Посол Німеччини в Україні: «Люди, які організували цей скандал із метою дискредитації Мостового, насправді дискредитували самі себе й завдали шкоди репутації держави»
06.04.2004
З інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Дітмара Штюдеманна тижневику “Дзеркало тижня” (7-13 червня, 2003)
Україна за роки незалежності зробила багато важливих кроків і досягла багатьох позитивних результатів. Проте було б нечесно залишити поза увагою негативні тенденції, які викликають у нас стурбованість. Німеччина не приховувала своєї зацікавленості в демократичній, стабільній Україні. Тож чи варто говорити, що будь-яка виборча кампанія в Україні сприймається як прелюдія до майбутніх президентських виборів. З цього погляду, в нас викликав цілком певну тривогу хід виборів мера в Сумах. На мою думку, було б корисно, якби українська влада старанно проаналізували цю виборчу кампанію і зробила матеріали свого розслідування надбанням гласності.
Не може не викликати стурбованості й стан свободи слова в Україні. Ваші журналісти і ваші мас-медіа, як і раніше, зіштовхуються з серйозними складнощами. Нового звучання ця проблема набула у зв’язку зі скандалом навколо премії “За свободу і майбутнє засобів масової інформації”, присудженої головному редакторові газети “Дзеркало тижня” Володимиру Мостовому. Я не збираюся захищати пана Мостового — йому це не потрібно, він не лише порядна, а й сильна, мужня людина. І, безумовно, справжній професіонал, який заслужив цю нагороду по праву. Тому мене дивує, коли хтось вимагає від головного редактора “Дзеркала тижня”, щоб він повернув премію. Для цього немає ні приводів, ні причин.
Пана Мостового відзначено премією не тому, що йому погрожували. Ця нагорода — визнання його професійних заслуг і професійних заслуг колективу, очолюваного ним. Крім того, Мостовий ніколи не стверджував, що йому погрожували. Слова про погрози звучали з вуст представників німецької преси. І я хотів би пояснити, який саме смисл вкладався в це визначення. Не йшлося про погрозу фізичної розправи з конкретною особою. Йшлося про інше — про те, що в Україні сформувалися умови, які інколи перешкоджають нормальному виконанню професійного журналістського обов’язку. Ми з вами є свідками того, що робота представників преси в цій країні, на жаль, непроста. Ця робота пов’язана з подоланням багатьох труднощів, ця робота не завжди безпечна. Загальновідомо, що останніми роками кілька українських журналістів померли насильницькою смертю і що випадків цих досі ретельно не розслідувано.
Хотів би звернути увагу на ще одну важливу деталь. Діяльність німецьких недержавних організацій є найважливішим елементом життя нашого суспільства: їхня роль дуже важлива, а їхня репутація дуже висока. І спроба втягти німецький неурядовий фонд у скандал, сфабрикований навколо Мостового, не може не турбувати мене як офіційного представника держави. Я анітрохи не сумніваюся: цей конфлікт неспроможний зашкодити репутації фонду або репутації пана Мостового. Зате він може завдати шкоди іміджу вашої країни і, врешті-решт, негативно позначитися на україно-німецьких відносинах, що складаються позитивно.
У цій ситуації мене особливо тривожить те, що в скандал виявилася втягнутою перша особа держави. Чи, можливо, її втягли. Ви знаєте, у мене складається враження: люди, які організували цей скандал із метою дискредитації Мостового, насправді дискредитували самі себе й завдали шкоди репутації держави. Як ідеться в німецькій приказці, той, хто копає яму іншому, потрапить у неї сам. Мені здається, що тим, хто розв’язав цю кампанію, насамперед слід було б потурбуватися про дотримання плюралізму інформації, про створення рівних умов для журналістської праці. А не прагнути погіршити відносини між двома дружніми державами.
Україна за роки незалежності зробила багато важливих кроків і досягла багатьох позитивних результатів. Проте було б нечесно залишити поза увагою негативні тенденції, які викликають у нас стурбованість. Німеччина не приховувала своєї зацікавленості в демократичній, стабільній Україні. Тож чи варто говорити, що будь-яка виборча кампанія в Україні сприймається як прелюдія до майбутніх президентських виборів. З цього погляду, в нас викликав цілком певну тривогу хід виборів мера в Сумах. На мою думку, було б корисно, якби українська влада старанно проаналізували цю виборчу кампанію і зробила матеріали свого розслідування надбанням гласності.
Не може не викликати стурбованості й стан свободи слова в Україні. Ваші журналісти і ваші мас-медіа, як і раніше, зіштовхуються з серйозними складнощами. Нового звучання ця проблема набула у зв’язку зі скандалом навколо премії “За свободу і майбутнє засобів масової інформації”, присудженої головному редакторові газети “Дзеркало тижня” Володимиру Мостовому. Я не збираюся захищати пана Мостового — йому це не потрібно, він не лише порядна, а й сильна, мужня людина. І, безумовно, справжній професіонал, який заслужив цю нагороду по праву. Тому мене дивує, коли хтось вимагає від головного редактора “Дзеркала тижня”, щоб він повернув премію. Для цього немає ні приводів, ні причин.
Пана Мостового відзначено премією не тому, що йому погрожували. Ця нагорода — визнання його професійних заслуг і професійних заслуг колективу, очолюваного ним. Крім того, Мостовий ніколи не стверджував, що йому погрожували. Слова про погрози звучали з вуст представників німецької преси. І я хотів би пояснити, який саме смисл вкладався в це визначення. Не йшлося про погрозу фізичної розправи з конкретною особою. Йшлося про інше — про те, що в Україні сформувалися умови, які інколи перешкоджають нормальному виконанню професійного журналістського обов’язку. Ми з вами є свідками того, що робота представників преси в цій країні, на жаль, непроста. Ця робота пов’язана з подоланням багатьох труднощів, ця робота не завжди безпечна. Загальновідомо, що останніми роками кілька українських журналістів померли насильницькою смертю і що випадків цих досі ретельно не розслідувано.
Хотів би звернути увагу на ще одну важливу деталь. Діяльність німецьких недержавних організацій є найважливішим елементом життя нашого суспільства: їхня роль дуже важлива, а їхня репутація дуже висока. І спроба втягти німецький неурядовий фонд у скандал, сфабрикований навколо Мостового, не може не турбувати мене як офіційного представника держави. Я анітрохи не сумніваюся: цей конфлікт неспроможний зашкодити репутації фонду або репутації пана Мостового. Зате він може завдати шкоди іміджу вашої країни і, врешті-решт, негативно позначитися на україно-німецьких відносинах, що складаються позитивно.
У цій ситуації мене особливо тривожить те, що в скандал виявилася втягнутою перша особа держави. Чи, можливо, її втягли. Ви знаєте, у мене складається враження: люди, які організували цей скандал із метою дискредитації Мостового, насправді дискредитували самі себе й завдали шкоди репутації держави. Як ідеться в німецькій приказці, той, хто копає яму іншому, потрапить у неї сам. Мені здається, що тим, хто розв’язав цю кампанію, насамперед слід було б потурбуватися про дотримання плюралізму інформації, про створення рівних умов для журналістської праці. А не прагнути погіршити відносини між двома дружніми державами.
“Дзеркало тижня”
http://zn.kiev.ua/ie/show/446/38770/
09.06.2003, Інститут масової інформації, http://imi.org.ua/
11.06.2003, УНІАН, http://unian.net
12.06.2003, Оксана Лисенко, Незалежна медіа-профспілка,
http://profspilka.org.ua
Газета "Сіверщина" (Чернігів), з видання газети —
Інформаційного Бюлетеня "Свобода слова", №1-3 2003 р.
[email protected]