Методичне знищення тяжкохворої людини
Про чергові незаконні дії РФ щодо онкохворого політвʼязня Тофіка Абдулгазієва ввечері 26 вересня повідомила його дружина Аліє Куртаметова.
Як нагадала дружина, 22 вересня цього року мало відбутися п’яте судове засідання, на якому б зрештою розглянули клопотання сторони захисту щодо звільнення Тофіка через хворобу.
“І вчергове судове засідання перенесли знову на місяць — до 26 жовтня”, — писала Аліє Куртаметова на своїй фейсбук-сторінці.
Щобільше, онкохворого Тофіка знову помістили в карцер — спеціальну ізольовану одиночну камеру з особливо суворими умовами утримання.
“У цих умовах Тофік проведе 10 діб. Про це мені стало відомо від адвоката, який відвідав чоловіка у в’язничній лікарні”, — розповідала пані Аліє.
Дружина Тофіка Абдулгазієва також звернула увагу на дані з матеріалів справи, про які вона нещодавно довідалася. Як наголошувала пані Аліє, ця інформація абсолютно не відповідає дійсності.
Як було зазначено у матеріалах справи, у лікарні, де утримують Тофіка, стверджували, буцімто він категорично відмовляється від УЗД, рентгенографії голови, огляду офтальмолога та ЕКГ.
“Це кричущий обман!” — наголошувала Аліє Куртаметова і зазначала, що така неправда просто її шокувала.
Як зазначала пані Аліє, насправді Тофік Абдулгазієв і його рідні очікують на те, коли його нарешті вивезуть для огляду та проходження всіх обстежень. Суд зобов’язав провести такі обстеження та упродовж місяця надати результати, нагадувала дружина.
“До людини, яка перебуває на межі смерті, ніхто навіть не заходив, щоби запитати, як він почувається, не кажучи вже про решту”, — писала Куртаметова.
Вона також нагадувала, що Тофіку діагностували злоякісну пухлину головного мозку (консиліум російських лікарів дійшов висновку, що це гліобластома).
“Через прогресування пухлини він майже повністю втратив зір, страждає від безперервних головних болів, нападів задухи та регулярних втрат свідомості. Також повідомлялося про підозру на метастази та ризик перенесеного мікроінсульту”, — перелічувала дружина кримського татарина.
Нагадаємо, що Тофіка Абдулгазієва ще з березня 2024 року тримають у тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. Кримському татарину діагностували дисемінований туберкульоз легенів з ураженням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів і низку інших важких захворювань.
Як нагадувала пані Аліє, Тофік Абдулгазієв також має ендокринні порушення: критично високий рівень цукру в крові та сильну слабкість. Раніше йому також діагностували захворювання легенів (двобічну пневмонію та малий лівобічний гідроторакс, тобто накопичення рідини в легенях), серцево-судинні патології (синдром сполучнотканинної дисплазії з ураженням мітрального клапана та хронічну серцеву недостатність), а також інші хронічні захворювання: важку анемію, нефролітіаз (камені в нирках) і хронічний гастрит.
Від усіх цих захворювань потерпає одна людина. І саме цю людину запроторили в карцер, поки рідні та захист Тофіка борються за його абсолютне право: бути звільненим з-під варти у зв’язку із захворюваннями, наголошувала пані Аліє.
“Подробиць щодо причини поміщення в суворі умови я не стала з’ясовувати, оскільки для мене важливіші його стан і самопочуття. Адвокатка спеціально на моє прохання поїхала до лікарні, щоби дізнатися всі подробиці сумнівної ‘відмови’ мого чоловіка від усіх медичних обстежень. Однак зустрітися з Ольгою Ангольд [начальницею медичної частини лікарні] не вдалося через відпустку…”, — розповідала Куртаметова.
“Мене постійно запевняли, що все зроблять як годиться, що Тофік дійсно має бути звільнений”, — писала пані Аліє. Утім, нині йдеться навіть не про порожні обіцянки, а про “методичне знищення хворої людини”, наголошувала дружина кримського татарина. Пані Аліє також закликала звернути увагу на це беззаконня РФ, адже для Тофіка має значення кожний день. Утім, тяжкохворого Абдулгазієва не просто досі утримують у вʼязниці, а й помістили до карцеру, наголошувала Куртаметова.
Довга історія порушення права на життя
Раніше ми писали про затягнення судового процесу. Зокрема, наприкінці цього липня Росія вже переносила засідання суду щодо звільнення Тофіка Абдулгазієва. Як розповідала дружина політвʼязня, 31 липня відбулося чергове судове засідання, де й було ухвалене таке рішення. Пані Аліє нагадувала, що йдеться про низку судових засідань, які мали б розглянути всього одне клопотання — щодо звільнення Тофіка Абдулгазієва з-під варти у зв’язку з захворюваннями, що входять до “Переліку важких захворювань, які перешкоджають утриманню під вартою підозрюваних та обвинувачених”, затвердженого Постановою Уряду РФ.
Утім, засідання суду перенесли, бо суддя, який розглядав клопотання, ішов у відпустку, а медична експертиза, з якої все починалося, нібито “застаріла”… Така аргументація не витримувала жодної критики, наголошувала Куртаметова.
“Як може покращитися стан людини, яка має низку найскладніших захворювань і перебуває в умовах в’язниці? Адже звернення до суду було саме через критичний стан. Раз за разом були перенесені / відкладені чотири судові засідання. А це [затримувалося] на один – два місяці кожне. І нарешті сьогодні [31 липня] суд знову переніс засідання до 22 вересня, бо ‘потрібна ширша низка обстежень Абдулгазієва’”, — писала пані Аліє у фейсбуці… Як бачимо, тепер засідання перенесли ще на місяць…
Крім того, як наголошувала дружина політвʼязня, “медична експертиза, проведена цього лютого, вказувала на те, що Тофік Абдулгазієв підлягає негайному звільненню у зв’язку з наявними захворюваннями”. “Її [експертизу] провели разом з обстеженнями, необхідними для ухвалення рішення. Навіщо потрібна вся ця низка перенесень і скасувань судових засідань, щоби у підсумку оголосити цю експертизу ‘застарілою та непридатною для ухвалення рішення’? Яку мету має суд, … затягуючи процес?” — писала пані Аліє… Ми докладно розповідали про ці та інше порушення щодо тяжкохворого Абдулгазієва у статті.
Цього липня ми також писали, що Тофіку Абдулгазієву гіршає в російській неволі. “Йому так само важко пересуватися, [у нього] постійні запаморочення, нудота й коливання рівня цукру в крові”, — повідомляла пані Аліє.
14 серпня цього року на 78-му році життя померла мати Тофіка Абдулгазієва — Роза Рустамівна Абдулгазієва. Вона так і не дочекалася звільнення сина… Як розповідала дружина політвʼязня, упродовж останніх семи років пані Роза опікувалася своїм старшим сином, у якого стався інсульт. Пані Роза також мала інсулінозалежну форму діабету…
Раніше ми неодноразово писали, що Тофіку Абдулгазієву, який давно мав бути звільнений з огляду на наявні хвороби, гіршає в російській неволі: політвʼязень непритомнів, втрачав координацію, мав кровотечі з носа, потерпав від головного болю...
“…У телефонній розмові чоловік повідомив мені, що почав втрачати свідомість. Крім того, почастішала задишка, часом важко вдихнути повітря. Тофік постійно намагається перебувати поруч із ліжком на випадок раптової втрати свідомості”, — розповідала дружина політвʼязня цього січня.
Також у січні пані Аліє повідомляла, що Тофіку важко ходити, в нього порушена координація. Як розповідав сам політвʼязень, у нього сильно паморочилася голова та йшла кров носом.
На початку цього березня пані Аліє наголошувала, що у її чоловіка зростає рівень цукру в крові. Якщо цього січня він становив 11, а згодом був 19, то у березні цукор сягнув позначки 26. Російські лікарі робили Тофіку Абдулгазієву ін’єкції інсуліну, “поки не зіб’ють цукор”.
“Йому постійно роблять уколи в живіт. Навіть коли ми розмовляли, прийшла медсестра і за розкладом зробила черговий укол. Він каже, що відчуває, як сили його полишають”, — казала дружина політв’язня. Пані Аліє також відзначала, що Тофік навіть не в змозі довго стояти. “Ми розмовляли недовго, і весь цей час Тофік сидів на стільці. У нього тремтять ноги”, — розповідала дружина. Крім цього, Тофік Абдулгазієв відчував, ніби зсередини голови щось тисне. Це може свідчити про те, що його злоякісна пухлина прогресує, наголошувала дружина бранця.
При цьому країна-агресор порушила проти нього нову справу — нібито через “неповагу до суду”. Ми розповідали й про абсолютно цинічний випадок, коли напередодні так званого “суду”, Абдулгазієва вивезли на лікарський “консиліум”, де змусили під тиском підписати документи. Політвʼязень не знав, про що в них ішлося: через погіршення зору, він не міг сам прочитати текст, а ніхто не погодився його зачитати. Вже на суді Тофік довідався, що в документах стверджувалося, нібито він “абсолютно здоровий” і “не заперечує”, аби його перевели з лікарні до колонії. І це при тому, що в грудні 2025 року лікарський консиліум у РФ дійшов висновку, що пухлина, яку було виявлено в головному мозку Тофіка Абдулгазієва, є злоякісною гліобластомою. Це найагресивніша злоякісна пухлина головного мозку, яка швидко росте, вражає сусідні ділянки мозку й може рецидивувати навіть після комбінованого лікування...
Ту ж таки пухлину виявили після проведення комп’ютерної томографії в тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. Прикметно, що про пухлину кримському татарину повідомила та сама Ольга Ангольд, начальниця медичної частини лікарні, яка наприкінці цього лютого змусила тяжкохворого політвʼязня, який просто не бачив тексту, розписатися під сфальшованим вердиктом, що він цілковито здоровий...
Різке й стрімке погіршення зору у політвʼязня почалося ще минулого жовтня, а вже у листопаді Тофік Абдулгазієв повідомляв про часткову втрату зору. Кримський татарин просив викликати окуліста, але фахівець його не оглядав. Торік Тофік Абдулгазієв розповідав дружині, що нічого не бачить периферійним (тобто бічним) зором. Прямо він також бачить затуманено й розпливчасто. “Він не бачить тарілки, з якої повинен їсти. Аби набрати номер на телефонному апараті, він просить допомоги, бо пальцем потрапляє в стіну. Тофік не може читати і писати відповіді на листи…”, — розповідала дружина політвʼязня. У грудні 2025-го, коли Тофіка повезли робити МРТ, він ледве не врізався в стіну лікарні, бо переплутав її з дверима...
Правовий вимір
Ми неодноразово писали, що Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України. Такі випадки зібрані у нашій рубриці. При цьому, як постійно наголошують правозахисники, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Щобільше, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях (адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції).
Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Утім, представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
