пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200102
23.12.2001 | Володимир Завода, член Миколаївської обласної екологічної асоціації "Зелений світ"

Бомба під атомну станцію абовідомчі заручники

   

Створення умов для безпечної експлуатації атомних електростанцій є, безперечно, головним завданням всіх "атомних" держав. Для України, яка більш за інших постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС і ще сотні років буде заручницею цього лиха, це питання на рівні життя або смерті. А як воно в нашій державі вирішується на практиці, розглянемо на прикладі.

В 1998 році Секретар Ради Національної безпеки і оборони України В.Горбулін звертається до Президента України стосовно питань безпеки Південно-Української АЕС (ПУ АЕС). Процитуємо, на нашу думку, найбільш важливі положення цього звернення:

"Слід мати на увазі, що, навіть за відсутності будь-яких техногенних катаклізмів, без введення в дію Ташлицької ГАЕС (гідроакумулюючої електростанції, прим. автора) функціонування енергоблоків ПУ АЕС протягом наступних 2-3 років може надто ускладнитися внаслідок несприятливого сольового і температурного режиму Ташлицького водосховища. Вже зараз через підвищення вмісту солі у Ташлицькому водосховищі втрати виробки електроенергії перевищують."

На перший погляд, викладене є вагомим аргументом для негайної добудови цього вже "бородатого" об’єкту. Але щоб визначитись, чи це так, звернемося до державних експертів, підкреслюємо — до державних, а не будь якого, принаймні "зеленого", кольору.

У травні 1998 року Головна державна екологічна інспекція Мінекобезпеки України проводить обстеження радіаційного і хімічного стану поверхневих і стічних вод у районі ПУ АЕС. Згідно звіту про обстеження, затвердженого заступником начальника Головної державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України А.Павлюком, вміст солі у Ташлицькому водосховищі-охолоджувачі в два рази нижчий за вміст солі в річці Ташлик у місті її впадіння у водосховище-охолоджувач. Тобто відбувається процес не накопичення солі, а навпаки, внаслідок скидів у водосховище води з очисних споруд міста Южноукраїнськ та підживлення водосховища водою з річки Південний Буг — її зменшення. З цього виходить, що загрози ПУ АЕС з боку сольового режиму Ташлицького водосховища-охолоджувача не існує. Минув також і відведений Горбуліним строк (2-3 роки), але ускладнень з експлуатацією енергоблоків ПУ АЕС, що випливає із офіційної інформації про роботу ПУ АЕС в ЗМІ, також не зафіксовано. Ось так, у 1998 році були розіграні одночасно дві карти: одна стосовно небезпеки АЕС, друга — президентська, і все це для втілення в життя проекту Ташлицької ГАЕС. Чому така складна схема, спитає читач? А тому, що ще у 1997 році Міністр Мінекобезпеки України Ю.Костенко з цього приводу наголошував, що уточнений проект Ташлицької ГАЕС не вписується у правове поле України. А щоб "переступити" через ось це поле і потрібно було примусити Президента України ініціювати розблокування добудови ГАЕС. Гаранту Конституції України в цій схемі відводилась роль порушника законів.

Але це тільки прелюдія до "бомби".

Бажання замовників добудувати ГАЕС було настільки сильним, що вони не тільки експлуатували тезу небезпеки АЕС, та ще за кошти, відведені на консервацію об’єкту, деякі посадові особи, як у 1999 році сповіщали ЗМІ, будували собі на околиці міста Южноукраїнськ — вілли не вілли, але точно не хатинки. Але це, так би мовити, "пил великого будування", справжню "ціну", яку згоден заплатити замовник, ще треба з’ясувати. Яка ж ця "ціна"?

Уточненим проектом Ташлицької ГАЕС з метою дотримання вимог державної екологічної експертизи, а саме, запобігання прямоточного зв’язку водосховища-охолоджувача енергоблоків ПУ АЕС з рікою Південний Буг, передбачається відокремлення греблею частини цього водосховища-охолоджувача. Тобто, з однієї водойми планується зробити дві відокремлені, одна із яких буде верховою водоймою ГАЕС, а друга — водоймою-охолоджувачем енергоблоків. Таким чином, за проектом споруди ГАЕС мають функціонувати без гідравлічного зв’язку між Ташлицьким водосховищем-охолоджувачем та рікою Південний Буг. Але, як Ви пам’ятаєте, існуючий об’єм (не поділений) водосховища-охолоджувача, як малий для безпечної експлуатації ПУ АЕС, дуже турбував колишнього Секретаря Ради Національної безпеки і оборони України. Як могло статися, що увагу Горбуліна не привернуло заплановане скорочення цього об’єму, що дійсно може стати перешкодою для безпечної роботи енергоблоків ПУ АЕС? Це питання адресуємо вже новому Секретарю Ради Національної безпеки і оборони України — Євгену Марчуку. Ось так, під благим відомчим виглядом і під "наглядом" Міністерства екології та природних ресурсів України, крокуємо до нових проблем як в атомній енергетиці, так і в оточуючому нас середовищі. Варте уваги, що оцінка можливого впливу ГАЕС на безпеку АЕС державною екоекспертизою у 1998 році не робилася, що є грубим порушенням закону України "Про екологічну експертизу".

Ідея будівництва Ташлицької ГАЕС давно перетворилася на ідею фікс. Це розуміють вже, мабуть, всі, крім замовників. На це звертав увагу і визнаний авторитет у галузі енергетики, депутат Верховної Ради України, заступник голови Міжвідомчої аналітично-консультативної ради з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин при КМ України, академік НАН України Ігор Юхновський. В інтерв’ю газеті "Урядовий Кур’єр" ("Урядовий Кур’єр" №43 від 6 березня 1999 року) він казав: "Ядерна енергетика — специфічна проблема. Нарощуючи її потужності, мусимо автоматично збільшувати кількість іншої енергетики, яка могла б компенсувати її надлишок. Останнім часом чути голоси, щоб з цією метою добудувати Ташлицьку і Дністровську ГАЕС, але, на моє переконання, це робота певного лобі. Спершу треба впровадити зонний облік спожитої енергії, знизити споживання "пікових" потужностей., а вже потім думати, чи потрібні нам ГАЕС, які неминуче завдадуть шкоди довкіллю".

Закони України не дозволяють будувати ГАЕС, це головне. Подальше наполягання на будівництві об’єкту, та ще за рахунок підвищення тарифів на електроенергію, тобто за наш з Вами рахунок, шановні громадяни, про що в місцевій пресі сповістив директор ГАЕС П.Вірич, вже привело цю ідею, як було доведено вище, до абсурду, заручниками якого можуть стати всі — і причетні, і не причетні.

На цьому можна було б і закінчити, але залишається принаймні одне навіяне цим матеріалом питання. Що, на тернистому шляху України до правової держави нема перешкод для відомчого безкраю, і можна лобіювати будь-яке питання всупереч законам України і навіть спонукати Президента України до порушення державного законодавства? Для чого ж тоді державі природоохоронна прокуратура та Міністерство екології та природних ресурсів України!

Приведений приклад є ілюстрацією розкладу керуючих сил в державі. Держава вже обслуговує не населення, а корпорації, більш того, вона (держава) сама обслуговує корпорації, ще і населення примушує це робити (приклад з підвищенням тарифів на електроенергію для вирішення господарчих потреб атомного відомства).

Сподіваємося, що Президент України, спираючись на здорові сили в державі, зробить право пріоритетним, що зобов’яже і керівні державні структури рухатись в правовому руслі.

Велику надію на розв’язання поставлених питань стосовно проекту Ташлицької ГАЕС екологічна громадськість Миколаївщини покладає на нове керівництво Міністерства екології та природних ресурсів України. Чи виправдаються ці надії, час покаже.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори