пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200217
17.12.2002 | Людмила Кучеренко, м. Полтава

Замах на віру.

   

У Полтаві, схоже, ще не скоро вирішиться конфлікт навколо пам’ятника архітектури ХVII століття Свято-Миколаївської церкви.

Уже більше місяця Свято-Миколаївська церква стоїть опечатана. Нагадаємо, що розпочалося протистояння з того, що отець Стефан, настоятель цієї церкви, яка належить УПЦ Київського патріархату, та Сергій Знаменський, голова парафіяльної ради, не проводячи загальних зборів прихожан у встановленому законом порядку, від імені усієї релігійної громади звернулися до керуючого Полтавською єпархією з проханням прийняти їх під протекторат Московської церкви. Вольному — воля! Йдіть, панове! Конституція України гарантує кожному громадянину свободу віросповідання. Тим більше, що екс-настоятель через ЗМІ заявив, що, будучи священиком філаретівської церкви, вже три роки як таємно перерукоположений єпископом московської церкви, і тепер називає першу "розкольницькою", а голова релігійної громади нібито більше не зміг стерпіти свою належність до "неканонічної" церкви. Але навіщо ж обманом тягти за собою усіх "непрозрілих" парафіян разом з будівлею?! Бо 26 травня прихожани Свято-Миколаївської церкви були шоковані тим, що замість їхнього батюшки службу правили семеро священиків УПЦ МП, виголошуючи молитви за владику Володимира та полтавського єпископа Филипа. Накачані молодики, що приїхали на мікроавтобусі з київськими номерами, не випускали прихожан з церкви і жорстоко побили тих, хто хотів увійти до неї (отець Григорій Кислий був госпіталізований у хірургічне відділення лікарні).

Оскільки згідно з розпорядженням патріарха Філарета настоятелем храму замість знятого з посади отця Стефана Водяника призначений отець Олександр Дедюхін, а загальними зборами релігійної громади С.Знаменський увільнений від обов’язків голови парафіяльної ради, нове керівництво Свято-Миколаївської звернулося до міліції, прокуратури, а також суду із заявами про те, що С.Знаменський перешкоджає нормальному функціонуванню громади, відмовляючись повернути печатку, ключі від сейфа та бухгалтерські документи, які нібито "хутко зникли" (чи не тому, що члени громади тепер прискіпливо цікавляться, куди ж поділися десятки тисяч гривень спонсорської допомоги?)

— Втім, повсякчас ми стикаємося з тим, що установи та організації замість того, щоб відповідно до своєї компетенції відновити справедливість, — констатує секретар Полтавського єпархіального управління УПЦ-КП отець Микола Храпач, — залишають нас сам на сам зі знахабнілими порушниками законності. Прокуратура Полтавської області, наприклад, відповідає, що вона не хоче втручатися у "внутріцерковний" конфлікт, хоч він з мовчазного потурання влади давно переріс у міжконфесійний. Відмовчується міліція. Податкова інспекція та банк не реагують на наші заяви про те, щоб призупинити дію розрахункового рахунку церкви у зв’язку з тим, що С.Знаменський втратив право підпису банківських документів та внести зміни в установчі документи. Перше судове засідання не відбулося через відсутність відповідача, наступне призначене на 2 липня.

Нині недільні богослужіння під храмом ведуть УПЦ Київського та Московського патріархатів: прихожан — "українців" — чоловік 90, "московітів" — до 30 осіб (хоча джерела УПЦ в єдності з Московським патріархатом збільшують кількість своїх прихильників до 200!)

Полтавський міськвиконком заборонив намічену на 8 червня хресну ходу на захист українського православ’я і на підтримку Помісної Православної Церкви, чим міська влада засвідчила, що у цьому конфлікті стала на бік московської церкви. Це рішення засудили обласні організації Народного Руху України, Республіканської християнської партії, Християнсько-Народного союзу, Крайового братства Апостола Андрія Первозванного, товариства "Просвіта" і громадського об’єднання "Україні — помісну церкву". Але велика кількість полтавців того дня прийшла до Свято-Успенської церкви УПЦ-КП, де висловила рішучий протест проти підступного захоплення храмів питомо української церкви на Полтавщині, адже подібні випадки непоодинокі. І вони супроводжуються, так би мовити, за потужної пропагандистської підтримки. Адже і у місцевих провладних ЗМІ, і навіть на російських сайтах за інформацією джерел УПЦ-МП подається виклад полтавських подій, як полюбляє казати Євген Марчук, "з точністю до навпаки": не Іван Іванович, а Петро Петрович, і не він украв шапку, а в нього вкрали. Ті, хто знає суть конфлікту, з подивом дізнаються про "зухвале захоплення УПЦ Київського патріархату Свято-Миколаївської церкви, яка нещодавно перейшла до УПЦ Московського патріархату." У широко розповсюдженому зверненні єпископа Полтавського і Кременчуцького Филипа, зокрема, йдеться про те, що "окремі особи розповсюджують плітки та недостовірну інформацію стосовно подій, пов’язаних зі зміною конфесійного підпорядкування Свято-Миколаївської церкви у м.Полтаві", а всіх православних християн закликають "не піддаватися на провокації, не вірити чуткам та наклепам, які можуть лунати з вуст релігійних екстремістів". Як бачимо, прихильників УПЦ КП владика Филип притьмом зарахував до "релігійних екстремістів", а це вже дуже близьке до розпалювання релігійної ворожнечі.

Митрофоний протоієрей отець Микола Храпач вважає, що полтавський інцидент як продовження російської експансії в Україні (спочатку економіка, паралельно — духовність), є, так би мовити, пробним каменем. Якщо "пройде номер" з незаконним і брутальним захопленням Свято-Миколаївської церкви, то тоді повсюдно в Україні це робитиметься масово.

— А помпезне святкування у Харкові10-річчя Собору, який, по суті, розколов українське православ’я, і нагородження Президентом намісника Московської церкви в Україні Володимира є не чим іншим як наругою і насмішкою над духовними символами і святинями нашої незалежної Держави та несе в собі величезну небезпеку суверенітету України, — переконаний отець Микола.

Тим часом спостерігається підвищення інтересу ЗМІ до релігійної тематики. Тижневик "Полтавська думка" опублікував статтю про те, що за будівництво московської церкви Віри, Надії, Любові, що зводиться під патронатом полтавського мера Анатолія Кукоби буквально за двісті метрів від пам’ятника архітектури ХVII століття — Свято-Миколаївської церкви, розплачуються платники податків. Бо за виконання проектної документацію на цю церкву Полтавський міський відділ культури має перерахувати інституту "Міськбудпроект" 200 тисяч бюджетних гривень, а два десятки різних підприємств будують величезний храм в режимі "примусового благодійництва". Хоча у Полтаві є набагато важливіші об’єкти, що потребують спонсорської допомоги: школи, дитсадки, інтернати, лікарні. До речі, започаткована Президентом України відбудова зірваного більшовиками Свято-Успенського собору "заморожена" на нульовому циклі.

Полтаву потрясла звістка про те, що на великому пустирі у мікрорайоні Алмазний замість парку (адже зелена зона конче необхідна у цьому екологічно неблагополучному місці поблизу підприємств і напруженої транспортної розв’язки) зводитиметься. мормонський храм, замаскований у документах міськвиконкому під "культурно-просвітницький центр". У відкритому листі на ім’я міського голови (а нині ще й народного депутата) А.Т. Кукоби жителі Полтави запитують його: хто продав мормонам українську землю у духовній столиці України, як з приводу й без приводу любить він називати рідне місто.

А у відповідь — тиша. Бо підхід —"диференційований": коли треба, — голосно попросторікуємо про інтереси територіальної громади міста, іншим разом — начхаємо на неї.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори