Депортували понад 200 дітей з Донеччини до РФ

17 березня 2026 року, за три роки після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової, ювенальні прокурори заочно повідомили про підозру ще трьом організаторам депортації 213 українських дітей з Донеччини до Росії.

Як повідомляв Офіс Генпрокурора України, підозри оголосили самопроголошеному “міністру освіти і науки ДНР”, “голові адміністрації Донецька” та директорці донецького інтернату. Їм інкримінували порушення законів та звичаїв війни (частина друга статті 28, частина перша статті 438 Кримінального кодексу України): воєнні злочини, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

У СБУ уточнили, що йдеться про

• громадянина РФ Михайла Кушакова (так званого “ексміністра освіти і науки” окупованих частин Донеччини),
• Олексія Кулемзіна (керівника окупаційної “адміністрації” Донецька),
• Ольгу Волкову (директорку захопленої “Донецької школи-інтернату №1”).

Згідно з матеріалами справи, “18 лютого 2022 року фігуранти за завданням Кремля організували незаконне вивезення 213 вихованців Донецької загальноосвітньої школи-інтернату №1 до Ростовської області”, повідомляла Служба безпеки України.

Слідство встановило, що ця депортація була заздалегідь спланованою операцією, наголошували в Офісі Генпрокурора України й наводили докази цього:

“16 лютого 2022 року окупаційна влада вже організувала процес так званої ‘евакуації’, а керівникам навчальних закладів наказали підготувати списки дітей. 18 лютого про рішення оголосили та реалізували їх: 213 вихованців інтернату депортували до Росії. Підготовчі накази, видані фактично за шість днів до повномасштабного вторгнення в умовах відсутності активних бойових дій, спростовують російський наратив про ‘екстрений порятунок’ дітей і підтверджують факт примусового переміщення”, — зазначали в Офісі Генпрокурора.

Там також відмітили, що наразі жодну дитину з цієї групи не повернули до України. На жаль, 78 дітей уже незаконно передали до російських родин.

Підозрювані порушили вимоги статті 49 Женевської конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни, якою забороняється здійснювати примусове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави, відмічали у СБУ.

“Це не евакуація. Це депортація українських дітей і воєнний злочин”, — наголошували в Офісі Генпрокурора і додавали, що країна-агресор свідомо знищує ідентичність українських дітей.

Інші підозри окупаційним посадовцям Донеччини

Минулого лютого Служба безпеки України заочно повідомила про підозру окупаційним посадовцям Донеччини, які можуть бути причетні до масової депортації дітей на територію РФ. Тоді підозри оголосили тому ж Михайлу Кушакову, який був “міністром освіти і науки” загарбаних частин Донеччини, та його спільникам:

• Ігорю Лизову — керівнику окупаційної “адміністрації Амвросіївського району ДНР’”;
• Оксані Плотницькій — директорці захопленої “Амвросіївської школи-інтернату №4”;
• Лілії Білик — заступниці директорки цієї ж школи-інтернату;
• Ірині Шетелі — очільниці захопленої “Вуглегірської спеціальної школи-інтернату №6”.

Більше про них ми писали у статті. Згідно з матеріалами справи, 19 лютого 2022 року підозрювані організували незаконне вивезення 223-х вихованців Амвросіївської загальноосвітньої школи-інтернату №4 та 11-х вихованців Докучаєвської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №27 до Курської області РФ. Також 19 лютого вони депортували вже до Ростовської області ще 130 українських дітей — вихованців захопленої “Вуглегірської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №6”. 15 березня 2022 року, продовжуючи виконання злочинного умислу й виконуючи завдання Кремля, підозрювані депортували ще трьох вихованців Амвросіївської загальноосвітньої школи-інтернату №4 до Курської області. Як було відомо, 159 українських дітей із вказаних закладів передали під опіку до російських родин. 

Загальний контекст

Нагадаємо, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна та Уповноваженої з прав дітей у РФ Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію та примусове переміщення українських дітей. Як зазначили у МКС, існують обґрунтовані підстави вважати, що Путін і Львова-Бєлова несуть індивідуальну кримінальну відповідальність за вчинені злочини. Ми докладно розповідали, чим це може загрожувати російському диктатору.

Як наголошував Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, йдеться про сотні дітей, вивезених з сиротинців і дитячих будинків. Карім Хан також відмічав, що Президент РФ видав низку указів, які змінили російські закони й пришвидшили процес усиновлення українських дітей.

“Ми не можемо дозволити, щоб з дітьми поводилися так, ніби вони — воєнні трофеї”, — заявляв Карім Хан і додавав, що МКС має притягнути винних до відповідальності та повернути українських дітей до їхніх справжніх родин чи громад.

У квітні 2023-го Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Як мовилося у резолюції ПАРЄ, до злочину проти українських дітей причетний не лише Путін і Львова-Бєлова, а і самопроголошений Президент Білорусі Лукашенко.

Вже цього березня Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні оприлюднила доповідь, а також окремий конференційний документ щодо депортації, переміщення та насильницьких зникнень українських дітей.

“Переконливі докази щодо депортації та переміщення загалом 1205 дітей з п’яти областей України, перевірені Комісією, дозволили їй дійти висновку, що ці дії є злочинами проти людяності та воєнними злочинами депортації та насильницького переміщення дітей”, — мовилося у доповіді Незалежної міжнародної комісії. Згідно з висновками ООН, 80% дітей досі не повернули на підконтрольну уряду України територію.

Комісія підтвердила, що незаконні депортації та примусові переміщення дітей відбувалися з різних місць на значній частині окупованих Росією територій України, а дітей вивозили за усталеною схемою, що свідчить про масовий і систематичний характер цих дій. Російська влада, включно з Президентом Путіним і підпорядкованими йому структурами, координували практичні аспекти здійснення депортацій і переміщень і подальше переселення дітей до РФ. При цьому влада РФ дотримувалася послідовного й ретельно організованого плану, започаткованого ще до повномасштабного вторгнення в Україну. Як зазначали в ООН, це свідчить про існування заздалегідь впровадженої політики, розробленої на найвищому державному рівні, та дозволяє Комісії дійти висновку, що російська влада вчинила депортації та примусові переміщення дітей, що становить злочин проти людяності.

Комісія також підтвердила, що представники країни-агресора вчиняли насильницькі зникнення, що також є злочинами проти людяності та порушеннями прав людини. Ба більше, Росія не створила системи, що сприяла б поверненню дітей: неповнолітні та їхні рідні були вимушені самотужки шукати одне одного. Росія вчинила воєнний злочин безпідставного затягування повернення цивільних, зазначали в ООН.

Незалежна комісія також підтвердила депортацію щонайменше 995 дітей з 11 закладів на ТОТ Донеччини та Луганщини, що відбулася незадовго до початку російського повномасштабного вторгнення. У той час як російська влада пояснювала це “евакуацією” через нібито загрозу з боку України, російські війська зосереджували особовий склад і військову техніку біля українського кордону.

Комісія відмічала, що більшість розслідуваних нею депортацій і переміщень дітей аж ніяк не були тимчасовими, як того вимагає закон під час евакуації. На противагу цьому російська влада на найвищому рівні координувала дії, спрямовані на сприяння довгостроковому розміщенню дітей у РФ: спочатку дітей переселили до тимчасових транзитних центрів у РФ або на ТОТ, а згодом їх депортували чи перемістили до різних місць, розташованих у 21 регіоні Російської Федерації, де неповнолітніх розміщували на невизначений термін у сім’ях або в закладах. В порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, дітям надали російське громадянство, а їхні профілі з’явилися у базах даних про усиновлення або влаштування в прийомні сім’ї, відмічала Комісія. Як наголошували в ООН, незаконні усиновлення зменшують шанси дітей повернутися до рідної країни та возз’єднатися зі справжньою сім’єю.

В ООН зазначали, що загалом Росія депортувала чи перемістила тисячі дітей з України, під приводом “евакуацій”. Окрім того, що, всупереч вимогам міжнародного гуманітарного права, переселення дітей не були тимчасовими, вагомі причини, пов’язані зі здоров’ям, медичним лікуванням або безпекою (єдині юридично виправдані причини для тимчасової евакуації дітей), аж ніяк не були основним мотивом. Оскільки російська влада не отримувала згоди батьків, законних опікунів чи українських органів влади, вивезення дітей з України не може бути кваліфіковано як “евакуація” в розумінні міжнародного гуманітарного права, зазначала Незалежна міжнародна комісія. Докладніше про її висновки можна почитати у матеріалі.

Раніше Харківська правозахисна група докладно пояснювала, як Росія власноруч документує злочин геноциду, який вчиняє над українськими дітьми. У 2023 році ХПГ представила подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС), яке стосувалося переміщення українських дітей на територію Російської Федерації. Подання “Насильницька передача дітей з України до Росії: геноцид” мало на меті переконати Офіс Прокурора МКС, аби той перекваліфікував вже відкрите провадження зі статті восьмої Римського Статуту (“воєнні злочини”) на статтю шосту (“злочин геноциду”).

Більше про порушення прав дітей і вчинені представниками РФ і Білорусі злочини проти української малечі можна почитати у рубриці ХПГ — Права дітей.