пошук  
версія для друку
08.04.2004

Харківська Жовтнева колонія №17

   

Влаштувати харківським журналістам «екскурсію» до Жовтневої колонії №17, що в Балакліївському районі Харківської області, правоохоронців змусив далеко не дружній випад з боку однієї столичної газети. Використавши чийсь крик душі з анонімного листа, автор змалював щось на зразок тутешнього пекла, де воєнізований персонал у доволі жорсткий спосіб отруює життя хворому на туберкульоз контингенту. Екскурсія з метою спростування недостовірних фактів залишила двоїсте враження. Пекло тут присутнє і відсутнє одночасно.

Для в’язнів багатьох вітчизняних колоній, тюрем і СІЗО переїзд до загратної клініки нерідко асоціюється з путівкою на курорт. Тут все та ж зона, але більш наближена до людського стандарту. 17-та вже три роки має статус лікарні для хворих на туберкульоз зеків. Камери мають вигляд типової солдатської казарми. Сьогодні тут утримуються 1400 засуджених, тобто на 700 чоловік менше, ніж у 2000-тисячному році. То був період, коли до 17-ї щотижня прибувало по 50-70 новачків. Тепер за весь минулий місяць колонія прийняла лише 40 хворих. Обнадійливій статистиці посприяли одразу дві причини: достатнє забезпечення ліками і пристойне харчування.

За 7 місяців цього року адміністрація випустила на волю 22-х в’язнів, яким вже нічого не допоможе. Такий стан не вважається кричущим, оскільки ще якихось 3 роки тому безнадійних рахували сотнями. Щодня хворі отримують до столу м’ясо, рибу, молоко, яйця, масло і свіжі овощі.

Ті засуджені, кого вдома чекають, повертаються на волю фактично здоровими…

(«Слобідський край», м. Харків, №150, 13 серпня 2003 р.)

Один из лидеров Украинской Национальной Ассамблеи, Игорь Мазур, в ИК-17 оказался после того, как заразился туберкулезом в Киевском СИЗО после событий 9 марта 2001 года. Он должен выйти на свободу в марте будущего года.

(«Вечерний Харьков», №89, 19 августа 2003 г.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль