Права Людини в Україні

http://khpg.org/index.php?id=1551116067


25.02.2019 | Денис Волоха

Права людини в програмах кандидатів. Частина 7

   

Ми вже другий місяць оглядаємо програми кандидатів, а попереду їх ще чимало. Останніми в лютому до вашої уваги — програми Сергія Кривоноса, Віктора Кривенка, Руслана Ригованова, Сергія Носенка та Василя Журавльова.


На початку програми самовисуванця Сергія Михайловича Носенка ніщо не свідчило про початок шторму. Навіть більше: перші тези програми якісно відрізняються від того, що здебільшого пишуть кандидати, зокрема, пан Носенко говорить, що не є прибічником патерналізму. Але такий невеликий розділ під назвою «Міжнародний статус України» його погубив. Коли кандидат написав: «В тому числі мова йде про інтеграцію до ЄС», говорячи про «не піддаватися жодному тиску» — уже почали з’являтися певні сумніви. Але пан Сергій довго нас не мучав, зазначивши, що «є прибічником обмеження співпраці із МВФ». І навіть його подальші тези про вільний ринок землі, приватизацію держпідприємств, інвестиції, фондовий ринок, недоторканність права власності, — сприймалися би по-іншому, якби були написані до розділу про міжнародний статус. Але, як то кажуть: «Із передвиборчої програми слів не викинеш». Доволі прикре самогубство.

Сергій Григорович Кривонос від партії «Воїни АТО» своєю програмою доводить, що не дарма носить власне прізвище. Як і його легендарний предок часів Богдана Хмельницького, свою місію він пов’язує з війною. Власне, майже вся його програма — про перемогу у війні, а все що не про неї — це те, що їй сприятиме. Заразом, Сергій Кривонос планує посилити відповідальність за злочини проти прав громадянина та проти власності, впровадити право на зброю та самозахист. Для проведення реформ пан Кривонос хоче створити перехідний уряд, який буде діяти до ухвалення нової Конституції. Щоправда, за його планом, розробляти її буде спеціальний новостворений орган, обраний із людей, які в подальшому не зможуть обіймати посади в органах влади. Слід зазначити, що в Україні вже існує Конституційна комісія, до компетенцій якої й належать проведення громадських обговорень щодо конституційної реформи, створення робочих груп тощо. На цей аргумент заступник командувача сил спеціальних операцій ЗС України, ймовірно, відповів би реплікою про те, що старі системи — неефективні, отже, треба створити нові. Let it be.

Про самовисуванця Руслана Олександровича Ригованова на сайті ЦВК написано, що він проживає в окупованому зараз місті Горлівка. У своїй програмі пріоритетні напрями діяльності Президента він визначає трьома вимірами: безпековим, соціальним та економічним. У рамках безпекового планується (пункт «А») ввести воєнний стан на всій території країни задля та до деокупації ОРДЛО та АР Крим. Усе б нічого, але в цьому ж реченні йдеться про вирішення екологічних проблем та подолання корупції. А остаточно збентежує наступне, після цього, речення: «Очікуваний результат: Єдині правила життєдіяльності для всіх». І це все — один пункт!

Але на цьому загадковість програми пана Ригованова, як, мабуть, і його самого, не закінчується. У «Соціальному вимірі» йдеться про принцип «недомінування». Google Docs підкреслює це слово червоним: текстовий редактор не розуміє його значення так само, як і автор статті. «Очікуваний результат: впровадження принципів недомінувальних національних інтересів України в загальний простір всесвіту; формування поваги до кожного окремого громадянина України в країні та за її межами». Однозначно встановити, що саме мається на увазі під словом «недомінування», — складно, але якщо йдеться про БДСМ… А втім, нехай загадка лишається загадкою.

«Створення та впровадження стратегії переходу керування країною з представницької моделі на компетентнісну». Це пункт «Г» «Економічного виміру». І він наводить на думку, що ідеї пана Ригованова, можливо, мають глибокий філософський підтекст і покликані змусити нас задуматися про популярні лише у вузьких інтелектуальних колах, проте актуальні ідеї. Можливо, «компетентнісна модель» Ригованова – це не що інше, як нова «влада еліт» Платона? Проте це, як і той факт, чому (колишній?) в. о. начальника держпідприємства «Севастопольський морський рибний порт» вирішив піти в Президенти, — залишається загадкою. Але 583-х слів передвиборчої програми для сайту ЦВК явно недостатньо, аби оцінити його особистість сповна.

Висунутий «Народним Рухом України» Віктор Миколайович Кривенко прагне, вочевидь, здійснити те, що свого часу не вдалося В’ячеславу Чорноволу. Окрім цитування останнього, лірики про те, «якою має бути Україна та українці», його програма містить обіцянку «надійно захистити інтелектуальну власність». Дійсно, якщо всіх чиновників змусять користуватися безоплатними Ubuntu та Google Docs замість платних MS Windows та Office, — це було б корисним нововведенням. Проте, не факт, що пишучи «інтелектуальна власність», пан Кривенко саме це мав на увазі.

«Ми законодавчо ініціюємо повернення заробітчан, зокрема шляхом нарахування трудового стажу, впровадження нульового оподаткування їхніх переказів до України», — йдеться у програмі. Як саме пан Кривенко планує нараховувати стаж — не уточнюється. Укласти договори про обмін інформацією між усіма країнами, де можуть працювати українці? Чи вірити «на слово»? І до того ж, маючи такі стимули, «заробітчанам» є сенс повертатися до України хіба що на пенсію: за своїм нарахованим стажем. Країна, яка складається з пенсіонерів? Власне, непоганий план руйнування економіки, але, здається, нам і без нього це вдається.

У програмі згадано про важливість кримськотатарської національної автономії, що, на жаль, трапляється в подібних документах нечасто.

У військовій сфері Віктором Кривенком планується, зокрема, «створення супутникового угрупування для потреб оборони». Програма пана Кривенка не містить згадок про Зірку смерті та українську військову базу на місяці, проте, «супутникове угрупування» — warum nicht?

У першому ж реченні програми Василя Миколайовича Журавльова згадується Янукович та Азаров. Адже саме ці діячі, на думку пана Журавльова, спаплюжили назву його партії та наріжний камінь його передвиборчої програми. Як ви могли здогадатися, мова йде про «Стабільність». Зрештою, програма голови Федерації футболу Маріуполя виявилася настільки стабільною, що стала навіть нецікавою.

Рекомендувати цей матеріал