Права Людини в Україні

http://khpg.org/index.php?id=1504529834


04.09.2017 | Володимир Бацунов

Красногорівка: питна вода, паливо та інші проблеми

   

Група юристів ХПГ наприкінці серпня – на початку вересня здійснила черговий візит до сірої зони.

Блокпостів на українській території поменшало, що можна розцінити як позитивний знак, бо особливої потреби в них далеко від лінії розмежування не було, а незручностей громадянам це завдавало чимало.

Багато вигорілої трави – і уздовж дороги, і цілі пагорби. Можливо, у наслідок обстрілів, але місцеві мешканці кажуть, що це необов’язково – через спекотне літо й відсутність дощів могло бути й самозаймання. Біля Мар’їнки побіч траси застережні знаки – «СТОП! МИНЫ!» (о 15 годині на вулицях міста майже нікого нема), є такі знаки й біля Красногорівки.

Цього разу консультування проводилося в Красногорівці. Ситуація в місті зараз доволі стабільна – не стріляють, тихо, і це вже близько тижня – найбільший на сьогодні плюс, як кажуть містяни. Упало п’ять-шість мін зранку, але це не порівняти з тим, до чого тут звикли.

Оскільки відсутність безоплатної юридичної допомоги – нагальна проблема міста, адже матеріальний стан населення дуже низький, а мало хто зі спеціалістів заїжджає в місто безпосередньо, – консультації надавалися з усіх юридичних питань, які виникають: отримання компенсації за загиблого родича, за зруйноване житло. Або, приміром, оформлення опікунства над дитиною, батьки якої з тої чи тої причини не піклуються про неї, або батьків просто нема.

Телефонують колектори, яким банки, не маючи надії отримати виплат, продали кредити за безцінь. І колектори ці, в порушення законодавства, намагаються примусити людей платити. Ця ситуація не нова – погрожують: «Приїдемо і все у вас заберемо». «Приїздіть! – відповідає жінка, яка не втратила почуття гумору, – я вас чаєм напою та спати покладу, а ви послухаєте та подивитеся, як у нас тут весело!» Ми вже детально описували цю ситуацію, а також дії, які слід вчиняти тим, хто потерпає від таких дзвінків, а коротко – банки не мають права нараховувати пеню та штрафи за затримку чи не виплати людям, які мешкають в зоні АТО та взяли кредити ще до війни. Колекторські дзвінки треба просто іґнорувати.

Можна відзначити позитивний момент й безсумнівну користь від консультування. На початку грудня минулого року до юристів звернулися працівники дитячих садків, яких хотіли примусово відправити у «добровільну» неоплачувану відпустку. Узнавши від наших консультантів про незаконність такої вимоги, люди вибороли своє право працювати. Правда, тепер мають іншу проблему – отримують лише 2/3 зарплатні, яку, притому, нараховують не з мінімальної (3200 грн), а з суми 1600 грн. Треба боротися далі.

Діти пішли до школи, немає великих страхів і переживань. Але насуває зима, і найтяжча ситуація в тих, хто живе найближче до лінії вогню в квартирах, що обігріваються буржуйками. Газу в місті нема, тож і центральне опалення відсутнє. В попередні роки люди витягали з розбитих хат усе, що можна було спалити – підлоги, вікна, меблі. Взялися вирубувати лісові посадки, але це припинено під загрозою солідних штрафів. Сухостій рубати можна – з дозволу ВЦА, – але це, ясно, проблеми не рішає.

Зараз у місті працює місія «Еммануїл» (міжнародна християнська організація) спільно з місією «Спасемо Україну» – почали зараз встановлювати котли на твердому паливі по домах, де раніше було центральне опалення. Минулого року встановили такі котли в Мар’їнці, а зараз взялися за Красногорівку – планується встановити 700–800 таких котлів по місті. Але головна проблема – паливо. Звісно, можна виписати вугілля, але питання – в грошах, ціни немаленькі – 3 тис. грн за тонну, а роботи майже нема. Працює цех на цегельні. «Червоний хрест» може надавати роботи з відновлення зруйнованих домів – з оплатою 100 грн на день, ВЦА організовує роботи з прибирання у місті, але, очевидно, цього замало.

Школа № 2

Велика проблема в місті з питною водою. Ту, що у водопроводі, можна використовувати лише з технічною метою (прання тощо) – тижні зо два тому приїздила комісія ООН, взяли проби й з’ясували, що у воді така кількість різних небезпечних мікроорганізмів, що пити її неможна, та й має вона гіркий присмак. Це й не диво, бо подається вона до водогону, що називається, напряму – без жодного очищення.

У колишньому палаці культури зараз міститься релігійна громада християн віри євангельської «Церква Христа Спасителя»[1]. Просто в будівлі влітку 2015 року, коли були сильні обстріли, в спеціальному приміщені зроблено свердловину глибиною 30 метрів, встановлено очищувальне обладнання, і труби виведено назовні – будь-хто може набирати воду. А ще представники громади стараються розвозити питну воду по районах, де найбільша її нестача. Допомагають, чим можуть.

Воду можна набрати біля ВЦА, є питна вода і в гастрономі (1 грн за літр).

Цистерна біля ВЦА

Лише єдина школа працює. Після «останнього дзвінка» був дуже потужний обстріл, і школа сильно постраждала. Школа, можливо, працюватиме у дві зміни. Намагаються «запустити» другу – на іншому кінці міста («на колхозі», як тут кажуть), але добиратися туди непросто, якщо тільки автобус не пустять, і наскільки це реально – невідомо.

Працює єдиний дитячий садок.

Дуже сильно пошкоджена лікарня. Не встигли поміняти дах – знову розбили. Лікарня працює лише частково – як амбулаторія, якщо щось серйозне – везуть до Курахового.

Вирва у дворі лікарні

Лікарня

У геть розбитому мікрорайоні «Сонячний» можна побачити городи – треба ж якось жити й щось їсти, а в частково зруйнованих багатоповерхівках живуть люди – поруч зі спаленими під’їздами є і під’їзди у задовільному стані.

Довелося почути переказані потерпілою слова слідчого, який складав акт про зруйновану квартиру: «Ваші права – батьківщину любити й поменше говорити. Бо можете постраждати». «Я це знаю», – відповіла жінка. Або, як кажуть люди, їх питали в міліції: «Хто вас сюди посилає?!»

Люди втомлені. «Зараз хоч тихо», – кажуть вони. Електрика й вода (яку неможна пити) у будинки подається, але ввечері місто темне – люди побоюються вмикати навіть телевізори. «Свет в окнах – помощь врагу». Але хто ворог? Довелося почути, що «це ж американці все розхитують і дають зброю». Отже, пропаганда діє, і ясно, що то за пропаганда.

 


[1] Використовуючи нагоду, висловлюємо велику подяку «Церкві Христа Спасителя» за надане приміщення для консультування, допомогу й гостинність.

Рекомендувати цей матеріал

коментарі