ООН: російські збройні та безпекові сили — у “чорному списку” за сексуальне насильство під час війни в Україні 

Про внесення Росії до “списку ганьби” повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець: “У щорічній доповіді Організації Об’єднаних Націй щодо сексуального насильства в умовах конфлікту російські збройні та безпекові сили вперше офіційно внесені до переліку сторін, відповідальних за сексуальне насильство під час війни”.

Зважаючи на те, що російські окупаційні сили системно застосовують сексуальне насильство, є підстави говорити про  цілеспрямовану практику катувань, приниження та психологічного терору щодо українських військовополонених і цивільних. Тому Дмитро Лубінець закликав міжнародну спільноту 

• забезпечити негайний та безперешкодний доступ Міжнародного Комітету Червоного Хреста і місій ООН до всіх місць утримання українських військовополонених та цивільних;
• посилити міжнародний тиск та механізми відповідальності щодо РФ;
• притягнути до відповідальності всіх винних — від безпосередніх виконавців до вищого військово-політичного керівництва РФ.

Доповідь ООН

Щорічна доповідь генсека ООН щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом була оприлюднена для широкого загалу ввечері 29 травня. Діям Російської Федерації в ній приділено окрему увагу. 

Протягом 2025 року в ООН продовжували документувати випадки сексуального насильства, скоєного російськими військовими та силовиками на тимчасово окупованих територіях України та в місцях несвободи в РФ. При цьому російська влада постійно відмовляла спостерігачам ООН у доступі  до українських військовополонених та утримуваних під вартою цивільних.  Здебільшого інформацію щодо випадків сексуального насильства в неволі та на окупованих територіях вдавалося дізнатися після обмінів полоненими та у людей, яким вдалося виїхати з захоплених РФ районів до вільної України. “Особи, які постраждали від сексуального насильства, продовжували стикатися з перешкодами для повідомлення про насильство, включаючи стигму та страх помсти проти членів їхніх сімей, які досі проживають на тимчасово окупованих територіях України”, — йдеться в доповіді.

Місія з моніторингу прав людини в Україні підтвердила 310 випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, включно зі зґвалтуванням, груповим зґвалтуванням, каліцтвом статевих органів, ударами електричним струмом та побиттям по статевих органах. Відомо про 280 чоловіків, 26 жінок та 4 дівчат, які постраждали від таких дій. Насильство чинили представники російських збройних сил та сил безпеки, включно з Федеральною службою виконання покарань та Федеральною службою безпеки.  52 випадки з 310 сталися у 20025 році, решта — між лютим 2022 року та груднем 2024 року. 

У доповіді наводяться страшні приклади сексуального насильства: “У 2022 році російські збройні сили зґвалтували ножем військовополоненого чоловіка після захоплення в полон, а згодом він піддавався неодноразовому сексуальному насильству, включаючи примусове оголення, побиття та удари електричним струмом по геніталіях, з боку російських працівників пенітенціарних установ, до звільнення у 2025 році”. 

Відповідно до висновків місії з моніторингу прав людини, цивільні особи також зазнавали широкомасштабних та систематичних катувань та жорстокого поводження, включаючи сексуальне насильство. 

“Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні повідомила про зґвалтування та інші форми сексуального насильства, скоєні як форма тортур щодо ув’язнених жінок та цивільних осіб, детально описавши чотири випадки зґвалтування, зокрема із застосуванням кийків та інших предметів, скоєних щодо військовополоненої жінки та трьох цивільних жінок, що завдало довготривалої фізичної та психологічної шкоди”, — йдеться в документі. 

Зафіксовано повторні та групові зґвалтування, що часто вирізнялися надзвичайною жорстокістю, а також сексуальне насильство, що застосовувалося до цивільних жінок як форма катування. Такі випадки траплялися в приватних оселях на окупованих територіях, під час незаконного затримання, а також на блокпостах.

Місія з моніторингу прав людини в Україні також задокументувала 31 випадок сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, за участю українських збройних сил, Служби безпеки України та персоналу пенітенціарних установ. Більшість із цих злочинів сталася до 2025 року. При цьому відзначається, що Уряд України продовжував надавати доступ незалежним спостерігачам, адвокатам та рідним до російських військовополонених та затриманих цивільних. Крім того, Україна вжила заходів для зміцнення національної політики та законодавчої бази щодо боротьби із сексуальним насильством відповідно до Рамкової угоди про співпрацю у сфері боротьби із сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом.

Генеральний секретар ООН вкотре закликав РФ до негайного припинення сексуального насильства та до співпраці зі Спеціальним представником ООН для виконання зобов’язань щодо боротьби з сексуальним насильством відповідно до резолюцій Ради Безпеки. Зокрема через ланцюги командування російські збройні сили та силові структури повинні отримати чіткі накази щодо припинення подібних практик, ймовірні злочини мають розслідуватися, а винні — бути притягнутими до відповідальності.  

“Я також повторюю свій заклик до Російської Федерації надати безперешкодний доступ для моніторингу та надання допомоги постраждалим у районах та місцях утримання під її контролем, — наголосив Генсек ООН Антоніу Гутерреш.  — Я закликаю українську владу негайно припинити всі акти сексуального насильства та продовжувати боротьбу з сексуальним насильством, а також схвалюю прогрес, досягнутий у впровадженні рамкової угоди про співпрацю на 2022 рік. Я наполегливо закликаю українську владу забезпечити відповідальність винних у сексуальному насильстві”.

Що таке “чорний список”?

Список ганьби (або чорний список) — це один з механізмів притягнення держави-агресора до відповідальності за скоєні її збройними силами та афілійованими з ними збройними формуваннями злочинів СНПК.

“Факт офіційного внесення російських силових структур до ‘чорного списку’ ООН є важливим міжнародним визнанням відповідальності російської федерації за ці злочини. Водночас цього недостатньо без подальших рішучих кроків міжнародної спільноти”, — наголосив Омбудсман.

“Злочини сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, вперше з’явилися у щорічній доповіді Генерального секретаря ООН у 2022 році і відтоді фігурують там щороку. У 2023 році розпочалася цілеспрямована адвокація щодо включення РФ безпосередньо до переліку сторін-порушниць, — заявив перший заступник Керівника Офісу Президента Сергій  Кислиця. — І сьогодні ми бачимо її результат. Від перших попереджень у 2018-му — до конкретного рішення міжнародного механізму у 2026-му. Вісім років послідовної роботи. Вісім років, коли щороку можна було зупинитися — і щороку не зупинялися”. 

Українські правозахисники теж  давно добивалися включення Росії до списку ганьби ООН за систематичне вчинення СНПК проти громадян України. На початку 2025 року активісти направили відповідний лист до Генсека ООН Антоніу Гутерріша. Також активісти залучають до ініціативи міжнародної організації.

“Кожне слово в цьому листі є нашим болем і нашим сподіванням на справедливість. Кожен може це почути, і кожен може це прочитати. Ми дуже сподіваємось, що нарешті саме таке колективне звернення, саме такий колективний крик та вимоги нарешті будуть почуті, — розповідала торік Ірина Довгань, голова ГО ‘СЕМА Україна’. — Ми вимагаємо включити російську федерацію до списку ганьби за системне вчинення злочинів СНПК проти громадян України. Ми маємо докази, ми маємо імена цих людей, ми маємо всю інформацію, яку могли б використати світові правозахисні організації. І нарешті настав час для того, щоб нас почули, і щоб ця справедливість почала діяти”.

За інформацією Офісу Генерального прокурора України, станом кінець квітня 2026 року українські правоохоронці задокументували 396 фактів СНПК (з них 248 — щодо жінок, 148 — щодо чоловіків, 23 з постраждалих — діти). Зазначається, що реальний масштаб злочину значно більший. 

Відповідно до Міжнародного гуманітарного права, СНПК є воєнним злочином (підпункт xxii частини 2 статті 8 Римського статуту), злочином проти людяності (підпункт g частини 1 ст. 7 Римського статуту), а також може розглядатися як геноцид: “заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу членам... групи; впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню всередині такої групи” за статтею 6 Римського статуту.

Докладніше про сексуальне насильство на ТОТ і в полоні читайте у статті.