пошук  
версія для друку
26.04.2007
джерело: www.maidan.org.ua

ПРАВО НА ПРАВДУ: Що було, що є і що буде

   

Протягом другої половини 2006 року та початку 2007 року ГІМЦ "Всесвіт" - ВГО Альянс "Майдан", за підтримки МФВ, було реалізовано проект "Реалізація права громадян на доступ до інформації про діяльність влади".
В основу механізму моніторингу дотримання цього права було покладено надсилання інформаційних запитів відповідно до ст.34 Конституції України та спеціального Закону України "Про інформацію".
Нами було поставлено перед 24-ма державними органами 292 запитання, що стосуються діяльності цих органів, дотримання конституційних прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Отримана інформація оприлюднювалася через сайт „Майдан” та використовувалася Харківською правозахисною групою для підготовки щорічних звітів з дотримання прав людини в Україні.
2005 рік – 42,03% задоволених запитів
2006 рік
– 45,73% задоволених запитів
- 4,78% частково задоволених
- 2,73% - формальні відписки
- 28,67% - відмовлено у наданні інформації
- 18,09% - запити проігноровано.
Показники державних органів, котрим було надіслано більше 5-ти запитів:
1. Міністерство праці і соціальної політики – 86%
2-3. Служба безпеки України та Державний комітет статистики України – 75%
4. Деждепартамент з питань виконання покарань – 71%
5. Державна судова адміністрація – 65%
6. Державний комітет у справах національностей – 60%
7. Міністерство юстиції України – 53%
8. Міністерство внутрішніх справ – 37%
9. Міністерство оборони – 29%
10. Державна податкова адміністрація – 25%
11. Генеральна прокуратура України – 10%
12. Міністерства охорони здоров’я – 0%.

Паралельно велося дослідження щодо ставлення місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування у різних Краях. Найвищий відсоток задоволених запитів (66,67%) – у Кіровоградській області, найнижчий – у Закарпатській (4,25%). Це дослідження не можна назвати репрезентативним, позаяк проводилося тільки у третині областей України.

Аналіз отриманих відповідей та виявлені протиріччя у застосуванні різними державними органами одних і тих самих норм Конституції і законів дали нам підстави для звернення до Конституційного Суду України. На жаль, секретаріат КСУ заблокував передачу звернення на розгляд Колегії суддів, попри те, що неоднозначне застосування законодавства є більш ніж очевидним.
Наприклад:
- Генеральна прокуратура України на запити про надання інформації про кількість порушених справ за одними статтями КК інформацію надала, а на абсолютно аналогічні запити щодо інших статей відповіла цинічними відмовами, мовляв – “надання такої інформації суперечить закону”.
- Міністерство юстиції України, визнавши незаконність застосування грифів обмеженого доступу до нормативних актів, в інших випадках відмовлялось розкрити акти з такими грифами.
- Один і той самий суддя одного і того ж самого Голосіївського суду Києва в один і той самий день за двома абсолютно тотожними, на наше переконання, позовами щодо захисту права на інформацію прийняв два протилежні за змістом рішення.
- Сам Конституційний Суд України відмовив у наданні інформації у ситуації, в яких інші державні органи інформацію надавали.
Отже, наше конституційне звернення не було прийняте до розгляду, ми думали над юридичними шляхами реагування на протиправні дії КСУ, але, враховуючи останні події навколо КСУ, ми на сьогодні не схильні надавати висновкам цього суду, в такому складі і за такого впливу політичних чинників, якесь значення.

Тому натомість ми, дякуючи Міжнародному фонду ”Відродження” та використовуючи створену Альянсом ”Майдан” мережу громадянських активістів і напрацьований досвід, починаємо новий етап. Протягом цього етапу ми:
1. Визначимо, шляхом дослідження думки різних груп респондентів (державні органи, органи місцевого самоврядування, політичні партії та крайові осередки, громадські організації, ЗМІ та аудиторія сайту „Майдан”), 7 найбільш загрожених, у плані можливості безперешкодної реалізації, конституційних прав і свобод.
2. Визначимо, шляхом експертних досліджень, обсяг інформації, своєчасна і повна можливість отримання якої громадянами є критично необхідною для реалізації кожного з зазначених прав.
3. Проведемо моніторинг [активного та пасивного] доступу громадян до цієї інформації
4. На підставі вищезазначеного зможемо зробити соціально значущі висновки про рівень реального дотримання державою в особі відповідних органів влади та посадовців відповідних прав та свобод, а також права на інформацію.
Соціально значущими ми їх назвемо тому, що вони дозволять зробити головний висновок – про виконання існуючою державою засадничих норм частини другої ст.57 та частини другої ст.3 Конституції: „кожному гарантується право знати свої права і обов’язки”, ” Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”.
А відтак – принциповий висновок про наявність у народу-суверена підстав застосувати до держави-менеджера, незалежно від кольорів політичних сил, що посідають (обсідають) владні крісла, іншу норму ст.3 Конституції – „держава відповідає перед людиною за свою діяльність”.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори