Правозахисна ініціатива “Трибунал. Кримський епізод” повідомила про те, що дівчину етапували до Мордовії, до жіночої колонії в селищі Явас — в порушення Міжнародного гуманітарного права, яке забороняє переміщувати засуджених цивільних за межі окупованої території. Розповідаємо історію переслідування родини Дем’яненків.
Викрадення сім’ї
У 2023 році двадцятирічна Анжеліка та її батько Олексій з Сокологірненського старостинського округу Генічеської міської громади вирішили виїхати з окупації. Рушили через Крим. Під час фільтраційних заходів на пункті пропуску “Чонгар” родину затримали — окупантам нібито не сподобався вміст їхніх телефонів.
18 місяців про них нічого не було відомо. Центр журналістських розслідувань повідомляв, що Олексія Дем’яненка тримали в сумнозвісній катівні в будинку культури села Одрадівка Генічевського району.
Анжеліку ж утримували в чонгарській катівні — так званому “СІЗО управління федеральної служби виконання покарань по Херсонській області”. Як повідомляла Кримська правозахисна група в 2023 році, до цього СІЗО тоді перевели частину політичних вʼязнів з СІЗО №2 Сімферополя.
Згодом родині Дем’яненків висунули обвинувачення у “шпигунстві”: буцімто Олексій збирав інформацію про російських військових, надсилав її Анжеліці, а дівчина передавала дані українській розвідці.
На початку липня 2025 року стало відомо, що окупаційний “суд” Херсонської області виніс вирок Олексію Дем’яненку: за “державну зраду” (вірогідно чоловіка примусили прийняти російське громадянство) його засудили до 14 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму, півтора року обмеження волі й штрафу 250 тисяч рублів.
За кілька днів після цього Анжеліку за “шпигунство” засудили до десяти з половиною років позбавлення волі у колонії загального режиму.
Нині Анжеліку незаконно етапували до жіночої колонії селища Явас у Мордовії. “Ця колонія відома примусом до тяжкої роботи в екстремальних умовах і вкрай жорстоким поводженням із засудженими”, — кажуть правозахисники.
Жіноча колонія №2 у Мордовії
Саме в колонії №2 в селищі Явас тримають Ірину Горобцову, цивільну херсонку, яку росіяни викрали ще в травні 2022 року. У серпні 2024 року окупаційний Херсонський обласний суд визнав Ірину винною у “шпигунстві” та присудив десять з половиною років за ґратами. Як розповідала Суспільному її мама, головним доказом “шпигунської діяльності” Ірини став український прапор, знайдений у дівчини під час обшуку. Батько Ірини розповідав торік журналістам про умови, в яких доводиться виживати його донці в Мордовії: “Вона писала, що дуже важкі умови в цій колонії. Жінки там працюють, як у рабстві. Взагалі там, як каторга. Життя, як в пеклі, дуже суворі правила, важка праця”.
В Явасі тримають і Оксану Федорову, викрадену у 2022 році мешканку Новотроїцька Херсонської області. 9 травня 2024 року її, як і Анжеліку Дем’яненко та Ірину Горобцову, засудили на десять з половиною років за “шпигунство”. Жінка має проблеми зі здоров’ям.
У листопаді 2024 року колишні ув’язнені мордовської колонії у підкасті “Женский срок” поділилися страшними подробицями життя в цій установі — катування, зґвалтування, доведення до самогубства. Одна з жінок згадувала, що коли її привезли до колонії у 2012 році, перше, що вона побачила — плакат “Ласкаво просимо в пекло”.
Жінки за ґратами
Точна кількість жінок у російському полоні невідома. У травні 2024 року Координаційний штаб з поводження з військовополоненими називав цифру 403, зазначаючи, що серед них є як військовослужбовиці, так і цивільні.
Торік влітку АДЦ “Меморіал” і Харківська правозахисна група підготували аналітичний матеріал для Комітету ООН з насильницьких зникнень. Доповідь правозахисників висвітлювала проблему насильницьких зникнень українських жінок і дівчаток в зонах військових дій і на тимчасово окупованих Росією територіях України. Станом на початок літа минулого року правозахисникам було відомо про близько 80 українських жінок, які перебувають у СІЗО в Росії та на окупованих територіях України; у 20 із них є неповнолітні діти, 5 із них — багатодітні.
Статистику щодо переслідування жінок в окупованому Криму торік надавав Кримськотатарський ресурсний центр: за його інформацією, у серпні 2025 року у російських місцях несвободи перебувало щонайменше 26 політичних бранок з Криму.
Окупаційні судові органи регулярно повідомляють про нові вироки цивільним мешканкам тимчасово окупованих територій. Так на початку лютого так званий “Херсонський обласний суд” відправив за ґрати жительку Каховського району Ірину Гедзик, а окупаційний “Запорізткий суд” — пенсіонерку Світлану Лой. Тим часом розташований у Скадовську підконтрольнй росіянам “Херсонський обласний суд” відправив за ґрати місцеву мешканку Олену Костенко.
Ув’язнені на тимчасово окупованих територіях українські цивільні мають користуватися правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські політичні права. Втім Росія регулярно порушує ці міжнародні норми. Цивільних піддають “насильницьким зникненням” — викрадають, тримають тижнями, а то й місяцями в нелюдських умовах, без зв’язку з рідними та адвокатами.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST!, вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільних.
