Сумнозвісний Південний окружний військовий суд, розташований в російському Ростові-на-Дону, оголосив черговий вирок кримським татарам. Утім, цього разу все відбувалося в прискореному режимі, що за влучним виразом “Кримської солідарності” завершився “експрес-вироком”.
Як повідомили правозахисники, до колонії відправили п’ятьох кримських татар із Джанкойського району окупованого півострова.
Фігурантам так званої “справи кримських мусульман” — Алі Мамутову, Енверу Халілаєву, Наріману Аметову, Вохіду Мустафаєву та Ремзі Куртнезірову — російський суд призначив тривалі терміни позбавлення волі в колонії суворого режиму: від 14 до 20 років.
Як зазначали рідні обвинувачених, суд несподівано форсував процес. Фактично за один день російський суд перейшов від дебатів сторін до оголошення вироку. За словами Еміне Іслямової, доньки колишнього імама Ремзі Куртнезірова, судові засідання відбувалися в надзвичайно стислому режимі.
“Він [батько Еміне Іслямової] вчора приїхав після дебатів прокурора і сказав, що суд тривав усього пів години. Прокурор виступив, запросив терміни. Сказали — продовження завтра. Сьогодні дебати мали розпочатися о десятій ранку. О 14:00 я написала адвокатці, вона відповіла, що засідання ще триває. Я запитала, чи повернуть його додому. Адвокатка сказала: якщо сьогодні не буде останнього слова, то повернеться. Пізніше вона написала, що його, найімовірніше, залишать, бо судді чомусь поспішають і вже о 19:00 відбудеться оголошення вироку”, — розповіла пані Еміне.
“Кримська солідарність” озвучила й терміни, до яких засудили кримських татар. Зокрема, імама Ремзі Куртнезірова засудили до 20 років позбавлення волі, Нарімана Аметова — до 15, Енвера Халілаєва — до 14,5, Вохіда Мустафаєва та Алі Мамутова — до 14 років позбавлення волі.
Правозахисники також нагадали, що Ремзі Куртнезіров, колишній імам мечеті в селі Лобаново, переніс три інсульти й трепанацію черепа. Він також потерпає через діабет і гіпертонію. Куртнезіров перебував під домашнім арештом через інвалідність і параліч правої частини тіла.
Решта обвинувачених — у СІЗО Ростова-на-Дону. До розгляду апеляційної скарги Ремзі Куртнезіров перебуватиме вдома.
Як відмічали кримськотатарські активісти, раніше про дату й час оголошення вироків ставало відомо заздалегідь, тож рідні, групи підтримки й слухачі встигали приїхати до будівлі суду, аби підтримати обвинувачених і висловити солідарність. Нині суди все частіше проводять такі процеси в прискореному режимі. Крім того, все відбувається максимально непублічно, зазначали активісти.
У справі “третьої Джанкойської групи” рішення про оголошення вироку ухвалили фактично в останній момент, казав один з активістів, з яким говорила “Кримська солідарність”. Через це багато рідних взагалі не встигли приїхати до Ростова-на-Дону, а частина слухачів дізналася про вирок уже після того, як його було винесено.
Активісти та правозахисники припускають, що РФ вдається до такої практики, аби мінімізувати суспільну увагу й не допустити зібрання людей біля будівлі суду.
Прискорений порядок розгляду й раптове призначення оголошення вироку дають змогу зменшити суспільний резонанс навколо процесів над кримськими татарами й обмежити публічні прояви солідарності з обвинуваченими, вважають активісти.
“Що стоїть за цими дикими термінами? Люди, які відвідували мечеть, говорили про релігію, від яких не постраждала жодна душа. Ненависть? Бажання вислужитися? Чи помста? Але за що? Страшно, коли закон використовують для реалізації таких цілей. Цей вирок — як погроза. Ходиш до мечеті, говориш на різні теми, є кілька аудіозаписів — і ти вже ‘терорист’. Твій термін — такий самий, як у того, хто взяв зброю і вбивав. У маленькому Криму, серед невеликого народу, всім відомо, що ці люди — не терористи. Тому такі арешти сприймаються не інакше як загроза для всіх”, — казав активіст “Кримській солідарності”.
Передісторія
Вранці 5 березня 2024 року в Бахчисарайському та Джанкойському районах Криму російські силовики вчергове провели масові обшуки в будинках кримських татар. Цього разу російські зайди завітали до 10 осель кримських татар. Як зазначало “Суспільне Крим”, у Бахчисараї так звані “слідчі дії” відбулися в активістів “Кримської солідарності”, а в Джанкойському районі — у релігійних діячів.
Того самого дня суд обрав запобіжний захід чотирьом із них — кримськотатарським активістам Мемету Люманову, Азізу Азізову, Рустему Османову і Мустафі Абдураманову. Їх відправили в СІЗО. Затриманих активістів вже притягували до адмінвідповідальності за підтримку раніше заарештованих співвітчизників на судах.
5 березня після обшуків також були затримані Алі Мамутов, Енвер Халілаєв, Ремзі Куртнезіров, Вохід Мустафаєв, Наріман Аметов та Арсен Кашка. Їх обвинуватили у причетності до діяльності ісламської політичної партії “Хізб ут-Тахрір”. Нагадаємо, що в РФ вона визнана “терористичною” та заборонена попри те, що в багатьох країнах світу, у тому числі в Україні, вона діє цілком законно і навіть у своїх засадах відкидає будь-яке насильство.
Незаконно затриманим інкримінували участь та організацію діяльності “Хізб ут-Тахрір”, а також підготовку до насильницького захоплення влади — незважаючи на відсутність у матеріалах справи звинувачень у підготовці терактів, зброї чи вибухових речовин. Правозахисники неодноразово заявляли, що подібні процеси проти кримських татар мають політично вмотивований характер і є інструментом тиску на мусульманську громаду окупованого півострова.
Як нагадували в “Кримській солідарності”, так зване “обвинувачення” у цій справі ґрунтується на кількох аудіозаписах, зроблених у мечеті села Лобаново Джанкойського району. При цьому один із фігурантів справи, будівельник Наріман Аметов, казав у суді, що перебував у мечеті виключно через будівельні роботи: він ремонтував кімнату для обмивання на прохання колишнього імама Ремзі Куртнезірова. За словами Аметова, з іншими обвинуваченими він здебільшого перетинався під час ремонту чи на публічних іфтарах.
Аметов також повідомляв про порушення під час обшуку: російські силовики увійшли до будинку без дозволу, а документи після проведення так званих “слідчих дій” він підписав без адвоката. Наріман Аметов опинився в подібній ситуації вперше, тож не розумів, як діяти.
Після арештів усіх обвинувачених відправили до СІЗО, крім Ремзі Куртнезірова. Як ми вже писали, через важкий стан здоров’я його помістили під домашній арешт.
Утім, 2024 року донька пана Ремзі повідомляла, що під час перебування в кримській лікарні, куди його запроторили на примусову судово-психіатричну експертизу, пан Ремзі схуд на 12 кілограмів. 18 липня 2024 року Ремзі Куртнезірова забрав на цю експертизу інспектор російської Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) в рамках досудового слідства. Він доправив чоловіка у лікарню на місяць, хоча в нього була безстрокова інвалідність другої групи. Як ми вже писали, Куртнезіров переніс три інсульти, трепанацію черепа, мав діабет і потерпав від високого артеріального тиску. Права частина тіла в нього взагалі не функціонувала. Куртнезірову діагностували гіперінтенсивну хворобу третього ступеня, він також потерпав від наслідків цереброваскулярної хвороби — патології, пов’язаної з головним мозком.
...Дочка Куртнезірова наголошувала, що коли пана Ремзі утримували в психлікарні, вона місяць не могла звʼязатися з батьком, а відвідини були заборонені. Колишнього імама повернули додому аж 15 серпня 2024 року. За словами доньки, в лікарні пана Ремзі утримували в поганих умовах: усього в його палаті було 11 людей, там стояв сморід. Кримський татарин був вимушений користуватися загальним туалетом без жодних перегородок, не було й окремих душових кабін.
“Для намазу батько не міг узяти абдест [зробити мусульманський обряд обмивання перед молитвою], оскільки кран був унизу зовсім, він не міг нахилитися. Він — залежна [від сторонньої допомоги] людина, без допомоги він не може нахилятися. Потрібно доглядати за ним, одягати, допомагати купатися... Там він їв тільки хліб, кашу молочну і [пив] чай”, — зазначила дочка Куртнезірова.
Його адвокат, Еміль Курбедінов, також відмічав, що російські закони не зобов’язують слідчих проводити психіатричну експертизу у справах про “тероризм”. Утім, ФСБ “вирішила налагодити цей конвеєр і вже кілька років практикує такий сценарій, ‘проганяючи’ політв'язнів через психіатричні лікарні”, казав Курбедінов.
Під час так званого “судового процесу” Енвер Халілаєв також неодноразово скаржився на погіршення здоров’я: отит, серцево-судинні захворювання. Торік надходила інформація, що в Енвера Халілаєва погіршується слух, унаслідок чого його турбував головний біль. Халілаєв також потребував операції з видалення пупкової грижі. Попри все це суд регулярно продовжував йому термін утримання в слідчому ізоляторі.
Розгляд справи по суті розпочався в січні 2025 року. Справу Арсена Кашка слідство виділило в окреме провадження. Усі фігуранти заперечували участь у “терористичній діяльності” й казали про тиск з боку силовиків.
Ба більше, сторона захисту звертала увагу на показання так званого таємного свідка з псевдонімом Ереджепов. За словами адвокатів, Ереджепов взагалі не зміг підтвердити знайомство з кримськими бранцями й давав суперечливі свідчення. Як раніше писала “Кримська солідарність”, з-поміж іншого Ереджепов казав, буцімто був членом партії “Хізб ут-Тахрір” і декілька разів відвідував село Лобаново у Джанкойському районі Криму. При цьому він навіть не міг назвати, яка пам’ятка розташована біля в’їзду в село. Ба більше, таємний свідок Ереджепов не розповів, що знає про обвинувачених. Як зазначала сторона захисту, Ереджепов поводився зухвало та вживав вирази, “властиві особам, які працюють у правоохоронних органах”. Це викликало у захисту підозру щодо можливих зв’язків Ереджепова з ФСБ.
Підсудні також наголошували, що так звану “заборонену” літературу їм підкинули під час обшуків. Зокрема, Наріман Аметов розповідав, що силовики “підштовхували” його, аби він доторкнувся до “знайдених” брошур і взяв у руки ці три брошури, а також лист формату А4.
Ремзі Куртнезіров заявляв, що його дружина особисто бачила, як книги занесли в будинок люди в масках.
Енвер Халілаєв зазначав, що підписав протокол обшуку під тиском ефесбівців, побоюючись за свою літню паралізовану матір, за якою доглядав до арешту:
“Я підписав його під тиском, аби вони не налякали матір”, — казав пан Енвер.
Алі Мамутов також казав, що понятий Айнура Кенжалієва, який був присутній під час обшуків у нього вдома, дає неправдиві свідчення. Зокрема, понятий стверджував, буцімто Алі Мамутов сам дістав “заборонену” літературу з шафи у дальній кімнаті. Утім, сам кримський татарин зазначав, що не робив цього.
Правовий вимір
Як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону). Росія взагалі не має права застосовувати власне кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях України, адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції.
Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Утім, представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
Згідно з висновком Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини, російські суди та підконтрольні РФ “судові органи”, що порядкують на тимчасово окупованих територіях, порушують гарантії справедливого судового розгляду. Докладніше про це можна прочитати за покликанням.
Раніше Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні також зазначала, що за роки повномасштабної війни РФ були широко поширені серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, особливо з боку російської влади, що відбувалося фактично за умов безкарності.
“Члени релігійних груп, які сприймалися як такі, що виступають проти Російської Федерації та її збройного нападу на Україну, зазнавали переслідувань, затримань, були засуджені до позбавлення волі або депортовані. Особливою мішенню стали члени організації ‘Свідки Єгови’ та ‘Хізб ут-Тахрір’, заборонених в Російській Федерації, але законних в Україні”, — наголошували у Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні.
Як цього травня зазначали в Меджлісі, нинішні переслідування й репресії в тимчасово окупованому Криму є “прямим продовженням та проявом тяглості геноцидної політики Росії, спрямованої на знищення кримськотатарського народу”.
