пошук  
версія для друку
28.01.2010 | Богдан Бондаренко, Володимир Щербаченко

«Генеральний план населеного пункту» - коротко від «а» до «я»

   

Понад 30 мільйонів українських громадян проживає у містах. Переважна більшість цих людей не мають найменшого уявлення ані про механізми планування забудови власних населених пунктів, ані про документи, які визначають цей процес. Цікавитись цими питаннями громадяни починають лише тоді, коли на прибудинковій території їх багатоповерхівки, в улюбленому парку, чи на колишньому кладовищі, де поховані їх предки, з’являється будівельна техніка. І хоча через економічну кризу кількість активних будівництв зменшилась, незабаром міські мешканці стануть сусідами нових численних будівельних майданчиків. Для того, аби городяни мали можливість швидко зорієнтуватися в ситуації, коли існує загроза порушення їх законних прав та інтересів у містобудівному процесі, необхідний тематичний «лікбез» - роз’яснення широким колам населення основ планування забудови населених пунктів.

Варто зазначити, що, хоча проблема планування розвитку стосується всіх типів населених пунктів, в тому числі сіл та селищ, але саме у містах вона є найбільш гострою. Ця обставина обумовлена тим, що щільність проживання населення у містах незрівнянно більша. Відтак будь-яка свідома чи несвідома помилка міського проектувальника обертається зіпсованими умовами проживання не для десятків, а одразу для сотень і тисяч людей. 

Саме тому містобудівний процес має відбуватися у суворій відповідності до приписів містобудівної документації. На жаль, непоодинокими є випадками, коли сама містобудівна документація приймається із порушеннями, тим самим створюючи можливість для подальшої незаконної забудови. Не рідше вже самі забудови  ведуться із порушенням приписів містобудівних документів. В який би спосіб не відбувалося порушення ключових норм,  для захисту прав громадян є забезпечення механізмів доступу громадян до офіційних документів, які регулюють забудову. Не менш важливо знати механізми погодження громадських і приватних інтересів під час будівництва, механізми розробки нових або внесення змін до існуючих містобудівних документів та правил забудови. Незважаючи на суспільну значущість містобудівних документів, які регулюють зазначені питання, доступ до них звичайних громадян є ускладненим, а  часто просто неможливим. В цій статті ми коротко познайомимо читача з основним містобудівним документом «Генеральний план населеного пункту» (надалі - Генплан) та роз’яснимо механізми доступу до нього.

У статті автори вирішили цитувати норми законів, щоб допомогти читачу сформувати звичку знайомитися та використовувати правові норми в тій формі, як вони подані у законі. Хоча з літературної точки зору це дещо обтяжує текст, проте полегшує подальше користування текстом статті у правозахисній роботі. Громадянам, які будуть використовувати статтю, не потрібно буде шукати в законі ті позиції, на які посилаються автори, – вони відразу цитуються у тексті.

 

ЩО ТАКЕ ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН?

Отже, згідно ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій»: «генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту». Тобто Генплан є найважливішим документом, який визначає розвиток міста. Зміст саме цього документу необхідно контролювати під час прийняття чи внесення змін до нього тим громадянам, які зацікавлені жити у красивих, зручних та безпечних містах. Саме із цим документом необхідно в першу чергу знайомитися тим громадським активістам, які вирішили захищати громадські інтереси під час ведення конкретних забудов.  

Що ж саме регулює Генплан населеного пункту? Згідно ст. 12 ЗУ «Про планування і забудову територій»: «Генеральним планом населеного пункту визначаються:  потреби в територіях для забудови та іншого використання;  потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;  межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;  планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту;  загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану;  території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання;  інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.  Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами:  готують обґрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;  готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації;  вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій;  вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок; організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів;  організують проведення грошової оцінки земель;  розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів;  організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього впливу;  узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць;  встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб; вирішують інші питання.»

Повторювати вище цитовану норму закону немає сенсу. З її змісту навіть не досвідченій в сфері містобудування людині зрозуміло, що усі найважливіші питання забудови населених пунктів має вирішувати саме Генеральний план. Вже на базі цього документу розробляється інша містобудівна документація - детальні плани територій та проекти забудови територій, на яких вже зазначається прибудинкова територія, парки, місця забудови конкретних будинків та інших споруд.

До складу Генерального плану може входити (а може прийматися окремим документом) План червоних ліній. Спрощено кажучи, цей план встановлює межі між окремими містобудівними об’єктами, які необхідні, зокрема, для того, аби відстані між цими об’єктами були безпечними для людей. Згідно ст.1 ЗУ «Про планування і забудову територій» «червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення».

Згідно ст. 14 цього ж закону : «Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень:

 встановлюють межі земель загального користування населених пунктів;

 вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб;

 визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.»

 

Очевидним є те, що Генплан є надзвичайно важливим документом для багатьох громадян, отже постає питання про те, як із ним можна ознайомитися? Чинне законодавство передбачає дві основні можливості:

1)      під час розробки проекту документу;

2)      доступ до рішення, яким Генплан затверджено.

Зрозуміло, що в умовах тотальної корупції в Україні та високої «вартості питання» забудови, нікому не вигідно розголошувати інформацію, що міститься в містобудівній документації. Торгівля інформацією про те, де саме є вільні земельні ділянки і де можна розпочати нове будівництво, є одним з головних джерел корупційного доходу у сфері забудови (інші: погодження забудови і «закриті очі» на порушення законодавства та будівельних норм). Тому у звичайних громадян виникає проблема з доступом до інформації з цих питань. Незважаючи на небажання посадовців забезпечувати доступ до інформації та слабо деталізовані норми законодавства, треба боротися і захищати своє право на доступ до інформації у сфері планування і забудови територій населених пунктів. Генеральні пани населених пунктів – це документи, які створюються за кошти українських платників податків. Зміст цих документів є суспільно важливим, бо він визначає умови життя, безпеку та здоров’я мільйонів громадян України, отже ці документи мають бути доступними громадськості.

 

ЯК ОТРИМАТИ ДОСТУП ДО ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ НАСЕЛЕННОГО ПУНКТУ.

Розпочнімо із огляду норми законодавства, що регулюють доступ громадян до містобудівних документів.

Доступ до інформації під час розробки проекту Генерального плану населеного пункту.

Згідно ст. 30-2 ЗУ «Про планування і забудову територій»: «Громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені в установленому законодавством порядку проекти місцевих правил забудови та проекти містобудівної документації, які пройшли в установленому законодавством порядку державну експертизу, а саме: …

 генеральних планів населених пунктів; …

 У разі розроблення генеральних планів населених пунктів у дві стадії громадському обговоренню підлягають окремо проект концепції розвитку населеного пункту та безпосередньо проект генерального плану населеного пункту.

 Громадське обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови проводиться один раз.

 Проектування і будівництво окремих будівель і споруд, не передбачених чинним генеральним планом (для малих і середніх населених пунктів), детальним планом території (для великих, більших і найбільших населених пунктів), не допускається і не виноситься на обговорення.»

               Згідно ст. 30-3 Закону України «Про планування і забудову територій»: «Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради, а також сільські, селищні, міські, районні у місті ради (їх виконавчі органи) при вирішенні питань планування і забудови територій зобов’язані забезпечити:

 оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації, місцевих правил забудови з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

 оприлюднення розроблених та погоджених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови і доступ громадськості до цієї інформації;

 реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій (зауважень) громадськості, поданих до проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови;

 проведення громадських слухань з обговорення проектів містобудівної документації та місцевих правил забудови;

 узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками документації через погоджувальну комісію;

 винесення нерозв’язаних погоджувальною комісією спірних питань на розгляд відповідної ради;

 оприлюднення результатів громадського обговорення, затверджених містобудівної документації та місцевих правил забудови.

 Оприлюднення прийнятих Верховною Радою Автономної Республіки Крим або відповідним органом місцевого самоврядування рішень щодо розроблення та затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови, результатів громадського обговорення проектів містобудівної документації та місцевих правил забудови здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів (за наявності).

 Прийняті рішення про розроблення та затвердження містобудівної документації, що поширюються на інші адміністративно-територіальні одиниці, надаються відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.

 Верховна Рада Автономної Республіки Крим або відповідний орган місцевого самоврядування зобов’язані інформувати громадськість через місцеві засоби масової інформації (за наявності) про прогнозовані правові, економічні та екологічні наслідки впровадження схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій, проектів забудови територій.

 Оприлюднення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня надходження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого самоврядування розроблених та погоджених в установленому законодавством порядку таких проектів шляхом публікації повідомлень про проведення громадського обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови та поширення їх у друкованому вигляді у формі інформаційного пакета чи брошури.

 Проекти містобудівної документації, що поширюються на інші адміністративно-територіальні одиниці, надсилаються відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.

 Повідомлення про громадське обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови має містити:

 назву проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови, їх значення для планування території та межі територій, у тому числі суміжних, на якій проживають особи, які мають право брати участь у громадських слуханнях з обговорення відповідних проектів;

 відомості про замовника та розробника, підстави розроблення;

 положення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови, у тому числі графічний матеріал, що відображають зміст зазначеної документації з проектними рішеннями;

 порядок, місце і строки детального ознайомлення з проектом відповідної документації;

 найменування та місцезнаходження, контактну інформацію органу, до якого слід звертатися із пропозиціями (зауваженнями);

 строк подання пропозицій (зауважень) громадськості;

 інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентації, прилюдного експонування, телевізійних програм, публічних конференцій, "круглих столів");

 дату, час та місце проведення громадських слухань з обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови;

 висновки державної експертизи на проект відповідної документації.

 Особи, які виносять проекти відповідної документації на обговорення, є відповідальними за їх автентичність (відповідність документації, що обговорюється), а також за додержання вимог законодавства та державних норм і стандартів.

 Повідомлення про громадське обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови є підставою для подання пропозицій (зауважень) громадськості до Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого самоврядування.

 Пропозиції (зауваження) громадськості подаються до початку проведення громадських слухань, а також можуть бути висловлені та внесені до протоколу під час проведення громадських слухань.

 Пропозиції (зауваження) громадськості мають бути обґрунтовані, а також містити посилання на положення відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил.

 Дата проведення громадських слухань визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим або відповідним органом місцевого самоврядування у строк:

 не менше трьох і не більше п’яти місяців з дня оприлюднення повідомлення про громадське обговорення проектів схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій, місцевих правил забудови;

 не менше двох і не більше чотирьох місяців з дня оприлюднення повідомлення про громадське обговорення проектів забудови територій;

 не менше одного і не більше трьох місяців з дня оприлюднення повідомлення про громадське обговорення проекту містобудівного обґрунтування розміщення об’єкта містобудування.

 Місце та час проведення громадських слухань визначаються залежно від виду документації, що виноситься на обговорення, з урахуванням можливості забезпечення присутності всіх імовірних учасників.»

 

Доступ до до Генерального плану населеного пункту, розробленого раніше

На жаль, норми чинного законодавства не містять чіткий припис про те, що увесь текст Генерального плану населеного пункту та його графічна складова (карти), не може містити обмежувальні грифи і має без будь яких обмежень надаватися для ознайомлення. Тому посадовці тлумачать закон так, як їм вигідно: мовляв «більша частина інформації має грифи обмеження доступу до неї». Виходячи з загальних норм про доступ до інформації, доводиться виборювати своє право ознайомитися з інформацією Генерального плану населеного пункту. До таких норм відносяться: Норми ст. 10, 32 Закону України «Про інформацію»: «Стаття 10. Гарантії права на інформацію

Право на інформацію забезпечується:

обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;…

створенням механізму здійснення права на інформацію;

здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;

встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Стаття 32. Інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації

Під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.

 Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

 Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.

 Громадяни України, державні органи, організації і об’єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.

 У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

 Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов’язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.»

Норма ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»: «1. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

11. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.»

Відмови у наданні доступу до генпланів міст чиновники аргументують тим, що на підставі Зводу відомостей що становить державну таємницю (військові карти у великому масштабі) або на підставі Інструкції про конфіденційну інформацію, що знаходиться у власності держави (Постанова Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893) їй надано обмежувальні грифи доступу. При цьому горе-посадовці не можуть пояснити, як можна обмежувати доступ до документів, які повинні прийматися з громадським обговоренням (чи громадськість має обговорювати не знаючи що саме планується прийняти?). Отже, одним із перших кроків, який має зробити громадянин, зацікавлений одержати доступ до Генерального плану, – це подання інформаційного запиту із вимогою надати копії відповідних документів. При цьому важливо не забути послатися на вищезазначені норми законодавства. У разі відмови чиновників надати документ – необхідно оскаржувати її в судовому порядку.

На допомогу може також прийти норма ст. 30-3 ЗУ «Про планування і забудову територій»: «Оприлюднення прийнятих Верховною Радою Автономної Республіки Крим або відповідним органом місцевого самоврядування рішень щодо розроблення та затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови, результатів громадського обговорення проектів містобудівної документації та місцевих правил забудови здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів (за наявності).»

З метою неналежного виконання вищезгаданої норми чиновники можуть використовувати 2 типи аргументів. Варто бути готовими до цих аргументів.

Аргумент перший. «Міська рада опублікувала саме рішення, а текст Генерального плану населеного пункту та його графічна складова (карти) є його додатками». Таким чином, в суді необхідно доводити, що в законі не передбачено публікації  «рішення без додатків», отже не тільки текст самого рішення, а й додатки до нього мають бути доступними для громадян – надаватися відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Аргумент другий. Вимога публікації стосується лише новорозробленого Генерального плану, але не діючого старого. У таких випадках треба зазначати, що це ж не скасовує дію ч.11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», яка зобов’язує органи місцевого самоврядування видавати копії прийнятих рішень (див. вище).

В цілому є нагальна потреба у моніторингу доступності інформації про Генеральні плани населених пунктів та у проведенні прецедентних судових процесів з захисту права на доступ до інформації. Саме цим зараз і займається Східноукраїнський центр громадських ініціатив (http://totalaction.org.ua/) за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Відродження» (http://www.irf.kiev.ua/).

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори