пошук  
версія для друку
26.07.2008

Права людини в Україні - 2007. 13. Право громадян на вільні вибори та участь у референдумах

   

[1]

У 2007 році відбулися позачергові вибори народних депутатів України, а також 132 позачергові вибори міських, селищних та сільських голів. У році, що минув, громадяни України також намагалися реалізувати своє право на проведення загальноукраїнського референдуму, а в окремих населених пунктах представники територіальних громад ініціювали проведення місцевих референдумів.

Ми проаналізуємо головні тенденції дотримання права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

1. Позачергові вибори народних депутатів України [2]

Під час проведення виборчої кампанії правозахисники фіксували як порушення виборчих прав громадян, так і порушення інших прав, пов’язаних із виборами.

1.1. Обмеження прав виборців на законодавчому рівні

Підготовка й проведення позачергових виборів народних депутатів відбувалися в умовах жорстокої політичної кризи та були ускладнені відсутністю реалістичних норм у виборчому законодавстві, які могли би забезпечити належне правове регулювання позачергових виборів народних депутатів.

У цій ситуації прийняття необхідних змін до Закону про вибори стало можливим лише в рамках політичних домовленостей, які, на жаль, враховували інтереси окремих політичних партій, а не виборців.

Такі зміни фактично позбавляли значну кількість громадян можливості брати участь у голосуванні. Зокрема, були скасовані відкріпні посвідчення. Подібний крок суперечить зобов’язанням із проведення демократичних виборів у країнах-учасницях ОБСЄ, в яких зазначається, що для громадян, які тимчасово відсутні у місцях проживання, повинні бути створені надійні механізми для їхньої участі у голосуванні.[3]

Також були закладені серйозні проблеми для громадян, які тимчасово виїжджали за кордон. Нагадаємо, що прикордонна служба повинна була надати виборчим комісіям інформацію про таких громадян. Експерти КВУ прогнозували, що подібна процедура лише заплутає та ускладнить виборчий процес, й, у разі виконання цієї норми, будуть обмежені в правах виборці, які повернуться в Україну в останні три дні до виборів, включаючи навіть день голосування, оскільки вони будуть виключені зі списку виборців.[4]

Реакційною нормою, на думку експертів КВУ, стало суттєве ускладнення включення до списку виборців тих, хто перебуває за кордоном. Обов’язковою умовою голосування для цієї категорії громадян стало перебування на консульському обліку.

Таким чином, уже на законодавчому рівні були закладені норми, що обмежували права виборців на участь у голосуванні. Під час виборчої кампанії проявилися й інші серйозні недоліки вже в організаційному плані, що також стали джерелом порушень прав виборців.

 

1.2. Основні порушення прав виборців. Особливості позачергових виборів.

За оцінкою місії ОБСЄ, позачергові парламентські вибори в Україні пройшли, переважно, відповідно до вимог ОБСЄ й Ради Європи. «Вибори підтвердили, що вони проведені відкрито й у конкурентному середовищі», – заявив голова місії ОБСЄ Тоне Тінгсгард на прес-конференції в Києві 1 жовтня 2007 р. У виступі було підкреслено, що в ході виборів поважалося конституційне право громадян на збори і волевиявлення. Тінгсгард зауважила, що за оцінками місії день виборів «пройшов спокійно», процес голосування «пройшов прозоро». Разом з тим, вона зазначила, що останні поправки в законодавстві про вибори викликали «негативний вплив» на їхнє проведення. За її словами, «особливе занепокоєння» у місії спостерігачів викликала низька якість списків виборців, позбавлення права волевиявлення людей, які перетнули кордон після 1 серпня, а також позбавлення можливості голосування за відкріпними талонами. Вона зазначила, що була відсутня також «законодавча можливість забезпечення чесного і прозорого голосування вдома». «Проте, не дивлячись на важкі обставини, ці вибори були поведені під знаком плюс і на дуже високому професійному рівні», – підкреслила Тінгсгард.[5]

За підсумками роботи міжнародної місії Європейської мережі організацій, що спостерігають за виборами (ЕНЕМО), дострокові вибори в Україні були в цілому вільними від тиску та погроз по відношенню до виборців, політичних партій і блоків та в цілому відповідали міжнародним стандартам.[6] Міжнародні спостерігачі виявили порушення щодо дотримання законодавчих процедур виборчими комісіями, агітацією посадових осіб, проблемами зі списками виборців тощо.

Всеукраїнська громадська організація „Комітет виборців Україна” (КВУ), яка провела моніторинг виборів у всіх регіонах країни, зробила висновок, що виборча кампанія була вільною, конкурентною та прозорою. КВУ не зафіксував значних та системних порушень або фактів тиску на виборців, хоча були виявлені інші порушення.

Якщо систематизувати звіти із спостереження за виборчою кампанією, можна говорити про три головні тенденції порушень прав виборців під час дострокових парламентських виборів:

1)  Сотні тисяч виборців були позбавлені права на волевиявлення тому, що або не потрапили до списків виборців, або були з них безпідставно виключені, а процес уточнення відомостей про виборців не був організований належним чином у зв’язку із неспроможністю органів влади та виборчих комісій. Таким чином, за оцінкою Комітету виборців України, вибори не були загальними.

2)  Суттєвим порушенням стала постійна та демонстративна агітація посадовими особами всіх рівнів на користь різних політичних сил, що порушувало, на нашу думку, права українців на вільне волевиявлення.

3)  Практикою національних виборів стало порушення інших прав людини.

У першу чергу, слід відзначити масові порушення трудових прав членів виборчих комісій. Протягом кількох днів члени дільничних виборчих комісій, фактично, волонтери політичних партій, були вимушені цілодобово працювати без належної грошової компенсації. Так, день виборів для членів комісії, згідно із законодавством, повинен був розпочатися в неділю 30 вересня о 6-15 з ранкового засідання, а завершився в понеділок 1 жовтня, а в деяких містах й у вівторок 2 жовтня – після прийому в окружних виборчих комісіях бюлетенів та протоколів про підрахунок голосів.

Ми можемо констатувати й «підміну» змісту деяких прав.Наприклад, під час виборів право на свободу слова трансформувалося в право суб’єктів виборчого процесу на розміщення в ЗМІ політичної реклами або політичного замовлення (джинси).

Олександр Чекмишев, голова комітету «Рівність можливостей», який провів у серпні – вересні 2007 р. загальноукраїнський моніторинг ЗМІ, зазначив, що особливістю виборчої кампанії 2007 р. стала заміна цензури на замовлення. «Замість «темників» – «джинса». Політична «джинса» зразка 2007-го року так само небезпечна, як «темники» зразка 2004-го, – вважає Олександр Чекмишев, – адже виборець не отримує об’єктивної інформації, коли під виглядом реальних новин йому пропонують оплачений рекламний матеріал.[7]

На думку представників Комітету «Рівних можливостей», «у висвітленні діяльності суб’єктів виборчого процесу зберігається тенденція майже повної відсутності об’єктивних матеріалів, тобто таких, замовниками яких виступає сама газета, або таких, які є відображенням позиції автора. За дуже рідким виключенням, статті є «джинсою», тобто, прихованою та оплаченою рекламою з боку політичних партій, а не джерелом об’єктивної інформації або наслідком власної точки зору журналістів. Власне, й сам Закон про вибори підштовхує до споживацьких настроїв місцевої преси – перетворювати свою редакторську політику на політику орендодавця, який здає в оренду «торгові площі» своєї газети».[8]

У результаті цієї кампанії проявилася серйозна загроза одній з основ демократичного суспільства – свободі слова. «Суспільство не має соціального інституту, який через масове висвітлення, спростування, може розкрити випадки політичної корупції в провладних структурах та в бізнесі. Фактично в українських медіа існує загроза втрати професії, як за часів «темників».[9]

 

1.3. Приклади порушень прав людини під час виборчої кампанії та в день голосування

Використання посадовими особами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування адміністративного ресурсу.

Комітет виборців України фіксував лише поодинокі випадки тиску та залякування виборців з боку посадових осіб, а також нечисленні факти незаконного перешкоджання представниками влади веденню виборчої агітації. Зменшення подібних випадків є, безумовно, позитивним явищем.

Так, за інформацією Донецької міської організації БЮТ, яка звернулась до прокурора м. Донецька із заявою про розслідування факту переслідування за політичними мотивами старшого лейтенанта міліції дільничного інспектора Пролетарського РВ м. Донецька В.Шебанова, 4 вересня він у неробочий час був присутній на публічній зустрічі з Ю.Тимошенко, що викликало незадоволення його керівництва. Відразу після цієї події, – йшлося в заяві до прокуратури, – почалося переслідування Шебанова з боку керівництва міської міліції. Зокрема, на його робочому місці було проведено обшук, а від самого Шебанова вимагали письмового пояснення щодо недоліків у його роботі. Після чого в дільничного міліціонера відібрали службове посвідчення. [10]

Ще один факт був зафіксований у Рівненській області. Дубенський осередок Партії регіонів повідомив, що 25 серпня 2007 р. у центрі міста на їхніх представників був здійснений тиск з боку мера міста Дубно, який представляє «Нашу Україну». Він вимагав припинити агітацію і забрати палатку.[11]

Й в інших регіонах фіксувалися подібні поодинокі факти.

Найбільшою проблемою застосування адміністративного ресурсу на позачергових виборах стало суміщення посадовими особами органів влади та місцевого самоврядування виконання своїх обов‘язків із діяльністю керівників виборчих штабів та кандидатів у народні депутати.

Взагалі, за підрахунками КВУ близько третини керівників та заступників керівників місцевих адміністрацій, органів місцевого самоврядування були формально задіяні у виборчій кампанії на боці різноманітних політичних сил й, не зважаючи на численні заяви, більшість з них не пішли у відпустку. А ті, хто заявили про відпустки, здебільшого продовжували виконувати свої обв’язки.

Наведемо типові приклади подібних порушень, що були оприлюднені довгостроковими спостерігачами КВУ у вересні 2007 р.

Севастополь

Голова Севастопольської міської державної адміністрації С.Куніцин (№2 блоку “УРА” – Український регіональний актив), перебуваючи у відпустці, продовжує виконувати свої обов’язки: проводить наради, брифінги, приймає участь у офіційних заходах як голова СМДА (наприклад, поїздка до Москви), призначає на посади та знімає з посад держслужбовців. Як він заявив на брифінгу, «ви всі повинні радіти з цього приводу, тому що я, будучи у відпустці, виконую свої обов’язки. До речі, багато посадовців у Києві роблять те ж саме».

Херсонська область

Після численної критики, 31 серпня прес-служба Херсонської ОДА, нарешті, повідомила, що голова облдержадміністрації та всі задіяні у роботі виборчих штабів голови районних державних адміністрацій пішли у відпуску. Але КВУ не знайшов підтвердження цього факту серед Розпоряджень голови облдержадміністрації про відправку у відпустку своїх підлеглих, що вивішуються на офіційному сайті Херсонської ОДА.

У газеті «Новий день» № 33 від 16 серпня були опубліковані інтерв’ю із кандидатами від СПУ, державними службовцями (головою Бериславської райдержадміністрації Володимиром Стеценко, заступником голови Голопристанської райдержадміністрації Петром Шевцовим, начальником служби в справах неповнолітніх Херсонської ОДА Наталією Іваненко), в якій названі особи пояснюють, чому потрібно голосувати за СПУ. Стаття носить промовисту назву «Соціалісти впевнені що...» В цій статі не вказано, що названі особи є кандидатами у народні депутати, вказані лише їхні посади. Ця стаття не була позначена, як політична реклама.

Черкаська область

З 1 вересня пішли у відпустку голова ОДА О.Черевко, який очолював обласний штаб НУ-НС, та голови РДА, які очолювали районні штаби. Проте, перебуваючи у відпустці, Черевко 6 вересня разом з «відпускниками» головами РДА провів виїзну колегію ОДА в смт. Маньківка.[12]

Подібна діяльність посадових осіб приводила до використання державних та комунальних ресурсів у виборчих кампаніях політичних партій, представлених у владі, поєднувала образ позапартійної влади з конкретною політичною силою. Ці дії порушували принципи вільної виборчої кампанії, а також впливали на процес волевиявлення виборців. Ось кілька типових прикладів.

Луганська область

У Слав’яносербську Луганської області на центральній площі відбувся мітинг із використанням символіки, прапорів, пісень і девізів Партії регіонів. У робочий час співробітники організацій райцентру (у тому числі держслужбовці) були в наказовому порядку спрямовані на мітинг.

Як повідомила стаханівська «Телегазета», 1-й заступник міського голови Стаханова, він же голова міської організації Партії регіонів Сергій Гладких говорив під час святкового мітингу, присвяченого Дню шахтаря, про необхідність відстояти реформи, розпочаті урядом Віктора Януковича. Святковий захід, присвячений професійному святу і організований коштом міського бюджету, фактично був перетворений на передвиборний мітинг Партії регіонів.

Херсонська область

21 та 22 серпня голова Херсонської облдержадміністрації Б.В.Сіленков презентував мешканцям Каховки та Нової Каховки соціальні ініціативи Президента України. Оголошення про захід за участю голови облдержадміністрації друкувалися на помаранчевому кольорі. Після презентації розповсюджувалися агітаційні матеріали «Нашої України – Народної Самооборони».[13]

Необхідно відзначити дії Центральної виборчої комісії щодо спроб припинити подібну приховану передвиборчу агітацію суб’єктами виборчого процесу.

Так, ЦВК відреагувала на факт передвиборчої агітації Президента України В.А.Ющенка, який мав місце 15 вересня 2007 р. у м. Львові. У своєму виступі під час «Народного віче» Президент України В. А. Ющенко закликав: «Я прошу вас підтримати мою команду – «Нашої України – Народної Самооборони». Я, як Президент, як громадянин, переконаний, маю право на це прохання, бо саме вони є тією силою – патріотами і професіоналами, яка здатна ефективно допомогти мені здійснити наші плани». ЦВК своїм рішенням 22 вересня 2007 року №471 визнала дії Президента України Ющенка В. А. такими, що порушують виборчі права громадян, права та законні інтереси суб’єктів виборчого процесу, та зобов’язала Президента України Ющенка В. А. утримуватися від участі в передвиборній агітації під час виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів України 30 вересня 2007 року.

Порушення принципу загальності виборів

Неправомірне позбавлення значної кількості українських громадян права на участь у вибораху зв’язку ізбезпрецедентно низькою якістю списків виборців, незадовільною роботою робочих груп з обліку виборців та виборчих комісій із складання та уточнення списків виборців, а також у зв’язку з невідпрацьованим механізмом фіксування прикордонниками відомостей про тих громадян, що виїхали за межі України, а потім повернулися. Подібні проблеми фіксувалися у всіх регіонах України.

Серед причин цих проблем можна назвати наступні.

1)  Списки виборців, що бралися за основу, вже несли в собі чисельні недоліки. За основу при формуванні списків виборців брались списки, що використовувались при голосуванні на парламентських виборах 2006р., хоча в окремих випадках надходила інформація, що використовувалися списки 2004 року (!). Оскільки списки зразка 2006 р. мали багато недоліків, недоліки із самого початку були закладені в списки для голосування. Масово з багатьох районів області напередодні голосування надходила інформація, що «нові» списки не зберегли уточнень, зроблених самими виборцями, під час виборів 2006 р.

2)  Відсутність координованості, оперативності, єдиного формату роботи державних установ.Дані з багатьох установ, зокрема, органів МВС, РАЦСів та військкоматів надходили до робочих груп з обліку виборців із запізненням. При цьому інформація від різних установ часто надходила в різних форматах, що вкрай ускладнювало обробку даних. Наприклад, облік громадян у паспортних столах ведеться в паперовому вигляді, тому ця інформація, як правило, була мало придатною для опрацювання робочими групами. Єдина система електронного обміну інформацією була просто відсутня, це також ускладнювало формування списків.

3)  Непідготовленість кадрів на місцях до інформаційних новацій спровокувала додаткові проблеми зі списками виборців.Значних проблем при формуванні списків додала непродумана спроба комп‘ютеризувати процес уточнення списків на зразок формування електронного реєстру виборців. Використання програмного забезпечення, яке не було належним чином тестовано, а також недостатня кваліфікація технічних працівників (які через брак часу не отримали належної підготовки) у комплексі призвели до системних спотворень списків у деяких округах. Унаслідок усіх описаних проблем, що виникали в ході роботи над списками, списки виборців мали багато різноманітних неточностей: відсутність року народження, неповні адреси (відсутність конкретних номерів будинків, квартир), невключення або подвійне включення до списків.

4)  Неспроможність робочих груп та виборчих комісій відслідковувати зміни в списках виборців. Як виявилося, робочі групи з обліку виборців, а пізніше й виборчі комісії, не змогли адекватно внести зміни в списки виборців щодо цілих категорій громадян – про тих, кому виповнилося 18 років, студентів перших курсів вищих навчальних закладів, а також щодо тих громадян, які останнім часом змінювали прізвище та тих, хто нещодавно змінювали місце реєстрації.

5)  Неспроможність прикордонної служби виконати поставлені перед ними завдання. У результаті, відомості, які були отримані виборчими комісіями від прикордонної служби виявилися незадовільної якості. За поданням прикордонників із виборчих списків було виключено 570 тисяч громадян, значна частина з яких повернулася в Україну ще за місяць до виборів. У результаті були порушені права кількох сотень тисяч громадян.[14]

Окрім якості списків КВУ фіксував інші проблеми, пов’язані з організацією виборів, зокрема, брак виборчих бюлетенів на окремих спеціальних дільницях, що також позбавляло деяких виборців можливості проголосувати.

Більшість названих вище причин пов’язані в першу чергу із неспроможністю представників органів влади та волонтерів від політичних партій у виборчих комісіях належним чином реалізувати запроваджені норми виборчого законодавства щодо формування списку виборців.

Ми можемо констатувати, що бажання законодавців запобігти фальсифікаціям шляхом ускладнення процедур підготовки та уточнення списків виборців, обернулося неспроможністю державних органів забезпечити права сотень тисяч виборців на участь у голосуванні.

Наведемо типові приклади порушень та виявлених проблем щодо участі виборців у голосуванні напередодні голосування.

Київська область

У м. Вишневе на виборчій дільниці (далі ВД) №72 не було внесено до списків 11 вулиць та гуртожиток молокозаводу – в загальній кількості більше 600 виборців.

Львівська область

У місті Сокалі (територіальний виборчий округ (далі ТВО) № 118) дільниці отримали старі списки виборців. Не були включені усі, хто голосує вперше, також у списку є померлі особи. У гуртожитках Львівського національного університету імені І. Франка (ТВО № 112) у списках виборців є студенти 5 курсу, які виписані з гуртожитку. Студенти, що є мешканцями інших областей, включені до списків двічі – удома й у гуртожитку.

Одеська область

У Суворовському р-ні Одеси ТВО № 132 багато молоді віком 18 – 20 років не були внесені до списків. ТВО № 132, ВД № 44: у секторі приватних будинків не внесено 5 будинків. ТВО № 132, ВД № 151, до якої віднесені 5 гуртожитків Одеського національного університету ім. Мечникова – до списків не включено близько третини студентів з гуртожитків.

Херсонська область

ТВО № 187: Село Новоукраїнка Скадовського району. У селі 400 виборців, 170 з них не включені до списків, замість них включені давно померлі особи.

ТВО № 187: Як виявили дільничні виборчі комісії № 121 та 122, 900 виборців одного села (Великі Копані) були помилково приписані до села Добросілля. Причина: технічна помилка при наборі. Ситуація була виправлена

Хмельницька область

Робочі групи обліку виборців за основні взяли списки виборців, які були складені в 2004 році до першого туру президентських виборів. Відповідно, в списках були відсутні частини вулиць та будинки, у яких проживає до 400 чоловік (Старокостянтинівське шосе 9 у м. Шепетівка).

Черкаська область

У списках виборчої дільниці №14 ТВО №199 (Черкаси) по одному з гуртожитків було включено 500 студентів, які закінчили навчання. У той же час не включено 250 студентів, які заселилися цього року.

Багатоквартирні дев’ятиповерхові будинки №№ 71-79 по вул. Гагаріна в м. Черкаси «забули» включити до списків, що виявилось завдяки роботі «гарячої лінії» КВУ і пильності виборців.[15]

У день голосування проблеми зі списками виборців та неможливістю проголосувати стали ще більш масштабними.

Наводимо типові факти, що фіксувалися спостерігачами КВУ в день голосування по всій Україні[16]. Для зручності ми систематизували проблеми, у зв’язку з якими виборці безпідставно були позбавленні права брати участь у голосуванні.

Виборці, „забуті” органами влади при складанні списків

Дніпропетровська область

ТВО №28: Від 800 до 1500 студентів, які повинні голосувати на дільницях, що розташовані в студентських гуртожитках, не внесені до списків. Така сама кількість студентів, що вже закінчили ВНЗ, присутні в списках як «мертві душі».

Закарпатська область

160 будинків по вул. Капушанській у місті Ужгороді не внесені до списків виборців.

м. Київ

ТВО №221, ВД №№ 61, 63, 67: близько 300 виборців на кожній з дільниць не включені до списку виборців – це переважно студентські ВД.

Рівненська область

ТВО № 154, місто Дубно – до списків виборців не включено два будинки (загалом близько 60 квартир) по вулиці Стародубській 18 і 20.

Херсонська область

ТВО №187, м. Цюрупинськ: Зі списків виборців другі вибори поспіль „випадає” вулиця Інтернаціональна (в центрі міста). На вулиці увечорі 30 вересня спостерігалося масове заворушення обурених виборців, що були позбавлені права голосу.

Хмельницька область

Під приміщенням окружної виборчої комісії (далі ОВК) № 194 м. Хмельницький зібрався натовп виборців, які не були внесені до списків, з вимогами надати їм можливість проголосувати.

Черкаська область

ТВО № 205, ВД №2 (м. Умань): Близько 500 студентів, які проживають у гуртожитку, не включені до списку виборців. Усього на дільниці 2000 виборців.

Проблеми виборців, які напередодні голосування перетинали державний кордон

Дніпропетровська область

До приміщень ОВК по всій області, особливо у великих містах, надходять громадяни зі скаргами щодо списків виборців. Переважна більшість скаржаться на виключення їх на підставі відомостей Прикордонної служби України.

Донецька область

Донецький міський голова Олександр Лук‘янченко, прибувши на свою дільницю (ТВО №39, ВД №3) разом з журналістами, не зміг проголосувати. Його прізвище було виключено зі списку виборців на підставі даних прикордонної служби, хоч йому і надійшло запрошення прийти проголосувати. На початку вересня Лук‘янченко перебував за кордоном, однак він повернувся 3 вересня.

ТВО № 42, Артемівськ: Понад 40 скарг надійшло до різних дільниць на те, що виборців виключено зі списків, хоча вони повернулися в Україну задовго до дня виборів.

Закарпатська область

ТВО № 69, м. Берегово: Зі списків виборців виключено близько 50 відсотків виборців. Подібна ситуація спостерігається й в інших прикордонних районах. Це сталося внаслідок роботи прикордонників, які не збирали в людей корінці карток при в’їзді в Україну.

Загалом, по 69 виборчому округу (Берегівський, Виноградівський, Іршавський райони) виключено за цією підставою 16 000 виборців. По 70 округу (Хустський, Рахівський, Тячівський райони) – 21 000 виборців, по 67 (Свалявський, Перечинський, Березнянський, Воловецький та Міжгірський райони) – 7 500 виборців, по 66 округу (Ужгород та Ужгородський район) – 6 000 виборців. По 68 виборчому округу (Мукачеве та Мукачівський р-н) інформацію окружна виборча комісія повідомити відмовилась.

Івано-Франківська область

ТВО № 80, ВД №55, м. Тисмениця: Виборця виключено зі списку виборців відповідно до даних прикордонної служби, хоча він повернувся 2 вересня 2007 р.

ТВО № 84, ВД № 11, м. Коломия: Подружжя виборців повернулося в Україну 22.09.2007р., чоловік включений, а дружина виключена зі списку виборців.

Тернопільська область

До ОВК №165, м. Тернопіль, у день голосування, за відомостями спостерігачів КВУ, надходило багато скарг від громадян, які повернулися з-за кордону, у тому числі місяць тому, але були виключені зі списків.

Харківська область

ТВО № 173. В ОВК у день голосування склалася велика черга виборців, які пишуть скарги про незаконне їх виключення зі списків виборців. У цілому, майже всі виборці, які не змогли знайти себе в списках, у вересні виїжджали до Росії й були виключені за поданням прикордонних служб.

Херсонська область

ТВО №184, ВД №113: Два виборця – чоловік і жінка прийшли на дільницю, де були внесені до списку виборців, але не змогли проголосувати, бо були виключені за даними прикордонної служби.

Хмельницька область

ОВК 195: 700 чоловік не змогли проголосувати через невчасне надходження інформації від прикордонної служби.

Безпідставно виключені зі списків виборців (нібито померлі, такі, що виїхали, тощо)

Луганська область

ТВО № 103, ВД №26: 906 студентів Східноукраїнського національного університету прийшли голосувати на виборчу дільницю № 26 зі своїми запрошеннями. Але виявилося, що вони виключені зі списків.

Херсонська область

ТВО № 184, ВД № 83, м. Херсон: Виборець в день голосування прийшла на дільницю, де завжди була внесена в списки виборців, і з’ясувалося, що вона виключена зі списку на підставі рішення ТВК №184 від 20.09.2007 за поданням Комсомольського УМВС.

ТВО № 184, ВД № 81, м. Херсон: Двоє виборців не змогли проголосувати, бо виключені зі списків виборців як померлі за поданням робочої групи з обліку виборців.

Черкаська область

Жителі будинку 79 по вул. Гагаріна (Черкаси) отримали запрошення на 2 дільниці – №118 і №70. У день голосування вони не знайшли себе на жодній із цих дільниць. Жителі складають скарги і збираються подавати до суду.

Нестача бюлетенів у день голосування

Київська область

У СІЗО Білої Церкви ВД №76 – 45 виборців, але лише 17 бюлетенів. 29 вересня це питання намагалися вирішити, але в ОВК не було резерву бюлетенів.

Херсонська область

ТВО №184, ВД №47: Спеціальна ВД, лікарня. На дільницю видали 32 бюлетеня, а виборців за списком 50, вибори не можуть продовжуватися, члени комісії звернулися до ОВК №184.

ТВО № 184, ВД № 151, м. Херсон: На дільниці закінчилися бюлетені: 116 бюлетенів отримали, а виборців 126.

ТВО №186, ВД №56, м. Каховка: Спеціальна дільниця – лікарня. Не вистачило бюлетенів. Хворим пропонують їхати голосувати до своїх дільниць за місцем реєстрації.

Черкаська область

ТВО № 199, ВД №61 – спеціальна дільниця в госпіталі для ветеранів. У списках 145 виборців, а на дільницю надійшло 102 бюлетені. незважаючи на те, що голова комісії завчасно поскаржилася на це в ОВК, нестачу бюлетенів не виправили і близько 40 виборців не змогли проголосувати. Ветерани були дуже ображені таким ставленням до них.

ТВО № 199, ВД №124 – спеціальна дільниця в пологовому будинку, у списку виборців близько 140 виборців, бюлетенів усього 60. Голова комісії написала скаргу до прокуратури.

Проблеми з голосуванням тих, хто перевірив відомості про себе в списках виборців напередодні дня голосування

Місто Київ

ТВО № 222, ВД №144: Особа, якій виповнилось 18 років, 23 вересня подала заяву до дільничної виборчої комісії про включення до списків. Комісія повідомляла, що її внесено до списків, тим не менш, у день виборів у списках її не виявилось.

Черкаська область

ТВО № 202, ВД №3 (м. Золотоноша): громадянин М., який завчасно уточнив себе в списках виборців, у день голосування не знайшов себе. Він упевнений, що списки замінили. Склав скаргу і збирається робити подання в прокуратуру.

Чернівецька область

До КВУ та ОВК №207 звернулися 10 виборців, які подали скарги до ОВК на включення їх до списків виборців до 26 вересня, тобто згідно із зазначеними в законі термінами, однак себе в списках виборців так і не знайшли. Очевидно, в ОВК їх скарги так і не зареєстрували й не розглядали.

Фіксувалися й інші порушення прав виборців, але вони не носили, на відміну від вищеназваних, системного характеру, були поодинокими випадками.

Таким чином, позачергові вибори народних депутатів України 2007 р. продовжили традицію парламентських виборів 2006 р. та відбулися в цілому, у демократичній, прозорій обстановці, без системних випадків тиску на волевиявлення виборців та на суб’єктів виборчого процесу.

Найбільш серйозним порушенням цих виборів стало позбавлення тисяч виборців у праві голосувати в зв’язку із недемократичними змінами у виборчому законодавстві та неспроможністю органів влади та виборчих комісій виконати законодавчі процедури зі складання та уточнення списків виборців.

У результаті, на парламентських виборах 2007 р. масово порушувався конституційний принцип загальності виборів.

 

2. Позачергові вибори міських, селищних та сільських голів

Як уже відзначалося, в Україні в 2007 р. відбулися 132 позачергові вибори міських, селищних та сільських голів. Ці вибори можна розділити на дві групи:

1)  Призначалися в зв’язку із відставкою голів за приватними обставинами (хворобами, нещасними випадками тощо). У більшості випадків вибори в цих територіальних громадах проходили в спокійній обстановці без порушень прав виборців.

2)  Причиною позачергових місцевих виборів стало загострення соціально-політичної ситуації в зв’язку з новою хвилею розподілу комунальної власності та земель територіальних громад. Хвиля подібних позачергових виборів розпочалася з кінця 2006 р. скандальними виборами в місті Черкаси та супроводжувалася різноманітними порушеннями й суперечливою судовою практикою. З цією групою виборів пов’язана й більша частина спроб реалізувати права громадян на проведення місцевих референдумів (про це детальніше нижче).

Мабуть, найбільш показовими в цьому плані стали позачергові вибори Ірпіньського міського голови.

3 квітня 2007 року депутати Ірпіньської міської ради своїм рішенням достроково припинили повноваження міського голови Мирослави Свистович. Однією з причин відставки стали різні підходи міського голови та більшості депутатського корпусу до вирішення земельних питань. Не зважаючи на те, що 4 квітня Мирослава Свистович оскаржила рішення сесії Міської ради в суді, вже 5 квітня Верховна Рада оголосила дату позачергових виборів у цьому місті. На той момент правовий статус самої Верховної Ради був невизначений, бо напередодні Президент України своїм Указом розпустив Верховну Раду.

17 червня 2007 р. відбулося голосування. Представники Комітету виборців України, які вели спостереження за процесом голосування та підрахунком голосів зафіксували низку грубих порушень виборчого законодавства, які, на їхню думку, могли вплинути на результати голосування. Це – агітація посадовими особами Національного університету державної податкової адміністрації України на користь одного з кандидатів, спроби організувати контроль за волевиявленням виборців-студентів того ж університету. Так, КВУ стала відома інформація, що студентам Податкової Академії нібито пропонують 50 гривень за голос, якщо вони проголосують за одного з кандидатів і сфотографують свій бюлетень з відповідною позначкою за допомогою мобільного телефону в кабінці для голосування. Найбільше підозр щодо можливості такого порушення викликала дільниця №11 (7-й корпус Податкової Академії). Студенти там голосували групами, тримаючи в руках мобільні телефони, а після голосування прямували на факультет податкової міліції, у приміщення якого сторонніх людей не пропускала охорона.

Ірпіньська міська територіальна виборча комісія власними незаконними рішеннями значно ускладнила діяльність спостерігачів та фактично спровокувала визнання виборів недійсними на окремих дільницях.

Так, 6 червня 2007 року територіальна виборча комісія прийняла безпрецедентне рішення, за яким спостерігачі в день виборів та під час підрахунку голосів повинні знаходитися не ближче, ніж за два метри до членів дільничних комісій. Й хоча в день голосування територіальна комісія уточнила це рішення і рекомендувала головам дільничних комісій дозволити спостерігачам безперешкодно підходити до членів комісій з зауваженнями, актами та скаргами. Проте не всі виборчі комісії врахували це уточнення. З цієї причини на 5 виборчій дільниці підрахунок голосів був зірваний і вибори на цій дільниці визнані недійсними.

Могла вплинути на результати голосування й вкрай низька якість списків виборців. Наприклад, у списках були відсутні два багатоповерхові будинки, мешканці яких підтримували кандидата Мирославу Свистович.

Вибори міського голови Ірпіня продовжили загрозливу тенденцію проведення місцевих виборів з порушенням виборчого законодавства та демократичних принципів, розпочату на виборах міського голови Черкас у 2006 р. [17]

Переможцем цих виборів було оголошено Олега Бондаря, який випередив Мирославу Свистович на 293 голоси.

При цьому голосування на одній виборчій дільниці, де проживають переважно виборці Свистович були визнані недійсними (на цій дільниці проголосували 840 виборців).

У підсумковому протоколі ТВК про результати виборів 3102 бюлетені були визнані недійсними. Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, становила, згідно цього протоколу, 12568, але якщо скласти наведені у протоколі кількість недійсних бюлетенів, бюлетені з голосами за кожного кандидата і бюлетені з голосами проти всіх, то виходить на 2767 бюлетенів більше, ніж зазначено у протоколі виборців, які взяли участь у голосуванні.[18]

12 листопада Київський апеляційний суд Київської області скасував рішення Ірпіньської міської ради від 3 квітня про дострокове припинення повноважень міського голови і поновив Мирославу Свистович на посаді мера Ірпіня. Але Мирослава змогла отримати рішення суду лише через тиждень й ще протягом тижня їй не вдалося добитися виконання судового рішення. Її спочатку не пропускала до міської ради приватна охорона, а потім і депутати міської ради. А 26 листопада своєю новою Ухвалою Київський апеляційний адміністративний суд зупинив виконання власної постанови в зв’язку з відкриттям провадження за нововиявленими обставинами. Як повідомив «Майдан», Ухвалу виніс суддя, який не був у складі колегії, що розглядала справу М. Свистович. Відразу потому цей суддя захворів, а після одужання пішов у відпустку, і тому в Апеляційному суді повідомили, що справа розглядатиметься не раніше, ніж наприкінці січня 2008 року.[19]

Таким чином, ми можемо відзначити, що недотримання демократичних норм та порушення прав виборців та суб’єктів виборчого процесу під час саме місцевих виборів залишаються актуальними для українських політичних реалій.

 

3. Реалізація прав громадян на ініціювання та участь у загальноукраїнському та місцевих референдумах

Ще одним проблемним місцем у дотриманні прав громадян залишається ініціювання та участь у загальноукраїнських та місцевих референдумах. Необхідно відзначити, що, по-перше, ініціювання референдумів, збір підписів на підтримку власних ініціатив залишається для політичних партій дієвою політичною стратегією залучення громадян та активно використовується напередодні та під час різноманітних політичних, зокрема, виборчих кампаній. По-друге, частина положень діючого Закону про референдум морально застаріла та потребує більш чітких формулювань й, головне, робить реалізацію права громадян на референдум за народною ініціативою майже неможливою.

На початку серпня 2007 р. Блок Юлії Тимошенко розпочав кампанію з проведення референдуму щодо змін до Конституції. Майже у всіх регіонах України Блок Юлії Тимошенко провів збори ініціативних груп щодо проведення референдуму. Учасниками зборів схвалено пропозиції про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою щодо змін у Конституції та затверджено формулювання дев’яти питань, які пропонувалося винести на всеукраїнський референдум.[20]

Усі документи щодо реєстрації ініціативних груп були передані відповідними органами місцевого самоврядування до ЦВК. Починаючи з кінця серпня, Центральна виборча комісія своїми рішеннями регулярно відмовлялася реєструвати ініціативні групи для проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Свою позицію ЦВК аргументувала рішенням Конституційного суду від 27 березня 2000 року № 3-рп, згідно з яким Центральною виборчою комісією була здійснена перевірка відповідності до Конституції України предмета всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.[21] За результатами цієї правової перевірки ЦВК визнала, що питання, котрі виносяться на референдум, не відповідають існуючим конституційним нормам.

Одночасно, Партія регіонів також ініціювала референдум з питань вступу України до НАТО та надання російській мові статусу другої державної. Активісти Партії регіонів розпочали збір підписів, хоча ЦВК попередньо не реєструвала жодних ініціативних груп. Як зазначив Андрій Магера: «Є всі підстави взяти цю інформацію до відома. Але, як на мене, немає жодних правових підстав надсилати ці підписи до президента й складати протокол ЦВК». [22]

Місцеві референдуми

Відкритої узагальнюючої статистики щодо ініціатив проведення місцевих референдумів у країні не існує, що ускладнює моніторинг практики проведення місцевих референдумів та дотримання прав громадян на участь в ініціюванні та проведенні місцевих референдумів.

З інформації, що вдалося зібрати, ми можемо стверджувати про чисельні факти порушень цього права громадян. З одного боку, представники влади, які не зацікавлені в реалізації «стихійних» народних ініціатив, використовують формальні норми застарілого Закону про референдум, судову тяганину тощо для того, щоби відмовити в праві проведення референдуму. З іншого боку, представники ініціативних груп часто не в змозі виконати в повній мірі процедури закону.

Усі спроби провести місцеві референдуми можна розділити на дві групи.

Нечисельна перша група ініціатив щодо проведення референдумів – ті, які ініціювали самі місцеві ради для вирішення актуальних питань громади або для надання легітимності іноді дуже сумнівним рішенням більшості депутатського корпусу.

Ми зафіксували проведення референдумів у трьох територіальних громадах. У двох з них (у Косівському районі Івано-Франківської області 4 березні 2007 р. та 27 травня в місті Біла Церква) вони не відбулися в зв’язку з низькою явкою виборців. Наприклад, у Косівському районі проголосувало 29%, а в Білій Церкві 25% виборців. За багаторічними спостереженнями, подібна явка виборців є типовою для місцевих виборів та відображає рівень активності місцевих громад. Тобто, бар’єри явки, що існують у Законі про референдум з радянських часів, для активної частини територіальних громад стають серйозною перешкодою в умовах індиферентності виборців до місцевих проблем.

Найбільш чисельнадруга група ініціатив щодо проведення місцевих референдумівпов’язана зі спробами відправити у відставку або міських та сільських голів, або депутатів місцевих рад. Більшість подібних ініціатив надходять з боку місцевої політичної опозиції. Всі вони закінчуються невдачами для самих ініціаторів.

Члени територіальних громад Києва, Харкова, Одеси, Сум, Херсона та багатьох інших міст, селищ та сіл України проводили збори зі створення ініціативних груп з підготовки референдумів, навіть збирали підписи на підтримку власних ініціатив і жодного разу не змогли довести свою справу до оголошення місцевого референдуму.

У кожній окремій ініціативній групі проблеми виникали на самих різних етапах: під час проведення зборів, під час подання документів про реєстрацію ініціативних груп до міськвиконкомів тощо. В окремих випадках депутатам на підставі зібраних підписів залишалося оголосити початок референдуму, але депутати голосували проти проведення референдуму.

Наведемо типові приклади «перешкод», що виникають на різних етапах підготовки місцевих референдумів.

У Херсоні 11 березня громадяни, які планували провести збори з метою обрати ініціативну групу для проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень міської влади, не змогли потрапити в призначений для зборів час до актової зали місцевого Палацу молоді. Зал був уже вщент заповнений прихильниками місцевої влади. Збори були зірвані. [23]

30 березня херсонці все-таки провели збори[24], але міська влада відмовилася реєструвати ініціативну групу в зв’язку з порушеннями при проведенні цих зборів. Й суд підтвердив правоту рішення міської влади.

Наступна спроба провести збори з ініціювання місцевого референдуму відбулася в Херсоні лише 24 грудня 2007 р. Збори відбулися на території одного з промислових підприємств міста. Як результат, кілька громадян, що не змогли потрапити на збори, подали позов до суду в зв’язку з порушенням власних прав на участь у подібних заходах. Лише 21 лютого 2008 р. після кількох засідань Комсомольський районний суд міста Херсону відмовив у задоволенні вимог позову. Зараз справа щодо законності місця проведення зборів з ініціювання місцевого референдуму по відставці Херсонського міського голови розглядається в Одеському апеляційному адміністративному суді.

У Києві наприкінці 2006 – на початку 2007 рр. було проведено три збори із створення ініціативних груп з підготовки місцевого референдуму з відставки Київського міського голови. Після перевірок на відповідність вимогам Закону України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» документів, поданих ініціативними групами, що здійснило Управління правового забезпечення секретаріату Київської міської ради, були виявлені формальні розбіжності. Наприклад, 42 особи не підписали зобов’язання про додержання ними законодавства України про референдум, у 23 осіб були помилки в персональних відомостях тощо[25]. Зазвичай, якщо подібні неточності були б виявлені під час реєстрації кандидатів у народні депутати, ЦВК дало би час на їхнє виправлення чи викреслила конкретних осіб. У випадку з ініціативними групами міська влада відмовила в праві на існування всій ініціативній групі.

У Харкові в минулому році громадська організація «Харків’янин» тричі намагалася ініціювати проведення референдуму. Але всі спроби виявилися безуспішними з тієї простої причини, що міський голова відмовляв у реєстрації ініціативної групи, а суди зволікали із розглядом справ.

Наприклад, 3 квітня на зборах була утворена ініціативна група з організації Харківського міського референдуму. Одним із питань, яке було затверджено зборами громадян було питання про скасування рішення 11 сесії 5 скликання Харківської міської ради „Про затвердження об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Харкова, які можуть надаватися в концесію» (№ 26/07).

Але міська влада не зареєструвала ініціативну групу. 3 травня ініціативна група звернулася до суду. Попереднє судове засідання відбулося майже через місяць, 30 травня. Суд не прийняв до уваги клопотання, згідно з положенням п. 11 ст. 3 КАС України, щодо розгляду справи в «розумний строк», тобто, найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Й перше судове засідання за заявою, яка була подана 3 травня, було призначено на 9 липня.[26]

У місті Одеса 16 листопада 2007 р. відбулися збори із створення ініціативної групи з проведення місцевого референдуму. Одеський міський голова не зареєстрував ініціативну групу на тій підставі, що повідомлення про проведення зборів було надіслано із запізненням. Це повідомлення надійшло на адресу міського голови 7 листопада. Юридичне управління Одеської міської ради зробило висновок, що збори громадян, з питання проведення місцевого референдуму, які відбулися 16 листопада 2007 року, порушили вимоги чинного законодавства України (не витримано десятиденний термін повідомлення представників влади про проведення зборів).[27] Але 22 листопада Одеський міський голова зареєстрував таки своїм Розпорядженням № 1322-01р іншу ініціативну групу Одеської міської ради з місцевого референдуму. Ця група не змогла протягом місяця зібрати необхідні за законом 74 тисячі підписів мешканців Одеси на підтримку проведення референдуму. В результаті, Одеський міський голова відхилив пропозицію про проведення місцевого референдуму.[28]

Сумський міський голова 27 грудня 2007 року зареєстрував ініціативну групу з підготовки проведення місцевого референдуму, яка була утворена 1 грудня на зборах громадян. Протягом місяця ініціативна група зібрала та передала до міськвиконкому 28 635 підписів громадян.

Міськвиконком здійснив вибіркову перевірку зібраних підписів. Загалом, оглянули 7 тисяч підписів і перевірили «3536 підписів, тобто 12, 3 % від загальної кількості підписів. З них виявлено та заактовано 1 549 підроблених підписів, що становить 43, 81 %».[29]

Й хоча, для підтримки вимоги про проведення місцевого референдуму необхідно було зібрати 24 тисячі 635 підписів громадян України – членів територіальної громади міста Суми (тобто кількості підписів вистачало), представники міськвиконкому прийняли рішення відмовити в прийнятті підписів та проведенні референдуму. Для обґрунтування цього рішення використовувався також аналіз змісту питань, що виносилися на референдум, на відповідність українському законодавству[30]. Але, після вагань, сумський міський голова Г.Мінаєв 27 лютого таки виніс на розгляд питання щодо призначення місцевого референдуму «Про дострокове припинення повноважень Сумської міської ради V скликання та міського голови Мінаєва Г. М.» на розгляд сесії міської ради. В результаті поіменного голосування, депутати не підтримали рішення про проведення референдуму.[31]

Майже подібна ситуація відбулася в місті Калуш Івано-Франківської області.

16 грудня 2007 року відбулися збори мешканців міста Калуш щодо проведення місцевого референдуму. Зареєструвалися 460 учасників зборів. Вони й утворили ініціативну групу в складі 53 осіб. За 10 днів ініціативна група зібрала 7 тисяч підписів калушан (при необхідних 5, 4 тис. підписів). Депутати міської ради розглянули питання щодо референдуму на позачерговій сесії 25 січня 2008 р. Під час обговорення вони знайшли невідповідності в оформленні протоколів зборів, на яких була обрана ініціативна група (у списку реєстрації в деяких учасників указані відомості про вулицю та будинок, а назва міста відсутня, у протоколах передачі підписів відсутня дата, деякі підписи осіб у списку реєстрації та в зобов’язаннях дотримуватися Закону дещо відрізняються, були знайдені й інші подібні помилки)[32]. Дивно, але ці «невідповідності» не стали перешкодою на етапі реєстрації ініціативної групи. У результаті, більшість депутатів проголосували проти оголошення місцевого референдуму.

Подібні приклади невдалих громадських ініціатив ми можемо продовжувати.

Таким чином, під час виборчих процесів застосовується велика кількість маніпулятивних технологій, що направлені на досягнення результатів будь-якою ціною. На місцевих виборах використовуються так звані рейдерські схеми, фіксуються суперечливі суддівські рішення. Подібна ситуація викликає занепокоєння не тільки в громадськості, а й у представників суддівської гілки влади. Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй Постанові № 2 від 02.04.2007 зазначив, що «вивчення судової практики в справах щодо спорів, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, показує, що деякі суди допускають помилки в застосуванні положень КАС України».

Ми можемо констатувати наявність великої кількості порушень дотримання прав громадян на участь у місцевих виборах та місцевих референдумах. Також, фактично, відсутній належний контроль за дотриманням прав виборців та суб’єктів виборчого процесу на місцевому рівні з боку правоохоронних органів, засобів масової інформації та громадськості.

 

4. Висновки

У 2007 році відбулася значна кількість виборів і спроб проведення референдумів на різних рівнях – від позачергових виборів народних депутатів до позачергових місцевих виборів в окремих територіальних громадах та ініціатив загальноукраїнських та місцевих референдумів.

Ми можемо констатувати, що відбулося закріплення позитивних тенденцій у дотриманні прав виборців під час проведення національних виборів, які проявилися під час виборів до Верховної Ради в 2006 р. Відсутні відомості щодо застосування фактів політичного тиску, цілеспрямованих спроб вплинути на вільне волевиявлення громадян, фальшувань результатів голосування, перешкод з боку влади в проведенні суб’єктами виборчого процесу передвиборчої кампанії тощо. Хоча фіксувалися спорадичні спроби посадових осіб використати власне службове становище на користь власних політичних сил. В умовах політичної конкуренції ці спроби в більшості своїй нейтралізувалися, але виборчі комісії повинні реагувати на подібні факти більш жорстко.

На сьогодні на перший план вийшли проблеми із дотриманням права громадян на загальні вибори. У зв’язку з невиправданими законодавчими обмеженнями та неспроможністю органів влади та виборчих комісій виконати існуючі процедури із підготовки та уточнення списків виборців, сотні тисяч виборців були позбавлені можливості взяти участь у голосуванні.

На відміну від виборів національного рівня, викликають серйозне занепокоєння дотримання прав громадян під час проведення виборів місцевого рівня та ініціювання місцевих референдумів. У минулому році на місцевому рівні фіксувалися адміністративний тиск, перешкоди влади в здійсненні цього права, спроби фальшувань тощо.

 

5. Рекомендації

Досвід проведення виборчих кампаній засвідчив, що діюче законодавство про вибори і референдуми багато в чому не відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам, не забезпечує потреб організаторів виборів, суб’єктів виборчого процесу та, власне, виборців. Косметичні зміни законодавства перед кожними наступними виборами частково вирішують нагальні проблеми, проте актуальними залишаються системні зміни. В 2009-2010 роках Україну очікують чергові президентські та місцеві вибори, хоча не виключається можливість проведення позачергових парламентських або місцевих виборів та загальноукраїнських і місцевих референдумів.

Розрізнені і суперечливі виборчі закони мають бути уніфіковані та об’єднані в єдиний виборчий кодекс, котрий має складатися з загальної частини – однакової для всіх видів виборів, а також спеціальної – унікальної для кожного виду виборів і референдумів.

 

Виборча система

1)  Необхідно усунути недоліки існуючої виборчої системи, за якої виникають проблеми надмірної централізації партій, з’являються можливості узурпації влади вузьким колом партійного керівництва, відстороняється від участі в балотуванні значна кількість не тільки позапартійних кандидатів, що не хочуть зв’язувати свою діяльність з існуючими політичними партіями, а й регіональних представників політичних партій. Одним із варіантів вирішення проблеми могло би стати запровадження виборів за відкритими регіональними списками

2)  Вибори до різних органів влади повинні бути розведені в часі. Одночасне проведення виборів до різних органів влади значно ускладнює їх організацію та зменшує можливості контролю.

 

Реєстр виборців

3)  Органи державної влади мають забезпечити виконання закону про Державний реєстр виборців, хоч строки його виконання, передбачені цим законом, уже порушено. Центральна виборча комісія повинна, нарешті, провести відкритий тендер з розробки програмного забезпечення. Упорядкування реєстру має бути завершене до кінця 2008 року.

4)  У виборчому кодексі необхідно скасувати кон’юнктурну норму про використання даних прикордонної служби для виключення виборця зі списку виборців на дільниці. Практика показала, що цю норму виконати практично неможливо.

 

Виборчі комісії

5)  Центральна виборча комісія повинна формуватися з фахівців, відібраних за професійними, а не за політичними критеріями. ЦВК має стати незалежним органом, який організує виборчі процеси, а не заручником політичних інтриг.

6)  Окружні та дільничні комісії мають формуватися з професіоналів, що пройшли відповідну сертифікацію. Строки формування виборчих комісій мають бути достатніми для ретельного відбору членів ВК. Також повинні бути збільшені строки для підготовки виборчими комісіями процедури голосування. Зарплатня для членів виборчих комісій повинна бути суттєво підвищена.

7)  Необхідно створити кадровий резерв для членів окружних виборчих комісій.

 

Голосування та підрахунок голосів

8)  Голосування та підрахунок голосів за відкритими списками потребуватиме додаткових заходів із просвіти виборців та членів комісій. Діюча процедура підрахунку вимагає від членів комісій діяльності, яка перевищує фізичні можливості членів ДВК. Відтак, варто розглянути доцільність впровадження централізованого підрахунку голосів в окружних виборчих комісіях. Дільничні виборчі комісії мають лише забезпечити процес голосування, а підрахунок мають проводити спеціально навчені фахівці під пильним контролем суб’єктів виборчого процесу, громадськості та ЗМІ.

9)   Потрібно надати реальну можливість брати участь у голосуванні громадянам України, які перебувають за кордоном. Діюча система позбавляє можливості голосування кількох мільйонів найбільш активних громадян. Доцільно зробити голосування для них поштовим у межах країни перебування або дозволити голосування протягом 10 днів до дня виборів, із виконанням відповідних заходів контролю.

 

Загальноукраїнський та місцеві референдуми

10)   Закон про референдуми, прийнятий в 1991 році, вже давно застарів. Практика загальноукраїнського референдуму 2000 року і спроби проведення місцевих референдумів засвідчили, що за цим законом неможливо провести результативний референдум. Питання проведення референдумів повинні бути чітко врегульовані й не залежати від політичної кон’юнктури.

11)   Уже на початку 2008 року повинна бути дана однозначна правова оцінка мільйонам підписів, зібраних для проведення трьох загальноукраїнських референдумів під час виборчих кампаній 2006 та 2007 років і переданих до ЦВК.



[1] Підготовлено Дементієм Бєлим, Херсонське обласне відділення Комітету виборців України (КВУ).

[2] Під час підготовки розділу використовувалися моніторингові звіти щодо проведення позачергових виборів народних депутатів України, які доступні на сайті КВУ: http://www.cvu.org.ua.

[3] Существующие обязательства по проведению демократических выборов в государствах-участниках ОБСЕ. – Варшава: ОБСЕ-БДИПЧ, 2003 – с. 17

[4] Звіт Комету виборців України за підсумками моніторингу підготовки до позачергових виборів народних депутатів України від 19 липня 2007 р.

[5] ОБСЄ визнала вибори в Україні (за повідомленням інформаційної агенції Інтерфакс-Україна). Інтернет-видання For.ua, http://ua.for-ua.com/ukraine/2007/10/01/143357.html.

[6] Организации наблюдения за выборами: http://www.electiondog.net/doc.php?lang=rus&docid=3167.

[7] Оксана Лігостова. Під час виборів цензуру на телебаченні замінило замовлення// Голос України – 9 жовтня 2007 р. – http://www.voanews.com/ukrainian/archive/2007-10/2007-10-09-voa2.cfm.

[8] Із Резюме за результатами моніторингу преси під час позачергових виборів 2007 р (серпень – вересень)http://www.prostir-monitor.org/results2007.php?reg=19&period=all&zmi=zvit&typ=all&typ2=p&menu=22&menu2=2

[9] Бiльшiсть сюжетів новин про учасників виборів є замовленими – моніторинг українських ЗМI// Інтерфакс-Україна – 25 вересня 2007 р. http://www.interfax.com.ua/ua/press-center/press-conference/69093/

[10] Аналіз виборчої кампанії протягом 6-14 вересня 2007 року. Моніторинговий бюлетень ВГО КВУ №6. 14.09.2007 http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1470&lim_beg=90

[11] Використання адмінресурсу на позачергових виборах народних депутатів. Моніторинговий бюлетень ВГО КВУ №5. 07.09.2007 додаток до http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1461&lim_beg=105

[12] Там же.

[13] Там же.

[14] КВУ заявляє про перші проблеми щодо процесу голосування на позачергових виборах. Прес-реліз ВГО КВУ http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1486&lim_beg=75

[15] Аналіз виборчої кампанії протягом 19-27 вересня 2007 року та загальна оцінка передвиборчої кампанії на дострокових виборах. – Моніторинговий бюллетень ВГО КВУ №8 від 28.09.2007 http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1480&lim_beg=90

[16] Цитуємо за прес-релізами по результатам спостереження в день голосування спостерігачами ВГО КВУ №№1-4, що розміщені за адресами: http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1484&lim_beg=90 , http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1485&lim_beg=90 , http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1489&lim_beg=75 , http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1491&lim_beg=75

[17] Більш детально дивіться «Порушення на виборах міського голови Ірпіня могли вплинути на результат виборів» Прес-реліз ВГО КВУ від 18.06.07 за результатами спостереження: http://www.cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=1356&lim_beg=120

[18] ІРПЕНІАДА: В понеділок мешканці Ірпіня пікетуватимуть Президента і суд http://maidanua.org/static/news/2007/1197040522.html

[19] Там же.

[20] Наступні питання: 1. Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює Уряд України? 2. Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої посада Президента України скасовується, Уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем’єр-міністр України є главою держави? 3. Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом? 4. Чи підтримуєте Ви розширення прав місцевого самоврядування з наданням усім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи? 5. Чи підтримуєте Ви встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції? 6. Чи підтримуєте Ви скасування недоторканності вищих керівників держави, народних депутатів України та суддів? 7. Чи підтримуєте Ви скасування всіх пільг вищим керівникам держави, посадовим особам та народним депутатам України? 8. Чи підтримуєте Ви позбавлення мандатів депутатів усіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом, з наданням права ухвалення відповідних рішень з’їздам партій (блоків)? 9. Чи підтримуєте Ви спрощення процедур проведення всеукраїнських та місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?

[21] Дивиться, наприклад, рішення ЦВК №238 від 27 серпня 2007 р. http://www.cvk.gov.ua/postanovy/2007/p0238_2007.htm

[22] ЦВК не розглядатиме підписи громадян, зібрані на підтримку референдуму щодо вступу до НАТО // «Німецька Хвиля», www.dw-world.de.

[23] БЮТ навчив херсонську владу поважати громаду // Сайт БЮТ, http://www.byut.com.ua/ukr/news-3101

[24] У Херсоні соратники Юлії Тимошенко ініціюють проведення референдуму // Сайт БЮТ, http://www.byut.com.ua/ukr/news-3433

[25] Ще дві ініціативні групи з проведення місцевого референдуму... // Офіційний сайт КМДА, http://day.kmv.gov.ua/news.asp?IdType=1&Id=84901.

[26] Детальніше про ситуацію дивися http://hds-kharkiv.org.ua/2007_07_02/426.htm

[27] Дивіться розпорядження Одеського міського голови від 03.12.2007 р. № 1364-01 http://www.misto.odessa.ua/index.php?u=vlast/document/docod, 1, 12, 2007, 1333

[28] Розпорядження Одеського міського голови № 1589-01 р. від 28.12.2007 // Газета «Одеські вісті», http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=9487.

[29] Більшістю голосів депутатський корпус Сумської міської ради відхилив пропозицію ініціативної групи про проведення місцевого референдуму // Офіційний сайт Сумської міської ради, http://www.meria.sumy.ua/ua/archive/news_events/2008/02/21/referendum.

[30] Там же.

[31] 13 квітня місцевого референдуму не буде – вирішили депутати // Офіційний сайт Сумської міської ради, http://www.meria.sumy.ua/ua/archive/news_events/2008/02/27/referendum

[32] Референдуму щодо розпуску Калуської міської ради не буде // Газета «Вікна», http://vikna.if.ua/print.php?id=3672.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори