пошук  
версія для друку
12.09.2005 | Володимир Слeпцов, Карлівка Полтавської області

Обережно: міліція. Як міліціонери ламають ноги і віру в справедливість

   

... Я розмовляв з механізатором ТОВ ім. Фисуна Карлівського району Анатолієм Мотріченком. Чудовий механізатор, майстер на всі руки, який сам сконструював і виготовив власними руками з металолому трактор з причепом, одного дня не вийшов на роботу. "Мабуть, захворів?", — запитав я. "Та ні, його побили міліціонери, та так, що переламали ногу. Про це все село знає", — відповіли мені механізатори. "Не може такого бути", — сказав я. "А ви поїдьте розпитайте в нього самого", — в один голос твердили його колеги. З директором ТОВ ім. Фисуна Василем Луданом ми відразу сіли в машину і поїхали до Мотріченка. Анатолій вийшов до нас на милицях. Нога його була в гіпсі. "Що трапилось, Толю?", — після привітання запитав директор. Анатолій без особливого ентузіазму розповів, що 6 серпня в селі Климівці, коли він їхав на своєму тракторі, його зупинили троє невідомих у формі працівник в міліції. "Ти в нетверезому стані", — відразу заявили. Анатолій не заперечував, бо випив пляшку пива. Один міліціонер сів за кермо трактора і поїхав, як сказав, на штрафну площадку. А другий ні з того ні з сього з розмаху вдарив кованим черевиком Анатолія по нозі, потім повалив на землю, закрутив за спину руки та скував наручниками.

Потім, піднявшись на ноги, міліціонер декілька раз вдарив ногами попід боки лежачого механізатора, після чого правоохоронці підняли його, грубо закинули в міліцейську машину і повезли в Карлівку.

"За що ж ви мене так, хлопці, що я зробив, у мене нога вогнем горить, зніміть наручники, боляче".

— "Замовкни, бо зараз оформимо за опір працівникам міліції!", — гаркнув один страж порядку і дав стусана Анатолію.

Його доставили на швидку допомогу, взяли аналізи на алкоголь, склали протокол про адмінпорушення і відпустили.

"Наступного дня я не міг стати на ногу і цілий день пролежав дома, — продовжує Анатолій, — а в понеділок, коли відчув, що біль не проходить, звернувся в районну лікарню. Лікар констатував перелом ноги. Ось наклали гіпс".

"Ти звертався до міліції, що тебе побили?", — запитав Лудан. "Та хіба ж на міліцію можна поскаржитись міліції?, — з безнадією в голосі відпов в Анатолій. — Нога, дасть Бог, зростеться, а звертатися зі скаргою на міліціонерів я не буду, бо мені ж гірше буде".

Я пообіцяв Анатолію, що добиватимуся правди замість нього, бо вважаю неприпустимим, щоб у міліції служили люди, які запросто можуть побити людину, принизити ії гідність.

Разом з депутатом Полтавської облради Ю. В. Кобченком ми звернулися до прокурора Карлівського району О. В. Легенковського. Він дав доручення начальнику Карлівського РВ УМВС у Полтавській області М. О .Россосі провести службове розслідування.

В результаті під тиском правоохоронців Анатолій Мотріченко дав пояснення, що затримувався працівниками міліції за появу в с. Климівці в громадському місці в нетверезому стані, про що був складений протокол про адмінпорушення, і що вони його не били, а ногу він зламав, коли дома впав із драбини!

Ось така історія. Я звертаюся через газету до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка розібратися в цій надзвичайній події. і сподіваюся, що правда і Закон вище честі мундиру.

(“2000", 09.09.2005)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль