Днями Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні оприлюднила доповідь, а також конференційний документ щодо депортації, переміщення та насильницьких зникнень українських дітей.
“Переконливі докази щодо депортації та переміщення загалом 1205 дітей з п’яти областей України, перевірені Комісією, дозволили їй дійти висновку, що ці дії є злочинами проти людяності та воєнними злочинами депортації та насильницького переміщення дітей”, — мовиться у доповіді Незалежної міжнародної комісії.
Згідно з висновками ООН, 80% дітей досі не повернули на підконтрольну уряду України територію.
Комісія також зазначила, що російська влада систематично не повідомляла батьків, законних опікунів чи українську владу про долю й місцеперебування вивезених дітей. Люди могли не знати, що з їхніми дітьми, у якому статусі та де вони перебувають, упродовж місяців або років після депортації чи насильницького переміщення. Це призвело до тривалого розлучення сімей.
В ООН наголошували, що депортації, переміщення дітей і тривала розлука стали травматичним досвідом як для дітей, так і для їхніх рідних. Діти, яких вдалося повернути, повідомляли про психологічний стрес і страх бути покинутими. Діти, яких РФ досі не повернула, перебувають далеко від своїх родин і середовища, з якого вони походять. Деякі діти вже досягли повноліття на чужині.
У своїй доповіді Комісія цитувала матір, що не змогла знайти доньку, яку помістили в заклад у Російській Федерації.
“Я досі шукаю свою дочку й страшенно боюся того, що вона може про мене думати і як вона там виживає, де багато людей ненавидять українців”, — казала жінка.
Вилучення дітей з їхніх сімей і вивезення з країни без згоди батьків, законних опікунів чи української влади рівносильно викраденню. Зважаючи на атмосферу примусу, за якої відбуваються депортації та переміщення, невизначеність при розміщенні в Російській Федерації та значні труднощі з пошуком справжніх сімей дітей і поверненням їх до України, ситуація українських дітей в РФ рівносильна позбавленню волі.
Фактично російська влада вчиняла насильницькі зникнення, що є злочинами проти людяності та порушеннями прав людини. У Комісії зазначали, що насильницькі зникнення здійснювали згідно з державною політикою РФ, вони були широко розповсюдженими й систематичними.
Ті діти, яких вдалося повернути, зіткнулися з перешкодами, затримками й ризиками для безпеки. З огляду на це неповнолітні, яких утримують в інтернатних закладах РФ, а особливо молодші діти чи діти з інвалідністю, фактично не мають шансів на повернення.
Незалежна комісія також підтвердила депортацію щонайменше 995 дітей з 11 закладів на ТОТ Донеччини та Луганщини, що відбулася незадовго до початку повномасштабного вторгнення РФ. У той час як російська влада пояснювала їх “евакуацією” через нібито загрозу з боку України, російські війська зосереджували особовий склад і військову техніку біля українського кордону.
Більшість депортацій і переміщень дітей, які розслідувала Комісія, не були тимчасовими, як того вимагає закон під час евакуації. На противагу цьому російська влада на найвищому рівні координувала дії, спрямовані на сприяння довгостроковому розміщенню дітей у РФ. Зокрема, російські посадовці спочатку переселили дітей до тимчасових транзитних центрів у РФ або на окупованих Росією територіях. Потім вони поступово депортували чи перемістили більшість із дітей до різних місць, розташованих у 21 регіоні Російської Федерації, де неповнолітніх розмістили на невизначений термін у сім’ях або в закладах. В порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, дітям надали російське громадянство, а їхні профілі з’явилися у базах даних про усиновлення або влаштування в прийомні сім’ї, відмічала Комісія.
Усиновлення, до яких незаконно вдавалися представники РФ, також мають довгострокові наслідки для дитини й різко зменшують її шанси повернутися до рідної країни та возз’єднатися зі справжньою сім’єю.
В ООН зазначали, що загалом Росія депортувала чи перемістила тисячі дітей з України, під приводом “евакуацій”, які буцімто були необхідні через збройний конфлікт. Окрім того, що переселення дітей не були тимчасовими, як того вимагає міжнародне гуманітарне право, вагомі причини, пов’язані зі здоров’ям, медичним лікуванням або безпекою (єдині юридично виправдані причини для тимчасової евакуації дітей), аж ніяк не були основним мотивом. Оскільки російська влада не отримувала згоди батьків, законних опікунів чи українських органів влади, вивезення дітей з України не може бути кваліфіковано як “евакуація” в розумінні міжнародного гуманітарного права. З огляду на це Комісія підтверджує свій попередній висновок, що незаконні депортації та переміщення українських дітей російською владою є воєнними злочинами.
Депортації та примусові переміщення дітей відбувалися з різних місць на значній частині тимчасово окупованих Росією територій України. Представники РФ депортували чи переміщували дітей за усталеною схемою, що свідчить про масовий і систематичний характер цих дій. У Комісії також наголосили, що російська влада, включно з Президентом Путіним і підпорядкованими йому структурами, координували практичні аспекти здійснення депортацій і переміщень, а також подальше переселення дітей до Російської Федерації. Вчиняючи ці дії, влада РФ дотримувалася послідовного й ретельно організованого плану, започаткованого ще до повномасштабного вторгнення в Україну. Як мовиться у доповіді, це свідчить про існування заздалегідь впровадженої політики, розробленої на найвищому державному рівні, та дозволяє Комісії дійти висновку, що російська влада вчинила депортації та примусові переміщення дітей, що також становить злочин проти людяності.
Росія не створила системи, що сприяла б поверненню дітей. Неповнолітні, їхні батьки й родичі були змушені самотужки шукати одне одного. Такі дії Комісія розцінює як воєнний злочин безпідставного затягування повернення цивільних.
При цьому російська влада створила умови для довгострокового розміщення дітей на власній території (зокрема, шляхом передачі до прийомних сімей або усиновлення), а також надання їм російського громадянства, проживання в сім’ях або поміщення у заклади в Російській Федерації. Ба більше, російська влада публічно заявляла, нібито для цих дітей найкращим варіантом буде усиновлення російськими родинами, та повідомляла про законодавчі й адміністративні заходи, які були вжиті для уможливлення такого усиновлення. Деякі випадки, задокументовані Комісією, справді виявилися усиновленням. Після того, як у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Путіну та Львовій-Бєловій у справі про депортацію українських дітей, влада РФ почала заперечувати, що відбувалися всиновлення, і стала казати про передання дітей у прийомні сім’ї. Попри цю риторику довгострокове розміщення дітей у сім’ях продовжувалося.
Реакція України
Міністерство закордонних справ України привітало оприлюднення документів.
“Опубліковані матеріали містять нові вагомі докази серйозних порушень міжнародного гуманітарного права та прав людини, які коїть Російська Федерація під час її збройної агресії проти України. На особливу увагу заслуговують висновки Комісії щодо злочинів Росії, пов’язаних із депортацією та переміщенням українських дітей. Конференційний документ Комісії детально аналізує нові випадки таких злочинів, а також відстежує подальші переміщення дітей та перешкоди для їх повернення”, — зазначали у МЗС.
У Міністерстві закордонних справ окремо відмітили, що зібрані Комісією докази “свідчать, що депортації та переміщення дітей мають масштабний і систематичний характер та здійснюються в межах організованої політики Російської Федерації”.
Крім того, зібрані Комісією докази підтверджують, що депортації та переміщення українських дітей здійснювалися в координації між різними органами російської влади на федеральному, регіональному та окупаційному рівнях.
“У матеріалах Комісії також зазначено, що ці дії координувалися на найвищому рівні російської державної влади, включно з Президентом Російської Федерації Путіним та підзвітними йому структурами”, — наголошували у МЗС України.
“Російська влада систематично не інформувала батьків, родичів або українські органи влади про долю та місце перебування депортованих дітей. У багатьох випадках це призводило до тривалих розлучень родин та фактичних насильницьких зникнень дітей. Комісія встановила, що такі насильницькі зникнення мають широкий і системний характер та, разом з депортаціями та переміщеннями дітей, здійснювалися як елемент державної політики Російської Федерації. Це дає підстави кваліфікувати такі дії як злочини проти людяності”, — відмічали у МЗС.
Ба більше, як було зазначено в доповіді Міжнародної комісії ООН, невиправдана затримка у репатріації депортованих цивільних становить окремий воєнний злочин, підкреслили у Міністерстві закордонних справ.
Як зазначав Генеральний прокурор України Руслан Кравченко, ювенальні прокурори Офісу Генпрокурора співпрацювали з Комісією й забезпечували надання надійної доказової бази.
“Робота триває. Українські правоохоронці вже повідомили про підозру понад 20 особам, причетним до депортації дітей. Встановлюються інші причетні”, — писав Руслан Кравченко
Інші порушення міжнародного гуманітарного права і прав людини, скоєні РФ
МЗС України також відмітило, що оприлюднена доповідь містить нові докази й інших серйозних порушень міжнародного гуманітарного права та прав людини, вчинених Російською Федерацією в контексті її збройної агресії проти України. Зокрема, у доповіді йдеться про факти катувань і жорстокого поводження з цивільними й військовополоненими, насильницькі зникнення й інші грубі порушення міжнародного права.
Крім того, Комісія встановила численні порушення права на справедливий суд. Зокрема, йдеться про незаконне переслідування українських цивільних і військовополонених у судах Російської Федерації та на ТОТ, фальшування доказів, використання катувань для отримання “зізнань” і систематичне ігнорування фундаментальних процесуальних гарантій, передбачених міжнародним правом, зазначали у МЗС.
Прикметно, що доповідь містить й інформацію щодо вербування іноземних громадян щонайменше 17 іноземних країн (ідеться лише про верифіковані випадки, справжня цифра може бути вищою) до окупаційних сил РФ для участі у війні проти України, у тому числі шляхом обману, примусу чи використання вразливого становища людей.
Як підсумували у МЗС, “висновки Комісії вкотре підтверджують необхідність забезпечення повної та невідворотної відповідальності за воєнні злочини, злочини проти людяності та інші серйозні порушення міжнародного права, вчинені в контексті російської агресії проти України”. Зібрані ООН матеріали становлять важливу доказову базу для подальших розслідувань і судових процесів на національному та міжнародному рівнях.
Міністерство закордонних справ України закликало міжнародну спільноту посилити тиск на державу-агресора, аби припинити грубі порушення міжнародного права, забезпечити доступ міжнародних моніторингових і гуманітарних механізмів до місць утримання українських громадян, повернути незаконно депортованих дітей до вільної України та притягти винних до відповідальності.
Загальний контекст
Минулого грудня Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка вимагала, аби Росія без жодних умов повернула усіх примусово переміщених і депортованих з України дітей, припинила подібні дії, а також припинила розлучати дітей з родинами, змінювати малечі громадянство, здійснювати незаконне всиновлення й індоктринацію українських дітей.
У березні 2025-го Управління Верховного комісара ООН з прав людини також оприлюднювало доповідь, що висвітлювала порушення прав українських дітей за три роки повномасштабного російського вторгнення. Як зазначав голова Управління Верховного комісара ООН з прав людини Фолькер Тюрк, бойові дії та окупація частин України Росією спричинили масштабні порушення прав людини й завдали мільйонам дітей невимовних страждань. Ще наприкінці 2023 року Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Ґранді наголошував, що Російська Федерація порушує фундаментальні принципи захисту дітей.
Нагадаємо, що ще у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна та Уповноваженої з прав дітей у РФ Марії Львової-Бєлової. У квітні 2023-го Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Як було зазначено у резолюції ПАРЄ, до злочину проти українських дітей причетний не лише Путін і Львова-Бєлова, а і самопроголошений Президент Білорусі Лукашенко.
Французький юрист Емманюель Доуд, за позовом якого МКС видав ордери Путіну та Львовій-Бєловій, наголошував, що сам факт депортації дітей є складовою злочину геноциду. Нападів на частину населення, які скоюють з метою асиміляції цього населення, достатньо, щоб кваліфікувати скоєне як геноцид, підкреслював Доуд.
“... Забрати дітей силою, депортувати, вивезти їх до Росії, віддати російським усиновлювачам, аби потім розірвати всі зв’язки — і психологічні, і фізичні — з їхніми батьками, з українським народом, з історією... Так, це називається асиміляцією частини української нації — і тому це можна назвати геноцидом”, — пояснював правник. Тодішній Генпрокурор України Андрій Костін також підкреслював, що грубі порушення міжнародного права, які вчиняє РФ, що примусово переміщує українських дітей, підпадають під ознаки злочинів проти людяності та елементу геноциду. Згідно зі статтею 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, “насильницька передача дітей із однієї людської групи в іншу” належить до дій, “вчинених з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”, тобто є геноцидом.
Наприкінці 2023 року Харківська правозахисна група представила чергове подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду, що стосувалося переміщення українських дітей на територію Російської Федерації. Подання “Насильницька передача дітей з України до Росії: геноцид” має на меті переконати Офіс Прокурора МКС, аби той перекваліфікував вже відкрите провадження зі статті восьмої Римського Статуту (“воєнні злочини”) на статтю шосту (“злочин геноциду”). Більше про порушення прав українських дітей Росією і Білоруссю можна прочитати у нашій рубриці.
