Прогресування хвороби Меньєра
Анатолію Кобзарю, у якого виявили хворобу Меньєра, гіршає в російській неволі. Про це днями повідомив Кримськотатарський ресурсний центр.
Нагадаємо, що нині пана Анатолія утримують у СІЗО №2 Сімферополя за сфабрикованими обвинуваченнями у “державній зраді”, за якими йому загрожує до 20 років позбавлення волі.
За даними КРЦ, нині політбранець потерпає від запаморочень і головного болю. Пана Анатолія нудить, він втрачає рівновагу. У Кобзаря також погіршуються зір і слух, посилюється біль у колінах і ногах, через що він практично не може самостійно пересуватися по камері.
У Кримськотатарському ресурсному центрі припускали, що запаморочення можуть бути пов’язані з хворобою Меньєра, про яку стало відомо цього червня.
Стан політвʼязня ускладнюється порушенням координації та згаданою вище втратою рівноваги. Анатолій Кобзар може пересуватися лише з допомогою співкамерників, а звичайний підйом сходами стає для нього справжньою мукою.
“Особливе занепокоєння викликає стан його ніг. Вони набувають бордового кольору, ніби обпечені окропом. Політв’язень також скаржиться на сильний біль у ділянці колін, особливо під час згинання. Під час ходьби в колінах чути характерний хрускіт. Серед інших симптомів погіршення стану — повна втрата волосся на ногах”, — мовилося в повідомленні КРЦ.
У Кримськотатарському ресурсному центрі також наголосили, що попри численні скарги на самопочуття Анатолій Кобзар не може отримати притомне лікування й знеболювальні препарати.
“За наявною інформацією, у СІЗО медичну допомогу надають лише у двох випадках: коли людина непритомніє або коли медик приходить констатувати смерть”, — зазначали у КРЦ.
Ба більше, вдень Анатолію Кобзарю не дозволяють ані присісти, ані прилягти (аби перепочити), а за порушення цього правила застосовують фізичне насильство.
КРЦ також сповістив, що окупанти продовжили термін тримання Анатолія Кобзаря під вартою до 17 грудня цього року. Крім того, стало відомо, що під час незаконних російських “виборів” бранця примушували брати участь у голосуванні.
Порушення права на життя
Раніше ми вже розповідали про Анатолія Кобзаря. Цього червня стало відомо, що на додачу до виявлених раніше численних проблем зі здоров’ям Анатолію Кобзарю діагностували хворобу Меньєра — хронічне захворювання внутрішнього вуха, що супроводжується підвищенням тиску ендолімфи та може призводити до раптових нападів сильного запаморочення, втрати рівноваги, погіршення слуху й постійного шуму у вухах.
Без належного медичного нагляду та лікування хвороба Меньєра може суттєво впливати на якість життя та загальний стан людини, зазначали у Кримськотатарському ресурсному центрі. 11 червня КРЦ також наголошував, що самопочуття політв’язня залишається важким:
“Анатолій Кобзар повідомляє про постійні набряки та почервоніння ніг у нижній частині, часті судоми, біль у правій руці, яка раніше була зламана, а також біль у правому коліні та під коліном”, — писав Кримськотатарський ресурсний центр цього червня.
Пана Анатолія турбували й болі у зв’язках ноги, а під час ходьби він чув клацання в коліні. Попри регулярне виконання фізичних вправ йому не кращало.
У травні 2026-го Кримськотатарський ресурсний центр сповіщав, що через сильний біль у колінах пану Анатолію важко самостійно пересуватися та підійматися сходами — ходити він може лише зі сторонньою допомогою.
Анатолій Кобзар також мав серйозні проблеми з зубами. Як зазначали правозахисники, частину зубів пану Анатолію вибили під час так званих “допитів” і застосування фізичного насильства після затримання. Інші зуби не лікували належним чином, тож вони також потребували термінового лікування, наголошували у КРЦ.
Наприкінці цього квітня також стало відомо про розрив барабанної перетинки у політв’язня. За наявною інформацією, ця травма могла бути наслідком фізичного насильства під час незаконного утримання в неволі.
Щобільше, цього січня Анатолій Кобзар отримав перелом руки зі зміщенням. Через несвоєчасне й неналежне лікування кістка зрослася неправильно, а рука фактично втратила повноцінну функціональність.
“Крім того, політв’язень суттєво втратив вагу під час утримання у російському полоні”, — наголошував КРЦ. Зокрема, при зрості 193 сантиметри Анатолій Кобзар схуд на 40 кілограмів. Рідні, які змогли побачитися з паном Анатолієм наприкінці минулого жовтня, казали, що він став виснаженим.
“Рідні, можна сказати, не впізнали Анатолія, який у свої 45 років став повністю сивим і був практично доведений до стану дистрофії”, — писав шостого листопада минулого року Голова КРЦ Ескендер Барієв. — На запитання, чому Анатолій так сильно схуд, представники ФСБ зауважили, що Анатолій ще набрав кілька кілограмів і, на їхню думку, зараз виглядає просто чудово”…
Як наголошував Кримськотатарський ресурсний центр, особливе занепокоєння викликав той факт, що до свого незаконного затримання Анатолій Кобзар не мав хронічних захворювань і серйозних проблем зі здоров’ям, а “систематичне ігнорування критичного стану здоров’я Анатолія Кобзаря створює реальну загрозу його життю та здоров’ю”.
Насильницьке зникнення
Нагадаємо, що Анатолія Кобзаря незаконно затримали 5 березня 2024 року в окупованому Росією Криму. Ескендер Барієв розповідав про це насильницьке зникнення: п’ятого березня 2024 року Анатолій Кобзар поїхав на автомобілі на роботу до Бахчисараю, однак так і не повернувся додому. Його телефон перестав відповідати, а рідні більше не могли з ним звʼязатися. Тривалий час представники РФ приховували інформацію щодо його місцеперебування.
Як писав Голова КРЦ Ескендер Барієв, згідно з матеріалами так званої “кримінальної справи”, пан Анатолій нібито фотографував місця дислокації засобів ППО в окупованому Криму (і безпосередньо у Севастополі) та передавав дані українській розвідці.
Ескендер Барієв наголошував, що Анатолія Кобзаря ховали у спецблоках та СІЗО окупованого Криму: політвʼязень понад 17 місяців перебував у статусі інкомунікадо і не мав жодної можливості зателефонувати рідним і повідомити про своє місцеперебування.
Лише на початку жовтня 2025 року стало відомо, що окупаційний Ленінський “суд” Севастополя виніс рішення про взяття 45-річного Анатолія Кобзаря під варту на два місяці. Увесь цей час пан Анатолій перебував під психологічним тиском і піддавався регулярним тортурам.
“Ось якою ціною люди відстоюють свою гідність, відмовляються обмовляти самих себе та підписувати документи кримінальних справ, які зшиті білими нитками”, — наголошував Барієв.
Правовий вимір
Нагадаємо, що, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці. Крім того, як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях (адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції).
Крім того, ще у 2015 році Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до другої статті Конвенції, насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи будь-яке інше позбавлення волі, вчинене представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. При цьому всі вони відмовляються визнати факт позбавлення волі або приховують дані про долю чи місцеперебування зниклої людини, через що ця людина залишається без захисту закону. Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає систематичні насильницькі зникнення злочином проти людяності.
