Права Людини в Україні

http://khpg.org/index.php?id=1576510966


16.12.2019 | ХПГ-інформ
Права шукачів притулку

Викрадення Елвіна Ісаєва – Правило 39 не врятувало

   

Азербайджанського опозиційного блогера незаконно депортовано з України. Незважаючи на те, що він перебував під захистом Европейського суду з прав людини за правилом 39. Депортація збіглася в часі з візитом до України віцепрем’єра Азербайджану Алі Ахметова.

Елвін Ісаєв із сином (фото – ПЦ «Меморіал»)

Ельвін Ісаєв зник 12 грудня просто посеред Києва. Востаннє його бачили у Святошинському районі, біля будинку, де він мешкав у знайомих після того, як був змушений виїхати з Росії. Його телефон був вимкнений. Правозахисники і журналісти підозрювали викрадення і незаконну депортацію. 

14 грудня азербайджанські міграційники підтвердили: блогер та кореспондент «Azer Freedom TV» Елвін Ісаєв, справді, був депортований з України 12 грудня «через порушення міграційного законодавства». На батьківщині його затримали у зв’язку з «кримінальною справою, яку розслідує Генеральна прокуратура». На якій підставі і за яких обставин Ісаєва депортовано – невідомо. Які державні структури було задіяно – СБУ, ДМСУ? Чи взагалі діяли не українці? Чому дві доби про Ісаєва не було ніякої інформації?

Ісаєв – відомий відеоблогер, що вже давно критикував політику президента Азербайджана Ільхама Алієва. Він жив у Росії з 90-х років, громадянство РФ отримав вісімнадцять років тому, одружений з росіянкою. Має дітей. У серпні цього року його російський паспорт раптом визнали виданим незаконно. Як повідомляв Правозахисний центр «Меморіал», у поліції цей документ у нього забрали і висунули абсурдне обвинувачення: мовляв, він (російський громадянин) порушив закон про режим перебування в Росії іноземців та осіб без громадянства. Ісаєва помістили до центру тимчасового утримання іноземців, щоб згодом екстрадувати до Азербайджану. Від цього його врятувало лише втручання Європейського суду з прав людини. 10 вересня ЄСПЛ застосував щодо блогера правило 39 і заборонив його екстрадицію на батьківщину. Щойно опинившись на волі, Ісаєв виїхав у «більш безпечну» Україну. 

Тут він не звертався до ДМС, очевидно сподіваючись знайти справжній притулок у ЄС. Втім, ані цей факт, ані навіть те, що погляди Ісаєва важко було б назвати проукраїнськими, не виправдовують його викрадення і нехтування рішенням Євросуду. ЄСПЛ зупинив депортацію Ісаєва до Азербайджану, оскільки там йому загрожують ув’язнення і тортури. Це рішення стосувалося не лише Росії. Але Україна його чомусь проігнорувала. Схоже, з міркувань зовнішньополітичної зручності. 

Наша держава не вперше використовує міграційну карту в політичних іграх. І як вважають правозахисники, при цьому часто наші спецслужби співпрацюють із російськими. 

Ми неодноразово писали про незаконні викрадення і депортації шукачів притулку в Україні. 

У 2016 році Аміну Бабаєву викрали просто з відділу міграційної служби, коли вона намагалася попросити про статус біженця. Як випливало з пояснень Аміни, співробітники СБУ вивезли її на територію Росії.

Восени 2017 року – без попереджень і будь-яких рішень суду, із порушенням процедур і законів, у кайданках і зі скотчем на очах – доправили на батьківщину кількох громадян Грузії. У одного з них на руках було навіть рішення апеляційного суду про заборону заходів щодо його примусового видворення. Але це не допомогло.

Через загрозу потрапити до рук російських спецслужб переховується в Україні росіянка Ольга Полинова. А тим часом СБУ передає їй вітання від ФСБ.

У червні так само зник і, без права на оскарження рішення ДМС у суді, був депортований до Білорусі Олександр Францкевич. Дорогою його жорстоко побили. 

В усіх цих історіях було проігноровано законодавство України. У випадку з Елвіном Ісаєвим – ще й рішення Європейського суду.


Рекомендувати цей матеріал