пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200832
25.11.2008 | Мойсей Фішбейн

Виступ на Міжнародному форумі „Народ мій завжди буде!”, присвяченому 75-м роковинам Голодомору в Україні

   

Мойсей Фішбейн

український поет,

член Українського Центру Міжнародного ПЕН-клубу

та Національної спілки письменників України,

лауреат премії імені Василя Стуса

 

Виступ на Міжнародному форумі „Народ мій завжди буде!”,

присвяченому 75-м роковинам Голодомору в Україні

 

Київ, Національна Опера, 22 листопада 2008 року

 

 

Високошановний пане Президенте України!

 

Ваша Святосте!

 

Ваші високоповажності!

 

Пані й панове!

 

Сімдесят п’ять років минуло відтоді, як сталінські нелюди вбили  зумисне створеним голодом мільйони українських селян: дітей, жінок, чоловіків…  У величезну українську могилу лягли не десятки, не сотні,  не тисячі, не десятки тисяч – мільйони. Це було народовбивство.

 

Мільйони українців убито голодом у центрі Європи. Дітей, жінок, чоловіків… І не було їм ні співчуття, ні допомоги. В центрі Європи погибало, в центрі Європи конало вбиване сталінськими катами українське село. Діти вночі кричали, хлібця в мами просили. В мами хлібця не було:  за наказом кремлівських душогубів забрали все. Потім дитячих голосів  було вже не чути. Потім село починало жалібно вити. Потім тихо стогнало. Потім замовкало й перетворювалося на кладовище. А держава хліб мала. Це було народовбивство.

 

Сталінські сатрапи не боялися й не знали Бога. Ті, хто сьогодні сміє заперечувати, що Голодомор 1932 – 1933 років був народовбивством, також не бояться й не знають Бога.

 

Я прошу людей, я прошу людство визнати:  Голодомор в Україні був народовбивством,

Голодомор в Україні був геноцидом.

 

Ось дитина, що гине з голоду. Ось мати, що, гинучи з голоду, бачить смерть своєї дитини. Ось батько, що, гинучи з голоду, бачить смерть  своїх дітей і своєї дружини. 

 

Подивімося в їхні очі.

Почуймо їхній передсмертний стогін.

Уявімо їхню смертну муку.

Пом’янімо кожного з них.

 

Вічна пам’ять убієнним.

 

Нашу пам’ять хочуть убити. Але наша пам’ять незнищенна.

Ми пам’ятаємо й пам’ятатимемо. Ми пам’ятатимемо й не простимо.

Вони хочуть убити український дух, українську мову, українську історію, українську минувшину й українське прийдешнє.

Вони хочуть убити самé українство. Але вони не пройдуть.

Вони не пройдуть!

Україна божиста. Україна свята. Україна незнищенна. Україна вічна.

Слава Україні!

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль