Туберкульоз: війна на два фронти

Як повідомили в Центрі громадського здоров’я МОЗ України, у 2025 році в нашій державі зареєстрували менше людей, хворих на туберкульоз, ніж у 2024-му: 15 тисяч проти 18 тисяч. Ця кількість включає і повторну захворюваність.

Втім, через повномасштабне вторгнення, багато людей залишаються поза системою моніторингу. Українці вимушені залишати свою домівку, а на новому місці не поспішають стати на медичний облік.  А у прифронтових районах, де не залишилося вцілілих лікарень чи навіть фельдшерських пунктів, місцеві мешканці почасти просто не мають змоги вчасно пройти флюорографію.

“Війна суттєво вплинула на своєчасність виявлення випадків — частина людей відкладає звернення по медичну допомогу, — підтверджує завідувачка відділу управління та протидії туберкульозу Центру громадського здоров’я, національна координаторка з подолання туберкульозу Яна Терлеєва. — Тому наше головне завдання — відновити раннє виявлення та забезпечити безперервність лікування”.

У цьому році 2318 українців вперше дізналися, що хворі на сухоти, лікування розпочали 2308 людей. Загалом торік від туберкульозу лікувалися майже 16 тисяч людей. Близько 70% пацієнтів отримують медичну допомогу амбулаторно.

“Пацієнт може отримувати терапію вдома під медичним супроводом. Це комфортніше для людини, зменшує ризик переривання лікування та дозволяє зберігати звичний спосіб життя”, — наголосила Яна Терлеєва.

Вона нагадала, що в Україні обстеження на туберкульоз є безоплатним і швидким — із використанням сучасних молекулярно-генетичних методів діагностики, які дозволяють підтвердити туберкульоз і визначити лікарську стійкість у максимально короткі терміни. Безоплатним є й лікування.

Туберкульоз в пенітенціарній системі

Історично рівень захворюваності туберкульозом в місцях несвободи значно, іноді в десятки разів, перевищує середній по країні. У Центрі охорони здоров’я ДКВС пояснюють це скупченістю людей, недостатньою вентиляцією, а також тим, що ув’язнені мають багато інших захворювань, що можуть знижувати імунітет (наприклад, ВІЛ). Попри це, тут звітують про зменшення кількості захворювань в останні роки.

“В установах ДКВС України лікування туберкульозу здійснюється у 4 спеціалізованих туберкульозних лікарнях та 25 міських медичних частинах. Загальна кількість хворих на туберкульоз упродовж 2024 року зменшилась на 27% у порівнянні з попереднім роком (станом на 01.01.2026 року становила 304 хворих). Ефективність лікування хворих на чутливий туберкульоз за 2025 рік зберігається на рівні попереднього року — 78%; ефективність лікування хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз тим часом зросла на 9 % і становить 60,4 %”, — заявили в ЦОЗ.

Втім, на думку правозахисників, ситуація з туберкульозом в українських тюрмах далека від ідеальної.

— За результатами наших моніторингових візитів можу сказати відверто: система лікування туберкульозу в пенітенціарних установах України залишається проблемною, — розповідає експерт ХПГ Андрій Діденко. — Формально лікування є, і базові протитуберкульозні препарати здебільшого наявні. Однак якість і своєчасність медичної допомоги часто викликають серйозні застереження. Ми фіксуємо випадки пізньої діагностики, переривання лікування та відсутності належного медичного супроводу. Стан туберкульозних лікарень залишається незадовільним — це і зношена інфраструктура, і неналежні умови тримання, які самі по собі можуть сприяти поширенню хвороби. Окрема системна проблема — кадровий дефіцит. У більшості установ не вистачає лікарів, зокрема фтизіатрів, а також середнього медичного персоналу. Це безпосередньо впливає на якість лікування. Таким чином, попри наявність певних позитивних змін, система потребує глибокого реформування, адже мова йде не лише про здоров’я засуджених, а й про безпеку суспільства в цілому.

Туберкульоз у полоні

“Держава, що тримає в полоні, зобов’язана вживати всіх санітарно-профілактичних заходів, необхідних для забезпечення в таборах чистоти й умов, сприятливих для здоров’я, а також для запобігання епідеміям”, — наголошує стаття 29 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Попри це РФ, у порушення норм гуманітарного права тримає полонених українців у таких умовах, що чимало з них повертаються додому хворими на туберкульоз.

Всі вони свідчать про вкрай погане харчування, переповненість камер, плісняву, відсутність мінімальної гігієни, свіжого повітря і прогулянок. Флюорографію полоненим роблять, а тим, у кого виявили ознаки захворювання дають ліки, але часто несистемно, що може тільки погіршувати ситуацію.

“Нам давали якісь пігулки, після того, як виявили туберкульоз, — розповідав юристам ХПГ експолонений Є., який після повернення в Україну змушений боротися з сухотами. — Давали регулярно, але кількість пігулок залежала від того, наскільки лікарі відповідально ставляться до своєї роботи. В один день могли давати шість пігулок, а в інший — дев’ять. Ми не знали, в якому ми стані. Ніяких додаткових аналізів не роблять, ні аналіз крові, ні сечі, на аналіз мокротиння, лише пігулки. На флюорографію нас водили раз на 3-4 місяці”.

Влітку 2024 року він перебував у виправній колонії №10 у Мордовії. Пригадує, що тоді щонайменше 60 полонених українців хворіли на сухоти. Тих, хто заразився, тримали в окремому корпусі. Єдиним послабленням для хворих було те, що їх рідше били і дозволяли не ходити в холодну баню:

“Восени-взимку 2024 року у мене вже була така форма туберкульозу, що я кашляв кров’ю. Тому у холодну баню мені було краще не йти. Після того як у нас виявили туберкульоз, режим і раціон залишився той самий, їжу нам не покращили, лише стали менше бити. Це сталося тому, що росіяни боялися заразитися туберкульозом, але все одно побиття продовжувалися. Прогулянки у нас були приблизно один раз на 3-4 місяці — і то лише по дві хвилини на свіжому повітрі. У камері була пліснява, решітки. Плісняву прибрати було неможливо”.

---

Лозунг цьогорічного Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом “Так! Ми можемо подолати туберкульоз!” “Це сміливий заклик до дії та послання надії, яке стверджує, що повернутися на правильний шлях і подолати епідемію туберкульозу можливо навіть у складних глобальних умовах, — заявляють у Всесвітній організації охорони здоров’я. — Завдяки рішучому лідерству держав, збільшенню внутрішніх та міжнародних інвестицій, швидкому впровадженню нових рекомендацій та інновацій ВООЗ, прискореним діям та тісній міжсекторальній співпраці, подолання туберкульозу — це не просто прагнення — це досяжна справа”. Залишається додати: а ще для цього потрібно завершити війни.