, що комбатанти, які беруть участь у бойових діях у складі збройних сил своєї країни, не можуть бути кримінально покарані лише з цієї причини.

“У справі військовополонених з полку ‘Азов’ суди спиралися на рішення ‘Верховного суду’ так званої Донецької Народної Республіки від червня 2016 року, яке визнало підрозділ ‘Азов’ терористичною організацією. Однак заяви про незалежність так званої Донецької Народної Республіки були визнані незаконними на міжнародному рівні. Таким чином, рішення органів так званої республіки не мають юридичної сили для громадян України, — зазначають правозахисники. — Суди також посилалися на рішення Верховного Суду Росії від серпня 2022 року, яке визнало підрозділ ‘Азов’ терористичною організацією. Це поширює юрисдикцію окупаційної держави на окуповані території, що суперечить міжнародному гуманітарному праву. Щобільше, рішення від серпня 2022 року часто застосовувалося російськими судами щодо фактів, що мали місце між лютим і травнем 2022 року, що порушує принцип заборони зворотної дії”.

Інші порушення під час “слідства” і “судів”

На судових процесах росіяни систематично використовували сфабриковані докази, а свідчення та самообмовляння очевидно були добуті через тортури під час “слідства”.

“Цивільну жінку суд засудив за вбивство чоловіка, якого, за її словами, вона ніколи не зустрічала, — наводять приклад автори звіту. — Після суду жінка, що була головним свідком, зізналася, що Федеральна служба безпеки наказала їй давати свідчення проти засудженої”.

Російська влада також змушувала родичів обвинувачених сприяти фальсифікації доказів і свідчити проти своїх близьких. Щоб чинити на них тиск, російська влада затримувала їх, залякувала. “Слідчі” погрожували завдати шкоди обвинуваченим, якщо рідні не співпрацюватимуть.

У деяких випадках дати арешту в офіційних документах не відповідали фактичним датам, а відеозаписи “арештів на місці злочину” були інсценовані. Обвинувачених тримали під вартою неофіційно, при чому в цей час рідні не могли довідатися про їхню долю.

Комісія також вказує і на інші злочини та порушення, вчинені російською владою до, під час і після судових процесів: насильницькі зникнення, сексуальне насильство (включно зі зґвалтуваннями), жорстоке та таке, що принижує гідність, поводження. “Видимі сліди насильства на обвинувачених судді та прокурори ігнорували та не помічали”, — зазначено у звіті. “Не помічали” судді і розбіжностей у справах: інколи в час “скоєння злочину” підсудний вже був затриманий, або з іншої причини не міг перебувати на “місці злочину”.

Судові процеси — цілком або частково — були закритими. Деяким обвинуваченим відмовляли у праві на адвоката або змушували відмовитися від права на юридичне представництво під тиском. Водночас деякі з призначених державою адвокатів не забезпечували ефективного захисту і навіть ставали на бік обвинувачення.

Свідки, з якими поговорили представники ООН, описували ці суди як упереджені; вироки в них були часто визначені заздалегідь. А російська пропаганда ще й підливала масла у вогонь, буквально очорняючи обвинувачених в очах суспільства.

“Це був театр фарсу, де ми були лише спостерігачами. Це була гра в один бік. Ми навіть не могли говорити. Усі клопотання, подані нашими адвокатами, були відхилені”, — цитують правозахисники одну з жінок, що пройшла через російський суд.

Лише невеликій кількості засуджених вдалося повернутися в рамках обміну ув’язненими, зазначають в ООН і цитують маму засудженого в РФ військовополоненого: “Щоразу, коли відбуваються обміни, я хочу поїхати, але боюся, що моє серце не витримає болю від того, що я не побачу свого сина серед тих, кого повернули”.

В ООН вказали на системний характер злочинів і порушень, скоєних РФ під час досудових розслідувань та судових процесів. “Повторюваність та відкрите вчинення цих порушень протягом чотирьох років, а також їх широке публічне висвітлення, демонструють, що такий спосіб дії загальноприйнятий російським урядом”, — йдеться у звіті.

Нагадаємо міжнародні організації та правозахисники неодноразово вимагали від РФ забезпечити для затриманих українців процесуальні та судові гарантії,  право на справедливий суд, а також надати міжнародним спостерігачам доступ до судових засідань.