Як 11 червня сповістили у КРЦ, на додачу до виявлених раніше численних проблем зі здоров’ям Анатолію Кобзарю діагностували хворобу Меньєра.
Це хронічне захворювання внутрішнього вуха. Воно супроводжується підвищенням тиску ендолімфи та може призводити до раптових нападів сильного запаморочення, втрати рівноваги, погіршення слуху й постійного шуму у вухах. Без належного медичного нагляду та лікування хвороба Меньєра може суттєво впливати на якість життя та загальний стан людини, зазначали у Кримськотатарському ресурсному центрі.
У КРЦ також наголосили, що самопочуття політв’язня залишається важким:
“Анатолій Кобзар повідомляє про постійні набряки та почервоніння ніг у нижній частині, часті судоми, біль у правій руці, яка раніше була зламана, а також біль у правому коліні та під коліном”, — повідомляв КРЦ.
Крім того, політвʼязня турбують болі у зв’язках ноги, а під час ходьби він чує клацання в коліні. Попри регулярне виконання фізичних вправ йому не кращає.
Раніше КРЦ вже повідомляв про критичний стан здоров’я Анатолія Кобзаря:
“Після отриманого в січні 2026 року перелому руки зі зміщенням він тривалий час не отримував належної медичної допомоги, через що кістка зрослася неправильно”, — нагадували у Кримськотатарському ресурсному центрі.
Крім того, ще раніше Анатолію Кобзарю діагностували розрив барабанної перетинки. Він також потерпав від сильного болю в ногах і мав серйозні проблеми з зубами. Як неодноразово зазначали у КРЦ, частину зубів пану Анатолію вибили під час так званих “допитів” і застосування фізичного насильства після затримання. Інші зуби не лікували належним чином, тож вони також потребували термінового лікування, писав Кримськотатарський ресурсний центр цього травня.
“Крім того, політв’язень суттєво втратив вагу під час утримання у російському полоні”, — мовилося у повідомленні Кримськотатарського ресурсного центру. Раніше у КРЦ повідомляли, що при зрості 193 см Анатолій Кобзар схуд на 40 кілограмів. Ба більше, рідні, які змогли побачитися з паном Анатолієм наприкінці минулого жовтня, казали, що він посивів.
“Рідні, можна сказати, не впізнали Анатолія, який у свої 45 років став повністю сивим і був практично доведений до стану дистрофії”, — писав минулого листопада Голова КРЦ Ескендер Барієв. — На запитання, чому Анатолій так сильно схуд, представники ФСБ зауважили, що Анатолій ще набрав кілька кілограмів і, на їхню думку, зараз виглядає просто чудово”…
Як наголошував Кримськотатарський ресурсний центр, “особливе занепокоєння викликає той факт, що до свого незаконного затримання Анатолій Кобзар не мав хронічних захворювань і серйозних проблем зі здоров’ям”.
На жаль, попри численні скарги на самопочуття політв’язень продовжує перебувати без належного медичного обстеження та лікування.
У КРЦ наголосили, що ненадання належної медичної допомоги позбавленим волі громадянам України є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та може розцінюватися як нелюдське поводження, а “систематичне ігнорування критичного стану здоров’я Анатолія Кобзаря створює реальну загрозу його життю та здоров’ю”.
Передісторія
Цього травня Кримськотатарський ресурсний центр повідомляв, що, крім раніше зафіксованого перелому руки, проблем із серцем і важкого стану ніг, Анатолію Кобзарю діагностували розрив барабанної перетинки та серйозні проблеми з зубами.
Як наголошували у КРЦ, в російському увʼязненні Анатолій Кобзар не отримував належної медичної допомоги. За наявними даними, політвʼязень отримав перелом руки зі зміщенням цього січня. Через несвоєчасне й неналежне лікування кістка зрослася неправильно, а рука фактично втратила повноцінну функціональність, мовилося у повідомленні КРЦ.
Також цього травня Кримськотатарський ресурсний центр писав, що через сильний біль у колінах пану Анатолію важко самостійно пересуватися та підійматися сходами — ходити він може лише зі сторонньою допомогою.
Ба більше, ще 29 квітня поточного року стало відомо про розрив барабанної перетинки у політв’язня. За наявною інформацією, ця травма могла бути наслідком фізичного насильства під час незаконного утримання в неволі.
Нагадаємо, що Анатолія Кобзаря незаконно затримали (фактично викрали) 5 березня 2024 року в окупованому Росією Криму. Ескендер Барієв розповідав про це насильницьке зникнення: п’ятого березня 2024 року Анатолій Кобзар поїхав на автомобілі на роботу до Бахчисараю, однак так і не повернувся додому. Його телефон перестав відповідати, а рідні більше не могли з ним звʼязатися.
Тривалий час представники РФ приховували інформацію щодо його місцеперебування. Нині пана Анатолія утримують у СІЗО №2 Сімферополя за сфабрикованими обвинуваченнями у “державній зраді”. Йому загрожує до 20 років позбавлення волі.
Як писав Голова КРЦ Ескендер Барієв, згідно з матеріалами так званої “кримінальної справи”, пан Анатолій нібито фотографував місця дислокації засобів ППО в окупованому Криму (і безпосередньо у Севастополі) та передавав дані українській розвідці.
Ескендер Барієв наголошував, що Анатолія Кобзаря ховали у спецблоках та СІЗО окупованого Криму: політвʼязень понад 17 місяців перебував у статусі інкомунікадо і не мав жодної можливості зателефонувати рідним і повідомити про своє місцеперебування.
Лише на початку жовтня 2025 року після активної адвокаційної роботи КРЦ стало відомо, що окупаційний Ленінський “суд” Севастополя виніс рішення про взяття 45-річного Анатолія Кобзаря під варту на два місяці. Увесь цей час пан Анатолій перебував під психологічним тиском і піддавався регулярним тортурам.
“Ось якою ціною люди відстоюють свою гідність, відмовляються обмовляти самих себе та підписувати документи кримінальних справ, які зшиті білими нитками”, — писав Барієв.
Правовий вимір
Нагадаємо, що, згідно з висновком Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини, російські суди та підконтрольні РФ “судові органи”, що порядкують на тимчасово окупованих територіях, порушують гарантії справедливого судового розгляду. Докладніше про це можна прочитати за покликанням. Раніше Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні також зазначала, що за роки повномасштабної війни РФ були широко поширені серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, особливо з боку російської влади, що відбувалося фактично за умов безкарності.
Торік правозахисна організація “Amnesty International” також оприлюднила звіт, що висвітлював насильницькі зникнення й систематичні катування полонених Росією. У звіті також було задокументовано, як українських військовополонених і цивільних осіб, затриманих Росією з лютого 2022 року, свідомо ізолюють від зовнішнього світу, часто на роки. Відсутність прозорості щодо того, де Росія утримує бранців з України, породжує відчуття безкарності та дозволяє продовжувати вчиняти як катування й інші види жорстокого поводження, так і незаконні вбивства українських полонених.
“Систематичне утримання Росією українських військовополонених і цивільних інкомунікадо відображає цілеспрямовану політику, покликану їх дегуманізувати та змусити мовчати, а їхні сім’ї залишити в агонії очікування новин про рідних”, — зазначала генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар. При цьому тривале утримання інкомунікадо може розцінюватися як нелюдське поводження, наголошували правозахисники.
Парламентська асамблея Ради Європи також звертала увагу на велику кількість насильницьких зникнень на окупованих РФ територіях України. “Ця практика також може становити злочин проти людяності, якщо вона вчиняється в рамках широкомасштабного чи систематичного нападу на цивільне населення”, — зазначали парламентарі.
Ба більше, як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях (адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції).
Крім того, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
