пошук  
версія для друку
06.04.2004

Буковинський губернатор «заради спокою» відкликає з судів позовні заяви до деяких ЗМІ та журналістів У Києві проходять громадські слухання «Доступ до інформації. Використання обмежувальних грифів»

   

Сьогодні, 2 червня, у Києві проходять громадські слухання “Доступ до інформації. Використання обмежувальних грифів”. Вони проводяться спільно Комітетом ВР з питань свободи слова та інформації, Громадською радою з питань свободи слова та інформації та Харківською правозахисною групою. До участі запрошені народні депутати України, представники Кабінету Міністрів, Верховного Суду, Конституційного Суду, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Адміністрації Президента, інших органів державної влади, представник секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини, представники громадських організацій, експерти та інші.

Згідно з моніторингом, проведеним Харківською правозахисною групою (ХПГ), Кабінет Міністрів 2002 року із 2672 постанов та розпоряджень видав під грифом “Опублікуванню не підлягає” 100 документів. Президент України у 2002 році видав 1479 указів та розпоряджень, з них під грифом “Опублікуванню не підлягає” 74 документи. Серед інших відомств традиційним лідером секретності є СБУ (6 із 14 наказів цього відомства були “Для службового використання”). Подібні накази 2002 року були видані також Мінюстом (2 з 410), Держдепартаментом виконання покарань (2 з 13), а також МВС (1 з 30), Держкордоном (1 з 16), Державною митною службою (1 з 1003).

Згідно статистики, у 2003 році Кабінетом Міністрів видано 14 документів “не для друку” та п’ять “Для службового користування”. Президент України підписав 23 Укази, на яких стоїть гриф “Опублікуванню не підлягає”.

Експерти Харківської правозахисної групи звернулися до органів державної влади з вимогою надати право доступу до деяких документів, що стосувалися проблеми ідентифікації особи в Україні, але доступ до них було закрито. Це, зокрема, стосувалося Указу Президента №709/94 “Про інформаційно-аналітичне забезпечення Президента України” (остання редакція 27.01.1999 року). До АПУ та Кабміну було подано звернення з проханням роз’яснити, на яких підставах органи влади використовують грифи “Опублікуванню не підлягає” та “Не для друку”.

Згідно з відповіддю юридичного департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів, закриття доступу до документів, видавцями яких є органи влади, здійснюється на основі Постанови Кабміну №1893 від 27 листопада 1998 року “Про затвердження інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави”.

Як вказує п.1 цієї Інструкції, “переліки інформації, що є власністю держави і якій надається гриф обмеження доступу “Для службового користування, розробляються і вводяться в дію міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міським державними адміністраціями, в яких утворюються або у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають ці відомості.

ХПГ отримала також відмову у оприлюдненні секретних актів Президента на підставі того, що акти Президента, доступ до яких обмежено, не завжди стосуються прав та свобод громадян (ст.57 Конституції вимагає обов’язкового оприлюднення таких документів), а “містить відомості, безпосередньо пов’язані з питаннями забезпечення національної безпеки, оборони України, іншу подібну інформацію, що відповідно до законодавства є власністю держави.

Керівник державно-правового управління Адміністрації Президента Е.Герасименко наполягає на тому, що уся інформація, визначена як власність держави, доводиться до відома заінтересованих осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування у визначеному ст.7 Указу Президента №503 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”. Набрання чинності таким документом, у розумінні АПУ, відбувається з моменту ознайомлення. Але викликає запитання: як встановити момент набрання чинності документом, коли різних осіб ознайомлено з ним у різний час? Чи є він окремим для різного колу осіб?

З огляду на існуючий порядок секретності офіційних документів, правозахисні організації звертають увагу на те, що існуюча практика у більшості випадків не є законною.

Використання грифу “Не для друку” не визначено нормативними актами, а, отже, застосовується на власний розсуд АПУ та КМУ, не визначено й порядок їх відкликання, порядок доступу до таких документів. Конституцією передбачено виключний перелік підстав для обмеження інформації: в інтересах нацбезпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно ст.34 Конституції, обмеження доступу до інформації мають встановлюватися законом. Але поки що законодавчо обмеження стосуються лише відомостей, що становлять державну таємницю - і більше нічого.

Згідно з висновком ХПГ, органи державної влади не мають права обмежувати доступ до інформації лише на правах власника за умови, що така інформація не завдає шкоди інтересам, передбаченим у ст.34 Конституції України.

Законом “Про інформацію” (ст.21) підзаконні акти відносяться до інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування і встановлюється порядок їх доведення до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами), але державі не надано право визначати коло осіб, яких слід вважати заінтересованими.

Тим паче, з практики відомо, що органи держвлади застосовують грифи секретності досить вільно і часто до інформації, що має суспільно важливе значення.

Так, минулого року великого розголосу набуло оприлюднення Указу Президента 1180/2002 від 17 грудня 2002 року з грифом “Опублікуванню не підлягає”, який затвердив нову редакцію “Положення про державне управління справами”, чи Указ “Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення працівників Вищої ради юстиції”, тобто йдеться про матеріальні блага номенклатури, а не про, наприклад, питання національної безпеки.

Досі під грифом “Для службового користування” знаходиться “Національна програма розвитку енергетики до 2010 року”, тільки у жовтні минулого року було знято такий же гриф для плану дій Україна-НАТО. Такий же гриф має договір між НАК “Нафтогаз-Україна” та РАТ “Газпром” щодо створення газового консорціуму. Він є закритим і для членів спостережної ради НАК “Нафтобаз-Україна”. Тому, стверджують експерти ХПГ, незаконна практика органів держави використовувати грифи секретності має стати предметом пильної уваги громадськості.

Учасники громадських слухань наполягають на тому, що в контексті реалізації заходів, передбачених Указом Президента № 683 від 1 серпня 2002 року “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади”, потрібні зміни у застосуванні законодавства. Держава не повинна бути первинним отримувачем інформації, зауважив експерт ХПГ Всеволод Речицький.

Як відзначив голова Комітету Верховної Ради Микола Томенко, Комітет готовий надати юридичну підтримку для з’ясування та припинення незаконної практики заборон доступу до інформації та розробки необхідних законодавчих змін.

Інф. “Телекритики” , 02.06.2003, http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=8985< /A>

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори