Підвищений цукор і камені в нирках
50-річному Алі Мамутову, якого днями Росія засудила до 14 років ув’язнення, потрібна медична допомога.
Про це “Кримській солідарності” сповістила дружина політв’язня, Ленара Шейхіслямова.
Як зазначила пані Ленара, в Алі Мамутова зараз підвищений рівень цукру в крові. Крім того, в чоловіка з’явилися камені в нирках, а також почалися болі в спині. На додачу до цього всього кримський татарин “значно схуд”, казала дружина.
Алі Мамутов також сповістив, що його турбують гіпертонія, проблеми з серцем і гепатит С. Як наголошував політв’язень, останнє захворювання у нього з’явилося уже після арешту, коли він був в ув’язненні.
Після вироку, який Південний окружний військовий суд виніс 21 травня цього року, Алі Мамутов продовжує перебувати в СІЗО-1 Ростова-на-Дону. Там його триматимуть до розгляду апеляційної скарги.
В російському ізоляторі кримському бранцю не надають ані ліків, ані необхідного лікування, наголошували правозахисники. Необхідні медикаменти Алі Мамутову намагається передавати родина.
Винесений поспіхом вирок
21 травня “Кримська солідарність” писала про вирок Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону. Цього разу все відбувалося в прискореному режимі: фігурантам “справи кримських мусульман” російський суд призначив тривалі терміни позбавлення волі в колонії суворого режиму: від 14 до 20 років.
Зокрема, імама Ремзі Куртнезірова засудили до 20 років позбавлення волі, Нарімана Аметова — до 15, Енвера Халілаєва — до 14,5, Вохіда Мустафаєва та Алі Мамутова — до 14 років позбавлення волі.
Згідно з вироком суду, Ремзі Куртнезірова зобов’язали відбути перші чотири роки терміну у в’язниці. Інші засуджені мають відбути у вʼязниці перші два роки. Решту термінів засуджені мають провести у виправних колоніях суворого режиму.
Як зазначали рідні обвинувачених, суд несподівано форсував процес. Фактично за один день російський суд перейшов від дебатів сторін до оголошення вироку. За словами Еміне Іслямової, доньки колишнього імама Ремзі Куртнезірова, судові засідання відбувалися в надзвичайно стислому режимі.
Оскільки оголошення вироку ухвалили фактично в останній момент, багато рідних взагалі не встигли приїхати до Ростова-на-Дону, а частина слухачів дізналася про вирок уже після того, як його було винесено.
Як припускали активісти й правозахисники, Росія вдається до таких “прискорень”, аби мінімізувати суспільну увагу й не допустити зібрання людей біля будівлі суду. Прискорений порядок розгляду й раптове призначення оголошення вироку дозволяють зменшити суспільний резонанс навколо процесів над кримськими татарами й обмежити публічні прояви солідарності з обвинуваченими, наголошували активісти.
Передісторія
Вранці 5 березня 2024 року в Бахчисарайському та Джанкойському районах Криму російські силовики вчергове провели масові обшуки в 10 оселях кримських татар.
Того ж дня суд обрав запобіжний захід кримськотатарським активістам Мемету Люманову, Азізу Азізову, Рустему Османову і Мустафі Абдураманову, яких відправили у СІЗО.
Після обшуків 5 березня також були затримані Алі Мамутов, Енвер Халілаєв, Ремзі Куртнезіров, Вохід Мустафаєв, Наріман Аметов та Арсен Кашка. Незаконно затриманим інкримінували участь та організацію діяльності “Хізб ут-Тахрір”, а також підготовку до насильницького захоплення влади — незважаючи на відсутність у матеріалах справи звинувачень у підготовці терактів, зброї чи вибухових речовин. Ми докладно розповідали про всі невідповідності та порушення у цій справі: суперечливі й неправдиві покази таємних свідків і понятих, підкинуту “заборонену” літературу, тиск на кримських бранців, порушення при обшуках тощо.
Після арештів усіх обвинувачених відправили до СІЗО, крім Ремзі Куртнезірова. Його помістили під домашній арешт через важкий стан здоров’я: пан Ремзі переніс три інсульти, трепанацію черепа, мав діабет і потерпав від високого артеріального тиску. Права частина тіла в нього взагалі не функціонувала. Куртнезірову діагностували гіперінтенсивну хворобу третього ступеня, він також потерпав від наслідків цереброваскулярної хвороби — патології, пов’язаної з головним мозком.
Утім, попри всі ці захворювання, а також попри те, що у кримського татарина була безстрокова інвалідність, у 2024 році його змусили пройти судово-психіатричну експертизу й на два місяці запроторили до кримської лікарні. Як зазначала донька пана Ремзі, у лікарні він схуд на 12 кілограмів. Дочка Куртнезірова наголошувала, що коли пана Ремзі утримували в психлікарні, вона місяць не могла звʼязатися з батьком, а відвідини були заборонені. Колишнього імама повернули додому аж 15 серпня 2024 року. За словами доньки, в лікарні пана Ремзі утримували в поганих умовах: усього в його палаті було 11 людей, там стояв сморід. Кримський татарин був вимушений користуватися загальним туалетом без жодних перегородок, не було й окремих душових кабін.
“Для намазу батько не міг узяти абдест [зробити мусульманський обряд обмивання перед молитвою], оскільки кран був унизу зовсім, він не міг нахилитися. Він — залежна [від сторонньої допомоги] людина, без допомоги він не може нахилятися. Потрібно доглядати за ним, одягати, допомагати купатися... Там він їв тільки хліб, кашу молочну і [пив] чай”, — розповідала дочка Куртнезірова.
Під час так званого “судового процесу” на погіршення здоров’я також неодноразово скаржився Енвер Халілаєв, якого турбував отит і серцево-судинні захворювання. Торік ми також розповідали, що в Енвера Халілаєва погіршується слух. Через це його мучив і головний біль. Ба більше, пан Енвер потребував операції з видалення пупкової грижі. Попри все це суд регулярно продовжував йому термін утримання в СІЗО.
Заборонені ліки та біль, що не вщухає
Цього травня “Кримська солідарність” також сповіщала, що громадянський журналіст Осман Аріфмеметов, якого Росія нині утримує у виправній колонії №5 Новотроїцька (Оренбурзька область), потерпає від болю в зубах і яснах.
При цьому йому в колонію не можна передати жодні ліки, навіть звичайні вітаміни, казала матір політвʼязня, Емдіє Аріфмеметова, яка поїхала до сина на тривале побачення.
Як зазначала пані Емдіє, родина не розуміє, що робити з передачею ліків і як залагодити це питання, адже журналісту заборонено отримувати будь-які медичні препарати. Аріфмеметов не може отримати не тільки вітаміни, а й засоби, необхідні для лікування інших захворювань. Навіть на побаченні матір політв’язня не змогла передати йому необхідні ліки.
За даними “Кримської солідарності”, крім болю в зубах і яснах, Аріфмеметов потерпає від болю в хребті. Утім, якщо в хребті біль вщухає після зарядки, то з зубами та яснами ситуація значно складніша, зазначали правозахисники.
Правовий вимір
Нагадаємо, що, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Утім, як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. Ще минулого липня Представництво Президента України в Криму повідомляло, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування.
ХПГ неодноразово розповідала, як Росія не надає медичної допомоги незаконно ув’язненим громадянам України, ігнорує довідки про інвалідність і не звільняє навіть тих бранців, хвороби яких вимагають звільнення за російським законодавством. Докладніше про це можна почитати у нашій рубриці.
Ба більше, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону). Росія взагалі не має жодного права застосовувати власне кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях України, адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції.
Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Утім, представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
