пошук  
версія для друку
09.10.2004 | Жанна Пінчук
джерело:
(“Рівне вечірнє”, №51, 20-7-2004)

Не встигли ми відсвяткувати День Конституції, яка проголошує найвищою цінністю нашої держави права і свободи громадянина, як на ниві їх забезпечення спалахнув конфлікт

   

У червні ми розповідали про насильницьку смерть у своїй квартирі викладача української гімназії з Рівного, яка мала неабиякий розголос у місті. По тому з’явилася інформація і про успішне розкриття цього резонансного злочину та затримання підозрюваних. Рівняни заспокоїлись, адже злочинці і повинні сидіти у тюрмі. А от про те, що насправді їх там немає, ми довідалися від відомого в області адвоката Олександра Бражникова, який захищає одного з обвинувачених. Він виходив з приміщення обласної прокуратури, куди змушений скаржитися на дії осіб, відповідальних за ведення слідства по справі.

Захисник повідомив нашому кореспонденту, що упродовж тривалого часу добивається додержання вимог закону щодо місця утримання його підзахисного. Як виявилося, затриманого по цій справі Володимира Г., який мешкав по сусідству з загиблим та підтримував з ним добрі стосунки, протягом більш як трьох тижнів тримають у міліції, хоча для цього спеціально призначено слідчий ізолятор.

— Прикро, але я ніколи не думав, що мені так довго доведеться переконувати колег-юристів з прокуратури в тому, що число двадцять три більше, ніж число три, — каже пан Олександр. — Саме три дні, а не двадцять три, дозволяється законом тримати арештованого в міліції , після чого він підлягає переведенню в слідчий ізолятор державного департаменту виконання покарань. Комусь видасться, що різниця між цими малопривабливими установами невелика — все одно в’язниця, однак мова йде не лише про умови тамтешнього перебування, хоча і вони далеко не рівноцінні. У слідчому ізоляторі, наприклад, арештований має можливість хоч і недовго, та все ж побути на свіжому повітрі, помитися в лазні, звернутися за медичною допомогою, отримати передачу від родичів. Усього цього в розташуванні міліції він позбавлений, всупереч гарантіям національного законодавства і Європейської конвенції з прав людини, але головне в іншому.

У Конституції записано, що до проголошення вироку судом кожна людина вважатися невинуватою, їй гарантована можливість захищатися від звинувачення, а сторони обвинувачення і захисту перед судом є рівноправними . Саме здатність забезпечення державою гарантій такого права дає їй можливість називатися правовою і вимагати поваги до себе з боку міжнародної спільноти.

До речі, щойно сказаного мною в прокуратурі не заперечують, однак свідомо дозволяють тримати людину не там, де їй за законом належить бути. Виникає питання: чому? Адже вина арештованого ще не встановлена, вирок суду не оголошено і хоч дуже обмежені, але все ж гарантовані законом права йому повинні бути забезпечені. Розмірковуючи над цим, треба мати на увазі, що захисник, завдання якого усіма законними способами захищати обвинуваченого, не може потрапити в міліцейський ізолятор тимчасового тримання без супроводу слідчого і наодинці спілкуватися з арештованим, а оперативний працівник, відповідальний перед начальством за розкриття злочину — може. У слідчому ж ізоляторі державного департаменту покарань адвокат може мати побачення з підзахисним без обмежень їх кількості і тривалості, а будь-хто інший — ні. Не секрет, що від позбавленої захисту людини легше добитися визнання вини, яке з легкої руки колишнього Генерального прокурора СРСР Вишинського до цього часу слугує декому царицею доказів. Вірогідно, що причина саме в цьому, бо інакше для чого заплющувати очі на явні порушення закону і нехтування правами людини.

Насамкінець пан адвокат сказав, що з оптимізмом очікуватиме від керівництва наглядового відомства області реакції на свої звернення. Та от чи не виявиться вона запізнілою і його підзахисний за цей час чи не дослухається до чиїхось інших порад, далеких у своїх цілях від захисту його інтересів?

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори